Постанова

від 09.10.2024 по справі 280/983/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 жовтня 2024 року м.Дніпросправа № 280/983/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі №280/983/24 (суддя Бойченко Ю.П., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКЛ КО ЛТД" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКЛ КО ЛТД" (далі - позивач) звернулось до суду із позовом до Одеської митниці (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними і скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів від 22.12.2023 № UA500500/2023/000869/2;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.12.2023 №UA500500/2023/001636.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що зауваження митного органу не стосуються відомостей, що підтверджують числові значення оцінюваного товару, а також не впливають на правильність визначення митної вартості. Наполягає, що відповідачем необґрунтовано та безпідставно застосовано при визначенні митної вартості резервний метод.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року позовні вимоги позивача задоволено. Суд визнав протиправними та скасував оскаржені позивачем рішення відповідача. Також суд стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000грн..

Відповідачем на рішення суду першої інстанції подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, відповідач просить скасувати рішення суду у даній справі та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції, невірно розтлумачено норми ст. ст. 52 - 64, 257, 337 МКУ, не надано правової оцінки всім обставинам справи.

Відповідач зазначає, що застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів у відповідності до вимог п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України. Декларантом документально не підтверджено заявлену митну вартість товару, визначену за ціною угоди, надані до оформлення документи містять розбіжності, які впливають на вартість складових митної вартості товару. Вважає, що відповідачем дотримано вимоги МК України щодо порядку визначення митної вартості товару, а спірні рішення прийняті у відповідності до чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а отже у суду не було законних підстав для їх скасування. Також відповідач вважає, що визначений судом розмір судових витрат на правничу допомогу є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності зі складністю справи, становить надмірний тягар для відповідача.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві зазначає, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає рішення у справі законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги відповідача безпідставними. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Щодо розподілу судових витрат також вважає, що судом обґрунтоване рішення в цій частині.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що vіж позивачем (Покупець) та компанією SANICA ISI SANAYI A.S. (Продавець) укладено контракт від 08.07.2019 № UA2019/007 (далі - Контракт), на підставі якого позивачем придбано сталеві панельні радіатори торгової марки ENERGY, ППР труби, ППР фітинги та фітинги торгової марки SANICA в асортименті, кількості та цінам, вказаним у специфікаціях до такого контракту, відповідно до замовлень, наданих покупцем.

Відповідно до пункту 4 Контракту? покупець зобов`язується виконати 100% оплату товару протягом 30 днів з дати відвантаження. Продавець може запросити передоплату у розмірі 50% від суми специфікації протягом 5 банківських днів після підписання Специфікації перед початком виробництва Товару.

Додатковою угодою від 28.12.2022 № 9 до Контракту строк дії Контракту продовжено до 31.12.2023.

На виконання умов Контракту сторонами складено Специфікацію від 23.10.2023 № 23 щодо поставки радіаторів ТМ ENERGY STANDART та ТМ ENERGY COMPACT на загальну суму 29 513,60 дол. США. Сторони узгодили наступний порядок оплати: 25000 дол. США - передплата та 4 513,60 дол. США протягом 21 дня після відвантаження товару. Крім того, сторони узгодили, що вартість пакування товару, всіх пакувальних матеріалів та робіт вже додана у вартість товару.

Декларантом позивача подано до митного органу електронну митну декларацію (МД) від 21.12.2023 № 23UA500500045483U1, в якій митна вартість товару Стальні панельні радіатори визначена за ціною контракту (за першим методом).

Разом із митною декларацією позивачем надано документи на підтвердження заявленої митної вартості товару (графа 44 МД): пакувальний лист (Packing list) від 13.12.2023; рахунок-проформа (Proforma invoice) від 18.10.2023 № ITH-2301799; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) від 13.12.2023 № SBI2023000011794; автотранспортна накладна (Road consignment note) від 14.12.2023 № 231010 підтвердження транспортування товару з Турції до України; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 14.12.2023 № Z0725437; платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах від 26.10.2023 № 79 на загальну суму 10 004,30 дол. США; платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах від 08.12.2023 № 80 на загальну суму 14 995,70 дол. США; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 15.12.2023 № 145; Довідка про транспортно-експедиторські витрати при перевезенні вантажу автомобільним транспортом від 15.12.2023 № 20231215; доповнення до Контракту від 29.11.2019 № 2; доповнення до Контракту від 28.12.2022 № 9; Специфікація від 23.10.2023 № 23; Контракт від 08.07.2019 № UA2019/007; договір про надання послуг митного брокера від 17.08.2018 № 199; договір (контракт) про перевезення від 16.06.2023 № 3; копія митної декларації країни відправлення від 14.12.2023 № 23351700EX00028320 19.09.2023.

У відповідності до статті 337 Митного кодексу України при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, митним органом виявлено наступне:

1. Відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

2. Пункт 1.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.07.2019 № UA2019/007 передбачено, що предметом контракту є продукція виробника SANICA ISI SANAYI A.S., але до митного оформлення надано товар, виробником якого є SANICA ISI SAN A.S., який також є у сертифікаті про походження товару від 14.12.2023 № Z0725437.

3. Згідно п.2 специфікації №23 до контракту № UA2019/007 передбачено порядок передплати 25 тис. дол. США до відгрузки та 4 513,60 дол. США після, але до митного оформлення надано передплати лише на 25 тис. дол. США..

Із урахуванням виявлених розбіжностей відповідач запропонував позивачу на підтвердження митної вартості товару надати такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прас-листи) фірми-виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову.

21.12.2023 декларантом надано пояснення про те, що у Контракті та специфікації до нього зазначено про включення у вартість товару вартості упаковки, пакувальних матеріалів та робіт; в документах зазначено скорочену назву продавця, на підтвердження чого надано лист продавця з цього питання; станом на 21.12.2023 сума 4 513,60 дол. США ще не сплачена, що не суперечить умовам Контракту.

22.12.2023 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000869/2, яким застосовано другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості товарів. Зазначене рішення обґрунтовано тим, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності. При цьому, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 Митного кодексу України. У рішенні зазначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим по товару № 1 2,63 дол.США/кг (МД від 30.11.2023 № UA100330/2023/157606), ніж заявлено декларантом - 1,5924 дол.США/кг.

У оформленні МД від 21.12.2023 № 23UA500500045483U1 відмовлено та складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.12.2023 № UA500500/2023/001636.

Позивач скористався правом, наданим частиною третьою статті 52 МК України, та оформив 22.12.2023 нову митну декларацію № 23UA500500045679U6, сплативши митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою позивачем митною вартістю та митною вартістю, визначеною відповідачем.

Вважаючи рішення відповідача та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про їх обґрунтованість, оскільки надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Приписами частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачі. При цьому, митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів у митній декларації та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом, митним органом виявлено наступне:

1. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо повної складової митної вартості товару, а саме щодо: вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

2. Пункт 1.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.07.2019 № UA2019/007 передбачено, що предметом контракту є продукція виробника SANICA ISI SANAYI A.S., але до митного оформлення надано товар, виробником якого є SANICA ISI SAN A.S., який також є у сертифікаті про походження товару від 14.12.2023 № Z0725437.

3. Згідно п.2 специфікації №23 до контракту № UA2019/007 передбачено порядок передплати 25 тис. дол. США до відгрузки та 4 513,60 дол. США після, але до митного оформлення надано передплати лише на 25 тис. дол. США..

Судом встановлено, що згідно з пунктом 3.4 Контракту ціна за одиницю товару включає в себе витрати на пакування, завантаження товару на транспортний засіб.

Аналогічну умову сторони узгодили також і в Специфікації від 23.10.2023 № 23 до Контракту.

Крім того, згідно пункту 2.1 Контракту поставка товару здійснюється на умовах EXW AKHISAR/MANISA (EXW ISTANBUL) відповідно до Міжнародних правил Інкотермс 2010. Згідно зі статтею А.9. зазначеного правила продавець зобов`язаний забезпечити за свій рахунок упакування, за винятком випадків, коли у даній галузі торгівлі товар, який є предметом договору, звичайно прийнято відправляти без упаковки, що потрібна для перевезення товару тою мірою, якою обставини, що стосуються перевезення (наприклад, вид транспорту, місце призначення), були повідомлені продавцеві до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна мати відповідне маркування.

Тобто, матеріалами справи підтверджується, що умовами Контракту передбачено включення вартості пакування та маркування до ціни товару та не передбачено понесення додаткових витрат покупця на пакування товару.

При цьому, відповідачем не доведено понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і наявність підстав для включення цих витрат до митної вартості.

Вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною.

Стосовно посилань митного органу на розбіжність у назві компанії виробника товару у Контракті та при митному оформленні суд звертає увагу, що такі недоліки не впливають на числові показники та жодним чином не перешкоджають можливості визначення митної вартості товару.

Крім того, позивачем надано лист продавця з поясненням того, що офіційна повна назва компанії SANICA ISI SANAYI ANONIM SIRKETI, а скорочена - SANICA ISI SAN A.S. / Sanica ISI SANAYI A.S.

Щодо надання до митного оформлення товару платіжних документів лише на суму 25 000,00 дол. США.

Сплата такої суми відповідає умовам Контракту та Специфікації від 23.10.2023 № 23. Так, за умовами Специфікації від 23.10.2023 № 23 сплата решти суми в розмірі 4 513,60 дол.США має відбутись протягом 21 дня після відвантаження товару.

Відвантаження товару відбулось 14.12.2023 (дата декларації країни відправлення), а документи для митного оформлення товару подано 22.12.2023, отже строк оплати другої частини вартості товару на час запиту митниці не настав.

Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17 вказував на те, що ненадання банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів, які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.

Крім того, умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.04.2018 у справі № 815/329/17 та від 26.11.2020 у справі № 540/2455/19.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, умови ж сплати вартості товару стосуються сторін такого договору, а не контролюючого органу.

Таким чином, є вірними висновки суду першої інстанії, що при здійсненні митного оформлення імпортованого товару, позивачем у відповідності до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.

У спірному випадку відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. При цьому, визначаючи недоліки щодо подання всіх документів декларантом, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 у справі №825/648/17, від 26.05.2022 у справі №560/355/19.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки не містить належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

З урахуванням встановлених судом обставин, є вірними висновки суду першої інстанції, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та безпідставно оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Щодо розподілу судом судових витрат.

Згідно п. 4 ч.1ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

До матеріалів справи надано:

-Договір про надання правничої (юридичної) допомоги від 15.01.2024 № 1/2024 (далі Договір), укладений між позивачем (Клієнт) та адвокатом Ярошенком О.О. (Адвокат), предметом якого є надання юридичної допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором;

-Додаткову угоду від 15.01.2024 № 1 до Договору, якою сторони узгодили фіксовану вартість послуг в суді першої інстанції 6000,00 грн., за надання таких послуг: аналіз матеріалів, підготовка та складання позовної заяви (в тому числі виготовлення копій необхідній кількості) про оскарження рішення про коригування митної вартості товарів від 22.12.2023 № UA500500/2023/000869/2 та картки відмови 4000 грн.; підготовка та складання відповіді на відзив та інших документів у справі 2000 грн.;

-рахунок від 23.01.2024 № 01/01 на оплату послуг Правова допомога у справі про оскарження рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000869/2 від 22.12.2023 та картки відмови, вартість 6000,00 грн.;

-платіжну інструкцію від 08.02.2024 № 32065535, відповідно до якої ТОВ ВІКЛ КО ЛТД сплатило на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 6000,00 грн., призначення платежу: правова допомога у справі про оскарження рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000869/2 від 22.12.2023 та картки відмови, згідно рахунку № 01/01 від 23.01.2024;

-акт про надання правничої (юридичної) допомоги від 05.03.2024, згідно з яким надано такі послуги: підготовка та складання позовної заяви та додатків 4000,00 грн.; підготовка та складання відповіді на відзив 2000,00 грн..

Частиною 1 статті 30 Закону № 5076-VI, визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

В цій постанові (№922/1964/21) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 134 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність та відповідність наданих послуг видам адвокатських послуг, визначеним статтями 19 та 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", суті виконаних адвокатом робіт, а також враховуючи конкретні обставини справи, суд обґрунтовано прийшов до висновків про наявність підстав для задоволення заяви позивача та стягнення на його користь всієї понесеної суми витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн..

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача в цій частині, то вони не спростовують висновків суду в оскарженій частині. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції врахував всі необхідні обставини, визначив критерії, навів підстави, за яких дійшов висновку про необхідність задоволення заяви представника позивача.

Керуючись ст.ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі № 280/983/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак