Ухвала

від 15.04.2024 по справі 2-а-6873/11

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 квітня 2024 року

м. Київ

справа №2-а-6873/11

адміністративне провадження № К/990/11519/24

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 січня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про повторне поновлення строків пред`явлення виконавчих листів до виконання та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі № 2а-6873/11 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Відкритого акціонерного товариства «Радикал» про визнання дій неправомірними, перерахунок соціальних виплат та відшкодування моральної шкоди,-

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 січня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про повторне (друге) поновлення строків пред`явлення виконавчих листів до виконання у справі №2а-6873/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Відкритого акціонерного товариства «Радикал» про визнання дій неправомірними, перерахунок соціальних виплат та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 січня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про повторне (друге) поновлення строків пред`явлення виконавчих листів до виконання у справі №2а-6873/11 повернуто апелянту.

Не погодившись з судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій позивач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 січня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про повторне поновлення строків пред`явлення виконавчих листів до виконання та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі № 2а-6873/11 та ухвалити нове рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 328 КАС України передбачено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до пунктів 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 12) залишення позову (заяви) без розгляду; 13) закриття провадження у справі; 17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.

Крім того, частиною третьою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Отже, аналіз положень частини першої статті 328 КАС України свідчить про те, що до суду касаційної інстанції можуть бути оскаржені саме рішення суду першої інстанції, якими закінчений судовий розгляд (частина третя статті 241 КАС України), після апеляційного перегляду справи, та постанови суду апеляційної інстанції, ухвалені за наслідками розгляду апеляційної скарги на такі рішення.

Водночас приписами частини другої статті, яка аналізується, гарантується право на касаційне оскарження чітко визначених ухвал суду першої інстанції після їхнього перегляду судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів встановила, що позивач оскаржує ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 січня 2024 року якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про повторне (друге) поновлення строків пред`явлення виконавчих листів до виконання у справі №2а-6873/11 відмовлено та яка судом апеляційної інстанції не переглядалася.

Однак, законодавцем не передбачено можливості касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції, прийнятої за результатом розгляду заяви про поновлення строків пред`явлення виконавчих листів до виконання.

З огляду на зазначене, вказана ухвала суду першої інстанції, не є судовим рішенням, яке може бути оскаржене в касаційному порядку згідно з частиною другою статті 328 КАС України.

Відповідно до статті 328, пункту 1 частини першої статті 333, Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржуване судове рішення першої інстанції не підлягає касаційному оскарженню, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 19 січня 2024 року необхідно відмовити.

Щодо вимог касаційної скарги про скасування ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Так, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 січня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про повторне (друге) поновлення строків пред`явлення виконавчих листів до виконання у справі №2а-6873/11 повернуто апелянту, оскільки апеляційна скарга не підписана особою яка її подала.

Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.

Із зазначеною правовою нормою кореспондуються пункт 7 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Наведені норми свідчать про те, що оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики.

Аналіз оскаржуваних судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики з питань застосування відповідних норм права, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 січня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про повторне поновлення строків пред`явлення виконавчих листів до виконання та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі № 2а-6873/11.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді Л. В. Тацій

С. Г. Стеценко