Постанова

від 16.04.2024 по справі 484/2128/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

16.04.24

22-ц/812/544/24

Провадження № 22-ц/812/544/24 Головуючий суду першої інстанції Мельничук О.В.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2024 року м. Миколаїв Справа № 484/2128/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

розглянувши впорядку письмовогопровадження цивільнусправу заапеляційною скаргоюТовариства зобмеженою відповідальністю«Маклеодс ФармасьютікалзЛімітед» нарішення Первомайськогоміськрайонного судуМиколаївської областівід 30січня 2024року,ухвалене підголовуванням суддіМельничука О.В., в залі судового засідання в м. Первомайськ, повний текст якого складено 07 лютого 2024 року, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маклеодс Фармасьютікалз Лімітед» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки,

В С Т А Н О В И В:

19 квітня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Маклеодс Фармасьютікалз Лімітед» (далі ТОВ «Маклеодс Фармасьютікалз Лімітед», Товариство), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позов мотивований тим, що 06 квітня 2022 року о 13 год. 44 хв. по автодорозі М-04, ОСОБА_1 керував автомобілем марки RENAULT модель MEGAN реєстраційний номер НОМЕР_1 та не вибрав безпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку, допустив зіткнення з автомобілем марки FIАТ модель TINO реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів та завдання матеріальної шкоди ТОВ «Маклеодс Фармасьютікалз Лімітед», оскільки автомобіль марки FIАТ модель TINO належить на праві власності ТОВ «Маклеодс Фармасьютікалз Лімітед».

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, яка набрала законної сили 08 червня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

У результаті ДТП було пошкоджено автомобіль марки FIАТ модель TINO реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту якого склала 197000 грн.

Для встановлення грошової оцінки ушкоджень автомобіля, позивач звернувся до офіційного дилерського центру FIАТ, Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомир Н», яким було проведено оцінку, результат якої зазначений в рахунку на оплату та становить 197000 грн, що є загально сумою, яка підлягає сплаті за проведення ремонтних робіт, заміни деталей тощо, здійснення яких необхідне для відновлення транспортного засобу.

Посилаючись на викладене, Товариство просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь 241361.31 грн, з яких: 197000 грн основного боргу за завдану шкоду, 38386.54 грн інфляційного збільшення, 5974.77 грн 3 % річних.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 січня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що розглядаючи справу в межах доводів та поданих доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог та наявність порушення відповідачем прав позивача, які б підлягали судовому захисту. А саме представником позивача ТОВ «Маклеодс Фармасьютікалз Лімітед» не було надано суду доказів на підтвердження розміру понесених ним витрат на відновлення пошкодженого транспортного засобу, а тому наведене зумовлює відмову у позові.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Маклеодс Фармасьютікалз Лімітед» подало апеляційну скаргу, та посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення та порушення судом норм матеріального права, просило його скасувати та ухвалити нове рішення, яким вимоги позову задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивувало тим, що посилання суду першої інстанції на практику Верховного Суду у справі № 607/16163/19 постанова від 27 січня 2021 року, справі № 916/2040/20 від 29 червня 2021 року є помилковим, оскільки у вказаних справах та у справі що переглядається правовідносини не є подібними.

Невиконання відповідачем зобов`язання з відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки є підставою для притягнення відповідача до відповідальності відповідно до ЦПК України.

До апеляційної скарги скаржник додає докази витрат, які він зазнав у зв`язку з завданням шкоди внаслідок ДТП, що сталося з вини відповідача, та які були понесені Товариством для відновлення свого порушеного права, а саме, здійснення ремонтних робіт з відновленням (ремонту) пошкодженого автомобіля.

Неможливість подання вищевказаних доказів на підтвердження фактично понесених витрат скаржника у зв`язку з ремонтом автомобіля, шкода якому була завдана внаслідок ДТП, до суду першої інстанції полягає в тому, що скаржник не мав достатніх грошових коштів, для здійснення витрат на виконання ремонтних робіт з відновлення пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля, товариство ініціювало проведення оцінки завданої шкоди авторизованим дилером Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомир Н», а останнім було виставлено рахунок, виходячи з якого скаржник обговорював з відповідачем умови та порядок відшкодування завданої шкоди, та як було зазначено вище, у зв`язку з відсутністю достатніх коштів для оплати відновлювальних робіт, не мав можливості здійснити відповідну оплату, та надати суду докази фактично понесених витрат. У зв`язку із вищезазначеним, для здійснення повного та всебічного розгляду справи, скаржник подає докази фактично понесених збитків до суду апеляційної інстанції.

Розмір фактично понесених скаржником збитків, у зв`язку з завданням відповідачем шкоди майну товариства внаслідок ДТП, що сталося з встановленої вини відповідача, сумарно складає 229236.23 грн.

Відповідно до практики Верховного Суду, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи необхідно надавати належну правову оцінку кожному окремому доказу (окремо та у їх сукупності), який надається учасниками справи. Міститься в матеріалах справи або витребовується судом. На підставі такої оцінки суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права та дотримуючись норм процесуального права.

Верховний Суд виклав правовий висновок, відповідно до якого суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів).

Від відповідача, в інтересах якого діяв його представник ОСОБА_3 , надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У своєму відзиві ОСОБА_1 зазначав, що вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Рахунок наданий позивачем за своєю суттю не є експертним висновком чи іншим документом, на який можна б було спиратися як на доказ причинно-наслідкового зв`язку між розміром завданої шкоди та вартістю її відновлення.

Скаржник намагається шляхом зловживання процесуальними правами надати до суду апеляційної інстанції документи, які, судячи з їх дати складання, існували під час розгляду справи але не були надані суду першої інстанції без поважних причин.

Як вбачається з дат платіжних інструкцій та акту виконаних робіт, грошові кошти були сплачені за цими документами під час розгляду судом справи в першій інстанції, тобто у позивача були всі процесуальні можливості подати такі документи до ухвалення рішення у справі.

Позивач не тільки здійснив плату за ремонт авто під час розгляду справи в суді першої інстанції, але й не здійснив жодних дій, передбачених процесуальним законом щоб подати такі документи в якості доказів у справі: не писав жодних заяв/клопотань про долучення доказів, не обґрунтував поважність причин неподання таких доказів раніше, тощо.

Подавши до суду апеляційної інстанції вищевказані документи, що не досліджувалися судом у першій інстанції, скаржник не надав жодних доказів поважності причин їх ненадання, оскільки твердження того, що такі документи не були подані, оскільки у позивача не було коштів сплатити за ремонт не доводяться жодними доказами у справі та не відповідають дійсності, адже грошові кошти все ж таки були сплачені у червні та грудні 2023 року за наданими позивачем платіжними інструкціями.

Позивач не надав жодних доказів неможливості подання документів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а отже докази, які не були подані до суду першої інстанції, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, оскільки скаржником не доведена винятковість такого випадку.

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 06 квітня 2022 року о 13 год. 44 хв. ОСОБА_1 по автодорозі М-04 керував автомобілем марки RENAULT MEGAN реєстраційний номер НОМЕР_1 та не вибрав безпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку, допустив зіткнення з автомобілем FIАТ TINO реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження транспортного засобу та завдання матеріальної шкоди ТОВ «Маклеодс Фармасьютікалз Лімітед».

Власником автомобіля FIАТ TINO реєстраційний номер НОМЕР_2 є ТОВ «Маклеодс Фармасьютікалз Лімітед», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 31 серпня 2018 року серії НОМЕР_3 .

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, яка набрала законної сили 08 червня 2022 року, ОСОБА_1 визнано винним за статтею 124 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

В результаті зіткнення, що мало місце 06 квітня 2022 року було пошкоджено автомобіль марки FIАТ модель TINO реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту якого склала 197000 грн, даний факт підтверджується рахунком на оплату № АНФ-000336 від 28 червня 2022 року, виписаний ТОВ «Автомир Н».

За приписами статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Рішеннясуду першоїінстанції,що оскаржуєтьсявідповідачем зазначенимвимогам повною мірою не відповідає.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а також суд самостійно не може збирати докази.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції послався на недоведеність позовних вимог, при цьому не досліджував питання чи вправі потерпілий відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди.

Ці висновкисуду єтакими,що невідповідають нормамматеріального правата висновкамВеликої ПалатиВерховного Суду,зазначеним у постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16ц.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом указаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.

Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом. Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів..

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01 липня 2004 року № 1961-IV ( в редакції, що діяла на час вчинення ДТП) (далі Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Законом № 1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.

Водночас у Законі № 1961-IV наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто цей Закон спрямований насамперед на захист прав осіб, потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоди не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 цього Закону).

Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована відповідальність винної особи. А тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

Згідно із частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

ЦК України також передбачає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї, і особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частини 2 та 4 статті 14 ЦК України).

Положення зазначених норм права свідчить про зобов`язання учасників цивільних правовідносин діяти в межах закону, не порушуючи прав інших осіб, у спосіб, передбачений законом, добросовісно здійснюючи свої права та обов`язки.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

У постанові від 14 грудня 2021 року Велика Палата Верховного Суду, уточнюючи свій висновок у попередній справі, а саме № 760/15471/15-ц, висловила правову позицію про те, що в разі якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії), винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі в судовому порядку.

За змістом абзацу другого пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до цього Закону потерпілим юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну (пункт 22.2 сказаного Закону).

Статтею 29 Закону № 1961-IV визначено, що шкодою, пов`язаною з пошкодженням транспортного засобу, є витрати, зокрема, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до підпункту «а» пункту 41.1, статті 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих (фонду страхових гарантій) відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Пункт 1.7 статті 1 Закону № 1961-IV визначає поняття забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Як встановлено апеляційним судом з даних офіційного Інтернет сайту МТСБУ на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки RENAULT модель MEGAN реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахована не була. Відповідальність власника транспортного засобу марки FIАТ модель TINO реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Маклеодс Фармасьютікалз Лімітед», застрахована у ПрАТ «СК «Колоннейд Україна».

ТОВ «Маклеодс Фармасьютікалз Лімітед» звернулося до суду першої інстанції з вимогою про відшкодування майнової шкоди (пошкодження автомобіля внаслідок ДТП, та відповідальності боржника за невиконання грошового зобов`язання) за рахунок винної у ДТП особи - ОСОБА_1 .

Між тим, в порушення наведених вимог спеціального Закону № 1961-IV та судової практики Великої Палати Верховного Суду за аналогічними обставинами, визначено обов`язкове звернення потерпілого до МТСБУ або до своєї страхової компанії (ПрАТ «СК «Колоннейд Україна») у випадку передбаченого умовами договору страхування, позивач зазначеного встановленого порядку не дотримався. За такого, на думку колегії суддів апеляційного суду, позивач передчасно звернувся до суду з вказаними позовними вимогами до відповідача ОСОБА_1 , винного у ДТП.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував характер спірних правовідносин, наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту у вибраний спосіб.

Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору та вчинення процесуальної дії виконує саме суд.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відмовивши позивачу у задоволенні його позовних вимог неправильно без належного застосування норм матеріального права мотивував таку відмову.

До апеляційної скарги позивач долучив акти виконаних робіт ТОВ «Європа плюс» від 29 грудня 2023 року, копії рахунків на оплату послуг та запчастин ТОВ «Європа плюс» від 06 червня 2023 року, від 06 грудня 2023 року, платіжні інструкції від 06 червня 2023 року та 06 грудня 2023 року щодо оплати по наданим рахункам та зазначив за необхідне долучити ці письмові докази до матеріалів справи. При цьому, обґрунтовуючи причину ненадання цих доказів до суду першої інстанції недостатністю у ТОВ «МаклеодсФармасьютікалз Лімітед» грошових коштів для здійснення витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля пошкодженого внаслідок ДТП.

Між тим, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості взяти зазначені документи до уваги з огляду на таке.

Згідно з частинами 1, 2, 3, 4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 43 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом частин 4, 8 статті 83 ЦПК України, яка регулює загальний порядок подання доказів, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом порядок з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подачі в вказаний строк з причини, що не залежали від неї.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у тих випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, єдиний випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням порядку встановленого процесуальним законом, це наявність об`єктивних ознак, які унеможливлюють своєчасного вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладено на учасника справи (у даному випадку на позивача).

Проте судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржник в апеляційній скарзі на виконання вимог частини 4 статті 83, частини 3 статті 367 ЦПК України обґрунтовував наявність виняткового випадку неподання зазначених доказів у встановлений строк та неможливості їх подання до суду першої інстанції відсутністю грошових коштів у ТОВ «Маклеодс Фармасьютікалз Лімітед» для ремонту пошкодженого транспортного засобу.

За такого апеляційний суд вважає, що зазначені позивачем причини не можна визнати поважними та такими, що об`єктивно не залежали від позивача ( всі акти виконаних робіт та платіжні документи датовані до ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення), а тому в задоволенні цього клопотання слід відмовити.

Таким, чином позивач не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, а отже не вчинив відповідної процесуальної дії, що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки додатковим доказам.

Крім того, 01 квітня 2024 року через засоби електронного зв`язку на адресу апеляційного суду надійшли додаткові пояснення ТОВ «Маклеодс Фармасьютікалз Лімітед» по справі.

При розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим кодексом (частина 1 статті 174 ЦПК України). Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним (частина 5 цієї статті).

Позивач в апеляційній скарзі не просив дозволу подати додаткові пояснення, які він надіслав 01 квітня 2024 року за межами процесуальних строків, а суд не визнавав їх подання необхідним, а тому такі додаткові пояснення підлягають залишенню без розгляду та поверненню позивачу.

Також підлягає залишенню без розгляду та поверненню позивачу направлена 05 квітня 2024 року на адресу апеляційного суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу, оскільки в суді апеляційної інстанції ЦПК України не передбачає надання особою, яка подала апеляційну скаргу відповіді на відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

За приписами частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення в редакції цієї постанови.

За результатами розгляду апеляційної скарги підстави для розподілу судових витрат, визначені статтею 141 ЦПК України, відсутні.

Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маклеодс Фармасьютікалз Лімітед» задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 січня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 16 квітня 2024 року.