Ухвала

від 13.06.2024 по справі 420/34212/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 червня 2024 року

м. Київ

справа № 420/34212/23

адміністративне провадження № К/990/22297/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ВОСТОК», Приватного підприємства «Караклія» про визнання недійсним правочину,

УСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до суду з вимогами визнати недійсним правочин, укладений між Приватним підприємством «Караклія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «ВОСТОК» договір поставки сільськогосподарських культур від 23 лютого 2021 року №23/02-1 та додатки до нього, за результатами якого складено податкові накладні на загальну суму 651 507,57 грн, які повторно заявлені до бюджетного відшкодування.

5 січня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ВОСТОК» надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, яке мотивоване пропуском строку звернення до суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2024 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року, позов Головного управління ДПС в Одеській області залишено без розгляду.

10 червня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які при цьому неправильно застосовані цим судом, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме статті 122 КАС України.

Разом з тим, касаційна скарга не містить належного обґрунтування, в чому саме полягало порушення судами попередніх інстанцій вказаних процесуальних норм.

Фактично наведені скаржником доводи стосуються обставин справи та касаційна скарга побудована на цитуванні норм законодавства й незгоді із висновками судів про наявність підстав для забезпечення позову, що не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, яка передбачена частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводів (з належним їх обґрунтуванням) про неправильне застосування або порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, та яких саме, касаційна скарга не містить.

Крім того, касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року вже подавалась, проте ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 року, її повернуто як таку, що не містила підстав касаційного оскарження.

Суд враховує, що обґрунтування касаційної скарги є ідентичним до попередньо поданої скарги, у якій формально було зазначено підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму процесуального права порушено судами першої та (або) апеляційної інстанцій, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись повторно з касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстави оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Одночасно суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ВОСТОК», Приватного підприємства «Караклія» про визнання недійсним правочину повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська