Постанова

від 09.04.2024 по справі 947/18488/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1984/24

Справа № 947/18488/22

Головуючий у першій інстанції Панасенко Є.М.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Лозко Ю.П., Коновалова В.А.

за участю секретаря судового засідання Пухи А.М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ СЕРВІС"

представник відповідача Халдай Ілля Віталійович

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 червня 2023 року, ухвалене у складі судді Панасенко Є.М., у приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ СЕРВІС" про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви та обставини справи

22.08.2022 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом в якому просила зобов`язати ТОВ "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ СЕРВІС" здійснити перерахунок вартості спожитої теплової енергії за березень та квітень 2021 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) відповідно до Розділу VI «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», що затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315; зобов`язати ТОВ після виконання перерахунку надати ОСОБА_1 квитанції на оплату комунальних послуг починаючи з березня 2021 року по момент вчинення перерахунку; а також стягнути з ТОВ на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1000 грн. позовні вимоги обґрунтувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_2 . Управителем вказаного будинку є ТОВ "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ СЕРВІС".

У квітні 2021 року позивач отримала квитанцію про оплату комунальних послуг за квітень місяць 2021 року, у якій розрахунок було здійснено не за показами лічильника, а за нормами споживання.

З початком опалювального сезону квитанції приходили у відповідності з показниками лічильника.

В квітні 2021 року позивач звернулася до ТОВ "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ СЕРВІС" з заявою. В якій просила повідомити їй про причини невідповідності розрахунку та здійснення перерахунку за спожитими показниками лічильника. У відповіді на вказаний запит було повідомлено про можливе свідчення про несправність засобу обліку та /або про наявність факту самовільного втручання до системи опалення.

В подальшому позивач звернулася до відповідача із ще одним запитом, а також зі скаргою до Держпродспоживслужби. Також позивач наголошував, що лічильник знаходиться поза межами квартири під замком, доступу до нього не має, тому відповіді відповідача на її запити не є відповідними та законними, тому звернулася до суду з вказаним позовом.

Короткий зміст оскаржуваного рішення

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 червня 2023 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунальний сервіс" про зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Зобов`язано ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ СЕРВІС" здійснити перерахунок вартості спожитої теплової енергії за березень та квітень 2021 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) відповідно до Розділу VI «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», що затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315.

Зобов`язано ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ СЕРВІС" після виконання перерахунку надати ОСОБА_1 квитанції на оплату комунальних послуг починаючи з березня 2021 року по момент вчинення перерахунку.

Стягнуто з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ СЕРВІС" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 грн. 00 коп.

Стягнуто з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ СЕРВІС" на користь держави судовий збір в розмірі 992 грн. 40 грн.

В обґрунтування оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначав, що у справі наявне порушене право споживача комунальної послуги, яке підлягає захисту у спосіб визначений позивачкою у позовній заяві, шляхом зобов`язання ТОВ "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ СЕРВІС" здійснити перерахунок вартості спожитої теплової енергії за березень та квітень 2021 року відповідно до вимог Методики.

Окрім того, позивачка вказує, що вона зазнала моральних страждань які виникли як наслідок неправомірних дій щодо неї зі сторони відповідача, ігнорування її законних вимог під час переговорів та листувань. Також моральні страждання позивачки пов`язані з розповсюдженням про неї неправдивої інформації про розмір її боргу, що негативним чином впливає на її стосунки з сусідами. Розмір моральної шкоди позивачка оцінює в розмірі 1000 грн.

Суд вважає, що стягнення моральної компенсації у визначеному розмірі є справедливою та достатньою компенсацією позивачу її моральних страждань, завданих внаслідок неправомірних дій щодо неї зі сторони відповідача та ігнорування її законних вимог під час переговорів та листувань.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись з таким рішенням, представник відповідача звернувся до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовної заяви .

В обґрунтуванняапеляційної скарги,скаржник зазначив,що в період з дати виявлення несправності лічильника до дати поновлення його експлуатації власнику квартири АДРЕСА_3 нараховувалася плата за нормами споживання, що жодним чином не порушує норми законодавства у сфері надання житлово-комунальних послуг.

З наступного опалювального сезону власнику квартири АДРЕСА_3 плата за теплопостачання нараховувалася за показами лічильника. Отже, ТОВ «Жилкомсервіс» не було порушено законодавства при нарахуванні плати за комунальні послуги, надані власнику квартири АДРЕСА_3 .

Суд першої інстанції безпідставно не звернув на це уваги і зробив невірний висновок про наявність правових підстав для задоволення позову в частині вимог про здійснення перерахунку вартості спожитої теплової енергії за березень та квітень 2021 року.

Суд першої інстанції також помилково послався на пункт 6 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яким передбачено, що споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об?єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідний пункт не застосовується до послуг з постачання теплової енергії та захистив право позивачки у спосіб, який не є ефективним, і який фактично спрямований на утруднення роботи відповідача, а не на захист чиїх би то не було прав.

Так, суд першої інстанції зобов?язав ТОВ «Жилкомсервіс» після виконання перерахунку надати ОСОБА_1 квитанції на оплату комунальних послуг починаючи з березня 2021 року по момент вчинення перерахунку. Тобто, мова йде про те, що ТОВ «Жилкомсервіс» повинно роздрукувати близько 40 квитанцій і направити їх позивачці. Це витрати на друк, роботу працівників, відправку кореспонденції. Яке право позивачки буде поновлене в результаті таких дій суд першої інстанції у своєму рішенні не зазначив. Вважає, що такий спосіб захисту порушеного права м?яко кажучи не є ефективним і він фактично спрямований на утруднення роботи відповідача, а не на захист чиїх би то не було прав.

Суд першої інстанції незаконно та необґрунтовано задовольнив вимогу позивачки про надання їй квитанцій на оплату комунальних послуг починаючи з березня 2021 року по момент вчинення перерахунку. Суд першої інстанції порушив норму процесуального права - пункт 3) частини першої статті 257 ЦПК України, а саме не постановив ухвалу про залишення позову без розгляду з тієї підстави, що належним чином повідомлений позивач повторно не з?явився в судове засідання і не повідомив про причини неявки, і від нього не надходила заява про розгляд справи за його відсутності.

Зазначає, що адвокат Мутаф Володимир Андрійович не мав права здійснювати представництво інтересів позивачки в Овідіопольському районному суді Одеської області і всі подані ним заяви, клопотання повинні були бути залишені без розгляду як такі, що подані особою, яка не має повноважень на ведення справи. Однак, суд першої інстанції в цілому проігнорував вимоги щодо підтвердження повноважень представника в суді і фактично розглянув справу за участі особи, яка не має повноважень на ведення справи.

Водночас настадії розглядусправи посуті позивачкабудучи належнимчином повідомленоюпро розглядсправи всудове засіданняне з?явилася,про причининеявки неповідомила,від неїне надходилозаяви пророзгляд справиза їївідсутності. Критично оцінювали доводи позивачки та їх цитування судом першої інстанції, оскільки позивачка не довела факту спричинення їй моральної шкоди. Водночас позивачка отримала комунальні послуги в повному обсязі та належної якості, доказів протилежного чи доказів фізичного болю чи страждань, як фізичних так і душевних, які зазнала позивачка, останньою до суду першої інстанції надано не було.

Таким чином, правових підстав для стягнення моральної шкоди немає.

Окремої критики заслуговує посилання позивачки на те, що інформація про неї як боржника впливає на її стосунки з сусідами. Так, за березень та квітень місяці 2021 року позивачці було нараховано плату в розмірі 3 143 гривень 96 копійок. В оголошені зі списком боржників, по-перше, зазначено лише номер квартири без даних позивачки, по-друге, заборгованість позивачки зазначено в розмірі 23 898 гривень 33 копійок. Тобто, позивачка є системним боржником, який свідомо не оплачує комунальні послуги, а тому нарахування плати за березень та квітень місяці 2021 року в розмірі 3 143 гривень 96 копійок жодним чином не вплинуло б на розміщення оголошення про те, що у власника квартири АДРЕСА_3 наявна значна заборгованість з оплати комунальних послуг. З огляду на вищевикладене, вважає, що суд першої інстанції незаконно стягнув на користь позивачки моральну шкоду в розмірі однієї тисячі гривень.

Позиція учасників у справі.

Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги представником позивача було надано відзив на апеляційну скаргу, в якій просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Жилкомсервіс» на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.07.2023 року.

Вказує, що в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що він застосував нарахування за нормами споживання у зв`язку з тим, що лічильник не працював.

Одразу варто відзначити, що апелянт не посилається на жодну норму права, яка б виправдовувала їх дії, бо такої немає.

Більш того, твердження апелянта про те, що «лічильник не працював» не відповідає дійсності та є логічним софізмом. Якщо лічильник вийшов з ладу, або був знятий для певних маніпуляцій (наприклад повірки), тоді можна стверджувати, що лічильник не працював.

У той же час, фіксація справним приладом відсутності споживання теплової енергії, свідчить ні про що інше, як про саму відсутність споживання.

Сам же апелянт зазначає, що плановою повіркою лічильника встановлена його справність, відсутність вручання та інше. Апелянт і надалі використовував покази цього ж самого лічильника і по сьогодні , що спростовує доводи про те, що він не працював. Більш того, як зазначалось в позовній заяві, лічильник встановлений поза межами квартири, в недоступному для споживача місці, під замком.

Також варто відзначити, що навіть вихід з ладу лічильника, або зняття його для повірки не є підставою для нарахування за нормами споживання, а є підставою для нарахування за відповідними розрахунками середньодобового споживання (п.5 Розділу І та Розділ XI "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг", що затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житловскомунального господарства України 22 листопада 2018 року N 315.)

Варто відзначити, що мова йде про два весняні місяці березень та квітень 2021 року, які у цей рік були досить теплими.

Квартира позивачки є АДРЕСА_4 ній встановлені відповідні енергозберігаючі вікна, зовні стіни оснащені додатковим енергозберігаючим шаром, внутрішня частина також оснащена тепло та звукоізоляцією. В квартирі також наявні електричні теплі поли.

У зв`язку з цим, у відповідні місяці температура в квартирі сягала 26 градусів Цельсія, тому позивачка вимкнула батареї.

Її дії повністю відповідають політиці держави, щодо мінімізації споживання електричної енергії та збереження енергоносіїв. Більш того, держава спонукає громадян до таких дій застосовуючи відповідні державні програми для сумлінних громадян.

Звертає увагу суду, що між сторонами відсутній спір про те, що позивачка не повинна нічого плати взагалі. Вона усвідомлює, що відповідно до Розділу VI "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг" вона має сплатити мінімальну частку середнього питомого споживання теплової енергії, яка дорівнює 50 % від середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень.

Методика встановлює обов`язок споживача сплати вартість мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії. Наприклад, якщо вона у березні 2021 року складала 0,3 ГКалл, то в незалежності від того чи спожила Позивачка 0,2, або 0,1, або як в нашому випадку 0 ГКалл, вона все одно має сплатити за 0,3 ГКалл.

Однак відповідач, ігноруючи пряму норму законодавства, вимагає від позивачки неправомірну вигоду, оскільки мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії є значно меншою за норми споживання.

У цьому контексті жодної помилки суду у застосуванні п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" немає, оскільки суд не звільнив позивачку від сплати, а лише визнав обов`язок апелянта здійснити відповідний розрахунок у відповідності до законодавства.

Своїм рішенням суд зобов`язав відповідача після виконання перерахунку надати позивачці квитанції на оплату комунальних послуг починаючи з березня 2021 року по момент вчинення перерахунку.

Надання квитанцій на оплату комунальних послуг є прямим обов`язком управителя.

Квитанції на оплату комунальної послуги за березень та квітень 2021 року сформовані з порушенням ч. 4 ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та Методики. Таким чином, відповідач вчинив вищевказане правопорушення.

Задовольняючи позов у цій частині суд усунув порушення прав позивачки на отримання достовірного рахунку (відновлення становища, яке існувало до порушення права).

Більш того, вказаний спосіб захисту є ефективним, оскільки це надає можливість Позивачці перевірити правильність розрахунків Відповідача, тобто пересвідчитись у належному виконанні рішення суду.

Посилання на те, що апеленту дуже важко роздрукувати аж 40 квитанцій є сміхотворними, враховуючи те, що кожного місяця тільки за одним будинком він роздруковує та розносить більше 400 квитанцій, а в управлінні у відповідача більше 10 будинків.

Варто відзначити, що моральна у сумі 1000 грн. не становить ані для позивача, ані для відповідача істотного розміру та має більш символічний характер.

Для прикладу, знову ж можна послатись на ст. 14 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", в якій передбачено штраф за таку протиправну дію у розмірі 90 800,00 (2270*20*2).

Тобто, у даному випадку Позивачка, яка зазнала протиправних дій, оцінила розмір моральної шкоди у розмірі 1,1% від штрафу, розмір якого держава офіційно вважає доцільним за такі порушення.

За таких обставин твердження, щодо надмірного розміру стягнутої моральної шкоди, виглядають не переконливими.

Явка в судове засідання

04 квітня 2024 року від представника відповідача на адресу Одеського апеляційного суду надійшла заява, в якій він просив розглядати апеляційну скаргу без їх участі.

08 квітня 2024 року від представника позивача на адресу Одеського апеляційного суду надійшла заява, в якій він просив розглядати апеляційну скаргу без їх участі.

Сторони та їх представники повідомлені належним чином, про час місце та дату судового засідання, про те в судове засідання не з`явились, що не заважає розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 .

Управителем вказаного багатоквартирного будинку є відповідач - ТОВ "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ СЕРВІС"

Обсяги споживання тепла визначаються за показами лічильника №63552527, який встановлений поза межами квартири у вільному доступі для управителя.

У березні та квітні 2021 року ТОВ "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ СЕРВІС" було зафіксовано незмінність показів лічильника теплової енергії №63552527.

Вказані обставини визнаються обома сторонами процесу та підтверджуються доказами, що наявні в матеріалах справи.

Позивачка у своїй заяві до відповідача (№11 від 20.04.2021) пояснювала останньому, що незмінність показів є наслідком того, що вона вимкнула всі радіатори в квартирі, оскільки температура в квартирі сягала 24-26 градусів Цельсія і було дуже спекото та нестерпно перебувати в квартирі.

Спір між сторонами виник виключно щодо розмірів та порядку нарахування плати за спожиту теплову енергію у ці два місяці.

Позивачка неодноразово зверталася з проханням роз`яснити їй, чому за вказані місяці нарахування їй було здійснено за площею квартири, у той час як її квартира обладнана лічильником.

З відповідей ТОВ "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ СЕРВІС" чіткої та обґрунтованої відповіді на питання, які ставилися позивачкою, не було.

Не отримавши жодних розумних пояснень позивачка звернулась до Держпродспоживслужби з відповідною скаргою, однак це не призвело до жодних результатів.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що у справі наявне порушене право споживача комунальної послуги, яке підлягає захисту у спосіб визначений позивачкою у позовній заяві, шляхом зобов`язання ТОВ "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ СЕРВІС" здійснити перерахунок вартості спожитої теплової енергії за березень та квітень 2021 року відповідно до вимог Методики.

Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів;

Пунктом п`ятим тієї ж статті передбачено, що вузол обліку - комплекс пристроїв (у тому числі засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам технічних регламентів), допоміжного обладнання та матеріалів до них, призначений для вимірювання спожитої теплової енергії та води, а також технічної реєстрації результатів такого вимірювання, включаючи засоби дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності).

Восьмий пункт цієї статті передбачає, що кінцевий споживач комунальної послуги (далі - споживач) - особа, яка здійснює кінцеве споживання комунальної послуги для власних потреб та є стороною договору про надання відповідної комунальної послуги як споживач (або є співвласником багатоквартирного будинку, об`єднання співвласників або управитель якого уклали відповідний договір про надання комунальної послуги в інтересах співвласників) згідно із Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Для здійснення розподільного обліку споживачами вважаються також власники майнових прав на об`єкти нерухомого майна в завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Порядок нарахування плати теплову енергію, у випадку незмінності показів лічильника, регламентується ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Розділом VI «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», що затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315.

Розділом VI Методики «Вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії у опалювальному приміщенні з приладом обліку та визначення максимальної частки споживання теплової енергії в опалювальному приміщенні без приладу обліку» передбачено, що для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії.

Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, здійснюється донарахування обсягу теплової енергії Q донпр.j або Qдонпр.g з метою унеможливлення опалення приміщення за рахунок суміжних опалюваних приміщень або опалюваних МЗК та допоміжних приміщень, запобігання утворенню грибків та плісняви в приміщеннях, МЗК та допоміжних приміщеннях, а також недопущення зниження нормативного строку експлуатації приміщення/будівлі/будинку.

Середнє питоме споживання теплової енергії розраховується як сумарний обсяг теплової енергії, витраченої на опалення всіх опалюваних приміщень будівлі, віднесений до сумарної загальної/опалюваної площі/об`єму цих приміщень (у тому числі приміщень, не оснащених приладами обліку, за винятком приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення), з урахуванням положень пункту 11 розділу I цієї Методики. Таке питоме споживання теплової енергії має відповідати нормативній температурі внутрішнього повітря.

Методика містить формули розрахунку середнього питомого споживання у кожному конкретному випадку.

Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії дорівнює 50 % від середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень.

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунальний сервіс" при виявленні факту незмінності показів лічильника мав розрахувати мінімальну частку середнього питомого споживання теплової енергії за формулою, яка наведена у Методиці, та на підставі отриманих значень виставити рахунок Позивачці, як вона і просила у своїх заявах.

Нарахування плати за опалення виходячи з площі квартири, при наявності вузла розподільного обліку не передбачено жодним нормативно- правовим актом.

Окрім того, позивачка вказує, що вона зазнала моральних страждань які виникли як наслідок неправомірних дій щодо неї зі сторони відповідача, ігнорування її законних вимог під час переговорів та листувань. Також моральні страждання позивачки пов`язані з розповсюдженням про неї неправдивої інформації про розмір її боргу, що негативним чином впливає на її стосунки з сусідами. Розмір моральної шкоди позивачка оцінює в розмірі 1000 грн.

Частиною другою ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Законодавство не вимагає, щоб моральні страждання були саме «жахливими», для того щоб споживач набув право вимагати сатисфакцію. Окрім того, грошова сума у 1000 грн., явно не призведе, саме до «збагачення» позивачки.

Суд апеляційної інстанції вважає, що стягнення моральної компенсації у визначеному розмірі є справедливою та достатньою компенсацією позивачу її моральних страждань, завданих внаслідок неправомірних дій щодо неї зі сторони відповідача та ігнорування її законних вимог під час переговорів та листувань.

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною відповідача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги щодо невірного висновку суду про наявність правових підстав для задоволення позову в частині вимог про здійснення перерахунку вартості спожитої теплової енергії за березень та квітень 2021 року, є необґрунтованим з огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунальний сервіс" при виявленні факту незмінності показів лічильника мав розрахувати мінімальну частку середнього питомого споживання теплової енергії за формулою, яка наведена у Методиці, та на підставі отриманих значень виставити рахунок Позивачці, як вона і просила у своїх заявах.

Щодо посилання апелянта про помилковість посилання суду на пункт 6 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки, суд не звільнив позивачку від сплати, а лише визнав обов`язок апелянта здійснити відповідний розрахунок у відповідності до законодавства, з огляду на те, що якщо навіть вихід з ладу лічильника, або зняття його для повірки не є підставою для нарахування за нормами споживання, а є підставою для нарахування за відповідними розрахунками середньодобового споживання (п.5 Розділу І та Розділ XI "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг", що затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житловскомунального господарства України 22 листопада 2018 року N 315.)

Довід апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції захистив право позивачки у спосіб, який є неефективним, і який фактично спрямований на утруднення роботи відповідача, а не на захист чиїх би то не було прав є недоречним, враховуючи, що надання квитанцій на оплату комунальних послуг є прямим обов`язком управителя.

Квитанції на оплату комунальної послуги за березень та квітень 2021 року сформовані з порушенням ч. 4 ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та Методики. Таким чином, відповідач вчинив вищевказане правопорушення.

Задовольняючи позов у цій частині суд усунув порушення прав позивачки на отримання достовірного рахунку (відновлення становища, яке існувало до порушення права).

Більш того, вказаний спосіб захисту є ефективним, оскільки це надає можливість позивачці перевірити правильність розрахунків відповідача, тобто пересвідчитись у належному виконанні рішення суду.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті або впливають на винесене рішення, оскільки в матеріалах справи міститься наявні повноваження адвоката Мутаф В.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , та ним було подано клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

В своїй основі апеляційні вимоги є по суті запереченнями відповідача які вже раніше надавались в суді першої інстанції і не є по суті критикою судового рішення. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Наведені в апеляційній скарзі доводи вже були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 червня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 09 квітня 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді Ю.П. Лозко

В.А. Коновалова