Рішення

від 15.04.2024 по справі 380/3894/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2024 рокусправа № 380/3894/20Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., за участю : представника позивача Стех Ю.Я., представників третіх осіб Гордєєвої О.В., ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Християнської євангельської церкви Гефсиманія до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівська міська рада, третя особа на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Сафо про скасування відомостей,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить:

визнати незаконними дії Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо внесення відомостей про земельний сервітут на земельній ділянці площею 0,0130 га для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху на підставі ухвали Львівської міської ради від 09.07.2009 №2816;

скасувати у Державному земельному кадастрі про земельну ділянку місце розташування якої : АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 4610136900:04:004:0038 для обслуговування церкви загальною площею 0,1500 га відомості про земельний сервітут, що полягає в праві проїзду на транспортному засобі по наявному шляху 0,013 га.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач володіє на праві постійного користування земельною ділянкою площею 0,1500 га, місце розташування якої : АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136900:04:004:0038 на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №1785806 від 05.11.2009, цільове призначення : для обслуговування церкви. Вказана земельна ділянка перебуває у комунальній власності Львівської міської ради та надання у постійне користування позивачу ухвалою 14 сесії 5 скликання Львівської міської ради від 19.07.2009. Згідно витягу з Державного земельного кадастру НВ-4608306972018 від 14.12.2018, на частину земельної ділянки, місце розташування якої : АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 4610136900:04:004:0038 для обслуговування церкви загальною площею 0,1500 га, встановлено земельний сервітут, видом якого є Право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (площа земельної ділянки на яку пощирюється сервітут становить 0,0130 га). Позивач вказує, що про вказаний сервітут йому відомо не було, вищевказаний витяг він не отримував, про встановлення сервітуту дізнався із відповіді на адвокатський запит від 25.11.2019 №29-13-0.2-7660/2-19. Позивач не погоджується з діями відповідача щодо внесення відомостей про земельний сервітут, оскільки в ухвалах Львівської міської ради від 25.01.2007 №539, від 15.05.2008 №1817 та від 09.07.2009 №2816 не передбачено встановлення земельного сервітуту для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху площею 0,0130 га на частину земельної ділянки з кадастровим номером 4610136900:04:004:0038 для обслуговування церкви загальною площею 0,1500 га з вказівкою на коло осіб (невизначене або конкретне), яке наділяється правом користування чужою земельною ділянкою, яка перебуває у власності ЛМР, а в користуванні релігійної громади Гефсиманія. Відтак, відповідачем безпідставно внесено відомості до Державного земельного кадастру щодо наявності сервітуту для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху площею 0,0130 га на частину земельної ділянки з кадастровим номером 4610136900:04:004:0038 для обслуговування церкви загальною площею 0,1500 га.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 100 ЗК України земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Згідно п.2 ч.1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягає право користування (сервітуту).

Однак, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про земельний сервітут для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху площею 0,0130 га на частину земельної ділянки з кадастровим номером 4610136900:04:004:0038 для обслуговування церкви загальною площею 0,1500 га. Відповідно позивач вказує земельний сервітут не існує і він не належить жодній особі, а отже державна реєстрація земельного сервітуту для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху площею 0,0130 га на частину земельної ділянки з кадастровим номером 4610136900:04:004:0038 для обслуговування церкви загальною площею 0,1500 га у Державному земельному кадастрі про земельну ділянку, підлягає скасуванню. Просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечує повністю. Зазначає, що твердження позивача щодо безпідставності встановлення сервітут на земельну ділянку комунальної форми власності розпорядником якої є Львівська міська рада є недоречним, оскільки такий сервітут відповідачем не встановлювався. Чинним законодавством не визначене чітке розмежування понять обмеження у використанні земель та обтяження у використанні земельною ділянкою. Враховуючи ухвали Львівської міської ради від 25.01.2007 №539 та від 15.01.2008 №1817 , якою встановлено спільний проїзд площею 0,013 га, можна зробити висновок, що Львівською міською радою встановлено земельний сервітуту або обтяження у використанні землі, а не обмеження у використанні земельної ділянки. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник третьої особи (Львівської міської ради) подала пояснення на позовну заву, в яких вказала, що позивач володіє правом постійного користування земельною ділянкою площею 0,1500 га, місце розташування якої : АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136900:04:004:0038 на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №1785806 від 05.11.2009, цільове призначення : для обслуговування церкви. Вказана земельна ділянка перебуває у комунальній власності Львівської міської ради та надана у постійне користування позивачу ухвалою 14 сесії 5 скликання Львівської міської ради від 19.07.2009. Ухвалами Львівської міської ради не передбачено встановлення земельного сервітуту для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху площею 0,0130 га на частину земельної ділянки з кадастровим номером 4610136900:04:004:0038 для обслуговування церкви загальною площею 0,1500 га з вказівкою на коло осіб (невизначене або конкретне), яке наділяється правом користування чужою земельною ділянкою, яка перебуває у власності Львівської міської ради. Згідно примітку до плану відведення земельної ділянки встановлено обмеження землекористування на проїзд площею 0,013 га та рекомендовано заключити сервітутну угоду. Однак, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про земельний сервітут для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху площею 0,0130 га на частину земельної ділянки з кадастровим номером 4610136900:04:004:0038 для обслуговування церкви загальною площею 0,1500 га про що видно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером інформаційної довідки 22581009. Враховуючи вищевказане, відповідачем безпідставно внесено відомості до Державного земельного кадастру щодо наявності земельного сервітуту для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху площею 0,0130 га на частину земельної ділянки з кадастровим номером 4610136900:04:004:0038 для обслуговування церкви загальною площею 0,1500 га.

Представником третьої особи (Товариства з обмеженою відповідальністю Сафо) подано пояснення на позовну заяву, в яких вказує, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Зазначає, що ухвалою ЛМР №539 від 25.01.2007 позивачу погоджено місце розташування земельної ділянки площею 0,152 га в тому числі з обмеженням площею 0,0130 га на вул. Кульпарківській, 65 в оренду терміном на 25 років для обслуговування церкви. Ухвалою ЛМР від 09.07.2009 №2816 позивачу передано у постійне користування земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,150 га в тому числі 0,0130 га для спільного проїзду. Згідно висновку Департаменту містобудування управління архітектури від 19.11.2007, щодо наявності містобудівних обмежень щодо користування земельною ділянкою вказане управління погоджує проект відведення земельної ділянки на вул. Кульпарківській,65 площею 0,150 га на умовах оренди терміном на 25 років, в тому числі з обмеженням площею 0,0130 га із забезпеченням через неї доступу суміжним землекористувачам для обслуговування церкви. Відповідно до листа Управління охорони історичного середовища від 19.07.2007 №04/2944 вказане управління погоджено проект відведення земельної ділянки площею 0,150 га, в тому числі з обмеженням площею 0,0130 га в оренду терміном на 25 років для обслуговування церкви. Таким чином надаючи у користування позивачу земельну ділянку площею 0,150 га на вул. Кульпарківській,65, Львівська міська рада (власник) встановила обмеження на частину землі площею 0,0130 га для спільного проїзду сусідніх землекористувачів. Відповідно Львівським міським відділом Львівської регіональної філії ДП Центр ДЗК правомірно внесені відомості про земельну ділянку кадастровий номер 4610136900:04:004:0038 на підставі ухвал Львівської міської ради №539 від 25.01.2007, №1817 від 15.05.2008, №2816 від 09.07.2009, та погодженої і розробленої на замовлення ХЄЦ Гефсиманія документації із землеустрою. Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 4610136900:04:004:0038 перенесені кадастровим реєстратором з Державного реєстру земель у Державний земельний кадастр відповідно до пункту 4 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про державний земельний кадастр.

Представником позивача, представником відповідача та представником третьої особи (Товариства з обмеженою відповідальністю Сафо) подано додаткові письмові пояснення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві та додаткових поясненнях на адміністративний позов, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи (Львівської міської ради) в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Представник третьої особи (Товариства з обмеженою відповідальністю Сафо) в судовому засіданні позовні вимоги заперечила повністю, просила в задоволенні таких відмовити.

В судовому засіданні 03.04.2024, суд заслухав думку представників позивача, ухвалив завершити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Ухвалою Львівської міської ради №539 від 25.01.2007 Християнській Євангельській церкві Гефсиманія погоджено місце розташування земельної ділянки площею 0,152 га в тому числі з обмеженням площею 0,0130 га на вул. Кульпарківській, 65 в оренду терміном на 25 років для обслуговування церкви.

Як вбачається з кадастрового плану, погодженого Начальником Львівського міського управління земельних ресурсів від 25.09.2007 року, земельна ділянка, що надана позивачу, містить примітку: обмежене землекористування проїзд площею S=0,0130 га. рекомендовано для заключення сервітутної угоди.

Висновком Департаменту містобудування Управління архітектури №5-3537/2401 від 19.11.2007 про наявність містобудівельних обмежень щодо користування земельною ділянкою, погоджено проект відведення земельної ділянки на вул. Кульпарківській, 65 площею 0,015 га на умовах оренди терміном на 25 років, в тому числі з обмеженнями площею 0,0130 га із забезпеченням через неї доступ до суміжним землекористувачам. Також у вказаному висновку зазначено обмеження щодо суміжних землекористувачів: використання території, повинно здійснюватися з врахуванням меж ділянок і будови на суміжних ділянках з дотриманням нормативних вимог.

Ухвалою Львівської міської ради №1817 від 15.05.2008 затверджено релігійні громаді Християнської Євангельської церкви Гефсиманія проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0,152 га (у тому числі площею 0,013 га для спільного проїзду) на вул. Кульпарківській, 65 в оренду терміном на 25 років для обслуговування церкви.

Ухвалою Львівської міської ради №2816 від 09.07.2009 передано релігійним громадам і організаціям у постійне користування земельні ділянки згідно з додатком (п. 1 Ухвали). Згідно з вказаним додатком Список релігійних громад і організацій, яким передаються земельні ділянки - Релігійній громаді Християнської Євангельської церкви Гефсиманія було передано земельну ділянку за адресою вул. Кульпарківська, 65, з функціональним використанням земельної ділянки для обслуговування церкви, загальною площею 0,15 га (у тому числі 0,013 га для спільного проїзду).

05.11.2009 року Християнській Євангельській церкві Гефсиманія, на підставі Ухвали Львівської міської ради №2816 від 09.07.2009, видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №175806.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру НВ-4608306972018 від 14.12.2018, на частину земельної ділянки, місце розташування якої : м. Львів, вул. Кульпарківська, 65, з кадастровим номером 4610136900:04:004:0038 для обслуговування церкви загальною площею 0,1500 га, встановлено земельний сервітут, видом якого є Право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (площа земельної ділянки на яку пощирюється сервітут становить 0,0130 га). Строк дії сервітуту безстроково.

Відповіддю Головного управління Держгеокадастру Львівській області від 25.11.2019 №29-13-0.2-7660/2-19 повідомлено представника позивача, що за даними відділу у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (запит від 21.11.2019 №1688/409-19-0.37) на частину земельної ділянки з кадастровим номером 4610136900:04:004:0038 для обслуговування церкви загальною площею 0,1500 га встановлено земельний сервітут для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху площею 0,0130 га на підставі ухвал Львівської міської ради від 25.01.2007 №539, від 15.05.2008 №1817 та від 09.07.2009 №2816 та документації із землеустрою, розробленої колективним підприємством Картограф, яка стала підставою для реєстрації зазначеної земельної ділянки та видачі державного акту на право постійного користування. Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 4610136900:04:004:0038 перенесені кадастровим реєстратором з Державного реєстру земель у Державний земельний кадастр відповідно до пункту 4 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про державний земельний кадастр.

Відповіддю №29-13-0.37-32/109-20 від 13.01.2020 відділ у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області повідомлено представника позивача, що відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, на частину земельної ділянки для обслуговування церкви загальною площею 0,1500 га, за адресою : м. Львів, вул. Кульпарківська,65, кадастровий номер 4610136900:04:004:0038 встановлено земельний сервітут для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху площею 0,0130 га, на підставі ухвал Львівської міської ради від 25.01.2007 №539, від 15.05.2008 №1817, від 09.07.2009 №2816 та документації із землеустрою, розробленої колективним підприємством Картограф, яка стала підставою для видачі державного акту на право постійного користування вищезазначеної земельної ділянки. Вищезазначений земельний сервітут встановлений на користь Львівської міської ради.

Позивач не погоджується з діями відповідача щодо внесення відомостей про земельний сервітут, оскільки в ухвалах Львівської міської ради від 25.01.2007 №539, від 15.05.2008 №1817 та від 09.07.2009 №2816 не передбачено встановлення земельного сервітуту для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху площею 0,0130 га на частину земельної ділянки з кадастровим номером 4610136900:04:004:0038 для обслуговування церкви загальною площею 0,1500 га з вказівкою на коло осіб (невизначене або конкретне), яке наділяється правом користування чужою земельною ділянкою, яка перебуває у власності ЛМР, а в користуванні релігійної громади Гефсиманія. Відтак, відповідачем безпідставно внесено відомості до Державного земельного кадастру щодо наявності сервітуту для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху площею 0,0130 га на частину земельної ділянки з кадастровим номером 4610136900:04:004:0038 для обслуговування церкви загальною площею 0,1500 га.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За приписами ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

За приписами ст.78 ЗК України (на час виникнення правовідносин) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За змістом ст.98 ЗК України право земельного сервітуту це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Частиною одинадцятою статті 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 99 Земельного кодексу передбачено види права земельного сервітуту. Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Відповідно до ч.1 ст.100 ЗК України земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або за рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Як вбачається зі змісту наведених правових норм, право земельного сервітуту підлягає державній реєстрації спочатку у Державному земельному кадастрі, а після цього також у Єдиному державному реєстрі речових прав.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні №280/97-ВР від 21 травня 1997 року (далі - Закон №280/97) передбачено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

За ч.ч. 1, 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 127 Земельного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За п. а ч. 1 статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено право власника земельної ділянки або землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За приписами ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За ст. 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР).

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч. 1 ст. 59 Закону № 280/97-ВР ).

Згідно ч. 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Таким чином, орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Як встановлено судом, власником земельної ділянки - Львівською міською радою, при наданні земельної ділянки в постійне користування Християнській Євангельській церкві Гефсиманія, ухвалою Львівської міської ради №2816 від 09.07.2009 року визначено, що земельна ділянка за адресою: вул. Кульпарківська, 65, загальною площею 0,15 га містить обмеження - 0,013 га для спільного проїзду.

Кадастровий план, погоджений Начальником Львівського міського управління земельних ресурсів від 25.09.2007 року, містить примітку: обмежене землекористування проїзд площею S=0,0130 га, рекомендовано для заключення сервітутної угоди.

Про обмеження земельної ділянки площею 0,013 га зазначено у висновку Департаменту містобудування Управління архітектури №5-3537/2401 від 19.11.2007, яким погоджено проект відведення земельної ділянки на вул. Кульпарківській, 65 площею 0,015 га, в тому числі з обмеженнями площею 0,0130 га із забезпеченням через неї доступ суміжним землекористувачам.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про Державний земельний кадастр від 07.07.2011 №3613-VI (далі - Закон № 3613-VI на час виникнення правовідносин) Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України Про Державний земельний кадастр внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За ч. ч. 1, 2 статті 24 Закону № 3613-VI державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки.

Аналогічні приписи зазначені в Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Порядок № 1051).

Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки.

Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки.

Внесення відомостей до Поземельної книги в електронній (цифровій) формі є внесенням відомостей до Державного земельного кадастру (п. 51 Порядку № 1051).

За матеріалами справи правовстановлюючі документи на землю, зареєстровані відповідно до наказу Держкомзему від 02.07.2003 року № 174 Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель.

До 1 січня 2013 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року № 1021 Про затвердження порядків ведення поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі структурні підрозділи ДП Центр державного земельного кадастру мали доступ та вносили відомості до бази даних автоматизованої системи державного земельного кадастру.

Львівським міським відділом Львівської регіональної філії ДП Центр ДЗК внесені відомості про земельну ділянку кадастровий номер 4610136900:04:004:0038 на підставі ухвал Львівської міської ради №539 від 25.01.2007, №1817 від 15.05.2008, №2816 від 09.07.2009, та погодженої і розробленої на замовлення ХЄЦ Гефсиманія документації із землеустрою.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обтяження заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

Відповідно до класифікатора обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2008 №643, обмеження у використані землі поділяється на обмеження та обтяження у використанні земельних ділянок, так право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху відноситься до обтяжень у використанні землі.

Чинним законодавством не визначене чітке розмежування понять обмеження у використанні земель та земельного сервітуту та обтяження у використанні земельною ділянкою.

Враховуючи ухвали Львівської міської ради від 25.01.2007 №539, від 15.01.2008 №1817 та від 09.07.2009 №2816, якими встановлено спільний проїзд площею 0,013 га, можна зробити висновок, що Львівською міською радою встановлено земельний сервітут.

У пункті 4 розділу VІІ Закону № 3613-VI визначено, що у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до Державного фонду документації із землеустрою до 1 січня 2013 року, підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру на безоплатній основі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та його територіальними органами відповідно їх до повноважень.

Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 4610136900:04:004:0038 перенесені кадастровим реєстратором з Державного реєстру земель у Державний земельний кадастр відповідно до пункту 4 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про державний земельний кадастр.

Враховуючи викладене, суд не вбачає протиправних дій Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, оскільки ним не встановлювався сервітут, відповідно позовні вимоги позивача є безпідставними.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з вимогами ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що, в свою чергу, у даному випадку було належним чином доведено представником відповідача при розгляді цієї справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі.

Зважаючи на вимоги ст.139 КАС України, а також з урахуванням ухвалення рішення в інтересах відповідача, підстави для стягнення судових витрат на користь позивача відсутні.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 15 квітня 2024 року.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна