Постанова

від 15.04.2024 по справі 420/34212/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/34212/23Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.

розглянувши за правилами розгляду справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі за позовною заявою Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ВОСТОК", Приватного підприємства Караклія про визнання недійсним правочину, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати недійсним правочин, укладений між Приватним підприємством "Караклія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ВОСТОК" договір поставки сільськогосподарських культур від 23 лютого 2021 року № 23/02-1 та додатки до нього, за результатами якого складено податкові накладні на загальну суму 651 507,57 грн., які повторно заявлені до бюджетного відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що правочин, укладений між відповідачами, є в розумінні вимог ст. 234 ЦК України, недійсним, оскільки вчинено без наміру створення правових наслідків, з метою заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

05.01.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від представника ТОВ "Торгівельна компанія "ВОСТОК" надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, яке мотивоване пропуском строку звернення до суду, в якому представник просить залишити без розгляду позовну заяву ГУ ДПС в Одеській області про визнання недійсним правочину, укладеного між ПП «Караклія» та ТОВ «Торгівельна компанія «ВОСТОК». В клопотанні вказано, що між відповідачем-1 та відповідачем-2, був укладений договір від 23.02.2021 № 23/02-1 про поставку сільськогосподарської продукції - кукурудза врожаю 2021 року. Взаємовідносини між ПП "Караклія" та ТОВ "ТК "ВОСТОК" у межах договору від 23.02.2021 № 23/02-1 були предметом документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТК "ВОСТОК", призначеної на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 19.10.2022 № 4071-п. Результати проведеної перевірки оформлені позивачем актом №12561/15-32-07-10/41301451 від 16.11.2022 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2022 року заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість", за висновками якої позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.12.2022 № 11474/15320710 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1692601 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі з цього податку у розмірі 846301 грн. з підстав порушення ТОВ "ТК "ВОСТОК" абзацу б) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок неправомірного декларування суми до бюджетного відшкодування у розмірі 1692601 грн., у поданій декларації з ПДВ за серпень 2022 року (від 20.09.2022 №9188173598). Також взаємовідносини між ПП "Караклія" та ТОВ "ТК "ВОСТОК" у межах договору від 23.02.2021 № 23/02-1 були предметом документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТК "ВОСТОК", результати якої оформлені позивачем актом № 3697/15-32-07-14/41301451 від 30.06.2022 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість".

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року залишено без розгляду позов Головного управління ДПС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ВОСТОК" та приватного сільськогосподарського підприємства "Агропродукт" про визнання недійсним правочину, укладеному між приватним підприємством "Караклія" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ВОСТОК" за договором поставки від 23.02.2021 № 23/02-1, за результатами якого складено податкові накладні на загальну суму 651 507,57 грн., які повторно заявлені до бюджетного відшкодування. Роз`яснено позивачу, що постановлення ухвали про залишення без розгляду не позбавляє його права звернутись до суду повторно в загальному порядку, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі; скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу № 420/34212/23, за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ТОВ «ТК «Восток» (відповідач - 1) та ПП «Караклія» (відповідач - 2) про визнання договору поставки сільськогосподарських культур від 23 лютого 2021 року № 23/02-1 недійсним, повернути для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що в даному випадку визначальною є саме та дата, коли позивач дійсно дізнався про порушення його прав та законних інтересів, що давало йому підстави звернутись до суду з позовом. З цього виходить, що неможливо об`єктивно стверджувати про те, що позивач дізнався про порушення його прав та державних інтересів саме у той момент, коли побачив та дізнався про існування самого по собі договору від 23 лютого 2021 року № 23/02-1. Предметом позовної заяви у справі № 420/34212/23 є вимога про визнання недійсним договору поставки сільськогосподарських культур від 23 лютого 2021 року № 23/02-1, за результатами якого складено податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість 651 507,57 грн., які повторно заявлені до бюджетного відшкодування, який в розумінні вимог ст. 234 ЦК України, є фіктивним, оскільки вчинено без наміру створення правових наслідків, з метою заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Апелянт зазначає, що 30.06.2022 та 16.11.2022 були складені Акти перевірок №3697/15-32-07-14/41301451 та №12561/15-32-07-10/41301451 відповідно, якими було встановлено зокрема порушення п.п. «б» п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що стосувались завищення показників податкового кредиту з податку на додану вартість, та відповідно платнику було зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість. Тобто встановлені в акті перевірки обставини свідчили лише про допущені платником податків порушення вимог податкового законодавства, однак не давали в цілому підстав для звернення до суду за визнанням недійсним відповідного договору поставки сільськогосподарських культур від 23 лютого 2021 року № 23/02-1. А більше того, особи які здійснювали вищенаведені перевірки є інспекторами управлінням аудиту Головного управління ДПС в Одеській області, та за освітою є економістами та бухгалтерами, а не юристами, а тому і під час проведення перевірки розглядали усі надані документи саме у площині бухгалтерського та податкового обліку.

Вказує, що наявність ознак фіктивного правочину - договору поставки сільськогосподарських культур від 23 лютого 2021 року № 23/02-1, а саме факт укладання його відповідачами з метою введення контролюючий орган в оману та приховати дійсний характер своїх дій, тобто заздалегідь у інших цілях, щоб заволодіти майном держави було встановлено під час заслуховування на нараді, що відбулась 27.11.2023 року та детального аналізу первинних документів, складених ТОВ «ТК «Восток» у тому числі з ПП «Караклія» та правових наслідків, які створювали останні, укладенням такого договору.

Так, при заслуховуванні на нараді від 27.11.2023 у Головному управлінні ДПС в Одеській області результатів позапланової документальної перевірки також встановлено, що до обрахунку зазначеної суми бюджетного відшкодування включено повторно суму податкового кредиту у розмірі 651 507,57 грн. за податковими накладними які виписані на підставі договору поставки сільськогосподарських культур від 23 лютого 2021 року № 23/02-1, який вчинений сторонами заздалегідь у інших цілях, ніж передбачені правочином, тобто без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином.

Вказує, що в обставинах такої протиправної діяльності вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 358 КК України, у зв`язку з чим, матеріали за наявним фактом спрямовані до правоохоронних органів листом №22625/5/15-32-05-05-05 від 08.12.2023 року. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 30.01.2024 зобов`язано слідчого СУ ГУНП в Одеській області, внести по заяві ГУ ДПС в Одеській області №22625/5/15-32-05-05-05 від 08.12.2023 року про вчинення ТОВ «ТК «Восток» кримінального правопорушення, відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Враховуючи вище викладене, на думку апелянта, позовна заява Головного управління ДПС в Одеській області до Приватного підприємства «Караклія» та ТОВ «ТК «Восток» про визнання недійсним договору поставки сільськогосподарських культур від 23 лютого 2021 року № 23/02-1, враховуючи день виникнення підстави, що дає суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог - 27.11.2023 року, подана до суду в межах процесуального строку встановленого статтею 122 КАС України.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ВОСТОК" зазначає, що взаємовідносини між ПП «Караклія» та ТОВ «ТК «ВОСТОК» у межах договору від 23.02.2021 року № 23/02-1 були предметом документальних позапланових виїзних перевірок ТОВ «ТК «ВОСТОК», оформлених Актом № 12561/15-32-07-10/41301451 від 16.11.2022 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2022 року заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість» та Актом № 3697/15-32-07-14/41301451 від 30.06.2022 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість". В таких актах перевірки не міститься зауважень про обмеження доступу перевіряючих до первинних документів в ході перевірки. Окрім того, податкове повідомлення-рішення від 15.12.2022 року № 11474/15320710, прийняте ГУ ДПС в Одеській області за результатами акту перевірки від 16.11.2022 року, було предметом розгляду по справі № 420/5099/23. постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2023 року по справі № 420/5099/23 податкове повідомлення-рішення від 15.12.2022 року № 11474/15320710 було скасоване. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.02.2024 року постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року у справі № 420/5099/23 була залишена без змін. Під час участі у супроводженні справи № 420/5099/23 представник ГУ ДПС в Одеській області з юридичною освітою був присутній в судових засіданнях, складав та подав до суду відзиви на позовну заяву та апеляційну скаргу, складав касаційну скаргу. У зв`язку з чим не заслуговують на увагу суду твердження апелянта про відсутність юридичної освіти у інспекторів управління аудитом Головного управління ДПС в Одеській області в обґрунтування дотримання ним строку на звернення до суду. Під час проведення документальних позапланових виїзних перевірок, складання за наслідками їх проведення актів 30.06.2022 року та 16.11.2022 року, а також під час безпосередньої участі у супроводженні справи № 420/5099/23, апелянт мав доступ до первинних документів ТОВ «ТК «ВОСТОК», у тому числі до договору від 23.02.2021 № 23/02-1, укладеному між ПП «Караклія» та ТОВ «Торговельна компанія «ВОСТОК», а отже з того ж часу дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав та/або наявність підстав для звернення до суду, а не на нараді 27.11.2023 року.

Проте, з позовною заявою позивач звернувся лише 08.12.2023 року, тобто більше ніж через рік після отримання доступу до договору від 23.02.2021 року № 23/02-1, укладеному ТОВ «ТК «ВОСТОК» та ПП «Караклія». Така триваюча пасивна поведінка ГУ ДПС в Одеській області та наявна у нього можливість знати про стан своїх прав, свобод та інтересів, не свідчить про дотримання ним тримісячного строку звернення до суду.

Відзиву на апеляційну скаргу другим відповідачем до суду не надано.

Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що предметом позову є визнання недійсним правочину, укладеного між приватним підприємством "Караклія" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "Восток" 23 грудня 2021 року № 23/02-1 про поставку сільгосппродукції, за результатами якого складені та зареєстровані податкові накладні на загальну суму 651507 грн. 57 коп. та задіяні для формування податкового кредиту ТОВ "ТК "ВОСТОК".

Як вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини між ПП "Караклія" та ТОВ "ТК "ВОСТОК" у межах договору від 23.02.2021 № 23/02-1 були предметом документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТК "ВОСТОК", результати якої оформлені позивачем актом № 3697/15-32-07-14/41301451 від 30.06.2022 року. Також взаємовідносини між ПП "Караклія" та ТОВ "ТК "ВОСТОК" у межах договору № 23/02-1 були предметом документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТК "ВОСТОК", наслідки якої оформлені актом перевірки від 16.11.2022 № 12561/15-32-07-10/41301454.

Приймаючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції виходить з того, що про порушення своїх прав та/або наявність підстав для звернення до суду позивач дізнався під час проведення перевірок 30.06.2022 та 16.11.2022, натомість до суду позивач звернувся 08.12.2023, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3, ч.4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Колегія суддів зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що законодавець передбачив, що в разі, якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об`єктивні перешкоди для звернення особи з позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.

Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Визначення законодавцем строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Згідно сталої та послідовної судовою практикою підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність тих обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами, тобто які об`єктивно та істотно перешкоджали б зверненню до суду та не залежали б від волевиявлення особи.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2022 Головним управлінням ДПС в Одеській області було складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТК «Восток» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2022 року заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість (т.1 а.с. 30-40).

У вказаному Акті зазначено, що основними постачальниками згідно додатку 3 до декларації з ПДВ за серпень 2022 року, господарські операції з якими вплинули на формування від`ємного значення, відображеного у податковій декларації з ПДВ за серпень 2022 року, є, крім інших, ПП «Караклія» 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Кукурудза врожаю 2021 року, ячмінь врожаю 2021 року.

З метою придбання сільськогосподарської продукції (пшениці, ячменю) на митній території України ТОВ «ТК «Восток» із вищезазначеними основними постачальниками товарів (платників ПДВ) було укладено договори типової форми, зокрема договору, який є предметом спору у даній справі.

В ході перевірки встановлено, що вищезазначені постачальники є виробниками зернових культур, які були відвантажені на адресу ТОВ «ТК «Восток», про що свідчить наявність земельних ділянок, даних звітів про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2021 році (29-сг), наданих до Центру обробки електронних звітів Держстату України та звітів про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року (4-сг) наданих до Центру обробки електронних звітів Держстату України.

В ході перевірки встановлено, що відповідно до даних додатку 3 декларації з ПДВ за серпень 2022 року від 20.09.2022 № 9188173603 підприємством ТОВ «ТК «Восток» повторно включено до складу розрахунку бюджетного відшкодування суми ПДВ по наступним постачальникам: - ПП «Караклія», індивідуальний податковий номер 321511615155,Ю повторно включено ПДВ у розмірі 651 507,57 грн.

З огляду на зазначене, вірним є висновок суду першої інстанції, що під час проведення перевірок 30.06.2022 та 16.11.2022 Головному управлінню ДПС в Одеській області було відомо про наявність договірних відносин між приватним підприємством "Караклія" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ВОСТОК", за результатами яких ТОВ "ТК "ВОСТОК" повторно включено до складу розрахунку бюджетного відшкодування суми ПДВ декларації за серпень 2022 року у розмірі ПДВ - 651 507, 57 грн. за податковою накладною №1 від 01.12.2021.

Крім того, юридичній службі ГУ ДПС в Одеській області також було відомо про відомості вищевказаних актів перевірок, оскільки у березні 2023 року ТОВ "ТК "ВОСТОК" оскаржили до суду податкове повідомлення-рішення від 15.12.2022 № 11474/15320710 про зменшення суми бюджетного відшкодування за серпень 2022 року на суму 1692601 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 846301 грн., яке було прийнято за висновками акту перевірки від 16.11.2022 №12561/15-32-07-10/41301451 (справа №420/5099/23), в судовому засіданні 20.06.2023 представник ГУ ДПС в Одеській області був присутній, ГУ ДПС в Одеській області складало та подавало до суду відзив на позовну заяву та документи. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.10.23 позов ТОВ "ТК "ВОСТОК" задоволений, скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 15.12.2022 року № 11474/15320710. Тільки після набрання рішенням по справі №420/5099/23 законної сили, ГУ ДПС вирішили подати даний позов.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що існували непереборні обставини, які перешкоджали позивачу звернутися з цим позовом до суду в межах строку, визначеного приписами КАС України, позивач не зазначає та до суду не надає.

Колегія суддів зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду в визначений законом строк звернення, від дати порушення його прав, свобод чи інтересів.

Триваюча пасивна поведінка особи, що звернулась з позовом із пропуском строку для такого звернення, не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року по справі № 240/12017/19 та постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2021 року у справі № 520/14663/2020.

Колегія суддів зазначає, що підставами для поновлення строку звернення до суду можуть бути поважні причини, тобто обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій і підтверджені доказами.

Такі докази в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів зазначає, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу І Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення про дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу І Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (див. рішення від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини»).

Практика ЄСПЛ щодо України стосовно гарантій, закріплених статтею 6 розділу І Конвенції, знайшла своє відображення у справах, які стосуються права доступу до суду та справедливого судового розгляду.

Аналізуючи таку практику у контексті гарантій, закріплених статтею 6 розділу І Конвенції, можна зробити висновок, що причини порушення прав людини частіше за все полягають у недосконалому законодавстві або в його практичному застосуванні державними органами та судовими інстанціями.

ЄСПЛ у рішенні від 6 вересня 2005 року у справі «Салов проти України» зауважує, що однією з вимог, яка постає з вислову «передбачений законом», є передбачуваність відповідних заходів. Та чи інша норма не може вважатись «законом», якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й за належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія. Крім того, ЄСПЛ підкреслює, що рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості й статусу тих, до кого він застосовується.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв`язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик