Постанова

від 02.04.2024 по справі 480/7984/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Кунець О.М.

02 квітня 2024 р.Справа № 480/7984/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою Хмельницької митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПОЛІСАН» до Хмельницької митниці, як відокремленого підрозділа Державної митної служби України про скасування рішення, -

В с т а н о в и в:

05.12.2022 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПОЛІСАН» (далі ТОВ ВП «ПОЛІСАН», товариство) звернулось до суду з позовом, в якому просить:

- скасувати рішення Хмельницької митниці Державної митної служби (далі митний орган) про коригування митної вартості товарів № UA400000/2022/000084/1 від 18.11.2022 року.

31.03.2023 року представник позивача подав до суду клопотання про вирішення питання щодо витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при здійсненні митного оформлення ним для підтвердження митної вартості поставки товару та її визначення за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) було надано усі документи, які передбачені чинним законодавством. Однак, відповідач безпідставно застосував метод визначення митної вартості товару за вартістю операції з ідентичними товарами.

Стосовно різних підписів позивач зазначає, що підписи сторін на документах жодним чином не впливають на митну вартість товарів, окрім випадку, якщо документ має ознаки підробки. Але, відповідач не ставив під сумнів справжність документів постачальника, не запитував жодних документів, що підтверджують повноваження представника постачальника на підпис. Про зауваження до різних підписів товариство дізналося лише отримавши рішення про коригування митної вартості. Сам відповідач у своєму рішенні зазначає, що підписи на документах ставили уповноважені особи постачальника, але ці особи є різними, чим підтвердив свою впевненість у тому, що документи підписані саме уповноваженими особами постачальника. Зважаючи на те, що компанія ShanDong Dawn International Traiding Co., LTD є великим виробником диоксиду титану на ринку Китаю, логічно передбачити, що у компанії працює не один співробітник, а декілька. Отже, підписання різних документів з різним проміжком часу різними особами цілком може мати місце. І це жодним чином не ставить під сумнів дійсність того чи іншого документу.

Також позивач зазначив, що рівень ціни, за якою розмитнювалася спірна партія товару, відповідає економічному рівню цін, що склалися на ринку диоксиду титану в серпні 2022 року та відповідає рівню цін, що склалися між позивачем та постачальникам, а також рівню цін на світових ринках диоксиду титану, про що відповідач був повідомлений окремим листом.

Стосовно зміни умов поставки, а саме порту доставки, позивач зазначив, що за Специфікацією № 1 від 24.01.2022 року сторонами були передбачені умови поставки CIF Одеса. З 24.02.2022 року робота порту Одеса, як і всіх інших портів України, заблокована через бойові дії у морі та на суші. Будь-які поставки товарів в порти України є неможливими для життя та здоров`я людей та майна (суден та вантажу). Тому, є дивним таке зауваження відповідача та нерозуміння останнім причин, що обґрунтовують зміну порту вивантаження товару. Відповідач не звернув увагу на те, що у зміні до Специфікації № 1 на спірну партію товару, що подавалась відповідачу, умови поставки визначені саме CIF, Константа. Специфікація є невід`ємною частиною договору, а сторони, керуючись принципом свободи договору, можуть змінювати будь-які його умови за взаємною згодою. Також у комерційному інвойсі, що також був наданий відповідачу, умови поставки вказані CIF, Константа. Таким чином, визначення іншого базису поставки - це право договірних сторін, яке належним чином зафіксоване у договорі та додатках до нього, а отже не є невідповідністю.

Крім того позивач зазначив, що між ним та ТОВ «Геліос Лоджистік» (Експедитор) був укладений договір № 27072021 від 27.07.2021 року, за яким Експедитор зобов`язується своєчасно в обумовлений сторонами строк організувати перевезення вантажів Клієнта морським, залізничним, автомобільним, авіаційним транспортом, укладати від свого імені договори 3 перевізниками відповідно до умов Договору та заявки Клієнта. На виконання вищевказаного обов`язку Експедитор уклав договір № 01072022 від 01.07.2022 року з перевізником - Rotinad Global Logistics S.R.L., який і зазначений у CMR, оскільки є фактичним перевізником товару. Але, відповідач не задавав жодних питань щодо CMR під час митного оформлення, тим більше, що всі документи були в наявності, і якби у відповідача дійсно з`явилися б запитання до особи перевізника - вони могли бути вирішені миттєво.

Також позивач зазначив, що умови CIF передбачають, що всі ці витрати покладаються на продавця, а отже не підлягають додатковій оплаті покупцем, бо входять у вартість товару. Немає жодних інших складових вартості товару, що мали бути додатково відображені, а отже таке зауваження відповідача не є аргументованим та таким, що відповідає матеріалам справи. Жодних комісійних, брокерських витрат, які б мали додаватися до митної вартості товару товариство не здійснювало, договір страхування вантажу не укладався.

Крім того позивач зазначив, що відповідач використав джерелом числового значення митної вартості митну декларацію від 14.12.2021 року № UA805020/2022/016515, за якою, за твердженням відповідача, здійснене оформлення митного ідентичного товару. Однак, всупереч вимогам ст. 58 МК України відповідач у своєму рішенні не зазначив, який товар завозився за ВМД, на яких умовах, у якій кількості та якої якості та хто є його виробником, тому застосування митної вартості за цією митною декларацією не може вважатися аргументованим та таким, що відповідає вимогам законодавства.

Заперечуючи проти вимог позивача, у відзиві на адміністративний позов Хмельницька митниця вказує, що застосування умов поставки СIF передбачає, що продавець оплачує фрахт за перевезення товару та страхування до погодженого місця призначення. В ІНКОТЕРМС 2010 наявна інформація про покладання даних витрат на продавця, при цьому інформація, що дані витрати обов`язково повинні бути включені до ціни (вартості) товару, яка зазначена в рахунку-фактурі, відсутня. В зв`язку з цим, на транспортування та страхування продавцем може бути виставлений окремий рахунок-фактура.

Також відповідач зазначив, що надані до митного оформлення проформи-інвойс від 24.01.2022 року та від 11.08.2022 року містять реквізити інвойсу від 24.01.2022 року № 028- UMP-22C, який не надано до митного оформлення. При цьому, рівень ціни в проформі-інвойсі від 11.08.2022 року з 3,08 дол.США/кг до 2,69 дол.США/кг, змінились і умови поставки товару (в проформі від 24.01.2022 року умови поставки зазначено «FOB Qingdao», а в проформі від 11.08.2022 року «CIF Constanta»), тобто основне перевезення товару до румунського порту мало би включатись у ціну товару, що не визначено числовими значеннями у поданих до митного оформлення документах. Отже, заявлена ціна товару знизилась ще й на вартість основного перевезення, яке може складати 9138 дол.США, як за митною декларацією від 18.10.2022 року № UA100320/2022/391085 задекларовано вартість основного перевезення. Таким чином, ціна товару знизилась до 2,31 дол.США/кг, тобто на 25%. Зазначене підлягає сумніву, оскільки під час митного оформлення подібних товарів на інших митницях у першому та четвертому кварталі 2022 року, такого зниження ціни немає. Зокрема, згідно митною декларацією від 20.10.2022 року № UA110130/2022/018580 подібний товар оформлено за рівнем 3,89 дол.США/кг, а 03.02.2022 року такий же товар оформлено згідно митної декларації від 03.02.2022 року № UA110130/2022/002290 за рівнем 3,78 дол.США/ кг, тобто зниження відбулося лише на 3%. Крім того, зазначена вище розрахункова вартість суперечить інформації щодо цін на двоокис титану, зазначений у листі декларанта від 18.11.2022 року № 18-11-1, який у серпні становив 2609 дол.США/тону (2,61 дол.США/кг).

Крім того відповідач зазначив, що відповідно до наданого рахунку на перевезення від 17.11.2022 року № 194, транспортні витрати з румунського порту (м. Констанца) до кордону України (м. Порубне), як такі що відповідно до ст. 58 МК України включаються до митної вартості товару, становлять 38 480 грн. при відстані перевезення 600 км. та від місця перетину митного кордону України до місця митного оформлення (м. Хмельницький), як такі що відповідно до цієї ж статті не мають додаватись, становлять 62150 грн. при відстані перевезення 230 км. Отже, тариф на перевезення товару до кордону України складає 64,13 грн. за 1 км., а після кордону у країни - 270,22 грн. за 1 км. Необхідно звернути увагу, що у довідці про транспортні витрати чітко вказано, що вантаж до кордону України переміщувався у контейнері, і по факту в такому ж вигляді перевантажувався в транспортний засіб. Таким чином, згідно з довідкою про транспорті витрати вантажно-розвантажувальні роботи стосуються саме перевантаження контейнера на автомобіль, а не вантажу з контейнера до автомобіля. Отже, вищезазначені витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України не були включені до ціни товару, що заявлявся позивачем в митній декларації.

Для підтвердження витрат на транспортування позивачем не було надано договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг та банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, лише надано довідку ТОВ «Геліос Лоджистік» (код ЕДРПОУ 39004526), однак дане підприємство згідно автотранспортної накладної CMR від 16.11.2022 року не здійснювало доставку товару. у зв`язку з цим, невідомо, яке відношення ТОВ «Геліос Лоджистік» має до доставки задекларованої партії товару та, відповідно, чи мало ТОВ «Геліос Лоджистік» надавати в даному випадку довідку про вартість доставки товару позивачу.

Також відповідач зазначив, що рівень заявленої митної вартості товару, нижча ніж рівень за яким здійснювалось митне оформлення ідентичних та подібних товарів на інших митницях Держмитслужби, а саме до митного оформлення заявлено рівень 2,8 дол. США/кг, при тому, що ідентичний товар оформлявся згідно митної декларація від 14.12.2021 року № U4805020/2022/016515 за рівнем 3,38 дол.США/кг, а подібні товари оформлялись на інших митницях за рівнем від 2,63 дол.США/кг до 7,72 дол.США/кг.

25.04.2023 року відповідачем до суду надано заперечення на заяву щодо заявленого до відшкодування розміру судових витрат.

В обґрунтування заяви Хмельницька митниця зазначає, що у пункті 3 Акту сторони узгодили, що цей Акт являється звітом про вже надані станом на 15.03.2023 року послуги та одночасно підставою для оплати (хоча у даній справі суд прийняв рішення по суті лише 26.04.2023року). Також адвокатом надано платіжну інструкцію № 3468 від 15.03.2023 року, згідно якої платник ТОВ «ВП «ПОЛІСАН» перерахував на рахунок адвоката грошові кошти у розмірі 10 000 грн, у графі «призначення платежу» вказано наступне: «Оплата витрат на правову допомогу по справі 480/7984/22, дод. угода № 20 до дог.№ 2901-1 від 29.01.2021 року, без ПДВ». Як зазначено вище, у Договорі сторони погодили, що саме Акт приймання-передачі наданих послуг є підставою для оплати, проте у платіжній інструкції № 3468 нічого про цей документ не вказано, а лише про Додаткову угоду № 20 до дог.№ 2901-1 від 29.01.2021 року.

Також відповідач звернув увагу, що розгляд адміністративної справи № 480/7984/22 завершено лише 26.04.2023 року, однак Акт приймання-передачі наданих послуг складений ще 15.03.2023 року. Отже, складання такого Акту було, як мінімум, передчасним, адже розгляд справи у суді першої інстанції ще тривав, відтак могла виникнути потреба у наданні додаткових заяв, клопотань, пояснень, доказів, перерв у судових засіданнях, тощо.

Крім того відповідач зазначив, що адвокатом Афанасьєвою І.М., відповідно до одного і того самого Договору № 2901-1 про надання правової (правничої) допомоги від 29.01.2021 року від імені ТОВ «ВП «ПОЛІСАН» одночасно підготовлено та подано до Сумського окружного адміністративного суду дві позовні заяви до Хмельницької митниці Державної митної служби України з одним і тим самим предметом позову визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів позивача «Двоокис титана TITANIUM DIOXIDE RUTILER-2295». Це адміністративні справи № 480/7626/22 та №4 80/7984/22. У даних справах позовні заяви (які по змісту схожі, у них одне і таке саме матеріально-правове регулювання оскаржуваних правовідносин) подані майже одночасно. Також, в обох цих справах адвокатом опрацьовувались та готувались подібні один до одного відповіді на відзив (які по суті майже не відрізняються один від одного також). При цьому у справі № 480/7626/22 адвокатом також подано ідентичне клопотання про вирішення питання щодо витрат на правову допомогу. У зв`язку з цим підготовка як позовної заяви, так і інших процесуальних документів у справі не потребувала значних витрат часу, які заявлено в Акті приймання-передачі наданих послуг від 15.03.2023 року, адже у справі № 480/7984/22 адвокат готувала їх після того, як подавала схожі процесуальні документи у справі № 480/7626/22, при цьому оскаржувані правовідносини у цих справах регулюються одними і тими ж правовими актами. При цьому, відповідач звернув увагу, що обсяг безпосередньо позовної заяви складає 10 арк, включаючи реквізити позовної заяви (1/2 арк.) та перелік додатків (1 арк.). Відповідно до пункту 3.1 Договору № 2901-1 Клієнт, тобто позивач, забезпечує адвоката всім необхідним для виконання наданих йому доручень, у тому числі документами у потрібній кількості. Таким чином, обсяг часу 7 год на вивчення матеріалів справи і підготовку позовної заяви є таким, що не відповідає фактичним обставинам. Окрім позовної заяви станом на 15.03.2023 року адвокат надала до суду ще два процесуальні документи: - відповідь на відзив (обсягом 4 аркушів без додатків), - додаткові письмові пояснення без номера та без дати (обсягом 3 сторінки разом з копією Договору № 27072021 та 3-х платіжних доручень) та клопотання про доручення доказів до матеріалів справи (обсягом 1 ст. разом з 3-ма додатками). При цьому, у вказаний обсяг цих документів входить зазначення реквізитів (суд, суддя, справа, позивач, відповідач, назва, тощо).

Також Хмельницька митниця не погоджується, що участь у судових засіданнях тривала саме 2,5 год., оскільки у даній справі було 2 підготовчі засідання та 2 судових засідання по суті в режимі відеоконференції, одне з яких було відразу перервано оголошенням «повітряної тривоги» незадовго від початку засідання, коли представник позивача лише почала оголошувати позовні вимоги. Таким чином, зазначення адвокатом в Акті приймання-передачі станом на 15.03.2023року наданих послуг обсягу такої послуги як участь у судових засіданнях у 2,5 год не відповідає загальній тривалості проведених судових засідань у даній справі станом на 15.03.2023 року та є значно завищеною.

Крім того відповідач зазначив, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката серед іншого має бути співмірним із ціною позову. У даній справі сума можливих збитків Державного Бюджету складає 102 281,70 грн, тому витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. становлять майже 10% цієї суми та є неспівмірними із ціною позову.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Хмельницької митниці про залишення позовної заяви без розгляду.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 року задоволено вимоги адміністративного позову ТОВ ВП «ПОЛІСАН».

Так, судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення Хмельницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA400000/2022/000084/1 від 18.11.2022 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997560) на користь ТОВ ВП «ПОЛІСАН» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 7671,14 грн та витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.

Судове рішення вмотивоване тим, що зміна ціни товару до його відвантаження та ввезення на митну територію України обумовлено світовою динамікою цін на відповідний продукт та є правом сторін договору, яке не обмежено жодним законом країни позивача або постачальника.

Стосовно посилань відповідача на зміни умов поставки, а саме порту доставки, суд зауважив, що у зміні до Специфікації №1 на спірну партію товару, що подавалась митному органу, умови поставки визначені саме CIF, Константа. Специфікація є невід`ємною частиною договору, а сторони, керуючись принципом свободи договору, можуть змінювати будь-які його умови за взаємною згодою. Також у комерційному інвойсі, що також був наданий Відповідачу, умови поставки вказані CIF, Константа. Таким чином, визначення іншого базису поставки - це право договірних сторін, яке належним чином зафіксоване у договорі та додатках до нього, а отже не є невідповідністю.

Щодо посилань відповідача на те, що відрізняється в зазначеній CMR перевізник товару від порту в Румунії до місця ввезення на митну територію України та суб`єкт, який заявляє величину витрат по доставці товару, суд зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Геліос Лоджистік» (Експедитор) був укладений договір № 27072021 від 27.07.2021 року, за яким Експедитор зобов`язується своєчасно в обумовлений сторонами строк організувати перевезення вантажів Клієнта морським, залізничним, автомобільним, авіаційним транспортом, укладати від свого імені договори з перевізниками відповідно до умов Договору та заявки Клієнта. На виконання вищевказаного обов`язку Експедитор уклав договір № 01072022 від 01.07.2022 року з перевізником - Rotinad Global Logistics S.R.L., який і зазначений у CMR, оскільки є фактичним перевізником товару. При цьому, відповідач не вбачав жодних порушень щодо CMR під час митного оформлення.

Також суд зазначив, що відповідачем не заперечується, що товар поставляється на умовах CIF «вартість, страхування, фрахт». Згідно правил ІНКОТЕРМС-2010 у редакції «Інкотермс 2010. Правила ICC з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі, поставка на умовах CIF означає, що продавець зобов`язаний укласти контракт перевезення та оплатити витрати на перевезення морем, необхідні для доставки товару, в тому числі пакування та навантаження на борт судна у контейнері. Більше того, у Специфікації № 1 та зміні до неї зазначено, що ціна товару включає в себе всі транспортні витрати Продавця, передбачені базисом поставки.

Що стосується комісійних, брокерських витрат ти витрат на страхування, суд зазначив, що відповідач не наводить доказів того, що такі витрати були понесені позивачем, але не були додатні до митної вартості. Жодних комісійних, брокерських витрат, які б мали додаватися до митної вартості товару позивач не здійснював, договір страхування вантажу не укладався.

Крім того суд зазначив, що сторони, при укладанні угоди про надання послуг з перевезення, не обмежуються жодним нормативним актом у питанні ціноутворення, а отже визначають самостійно вартість послуги, з урахуванням економічного результату та ризиків, що можуть виникнути на шляху його досягнення.

Посилання відповідача на наявність технічної помилки при фіксуванні митної декларації, яка була взята до уваги при застосуванні другорядного методу, не можуть бути взяті судом до уваги , оскільки подібна помилка тягне за собою неможливість достовірно ідентифікувати документ, що був взятий за основу для визначення митної вартості відповідачем.

Враховуючи заперечення відповідача щодо неспівмірності розміру судових витрат на правничу допомогу заявленим позовним вимогам, складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг, а також враховуючи, що дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та фіксована вартість послуг адвоката 10 000 грн. визначається за представництво інтересів клієнта щодо оскарження рішення про коригування митної вартості і № UA400000/2022/000084/1 від 18.11.2022 року, у судах всіх трьох інстанцій, суд вважав, що витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. є завищеними та підлягають стягненню з відповідача частково, в сумі 5 000 грн.

Не погоджуючись із судовим рішенням та ухвалою про відмову у залишенні позовної заяви без розгляду, Хмельницькою митнице подано апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти ухвалу, якою залишити позовну заяву без розгляду, в іншому випадку скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову, а у випадку залишення апеляційної скарги без задоволення, зменшити розмір судового збору до 2481 грн. та вдвічі зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Аргументи, наведені відповідачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.

Крім того відповідач зазначає, що згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців юридична особа «Хмельницька митниця Державної митної служби України, вул. Пілотська, б.2, м. Хмельницький, Хмельницька обл., 29000, код ЄДРПОУ 21325108» є припиненою, про що внесено відповідний запис 22.08.2013 року, номер запису 16731120015001570. Про дану обставину Хмельницькою митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України, код ЄДРПОУ ВП 43997560, 21.03.2023 року повідомлено Сумський окружний адміністративний суд до початку розгляду адміністративної справи по суті. Разом з тим, судом першої інстанції не здійснено заміни відповідача на Хмельницьку митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, код ЄДРПОУ ВП 43997560, та не залучено її в якості співвідповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції, - без змін.

За приписами ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід частково скасувати та змінити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.01.2022 року між ТОВ «ВП «ПОЛІСАН» (Покупець) та ShanDong Dawn International Traiding Со., LTD. (Постачальник) укладено Договір 028-UMP-22C на поставку диоксиду титану, згідно умов якого продавець продає, а покупець купує товар на умовах поставки FOB Qingdao, Китай, партія товару 20 тон за ціною 3080 дол. США за тону, загальною вартістю 61 600 дол. США. (т. 1 а.с. 19)

На виконання вказаного договору між сторонами була укладена Специфікація № 1 від 24.01.2022 року, відповідно до якої базис поставки FOB Циндао, Україна. Ціна товару включає всі транспортні витрати продавця, передбачені базисом поставки, який зазначений у даній специфікації. Умови оплати - 50% передоплата. Термін поставки не більше 60 календарних днів з дати здійснення 50% передоплати покупцем. Відвантаження протягом 15 календарних днів з дати здійснення 50% передоплати (т. 1 а.с. 24-25).

Відповідно до рахунку фактури № 028-UMP-22C від 24.01.2022 року, 20 тон диоксиду титану за ціною 3080 дол. США за тону, загальною вартістю 61 600 дол. США, умови поставки FOB Qingdao (т.1 а.с. 29).

11.08.2022 року ТОВ «ВП «ПОЛІСАН» (Покупець) та ShanDong Dawn International Traiding Со., LTD. (Постачальник) уклали зміни до Специфікації № 1 від 24.01.2022 року, відповідно до яких: 24 тони за ціною 2,69 дол. США, загальною вартістю 64500 дол. США.; умови поставки CIF Констанца, Румунія, Incoterms 2020; Ціна товару включає всі транспортні витрати продавця, передбачені базисом поставки; термін поставки вересень - листопад 2022 року (т. 1 а.с. 26).

Відповідно до рахунку фактури (інвойс) № 028-UMP-22C від 04.09.2022 року, 24 тони диоксиду титану за ціною 2,69 дол. США, загальною вартістю 64500 дол. США, CIF Констанца (т.1 а.с. 28).

27.07.2021 року між позивачем та ТОВ «Геліос Лоджистік» (Експедитор) укладений договір № 27072021, відповідно до якого Експедитор зобов`язується своєчасно в обумовлений сторонами строк організувати перевезення вантажів Клієнта морським, залізничним, автомобільним, авіаційним транспортом, укладати від свого імені договори з перевізниками відповідно до умов Договору та заявки Клієнта.

На виконання вищевказаного обов`язку Експедитор уклав договір № 01072022 від 01.07.2022 року з перевізником Rotinad Global Logistics S.R.L., який і зазначений у СМR, оскільки є фактичним перевізником товару.

Відповідно до довідки логістичної компанії № 482 від 17.11.2022 року, вартість доставки вантажу, який прийшов у контейнері EMCU6102007 коносамент 140201814478 до митного кордону м/п Порубне, Чернівці складає 92 500 грн. У тому числі: ??локальні портові витрати, Т1, НРР та складські роботи; перевезення вантажу за маршрутом Констанца, Румунія - м/п Порубне, Чернівці, авто B119RTD/B507RTD (т. 1 а.с. 43).

Згідно рахунку на оплату № 194 від 17.11.2022 року ТОВ «ВП «ПОЛІСАН» на підставі договору № 27072021, сплатило ТОВ «Геліос Лоджистік»: локальні порт. Витрати за межами України (Констанца, Румунія) контейнер EMCU6102007 54 020 грн.; організація перевезення за маршрутом м. Констанца, Румунія ПП Порубне, Чернівці контейнер EMCU6102007, авто B119RTD/B507RTD 38 480 грн.; організація перевезення за маршрутом ПП Порубне, Чернівці м. Хмельницький контейнер EMCU6102007, авто B119RTD/B507RTD 62 150 грн.; експедиторські послуги на території України контейнер 10 000 грн. (т. 1 ст. 44)

18.11.20232 року ТОВ ВП «ПОЛІСАН» на митний пост «Хмельницький» Хмельницької митниці подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ № 22UA400040040805U7 щодо оформлення товару, що надійшов в рамках зовнішньоекономічної угоди купівлі-продажу з ShanDong Dawn International Traiding Со., LTD.

З метою здійснення митного оформлення вантажу та підтвердження заявленої митної вартості товару, декларантом до Хмельницької митниці разом із декларацією були подані наступні документи: сертифікат якості від 29.08.2022 року; пакувальний лист б/н від 04.09.2022 року; рахунок- проформа (Proforma invoice) від 24.01.2022 року; рахунок- проформа (Proforma invoice) від 11.08.2022 року; рахунок фактура (інвойс) № 028-UMP-22C від 04.09.2022року; автотранспортна накладна б/н від 16.11.2022 року; сертифікат про походження товарів № 22С3706А1681/00235 від 22.09.2022 року; платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 629 від 21.02.2022 року; платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 22.08.2022 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 194 від 17.11.2022 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка) № 482 від 17.11.2022 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту), зміна до Специфікації № 1 від 11.08.2022 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту), зміна до Специфікації № 1 від 24.01.2022 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 028-UMP-22C від 24.01.2022 року; копія митної декларації країни відправлення від 02.09.2022 року; митна декларація 22UA400040040805U7 від 18.11.2022 року.

18.11.2022 року митним органом декларанту було надіслано повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, в якому зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України для підтвердження митної вартості необхідно надати: 1) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності інші платіжні та / або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) якщо здійснювалось страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

На вимогу митного органу про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надіслав:

- лист від Shandong Dawn International Trading Co., Ltd. Order № 028-UMP-22C від 11.08.2022 року,

- лист від Shandong Dawn International Trading Co., Ltd. Order № 028-UMP-22C від 11.08.2022 року,

- лист від 18.11.2022 року № 18-11-1, від ТОВ «ВП «ПОЛІСАН» до Хмельницької митниці, підписаний директором з логістики Ярош Юлією, про те що суворий карантин у Китаї серйозно перешкодив торговельній діяльності в усьому світі та про настрої ринку щодо діоксину титану в Китаї;

- лист від 18.11.2022 року № 18.11-1, від ТОВ «ВП «ПОЛІСАН» Воловика Є.М. про перелік документів, наданих разом з митною декларацією № 22UA400040040805U7, та про додатково надані документи, які на його думку підтверджують відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари;

- лист від 18.11.2022 року № 18.11-2, від ТОВ «ВП «ПОЛІСАН» ОСОБА_1 про те, що в ЕМД відсутні відомості стосовно контейнера, однак в довідці транспортних витрат зазначено, що вантаж до кордону України переміщувався у контейнері. Додатково роз`яснено, що в декларації не зазначено номер контейнеру, тому що даний контейнер не було ввезено на територію України. Було здійснення перевантаження товару, що підтверджується рахунком на сплату за перевезення. В довідці перевізник просто указує номер контейнеру для ідентифікації товару. Просив прийняти рішення щодо даного запиту в спосіб і термін, передбачений чинним законодавством.

Хмельницькою митницею під час перевірки вказаної митної декларації відмовлено у оформленні (випуску) товарів та складено картку відмови № /2022/001007 від 18.11.2022 року та рішення про коригування митної вартості № UA400000/2022/000084/1 від 18.11.2022 року (т. 1 а.с. 15-16).

У вказаному рішенні (графа 33) митний орган зазначив наступну причину коригування:

«У поданих до митного оформлення проформах-інвойсах, специфікаціях до контракту та в самому зовнішньоекономічному контракту зазначено різну вартість, різні умови поставки за якими здійснюється ввезення товару та умови оплати, при цьому уповноважені особи які представляли продавця різні, оскільки в цих документах різні підписи; відрізняється визначених в СМR перевізник товару від порту Румунії до місця ввезення на митну територію України та суб`єкт, який заявляє величину витрат по поставці товару. Також подані до митного оформлення документи не містять усіх числових значень складових митної вартості, передбачених ч. 10 ст. 58 МКУ, зокрема: щодо витрат по доставці та обробки товару до порту в Румунії; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, комісійні та брокерські винагороди, витрати на страхування.

У відповідності до статті VІІ ГАТТ, є підстави вважати, що інвойс, який подавався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо «дійсної вартості» даного товару, оскільки заявлений рівень митної вартості товару, нижче рівня митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких здійснювалося на інших митницях. Окрім цього, в рахунку на перевезення визначено суму на перевезення до кордону України 38 480 грн. при відстані перевезення 600 км. та від кордону до місця митного оформлення 62 150грн. при відстані 230 км. Також документи на перевезення не містять інформації про експедиційне обслуговування за межами митної території України.

З огляду на вищевикладене, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, для підтвердження числового значення митної вартості товарів необхідно протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи на товар: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Консультацію проведено. У відповідь 18.11.2022 року декларантом повідомлено про неможливість надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. Згідно ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи, що використані декларантом метод та відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пп. 2, 3 ст. 58 МК У країни застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України.

Митна вартість не може бути визначена за першим основним методом, оскільки відповідно до ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Було проведено процедуру консультацій та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість товару буде визначена за другорядним методом за ціною договору щодо ідентичних товарів відповідно до вимог ст. 59 МК України. Джерелом цінової інформації про митну вартість товару є МД від 14.12.2021 року № UА805020/2022/016515».

З метою прискорення митного оформлення та запобігання матеріальним збиткам пов`язаним з простоєм, вищезазначений товар було випущено у вільний обіг № 22UA400040040943U4 зі сплатою митних платежів та податків у розмірі відповідно до рішення про коригування керуючись ч.1 ст.29 МК України.

Сума надмірно сплачених митних платежів через коригування становить 102 281,70 грн.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями МК України від 13.03.2012 року № 4495-VI.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).

Статтею 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої цієї статті у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 1 ст. 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості .

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів та зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів та зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів та зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 МК).

Згідно зі ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою умовою, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.

Такий висновок щодо застосування норм ст. ст. 53, 54 МК України Верховний Суд зробив у ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 року у справі № 540/2605/18), від 06.05.2020 року у справі № 140/1713/19, від 02.07.2019 року у справі № 804/1416/16, від 30.07.2018 року у справі № 804/16582/14), від 05.06.2018 року у справі № 804/475/16.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Колегія суддів вважає, що під час митного оформлення ТОВ «ВП «ПОЛДІСАН» надало Хмельницькій митниці документи відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, які підтверджували всі складові задекларованої митної вартості товару, та додатково витребувані документи з приводу питань, які виникли у відповідача при митному оформленні.

Колегія суддів відхиляє посилання Хмельницької митниці на відмінність підписів у поданих до митного оформлення проформах-інфойсах, специфікаціях до договору, оскільки відповідачем не вказано яким саме чином підписи сторін на документах впливають на митну вартість товарів, навіть якщо вони фактично мали б місце, жодним чином не впливають на числові значення складових митної вартості товару. Окрім того, колегія суддів зазначає, що підробка документів, це кримінальне правопорушення. Львівською митницею суду не надано даних, що б посвідчували факт звернення до правоохоронних органів з цього приводу і наявність відповідного висновку дослідження документів позивача компетентним органом.

Стосовно причин зміни ціни в серпні 2022 року в порівнянні з січнем 2022 року, колегія суддів зазначає, що постачальником 11.08.2022 року надіслана комерційна пропозиція позивачу щодо поставки товару на умовах СІF Константа (Румунія) та за 100% попередньою оплатою за ціною 2,69 доларів США.

Позивач працює з Постачальником ShanDong Dawn International Traiding Co. LTD.з 2018 року, протягом цього періоду між позивачем та постачальником укладено декілька контрактів на поставку диоксиду титану. Як видно з таблиці, наданої позивачем, у літній період замовлення поставок на умовах CIF Odessa:

- у червні 2018 ціна за 20 тон становить 2,68 дол. США;

- в липні 2018 ціна за 20 тон становить 2,58 дол. США;

- в липні 2019 ціна за 40 тон становить 2,19 дол. США;

- в червні 2020 ціна за 40 тон становить 1,87 дол. США;

- в липні 2020 ціна за 40 тон становить 1,82 дол. США;

- в серпні 2022 ціна за 24 тон становить 2,69 дол. США (спірна партіятовару).

Таким чином, з усіх партій товару, що були замовлені в літній період за чотири роки співпраці, рівень ціни спірної партії товару є найвищим.

Щодо зміни порту призначення та включення вартості доставки товару морем у ціну товару, колегія суддів зазначає, що у зміні до Специфікації № 1 на спірну партію товару, що подавалась відповідачу, умови поставки визначені саме CIF, Константа. Специфікація є невід`ємною частиною договору, а сторони, керуючись принципом свободи договору, можуть змінювати будь-які його умови за взаємною згодою. Також у комерційному інвойсі, що також був наданий відповідачу, умови поставки вказані CIF, Констанца.

Таким чином, визначення іншого базису поставки - це право договірних сторін, яке належним чином зафіксоване у договорі та додатках до нього, а отже не є невідповідністю.

Крім того, у Специфікації № 1 та зміні до неї прямо зазначено, що ціна товару включає в себе всі транспортні витрати продавця, обумовлені базисом поставки. Умови CIF передбачають, що витрати на страхування та фрахт (доставку морем) сплачує Продавець.

Якщо сторони визначають базис поставки згідно термінів Інкотермс, це передбачає, що сторони погоджуються взяти на себе зобов`язання, передбачені цими термінами. При цьому, якщо сторони бажають відступити певної умови, передбаченої терміном Інкотермс, вони про це зазначають окремо в договорі, про що вказано у самих правилах Інкотермс, зокрема ст. 45 ІНКОТЕРМС-2010 у редакції «Інкотермс 2010. Правила ICC з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі / [пер. з англійського ТОВ «Асоціація експортерів та імпортерів «ЗЕД»]. К.: Асоціація «ЗЕД», 2011. 266 с., що згідно контракту на поставку прийняте сторонами як джерело тлумачення термінів поставки. У випадку, якщо таких застережень договір не містить, вважається, що сторони погоджуються з умовами, що передбачає певний базис поставки згідно Інкомтермс та не передбачають відступів від прописаних прав та обов`язків.

Жодних таких виключень чи застережень щодо умови оплати за транспортування морем контракт не містить. Посилання відповідача на те, що на вартість доставки товару продавцем може бути виставлений позивачу окремий рахунок не підтверджені жодними доказами відповідача та побудовані на безпідставних припущеннях, протирічать умовам поставки з терміном CIF, умовам договору а саме Специфікації № 1 та змінам до неї, де чітко вказано, що ціна товару включає в себе всі транспортні витрати продавця, обумовлені базисом поставки. Тому, претензії відповідача про не зазначення позивачем таких витрат окремо є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо належності підтвердження позивачем транспортних витрат від порту Констанца (Румунія) до території митного оформлення, що підлягають включенню у митну вартість товару колегія суддів зазначає, що позивачем подано для митного оформлення рахунок на оплату послуг транспортно-логістичної компанії та довідка з деталізацією переліку наданих послуг, договір з транспортної логістичною компанією, платіжні інструкції про оплату послуг логістичної компанії та договір логістичної компанії з безпосереднім перевізником товару, румунською компанією, що здійснювала перевезення з порту Констанца.

Таким чином, документи щодо всіх учасників транспортного обслуговування спірного вантажу та документи, що в числовому значенні відображають розмір транспортних витрат та документи, що підтверджують їх оплату були надані позивачем у повному обсязі та виключають будь-які сумніви у їх числовому значенні.

Відповідно до частин одинадцятої, дванадцятої ст. 9 Закону України від 01.07.2004 року № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом, в тому числі, може бути міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

У 2006 році Україна приєдналась до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року (далі - Конвенція), яка застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 4 Конвенції визначено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

За приписами статті 5 Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника. Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (стаття 9 Конвенції)

Отже, за змістом Конвенції, міжнародна автомобільна накладна (CMR) є формою договору перевезення, сторони за якою є її підписанти - відправник і перевізник.

Частиною першою статті 6 цієї Конвенції визначено перелік відомостей, що має містити вантажна накладна, зокрема дані (d) про місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки.

Судом встановлено, що СМR, надані підприємством в пакеті документів, для митного оформлення придбаного товару містить інформацію про господарську операцію з міжнародного перевезення вантажу, а зокрема: відправник, отримувач, тип товару, та посилання на інвойси, транспортний засіб перевізника.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що у перевізника товару позивача як при проходженні митного контролю так і під час перевірки контролюючим органом, окрім вказаної вище СМR, був наявний певний пакет документів, зокрема: декларації ІМ 40 ДЕ рахунки фактури (інвойси), коносаменти, тобто той пакет документів, якій надавав відповідачу можливість з`ясувати місце прийняття вантажу до перевезення та передбачене місце його доставки.

Крім того, колегія суддів зауважує, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598).

Тобто вимоги вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів. Крім того, згідно Правил, митний орган повинен був зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувались ним при коригуванні митної вартості за резервним методом.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 17.01.2022 р. у справі № 520/2000/19.

Також, колегія суддів зазначає, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Митного кодексу України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте, текст оскаржених рішень про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.

Відповідачем зазначено лише номер та дату митної декларації, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості та не зазначено докладної, інформації, та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах митним органом не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Проте, митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшли висновку, що відповідач не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у означеній вище митній декларації було зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Стосовно доводів відповідача про предьявлення позовних вимог до неналежного відповідача, колегія суддів зазначає, що протягом всього часу від подання позову до суду 05.12.2022 року по квітень 2023 року, Хмельницька митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України приймала участь у судовому розгляді, користувалася правами сторони у справі -відповідача, подавала відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив, клопотання, заяви та інші процесуальні документи. Протягом всього періоду судового розгляду Хмельницька митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України не заперечувала та не заперечує і на сьогодні, що саме вона винесла оскаржуване рішення, та саме вона є учасником судового спору. Дії суду першої інстанції, на які посилається скаржник не привели до порушення прав Хмельницької митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України.

Щодо розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи, на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Частиною 2 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має врахувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), який в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених у суді першої інстанції витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи копії наступних документів: договір про надання правової (правничої) допомоги від 29.01.2021 року № 2901-1, укладений між ТОВ ВП «ПОЛІСАН», в особі директора ОСОБА_2 та адвокатом Афанасьєвою І.М.; додаткову угоду від 21.11.2022 року № 20 до Договору № 2901-1 від 29.01.2021 року про надання правової (правничої) допомоги; акт приймання-передачі наданих послуг від 15.03.2023 року згідно з договором про надання правової (правничої) допомоги від 29.01.2021 року № 2901-1; платіжне доручення від 15.03.2023 року № 3468.

Відповідно до п. 4.1 Договору, сторони домовилися, що індивідуальна погодинна ставка адвоката становить 800грн./год., якщо інший розмір не встановлено у додатковій угоді до цього договору.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що сторони можуть погодити оплату послуг у фіксованому розмірі за обумовлений етап (обумовлену частину) послуг за договором, про що може бути зазначено у додатковій угоді (а.с. 56, т.1).

Відповідно до п.1-2 Додаткової угоди, адвокат надає клієнту правничу допомогу щодо скасування рішення про коригування митної вартості № UA400000/2022/000084/1 від 18.11.2022 року

Обсяг надання правової допомоги за цією Додатковою угодою визначається представництвом інтересів клієнта у судах всіх інстанцій, в тому числі у Верховному Суді, а також підготовкою позовної заяви, додатків, формулювання та обґрунтування позиції клієнта у суді з використанням прав, передбачених п. 2.2. Договору, процесуальним законодавством України та підготовкою відповідних документів.

Вартість послуг адвоката за цим обсягом становить 10 000 грн. (а.с. 59, т.1).

Згідно з п. 1-2 акту приймання-передачі наданих послуг від 15.03.2023 року, адвокат відповідно до умов Договору про надання правової допомоги № 2901-1 від 29.01.2021 року та відповідної Додаткової угоди № 20 від 21.11.2022 року надав, а клієнт прийняв послуги правової допомоги щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UА400000/2022/000084/1 від 18.11.2022 року.

Вартість вищезазначених послуг встановлюється у розмірі 10 000 гри. виходячи з наступного: вивчення матеріалів справи та підготовка позовної заяви - 7 год.; підготовка заяв, клопотань та інших процесуальних документів по справі - 3 год; участь у судових засіданнях - 2,5 год. Всього 12,5 робочих годин (а.с.52, т. 2).

Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 ст. 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17).

На виконання ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Так, відповідач заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що витрати за надання правничої допомоги були не співмірними зі складністю справи.

За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Проаналізувавши зроблений представником позивача розрахунок та надані відповідачем заперечення, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, з урахуванням співмірності витрат на оплату послуг адвоката, враховуючи, що означена справа не відноситься до категорії справ значної складності, а практика судів адміністративної юрисдикції у подібних правовідносинах є однозначною та численною, а тому підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 5000 грн, у зв`язку з чим заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

Верховним Судом в постанові від 16.03.2020 року по справі № 1.380.2019.001962 сформульовано правовий висновок, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні

Разом з тим, судом першої інстанції розрахунок ціни позову у даній справі зроблений із різниці митної вартості оцінюваного товару 511 408,48 грн, відповідно здійснений і розрахунок розміру стягнутих з митного органу судових витрат зі сплати судового збору - 7 671,14 грн. (511 408,48 х 1,5%).

При цьому, митні платежі з митної вартості товару, визначеної декларантом за першим методом визначення митної вартості (ціною договору), у графі 47 «відмовленої» митної декларації 18.11.2022 року № 22UA400040040805U7, складають 490 673,76 грн.

Митні платежі, з митної вартості товару, визначеної митним органо за резервним методом, у графі 47 нової, поданої після відмовленої митної декларації 18.11.2022 року № 22UA400040040943U4, складають 592 955,46 грн (спосіб платежу 60 «Сума податку, що нараховується згідно з митною вартістю, визначеною митним органом»):

Таким чином, різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом складає 102 281,70 грн (592 955,46 грн. 490 673,76 грн.).

Враховуючи, що 102 281,70 х 1,5% складає 1534,23 грн., що є менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481 грн.), розмір судового збору за подання адміністративного позову у даній справі становить 2481 грн., а не 7671,14 грн.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині, якою судом стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці на користь ТОВ ВП «ПОЛІСАН» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5190,14 грн.

При цьому, колегія суддів зауважує, що позивач має право звернутись до суду першої інстанції із заявою відповідно до ч. 2 ст. 7 Закон № 3674-VI.

Оскільки наведені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та вказаним обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 року слід частково скасувати та змінити з підстав його прийняття.

Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

При цьому зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміни його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Хмельницької митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року скасувати в частині, якою судом стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці Державної митної служби України (вул. Пілотська, 2, м. Хмельницький, 29000, код ЄДРПОУ 43997560) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПОЛІСАН» (вул. Івана Піддубного, 25, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 32318370) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5190 (п`ять тисяч сто дев`яносто) гривень 14 копійок.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року по справі № 480/7984/22 - змінити з підстав його прийняття.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді Л.В. Курило А.О. Бегунц

У зв`язку з перебуванням судді Бегунца А.О. у відрядженні 12.04.2024 року, постанова у повному обсязі виготовлена і підписана 15.04.2024 року.