Постанова

від 15.04.2024 по справі 520/18395/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 р. Справа № 520/18395/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-СВК" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 року, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 04.09.23 року у справі № 520/18395/23

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

до товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-СВК"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, звернувся до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-СВК", в якому просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-СВК" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій у розмірі 48219,73 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що за відповідачем обліковується заборгованість 48219,73 грн. за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій та пеня за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, яка в добровільному порядку сплачена не була, а отже підлягає стягненню в судовому порядку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 у справі № 520/18395/23 позов задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-СВК" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій у розмірі 48219,73 грн.

Відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс-СВК", не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що рішення суду першої інстанції необґрунтоване, прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 у справі № 520/18395/23 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не з`ясовано та не взято до уваги, що в період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року на ТОВ АЛЬЯНС-СВК були працевлаштовані особи з інвалідністю: ОСОБА_1 (3 група інвалідності) та ОСОБА_2 (3 група інвалідності). Окрім цього, зазначає, що для ОСОБА_1 наказом № 13 К від 29 липня 2022 року, на підставі заяви від 29.07.2022, встановлено неповний робочий день (4 години) з 01 серпня 2022 року. ОСОБА_1 звільнився за угодою сторін 06 березня 2023 року, про що надає докази.

Зазначає, що отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю. Звертає увагу, що позивач не надав до матеріалів позовної заяви інформацію, отриману від Пенсійного фонду України про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю та копії відповідних документів, а відтак позивачем не надано доказів, які підтверджували б наявність у ТОВ АЛЬЯНС-СВК порушень законодавства про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Вважає, що ТОВ АЛЬЯНС-СВК виконано в повному обсязі норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановлений статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, тому підстав для стягнення адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також стягнення пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій - немає, а відтак немає підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Крім того, відповідач зазначає, що причиною ненадання доказів до суду першої інстанції є те, що позивачем було невірно зазначено в позовній заяві адресу місцезнаходження відповідача, тому відповідача не було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі та, як наслідок, про право на надання відзиву на позовну заяву та доказів до суду першої інстанції.

Позивач правом надати відзив на апеляційну скаргу не скористався.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс-СВК", є юридичною особою, що забезпечує робочими місцями фізичних осіб та відповідно до вимог чинного законодавства перебуває на обліку за місцем реєстрації у Харківському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Територіальним відділенням Фонду у автоматизованому режимі за допомогою програмного комплексу "Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю" Централізованого банку даних з проблем інвалідності 10.04.2023 сформовано та підписано розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачу, за формою, затвердженою Порядком, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 22 особи, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону) - 1 особа.

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції та пеню у загальній сумі 48219,73 грн.

Зазначені санкції та пеню в добровільному порядку відповідач не сплатив, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не подавався звіт за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» на протязі 3-х робочих днів з дати відкриття вакансії, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач не вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення правопорушення, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 48219,73 грн.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року №875-XII (далі Закон №875-XII), який гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до ст. 17 Закону №875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Частиною другою статті 18 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Статтею 20 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Абзацами 1-2 пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року №5067 "Про зайнятість населення" визначено, що роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Твердження позивача про неподання відповідачем звіту 3-ПН не впливає на застосування до позивача штрафних санкції, оскільки з матеріалів справи встановлено, що відповідно до вимог діючого законодавства відповідачем з 18.09.2020 року було працевлаштовано особу з інвалідністю ОСОБА_1 (ІІІ група інвалідності), на посаду механіка, про що свідчить наказ (розпорядження) №12, заява від 17.09.2020 р. (а.с. 64-65). Наказом № 13 К від 29 липня 2022 року, на підставі заяви ОСОБА_1 від 29.07.2022, встановлено йому неповний робочий день (4 години) з 01 серпня 2022 року (а.с. 66-67). ОСОБА_1 звільнився за угодою сторін 06 березня 2023 року, про що свідчить наказ №9/1К від 06.03.2023 р. «про припинення трудового договору (контракту)» (а.с. 68).

Також з матеріалів справи встановлено, що відповідачем з 06.10.2020 р. було працевлаштовано особу з інвалідністю ОСОБА_2 (3 група інвалідності) на посаду кур`єра, з неповним робочим часом 10 год на тиждень, про що свідчить наказ (розпорядження) №14, заява від 06.10.2020 р., копія трудової книжки серія НОМЕР_1 (а.с. 74-77).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача в період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року були працевлаштовані особи з інвалідністю: ОСОБА_1 (3 група інвалідності) та ОСОБА_2 (3 група інвалідності), які у 2022 році не були звільнені, що спростовує твердження позивача про невиконання нормативу.

Вказані обставини дають підстави для висновку про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, встановлених статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні". Колегія суддів зазначає, що в даному випадку інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві, відповідачу не потрібно, оскільки у 2022 році на підприємстві були працевлаштовані 2 особи з інвалідністю, які не були звільнені та продовжували працювати, а тому застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є безпідставним.

Крім того, колегія суддів встановила, що позивачем було невірно зазначено в позовній заяві адресу місцезнаходження відповідача, а саме: м. Харків, вул. Киргизька, 19, замість правильної м. Харків, вул. Транспортна колона, 2, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 51-58), тому відповідача не було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі та, як наслідок, відповідач не скористався право на надання відзиву на позовну заяву та доказів до суду першої інстанції, які суд не мав змогу дослідити, внаслідок чого судом неправильно вирішено позовні вимоги та стягнуто з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені.

Отже, дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс-СВК" виконано в повному обсязі норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановлений статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 6ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 4026 грн., про що свідчить платіжна інструкція №411 від 16.11.2023 (а.с. 43).

З урахуванням того, що апеляційну скаргу задоволено, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністюна користь відповідача судові витрати в сумі 4026 грн.

Керуючись ст. ст. 343, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-СВК" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 по справі № 520/18395/23 скасувати.

Прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-СВК" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 14070760) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-СВК" (код ЄДРПОУ 41724020) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4026 (чотири тисячі двадцять шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко