Рішення

від 12.04.2024 по справі 280/983/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 квітня 2024 року Справа № 280/983/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКЛ КО ЛТД» (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 52)

до Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А)

про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

31.01.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКЛ КО ЛТД» (далі позивач) до Одеської митниці (далі відповідач, митниця), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення ВМО2 м/п «Одеса-внутрішній» від 22.12.2023 № UA500500/2023/000869/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.12.2023 №UA500500/2023/001636.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. Зауважує, що в оскаржуваному рішенні миниця посилається на базу даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС. Однак, з рішення не вбачається, на підставі яких саме даних робиться висновок про митну вартість товару. З урахуванням викладеного вважає спірні картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів протиправними та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 05.02.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 12.02.2024 відкрито провадження у справі № 280/983/24; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. від 27.02.2024 № 9353), в якому висловлює свою незгоду з заявленими позовними вимогами з тих підстав, що в поданих товариством документах містяться розбіжності. Також, надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 оскаржуваного рішення. За таких обставин просить у задоволенні позову відмовити. Крім того, відповідачем подано клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 2 ст. 12 КАС України).

Згідно з пунктом 10 ч. 6 ст. 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч. 2 ст. 257 КАС України).

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Як зазначено у ч. 1 ст. 260 КАС України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Як зазначено у ч. 7 ст. 262 КАС України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Зважаючи на те, що відповідачем не доведена необхідність розгляду справи з викликом сторін; дана справа є справою незначної складності і характер спірних правовідносин та предмет доказування в ній не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника митниці.

Крім того, клопотання про проведення судового розгляду з повідомленням (викликом) сторін не містить будь-якої інформації стосовно предмету спору, яка може бути надана сторонами лише у судовому засіданні за участі їх представників та не може бути надана із заявами по суті справи.

04.03.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 10724), в кяій він заперечує проти доводів митниці з підстав, викладених у позовній заяві та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

12.03.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 11727), в яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

19.03.2023 від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 12952) про долучення доказів понесення витрат на правову допомогу.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКЛ КО ЛТД» (код ЄДРПОУ 25488103) за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване в якості юридичної особи. Основним видом економічної діяльності позивача є інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.19).

Між позивачем (Покупець) та компанією SANICA ISI SANAYI A.S. (Продавець) укладено контракт від 08.07.2019 № UA2019/007 (далі - Контракт), на підставі якого позивачем придбано сталеві панельні радіатори торгової марки ENERGY, ППР труби, ППР фітинги та фітинги торгової марки SANICA в асортименті, кількості та цінам, вказаним у специфікаціях до такого контракту, відповідно до замовлень, наданих покупцем.

Відповідно до пункту 4 Контракту покупець зобов`язується виконати 100% оплату товару протягом 30 днів з дати відвантаження. Продавець може запросити передоплату у розмірі 50% від суми специфікації протягом 5 банківських днів після підписання Специфікації перед початком виробництва Товару.

Додатковою угодою від 28.12.2022 № 9 до Контракту строк дії Контракту продовжено до 31.12.2023.

На виконання умов Контракту сторонами складено Специфікацію від 23.10.2023 № 23 щодо поставки радіаторів ТМ «ENERGY STANDART» та ТМ «ENERGY COMPACT» на загальну суму 29513,60 до.США. Сторони узгодили наступний порядок оплати: 25000 дол. передплата та 4513,60 дол. протягом 21 дня після відвантаження товару. Крім того, сторони узгодили, що вартість пакування товару, всіх пакувальних матеріалів та робіт вже додана у вартість товару.

Для здійснення митного оформлення товару, декларантом позивача подано до митного органу електронну митну декларацію (МД) від 21.12.2023 № 23UA500500045483U1, в якій митна вартість товару «Стальні панельні радіатори» визначена за ціною контракту (за першим методом).

Разом із митною декларацією позивачем надано документи на підтвердження заявленої митної вартості товару (графа 44 МД): пакувальний лист (Packing list) від 13.12.2023; рахунок-проформа (Proforma invoice) від 18.10.2023 № ITH-2301799; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) від 13.12.2023 № SBI2023000011794; автотранспортна накладна (Road consignment note) від 14.12.2023 № 231010 підтвердження транспортування товару з Турції до України; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 14.12.2023 № Z0725437; платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах від 26.10.2023 № 79 на загальну суму 10004,30 дол. США; платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах від 08.12.2023 № 80 на загальну суму 14995,70 дол. США; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 15.12.2023 № 145; Довідка про транспортно-експедиторські витрати при перевезенні вантажу автомобільним транспортом від 15.12.2023 № 20231215; доповнення до Контракту від 29.11.2019 № 2; доповнення до Контракту від 28.12.2022 № 9; Специфікація від 23.10.2023 № 23; Контракт від 08.07.2019 № UA2019/007; договір про надання послуг митного брокера від 17.08.2018 № 199; договір (контракт) про перевезення від 16.06.2023 № 3; копія митної декларації країни відправлення від 14.12.2023 № 23351700EX00028320 19.09.2023.

У відповідності до статті 337 Митного кодексу України при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, митним органом виявлено наступне:

1. Відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

2. Пункт 1.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.07.2019 № UA2019/007 передбачено, що предметом контракту є продукція виробника SANICA ISI SANAYI A.S., але до митного оформлення надано товар, виробником якого є SANICA ISI SAN A.S., який також є у сертифікаті про походження товару від 14.12.2023 № Z0725437.

3. Згідно п. 2 специфікації № 23 до контракту № UA2019/007 передбачена порядок передплати 25 тис. дол. США до відгрузки та 4513,60 дол. США після, але до митного оформлення надано передплати лише на 25 тис. дол. США.».

Із урахуванням виявлених розбіжностей відповідач запропонував позивачу на підтвердження митної вартості товару надати такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прас-листи) фірми-виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову.

21.12.2023 декларантом надано пояснення про те, що у Контракті та специфікації до нього зазначено про включення у вартість товару вартості упаковки, пакувальних матеріалів та робіт; в документах зазначено скорочену назву продавця, на підтвердження чого надано лист продавця з цього питання; станом на 21.12.2023 сума 4513,60 дол. США ще не сплачена, що не суперечить умовам Контракту.

22.12.2023 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000869/2, яким застосовано другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості товарів. Зазначене рішення обґрунтовано тим, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності. При цьому, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 Митного кодексу України. У рішенні зазначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим по товару № 1 2,63 дол.США/кг (МД від 30.11.2023 № UA100330/2023/157606), ніж заявлено декларантом - 1,5924 дол.США/кг.

У оформленні МД від 21.12.2023 № 23UA500500045483U1 відмовлено та складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.12.2023 № UA500500/2023/001636.

Позивач скористався правом, наданим частиною третьою статті 52 МК України, та оформив 22.12.2023 нову митну декларацію № 23UA500500045679U6, сплативши митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою позивачем митною вартістю та митною вартістю, визначеною відповідачем.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКЛ КО ЛТД» звернулось до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України).

За правилами ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною 1 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За положеннями ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина 2 статті 55 Митного кодексу України).

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 12 ст. 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст. VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

При цьому митний орган перевіряє правильність визначення саме числового значення і складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, достовірність та точність заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вищезазначених нормах.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

З огляду на наведені норми, суд також зазначає, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору, а обов`язок доведення митної вартості товару покладається саме на декларанта.

При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 1.380.2019.005307.

Необхідно зауважити, що Законом України від 05.10.2006 № 227-V "Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" Верховна Рада України постановила: Приєднатися до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, вчиненого 26 червня 1999 року в м. Брюсселі, в тому числі Додатку I та Додатку II до нього, прийнявши Спеціальні додатки (додаток III до Протоколу).

Відповідно до Стандартного правила 8 Розділу 1 Спеціального додатку А "Додатку III до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Спеціальні додатки)" у випадках, коли митна служба вимагає документи в зв`язку з представленням їй товарів, інформація, що міститься у цих документах, обмежується лише даними, необхідними для ідентифікації товарів та транспортного засобу.

Рекомендації Європейської економічної комісії ООН № 18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі" 26-29 березня 2001 року вимагають, щоб документарні вимоги були зведені до мінімуму.

Відповідно до Стандартного правила 3.16. Розділу 3 Загального додатку Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18.05.1973: "На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства".

Отже, митний орган може додатково вимагати лише ті документи, які можуть усунути обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару.

Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що відповідно до встановлених обставин справи підставою для витребування митним органом додаткових документів стало встановлення в ході перевірки поданих декларантом документів розбіжностей. В свою чергу, наведені обставини, на думку митниці, викликали обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості.

Надаючи оцінку доводам митниці щодо наявності таких розбіжностей, суд звертає увагу на наступне.

Так, стосовно посилань митниці про відсутність даних про такі складові митної вартості товару, як вартість упаковки, пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товар, суд зазначає, що згідно з пунктом 3.4 Контракту ціна за одиницю товару включає в себе витрати на пакування, завантаження товару на транспортний засіб.

Аналогічну умову сторони узгодили також і в Специфікації від 23.10.2023 № 23 до Контракту.

Крім того, згідно пункту 2.1 Контракту поставка товару здійснюється на умовах EXW AKHISAR/MANISA (EXW ISTANBUL) відповідно до Міжнародних правил Інкотермс 2010. Згідно зі статтею А.9. зазначеного правила продавець зобов`язаний забезпечити за свій рахунок упакування, за винятком випадків, коли у даній галузі торгівлі товар, який є предметом договору, звичайно прийнято відправляти без упаковки, що потрібна для перевезення товару тою мірою, якою обставини, що стосуються перевезення (наприклад, вид транспорту, місце призначення), були повідомлені продавцеві до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна мати відповідне маркування.

Тобто, матеріалами справи підтверджується, що умовами Контракту передбачено включення вартості пакування та маркування до вартості товару та не передбачено понесення додаткових витрат Покупця на пакування товару.

При цьому, відповідачем не доведено понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і наявність підстав для включення цих витрат до митної вартості.

На думку суду, вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною. Тому в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

Стосовно посилань митного органу на розбіжність у назві компанії у Контракті та при митному оформленні суд звертає увагу, що такі недоліки не впливають на числові показники та жодним чином не перешкоджають можливості визначення митної вартості товару.

Крім того, позивачем надано лист продавця з поясненням того, що офіційна повна назва компанії SANICA ISI SANAYI ANONIM SIRKETI, а скорочена - SANICA ISI SAN A.S. / Sanica ISI SANAYI A.S.

Щодо надання до митного оформлення товару платіжних документів на суму 25000,00 дол. США, суд зазначає, що вказане відповідає умовам Контракту та Специфікації від 23.10.2023 № 23. Так, за умовами Специфікації від 23.10.2023 № 23 сплата решти суми в розмірі 4513,60 дол.США має відбутись протягом 21 дня після відвантаження товару.

Відвантаження товару відбулось 14.12.2023 (дата декларації країни відправлення), а документи для митного оформлення товару подано 22.12.2023, отже строк оплати залишку суми вартості товару не настав.

При цьому, суд враховує висновок Верховного Суду викладений у постанові від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17 про те, що ненадання банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів, які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.

Крім того, умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.04.2018 у справі № 815/329/17 та від 26.11.2020 у справі № 540/2455/19.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при здійсненні митного оформлення імпортованого товару, позивачем у відповідності до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Приписами статті 60 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Суд звертає увагу, що, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, відповідачем не надано будь-яких пояснень щодо зроблених коригувань та обсягів партії подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості товару із застосуванням другорядного методу.

Такий підхід прямо суперечить положенням ст. 60 Митного кодексу України.

Слід зазначити також, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Зазначене відповідає усталеній практиці Верховного Суду (зокрема, постанова від 02.03.2021 у справі № 380/842/20, від 23.02.2021 у справі № 805/5039/16-а, від 24.12.2020 у справі № 808/1676/16 тощо).

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження митної вартості товару за ціною договору, а митним органом безпідставно витребувано у позивача додаткові документи та необґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

При цьому, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.12.2023 № UA500500/2023/001636 є похідною від рішення про коригування митної вартості від 22.12.2023 № UA500500/2023/000869/2.

Оскільки саме прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.12.2023 № UA500500/2023/001636, то визнання рішення про коригування митної вартості протиправним та його скасування є підставою для визнання протиправною та скасування картки відмови.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин та досліджених письмових доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКЛ КО ЛТД» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, а саме витрат на правову допомогу суд зазначає про таке.

Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 1 та 2 ст. 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Так, до матеріалів справи надано:

Договір про надання правничої (юридичної) допомоги від 15.01.2024 № 1/2024 (далі Договір), укладений між позивачем (Клієнт) та адвокатом Ярошенком О.О. (Адвокат), предметом якого є надання юридичної допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором;

Додаткову угоду від 15.01.2024 № 1 до Договору, якою сторони узгодили фіксовану вартість послуг в суді першої інстанції 6000,00 грн., за надання таких послуг: аналіз матеріалів, підготовка та складання позовної заяви (в тому числі виготовлення копій необхідній кількості) про оскарження рішення про коригування митної вартості товарів від 22.12.2023 № UA500500/2023/000869/2 та картки відмови 4000 грн.; підготовка та складання відповіді на відзив та інших документів у справі 2000 грн.;

рахунок від 23.01.2024 № 01/01 на оплату послуг «Правова допомога у справі про оскарження рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000869/2 від 22.12.2023 та картки відмови», вартість 6000,00 грн.;

платіжна інструкція від 08.02.2024 № 32065535, відповідно до якої ТОВ «ВІКЛ КО ЛТД» сплатило на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 6000,00 грн., призначення платежу: правова допомога у справі про оскарження рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000869/2 від 22.12.2023 та картки відмови, згідно рахунку № 01/01 від 23.01.2024;

акт про надання правничої (юридичної) допомоги від 05.03.2024, згідно з яким надано такі послуги: підготовка та складання позовної заяви та додатків 4000,00 грн.; підготовка та складання відповіді на відзив 2000,00 грн.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав жодних доказів, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт.

З огляду на вищевикладене, враховуючи фактично надані адвокатом послуги, оплата яких підтверджена документально, складність справи та характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну допомогу адвоката в розмірі 6 000,00 грн. підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як такі, що підтверджені належними та допустимими доказами.

Крім того, в силу ч. 1 ст. 139 КАС України присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у загальному розмірі 5 598,50 грн.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКЛ КО ЛТД» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 22.12.2023 № UA500500/2023/000869/2.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.12.2023 № UA500500/2023/001636.

4. Судові витрати в сумі 5 598 (п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто вісім) гривень 50 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКЛ КО ЛТД» (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 52; код ЄДРПОУ 25488103) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А; код ЄДРПОУ 44005631).

Судові витрати зі сплати витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКЛ КО ЛТД» (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 52; код ЄДРПОУ 25488103) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А; код ЄДРПОУ 44005631).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 12.04.2024.

Суддя Ю.П. Бойченко