Ухвала

від 15.04.2024 по справі 160/650/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 160/650/20

адміністративне провадження № К/990/13800/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МТПО ДНЕПР» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі №160/650/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МТПО ДНЕПР» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МТПО ДНЕПР» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 02.10.2019 №000254502 на загальну суму донарахування з податку на додану вартість 7715770,50грн, із них 5143847,00грн - за основним платежем та 2571923,50грн - штрафні санкції; №000253502 на загальну суму донарахування по податку на прибуток підприємств 7623054,00грн, із них 5082036,00грн - за основним платежем та 2541018,00грн - штрафні санкції.

Справа судами розглядалась неодноразово.

За результатом останнього перегляду, Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 13.09.2023 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МТПО ДНЕПР» задовольнив частково. Визнав частково протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 02.10.2019 №000253502 в частині нарахованого грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 3726826,00грн та в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1863444,50грн. Визнав частково протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 02.10.2019 №000254502 в частині нарахованого грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 3520158,00грн та в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1818064,00грн. В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовив. Стягнув з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МТПО ДНЕПР» сплачену суму судового збору у розмірі 14976,17грн.

Призначив судове засідання для вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу 25.09.2023 на 10:00год та зобов`язав позивача надати суду належним чином засвідчені докази понесення витрат на правничу допомогу до 18.09.2023 включно.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 25.09.2023 стягнув з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МТПО ДНЕПР» у якості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суму 40000,00грн.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 04.03.2024 додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 у справі №160/650/20 змінив. В абзаці першому резолютивної частини рішення слова та цифри «у розмірі 40000,00грн» замінив словами та цифрами «у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок». В іншій частині - додаткове рішення залишив без змін.

Мотивуючи свою постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю «МТПО ДНЕПР» до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу сума коштів у розмірі 40000,00грн є завищеною, не відповідає критерію реальності, співмірності та складності наданих адвокатом послуг, тому на користь позивача шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області мають бути розподілені лише документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00грн.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «МТПО ДНЕПР» через підсистему «Електронний суд» 10.04.2024 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі №160/650/20 та залишити в силі додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 в адміністративній справі №160/650/20, яким стягнуто з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МТПО Днепр» у якості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суму у розмірі 40000,00грн.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження постанови апеляційного адміністративного суду в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 цього ж Кодексу дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підстава для касаційного оскарження судових рішень пов`язана із випадками порушеннями судами попередніх інстанції норм процесуального права, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України. При цьому, у випадку зазначення у касаційній скарзі обґрунтованих доводів про наявність підстав для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд відповідно до частини третьої статті 353 КАС України (обов`язкові підстави) визначення скаржником пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України як самостійної підстави для касаційного оскарження судових рішень може бути прийнятним.

Однак, доводи про не встановлення судом істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі стосуються порушення судом норм процесуального права, які відповідають частині другій статті 353 КАС України, як підстава для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Тобто, доводи про порушення судом норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв`язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним. Доведення наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в частині одного з висновків суду не може бути підставою для відкриття касаційного провадження в частині іншого висновку з підстав порушення норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України.

Поряд з цим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом.

Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2023, переглянуте судом в апеляційному порядку, є невід`ємною складовою рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 у справі №160/650/20.

Так, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній, як на підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, однак обов`язкових умов у взаємозв`язку, передбачених для оскарження судового рішення в касаційному порядку на цій підставі, скаржником не наведено.

Неврахування правової позиції Верховного Суду скаржник обґрунтовує неправильним застосуванням судом апеляційної інстанцій положень, зокрема, статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статей 132, 134, 139, 316 КАС України вказуючи, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував вказані норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №9901/459/21 та постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі №911/3417/21, від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 21.01.2021 у справі №280/2635/20, від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 12.02.2020 у справі №648/1102/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Далі за змістом доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою, зокрема, доказів на підтвердження розміру заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу (враховуючи, як вказує скаржник, її очевидну співмірність із предметом спору й пропорційність до задоволених позовних вимог). На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції помилково визнав обґрунтованою суму 5000,00грн за надання послуг з правової допомоги в порівнянні з ціною предмета спору та наявним документальним підтвердженням.

Поряд з цим, Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 04.03.2024, ухваленій за результатами апеляційного перегляду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2023, врахувавши правову позицію Верховного Суду викладену у постановах від 05.06.2018 у справі №904/8308/17, від 05.09.2019 у справі №826/841/17 та критерій співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката з предметом спору зі складністю цієї справи на наявним документальним підтвердженням, дійшов висновку, що сума витрат вказана заявником до відшкодування у розмірі 40000,00грн є завищеною, а тому, на засадах співмірності та справедливості, змінив заявлену до відшкодування суму витрат на правничу допомогу до 5000,00грн.

Тобто, виходячи виключно з критеріїв співмірності й пропорційності, обсягу й змісту фактично наданих адвокатом послуг та наявного документального підтвердження, судом апеляційної інстанції було змінено заявлену до відшкодування суму судових витрат на правничу допомогу та визнано достатнім і обґрунтованим розміром таких витрат суму 5000,00грн.

Обґрунтування, чому на переконання Товариства з обмеженою відповідальністю «МТПО ДНЕПР» висновки Верховного Суду, викладені у зазначених постановах, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин касаційна скарга не містить.

Верховний Суд наголошує, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення/відмову у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну допомогу, має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судового рішення у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення/відмови в задоволенні заяви. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані й відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Натомість, доводи касаційної скарги зводяться виключно до надання неправильної, як на думку скаржника, правової оцінки встановленим у цій справі обставинам у сукупності з наданими доказами та цитування положень процесуального закону, який регулює підстави й порядок стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Поряд з цим, Верховний Суд звертає увагу, що при вирішення питання компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати конкретні докази, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Доводи, які стосуються дослідження і правової оцінки доказів, пов`язуються із підставою для касаційного оскаржень судових рішень відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України і частини другої статті 353 КАС України (порушення норм процесуального права). Прийнятність таких доводів регламентована виключно за умови викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Варто зазначити, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МТПО ДНЕПР» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі №160/650/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МТПО ДНЕПР» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер