Рішення

від 15.04.2024 по справі 640/93/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2024 року м.Київ№ 640/93/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загальними позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖУУЛ ЛАБС УКРАЇНА" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖУУЛ ЛАБС УКРАЇНА" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 70732/0703, № 70738/0703 та № 70760/0703 від 21.09.2021.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2022 справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні.

15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду.

Відповідно до абзаців 1-3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду.

Відтак, розгляд зазначеної справи підпадає під територіальну юрисдикцію Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддям, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 справу було прийнято до провадження та розпочато розгляд справи за правилами загального позовного провадження, а також призначено підготовче засідання.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом на підставі акта перевірки, яким встановлено заниження позивачем податку на прибуток та суми податку на додану вартість, зараховуються до складу податкового кредиту. За твердженням посадових осіб податкового органу укладений між позивачем та ПП «ФТФ» правочин є нікчемним.

Зазначив, що висновки податкового органу про нікчемність укладеного між позивачем і ПП «ФТФ» правочину є безпідставним, оскільки угода виконана реально, маркетингові послуги надані у відповідності укладеного договору і оплачені позивачем, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами. На час укладення угоди з позивачем вказаний контрагент був зареєстрований суб`єктом господарської діяльності у встановленому законодавством порядку та перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і мав статус платника податку на додану вартість.

У зв`язку з цим, позивач вважає, що відповідачем неправомірно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні даного адміністративного позову, оскільки спірні рішення прийняти на підставі та у межах чинного податкового законодавства. Зазначає, що під час перевірки було встановлено ряд порушень, а саме заниження доходу та податкового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Ухвалою суду від 11.08.2023 підготовче провадження було закрито та за клопотанням сторін продовжено розгляд справи по суті в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «ДЖУУЛ ЛАБС УКРАЇНА» має статус юридичної особи, яке зареєстровано 14.08.2019 (№ 10711020000044614), однак станом на 15.04.2024 перебуває в стані припинення. Перебуває на обліку як платник податків.

До основних видів діяльності позивача входить: основний (код КВЕД 46.90) неспеціалізована оптова торгівля; (код КВЕД 46.35) оптова торгівля тютюновими виробами; (код КВЕД 47.26) роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; (код КВЕД 47.54) роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах; (код КВЕД 47.78) роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; (код КВЕД 47.91) роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет; (код 47.99 КВЕД) інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; (код КВЕД 70.22) Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

На підставі направлень від 21.07.2021 № 13139/26-15-07-03-02, № 13198/26-15-07-10-03, № 13201/26-15-07-10-03, № 13168/26-15-07-10-02, № 13206/26-15-07-09-06, від 22.07.2021 № 13249/26-15-07-08-03, № 13268/26-15-07-07-01, виданих Головним управлінням ДПС у м. Києві, відповідно до п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі ПК України), на підставі наказу Головного управління ДІС у м. Києві від 19.07.2021 № 5903-п, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ДЖУУЛ ЛАБС Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 15.08.2019 по 10.08.2021, валютного - за період з 15.08.2019 по 10.08.2021, єдиного внеску на загальдообов?язкове державне соціальне страхування - за період з 15.08.2019 по 10.08.2021 та іншого законодавства за відповідний період відповідно до затвердженого плану (переліку натань) документальної перевірки.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 17.08.2021 № 64927/Ж5/26-15-07-03-02 про результати документальної позапланової виїзної перевірки.

Як вбачається з даного акту перевірки, Головним управління ДПС у м. Києві встановлено порушення, а саме:

п. 44.1, п. 44.2 , п. 44.3 ст. 44, 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 2 494 257,00 грн, у тому числі за 2020 рік на 2 494 257,00 грн;

п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198. 2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, всього у сумі 2 771 396,00 грн, у тому числі за травень 2021 року в сумі 2 771396 грн;

п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо несвоєчасного подання звітності з єдиного соціального внеску за серпень 2019 року.

Однак не погоджуючись з такими висновками позивач подав відповідні заперечення, 15.09.2021 за № 26549/1/26-15-07-03-02 податковим органом вони були розглянуті та за результатами розгляду яких висновки акту від 17.08.2021 № 64927/Ж5/26-15-07-03-02 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДЖУУЛ ЛАБС УКРАЇНА» викладено в наступній редакції:

«Перевіркою встановлено порушення ТОВ "ДЖУУЛ ЛАБС УКРАЇНА":

п. 44.1, п.44.2, п.44.3 ст. 44, п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 2 494 257 грн, у тому числі за 2020 рік в сумі 2 494 257 грн;

п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до державного бюджету, всього в сумі 2754187 грн, у тому числі за травень 2021 в сумі 2754187 грн, та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2021 в сумі 17 209,00 грн;

п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 зі змінами та доповненнями, щодо несвоєчасного подання звітності з єдиного соціального внеску за серпень 2019 року.»

Також було зазначено, що дана відповідь є невід`ємною частиною акта документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДЖУУЛ ЛАБС УКРАЇНА» від 17.08.2021 № 64927/Ж5/26- 15-07-03-02.

На підставі акту перевірки та внесених змін, податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення рішення, а саме:

податкове повідомлення-рішення від 21.09.202 № 70732/073 за платежем податок на прибуток підприємства на суму 2 494 257,00 грн;

податкове повідомлення-рішення від 21.09.2021 № 70738/0703 за платежем податок на додану вартість на суму 3 442 734,00 грн, де основна сума збільшення становить 2 754 187,00 грн та за штрафними санкція 688 547,00 грн;

податкове повідомлення-рішення від 21.09.2021 № 70760/0703 за платежем податок на додану вартість (зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) на суму 17 209,00 грн.

Не погоджуючись за вказаними діями та податковими повідомленнями рішеннями позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з такого.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків (п.п. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 ПК України).

Під витратами відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені вище.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України 134.1 об`єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Виходячи з економічної сутті та визначення доходу, що наведене в Національному положенні (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868 (далі - Положення № 73) доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Також, згідно з Положенням № 73, сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати, називається прибутком.

Таким чином, отримання підприємством доходу (прибутку) завжди пов`язане з проведенням визначених витрат. Кожен суб`єкт господарювання різних форм власності діє на свій розсуд, самостійно планує свою діяльність, розпоряджається своїм майном, несе відповідальність перед кредиторами, тощо.

Нормами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. У свою чергу, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є саме те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховний Суд від 07.09.2021 у справі № 813/2013/16, у постанові від 07.04.2021 у справі № 640/1931/19.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «ФТФ» було укладено договір від 01.12.2019 № 1/2019 про надання маркетингових послуг.

За умовами договору виконавець зобов`язується надати замовнику за плату такі маркетингові послуги:

стимулювання продажів товару, забезпечення видимості та просування товару замовника у місцях розміщення зокрема, але не виключно шляхом встановлення, налагодження, маркетингових матеріалів високої та низької вартості, їх комплектування Товарами, виконання інших дій, необхідних для стимулювання продажів товару та просування Знаків для товарів та послуг замовника (п. 2.1.1. договору № 1/2019);

стимулювання продажів товару, забезпечення видимості та просування товару замовника у місцях розміщення зокрема, але не виключно шляхом встановлення, розклеювання, поширення витратних маркетингових матеріалів, виконання інших дій, необхідних для стимулювання продажів товару та просування знаків для товарів та послуг замовника (п. 2.1.2. договору 1/2019);

проведення мотиваційної програми щодо стимулювання продажів та просування товару замовника за запитом замовника (2.1.3. договору 1/2019).

інші маркетингові та рекламні послуги за індивідуальними запитами замовника, порядок надання яких регулюється окремими додатками до цього договору (п. 2.1.4. договору 1/2019).

Відповідно до п. 5.1 договору № 1/2019 від 01.12.2019 виконавець зобов`язується щомісячно надсилати замовнику звіти про надані послуги. Звіт надсилається протягом 20 (двадцяти) календарних днів після закінчення звітного місяця.

Форма звіту за надані послуги затверджена у додатку №3 (форма звіту наведена вище) до цього договору та має містити відомості, необхідні для чіткого встановлення обсягу наданих виконавцем послуг, включаючи перелік залучених до виконання договору третіх осіб, кількість місць розміщення (п. 5.2 договору №1/2019).

До суду позивачем було надано договір від 01.12.2019 № 1/2019, додатки до договору; акти приймання-передачі послуг, звіти до них з додатками: перелік торгівельних точок із адресами, у яких була забезпечена наявність повного асортименту товарів JUL, графік відвідування торгівельних точок, додатки, що підтверджують розміщення у торгівельних точках роздрібної мережі продукції JUL, фотокопії розміщених дисплеїв у точках продажу укомплектованих товарами JUL.

В бухгалтерському обліку взаємовідносини з ПП «ФТФ» відображені наступним чином: Дт 93 - Кт 631 - 13 856 986,00 грн; Дт 644 - Кт 631 - 2 771 397,00 грн.

Судом встановлено, що станом на 10.08.2021 кредиторська/дебіторська заборгованість ТОВ «ДЖУУЛ ЛАБС УКРАЇНА» перед ПП «ФТФ» за договором від 01.12.2019 № 1/2019 відсутня.

За правилами першої події ПП «ФТФ» виписало на адресу ТОВ «ДЖУУЛ ЛАБС УКРАЇНА» відповідні податкові накладні.

В акті перевірки від 17.08.2021 № 64297/Ж5/26-15-07-03-02 контролюючим органом зазначено, що звіти надані до перевірки були складені з порушення зазначеного договору, а саме звіти складалися за період декілька місяців, крім того в акта приймання-передачі наданих послуг та звітах зазначено місце їх складання - м.Київ.

Також стверджує, що звіти надані до перевірки не відповідають формі додатку № 3 до договору № 1/2019 від 01.12.2019, а саме в звітах відсутня інформація ким було надано послуги, наведено загальний опис наданих послуг без конкретизації, відсутні копії договорів, що укладені виконавцем з третіми особами, платіжні доручення/банківські виписки ПП «ФТФ», що підтверджують оплату наданих послуг третім особам, акти приймання-передачі послуг, складені між ПП «ФТФ» та третіми особам, тому на думку податкового органу неможливо підтвердити, що вартість наданих послуг, зазначена в звітах відповідає вартості наданих послуг, розрахованої згідно з п. 6.2 договору № 1/2019.

Враховуючи дані висновки, суд вважає за необхідно вказати, що згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

придбання або виготовлення товарів та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Також п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Пунктом 198.5 ст. 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до ст. 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ст. 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 ст. 197 цього Кодексу);

в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно п. 201.1 ст. 200 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

порядковий номер податкової накладної; дата складання податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; індивідуальний податковий номер.

Також п. 201.4 ст. 200 ПК України визначено, що платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:

здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);

виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до ст. 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.

Відповідно до п 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Згідно з п.п.14.1.108 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Первинні документи позивача, якими було оформлено господарські операції за договором 01.12.2019 № 1/2019 на надання маркетингових послуг відповідають вимогам чинного законодавства, в них містяться усі визначені у них обов`язкові реквізити: найменування підприємств, які оформили ці документи, назву цих документів, дату і місце їх складання, зміст та обсяг господарської операції, що в них відображені, одиниця виміру господарських операції у вартісному виразі, план розміщення продукції, перелік місць роздрібної торгівлі товару позивача, посади і прізвища осіб, які підписали, а також фото-звіти продукції в точках торгівлі відповідно до переліку. Акти здачі - прийняття послуг містять реквізити передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерську та фінансову звітність в Україні", у тому числі містять вказівку на зміст господарських операцій.

Відповідно до п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, забороняється вимагати від суб`єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідачем не надані суду докази того, що в актах прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) повинні міститися більш детальний зміст та обсяг господарської операції. А також не надано доказів, які підтверджують та встановлюють спеціальні вимоги по обов`язковому складанню та наявності інших документів (письмових звітів тощо).

Слід також зазначити, що індивідуальні запити ПП «ФТФ» отримував від позивача в усній формі, що задовольняло обидві сторони договору.

При цьому, належними доказами на підтвердження факту отримання послуг може бути акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 813/2781/17.

Тому відсутність індивідуальних запитів на отримання послуг, оформлених у письмовому вигляді, за наявності договору, яким чітко встановлено зобов`язання ПП «ФТФ» надати маркетингові послуги, а також актів приймання-передачі послуг та звітів до них, що містять зміст та обсяг наданих послуг, жодним чином не свідчить про відсутність факту отримання позивачем послуг від ПП «ФТФ».

Також за погодженням між сторонами звіти складалися із періодичністю залежно від факту завершення надання певної частини послуг на відповідних торговельних точках, перелік яких наводився у звітах.

Основні вимоги до первинних документів визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Водночас договір регулює відносини між сторонами, які на власний розсуд визначають його зміст.

Суд звертає увагу, що жодних зауважень, претензій, зокрема щодо надання індивідуальних запитів в усній формі, складання звітів з періодичністю за декілька місяців, сторони один до одного не мали.

При цьому, чинне законодавство України не встановлює чітких критеріїв для деталізації змісту та обсягу господарської операції в первинних документах.

У свою чергу, Верховний Суд в своїй постанові від 04.06.2021 у справі № 824/1007/19-а, звертав увагу на те, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена, не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а так само відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого ж самого переліку послуг, що й зазначені в специфікаціях, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Аналогічні правові позиції містяться в постановах Верховного Суду від 17.05.2021 у справі № 520/1104/19, від 11.05.2021 у справі № 808/1406/17.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак, підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, а первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі ст. 44 ПК України та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець, замовник) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товарів (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 26.12.20223 у справі № 820/6523/17.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг (робіт), що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Суд звертає увагу, що основною діяльністю позивача є імпорт та подальша реалізація на ринку України продукції, що включає електронні системи доставки нікотину і картриджі певного типу та специфікації, виготовлені і упаковані під торговельними марками JUUL.

Оскільки позивач є імпортером та у 2019 році тільки починав діяти на ринку України, він прийняв рішення щодо залучення дистриб`ютора, який має досвід в просуванні продукції відповідної галузі, а саме тютюнових виробів та електронних сигарет.

Тобто, позивач обрав ПП «ФТФ» як основного дистриб`ютора своєї продукції, оскільки ПП «ФТФ» мало можливість ефективно (з найменшою кількістю витрат) розміщувати рекламні матеріали в точках продажу та надавати послуги.

Для цілей виконання умов договору позивач надавав у користування ПП «ФТФ» маркетингові матеріали, які включали стенди, полиці, мобільні точки продажу, вивіски та інші маркетингові матеріали, що засвідчено відповідними актами приймання-передачі маркетингових матеріалів.

Крім того, за досягнення певних показників позивач сплачував ПП «ФТФ» бонус з метою стимулювання продажів та просування товару, в тому числі за допомогою мерчандайзингу.

Залучення дистриб`ютора з метою просування товару, надання маркетингових послуг та здійснення мерчандайзингу є цілком стандартною практикою для збільшення збуту продукції, та широко використовується торговими підприємствами України орієнтованими на продаж товарів загального споживання. Вона націлена виключно на збільшення обсягів продажів і, як наслідок на максимізацію отриманих доходів та прибутку.

Слід звернути увагу, що з наданих позивачем документів бухгалтерського обліку вбачається, що надані маркетингові послуги призвели до зростання обсягів продажів у декілька разів, а саме:

за І квартал 2020 на 63 939,00 грн,

за ІІ квартал 2020 на 101 384,00 грн,

за ІІІ квартал 2020 на 175 685,00 грн,

за ІV квартал 2020 на 280 290,00 грн.

Отже, внаслідок активних маркетингових заходів, що проводились протягом 2020 року, продажі позивача наприкінці 2020 року зросли в чотири рази, порівняно з початком.

Крім того, відповідно до умов договору про надання послуг №1/2019 від 01.12.2019 (п. 4.3.4.), укладеного між позивачем та ПП «ФТФ», вказано, що виконавець має право укласти договори з третіми особами для виконання умов даного договору

Отже, ПП «ФТФ» не має необхідності мати в штаті велику кількість співробітників, чи володіти значною кількістю інших активів, оскільки укладає договори з іншими юридичними особами та/або фізичними особами підприємцями на власний розсуд, та згідно з договором про надання послуг могла залучити третіх осіб для їх виконання.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що залучення контрагентом платника податків третіх осіб для виконання його договірних зобов?язань є нормальною практикою і не може бути підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит та включення витрат до складу оподатковуваного доходу за результатами господарських операцій із таким контрагентом.

Так, Верховний Суд в постановах від 17.04.2018 у справі № 826/14549/15, від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі № 520/4829/19, від 21.10.2020 у справі № 140/1845/19 зазначав, що відсутність у суб?єкта господарювання матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Сама суть маркетингових послуг, що надавалась за договором, передбачає необхідність залучення третіх осіб (у цьому випадку суб`єктів господарювання на роздрібному ринку), оскільки саме вони повинні забезпечити видимість маркетингових матеріалів та товарів позивача у місцях розміщення.

Таким чином, виконавець за договором міг виконати свої зобов`язання шляхом юридичного закріплення такого зобов`язання за власними покупцями при подальшій реалізації продукції позивача.

Також, чинним податковим законодавством України не встановлено обов`язку для платника податку відстежувати взаємовідносини свого контрагента з третіми особами, оскільки він на власний розсуд залучає третіх осіб для отримання можливості надання маркетингових послуг з просування товару клієнта.

Водночас, матеріали справи містять відомості щодо залучення ПП «ФТФ» до виконання умов договору від 01.12.2019 № 1/2019 ПП «Фортуна - Тютюн», ПП «Ситар Трейд 1».

Судом було встановлено, що послуги у досліджуваній справі за своїм економічно - юридичним змістом являє собою діяльність, результати якої реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи із специфіки послуг, як предмета господарської операції, суд дійшов висновку, що акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямками, вказаними в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, позивач володіє всіма необхідними первинними документами, які оформлені відповідно до законодавства та відображають максимально змістовну характеристику господарських операцій.

Зауваження податкових органів не ґрунтуються на положеннях податкового законодавства та не спростовують дійсності документів позивача.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення ТОВ «ДЖУУЛ ЛАБС УКРАЇНА» розглянутих операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Разом з цим, суд враховує, що відповідачем жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності підстав для включення сум з придбання наведених послуг до податкового кредиту та завищення суми від`ємного значення до суду надано не було.

Також судом враховано і правосуб`єктність сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договору та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками податку на додану вартість.

Аналогічна позиція міститься в рішеннях Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № К/9901/1391/17 та від 07.02.2018 у справі № К/9901/3360/17.

Дослідивши первинні документи, якими позивач та його контрагенти супроводжували виконання договорів на надання вказаних послуг документально, за висновками господарська операція є економічно виправданою та відповідає основним видам господарської діяльності позивача.

У справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства поняття «закон» та «законність» розглядаються в контексті не тільки ст. 10, а й ст. 5 «Право на свободу та особисту недоторканність» Конвенції. ЄСПЛ вказує, що вимога пункту 2 ст. 10 Конвенції про те, що обмеження здійснення свободи вираження поглядів, яке має бути встановлене законом, є рівнозначною вимозі, передбаченій у п. 1 ст. 5 Конвенції про те, що будь-яке позбавлення свободи має бути законним. ЄСПЛ наголошує: Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба - з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія. Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом», у п. 1 ст. 5 зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке позбавлення свободи відповідає меті ст. 5 і не є свавільним.

На думку суду, відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податків права на отримання податкових преференцій, оскільки їх встановлення законодавцем має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, у свою чергу, передбачає здійснення господарських операцій, що є об`єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді витрат та/або податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податків сум витрат та/або податкового кредиту.

Завідома для платника податків відсутність розумної економічної причини щодо певних витрат при здійсненні господарської операції, як правило, виключає підстави для збільшення у податковому обліку витрат та/або податкового кредиту, оскільки таке у більшості своїй свідчить про відсутність ділової мети у такої господарської операції як притаманної риси господарської діяльності.

Таким чином, право на формування податкових вигод виникає у платника податків за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 822/844/16.

Водночас, ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов`язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв`язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірного податкового повідомлення - рішення становить втручання у мирне володіння майном суб`єкта господарювання, що порушує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні від 22.01.2009 у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятих податкових повідомлень рішень від 21.09.2021 № 70732/0703, № 70738/0703 та № 70760/0703.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 22 700 грн (платіжне доручення від 29.12.2021 № 659), суд вважає за необхідне стягнути та повернути позивачу.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 21.09.2021 № 70732/0703, № 70738/0703 та № 70760/0703.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖУУЛ ЛАБС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 43174895) судові витрати у сумі 22 700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.