Рішення

від 03.04.2024 по справі 759/14751/22

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/14751/22

пр. № 2/759/288/24

03 квітня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Журибеда О.М.

за участю секретаря - Істоміній О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного підприємства А.Т.Н., ОСОБА_3 про стягнення шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ПП А.Т.Н., ОСОБА_3 в якому просить: стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача грошові кошти в сумі 430423 грн. 90 коп. в якості відшкодування шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 24.05.2022 року; вирішити питання розподілу судових витрат.

Позов обґрунтовує тим, що 24.05.2022 року о 14:46 год. В м. Києві по вул. Великій кільцевій 4 трапилася ДТП за участю транспортного засобу марки Рута, модель 25ПЕ, д.н.з. НОМЕР_1 (під керуванням ОСОБА_2 , транспортного засобу марки Lincoln, модель MKZ, д.н.з. НОМЕР_2 (під керуванням ОСОБА_1 ), транспортного засобу марки Hyundai, модель Sonata, д.н.з. НОМЕР_3 (під керуванням ОСОБА_5 ). Факт настання ДТП було зафіксовано працівниками УПП м. Києва ДПН НП та якими в подальшому відносно водія транспортного засобу Рута ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №096157. Постановою суду у справі №759/6623/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. В результаті настання вищевказаного ДТП транспортному засобу марки Lincoln, модель MKZ, д.н.з. НОМЕР_2 , який на праві власності належить позивачсу були завдані механічні пошкодження. Згідно з висновком експертного дослідження №ЕД-19/111-22/20101-АВ від 25.08.2022 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача становить 1040431, 85 грн. В ході проведення експертного дослідження встановлено, що середня арифметична ціна транспортного засобу становить 15270 доларів США, що станом на день огляду становить 558423, 90 грн. Оскільки вартість відновлювального ремонту транспортного засобу значно перевищує ринкову вартість цього ж транспортного засобу станом до настання події, вартість матеріального збитку завданого позивачу приймається такою, що дорівнює ринковій ввартості автомобіля у непошкодженому стані на момнт події. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу марки Рута була застрахована ПрАТ «АСК «Омега» відповідно до полісу №АР5880087. 29.08.2022 року ПрАТ «АСК «Омега» на виконання умов полісу в якості відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_2 сплатило позивачу грошові кошти у розмірі 128500, 00 грн. Після виплати страхового відшкодування розмір матеріального збитку завданого позивачу в результаті ДТП становить 429923, 90 грн. Власником транспортного засобу марки Рута є відповідач ОСОБА_3 15.05.2018 року вказаний транспортний засіб передано у користування ПП А.Т.Н. Разом з тим, позивачу відомо, що відповідач ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також зазначає, що і на момент ДТП ОСОБА_2 перебував в стані алкогольного сп`яніння. Разом з тим, вважає, що ОСОБА_3 та ПП А.Т.Н. у зв`язку з недбалим ставлення до своїх обов`язків та вимог законодавства, до керування транспортним засобом марки Рута було допущено особу, яка не має права керувати транспортним засобом, а отже ОСОБА_3 та ПП А.Т.Н. на думку позивача мають солідарно нести цивільно-правову відповідальність разом з ОСОБА_2 .

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28.10.2022 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01.12.2022 року у справі здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.03.2023 року провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27.10.2023 року провадженні у справі відновлено.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 вимогу позову підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Представник ПП А.Т.Н. - Трофімов Б.В. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на обставини зазначені у відзиві.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_8 просив відмовити в позові з підстав зазначених у відзиві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.

Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 транспортний засіб «Lincoln MKZ». Д.н.з. НОМЕР_2 на праві власності належить позивачу ОСОБА_1 (том. 1 а.с. 10).

24.05.2022 о 14 год. 46 хв., ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Рута 25ПЕ», д.н.з. НОМЕР_5 , який на праві власності належить ОСОБА_3 , та рухаючись по вул. Великій кільцевій, 4 в м. Києві, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Lincoln MKZ», д.н.з. НОМЕР_2 , який зупинився в крайній правій смузі в черзі на АЗС та по інерції скоїв зіткнення з трпанспортним засобом «Hyndai Sonata», д.н.з. НОМЕР_3 , який стояв в черзі попереду. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив пп. «б» п. 2.3, п. 13.1 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 18.08.2022 року у справі №759/6623/22 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та його вина у вчиненні зазначеної аварії встановлена в повному обсязі (том 1 а.с. 12).

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Рута 23ПЕ» д.н.з. НОМЕР_5 була застрахована ПрАТ «АСК «Омега» за полісом №АР880087.

Зазначеною страховою компанією було виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 128500, 00 грн., на, що вказує сам позивач.

Згідно з наданого позивачем висновком експетного дослідження №ЕД-19/111-22/20101-АВ від 25.08.2022 року вартість матеріальнго збитку, завданого власнику автомобіля «Lincoln MKZ», д.н.з. НОМЕР_2 в результаті ДТП, що трапилась 24.05.2022 року, дорівнює ринковій вартості цього ж транспортного засобу в непошкодженому стані на момент ДТП та становила - 425999, 16 грн. (том 1 а.с. 14-31).

Крім того, відповідно до висновку експерта за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи у цивільній справі №759/14751/22 від 19.10.2023 року №17649/23-54, вартість матеріального збитку, завданого власнику «Lincoln MKZ», д.н.з. НОМЕР_2 складає 411144, 79 грн.; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу «Lincoln MKZ», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок його попередніх пошкоджень з урахуванням інформації з сайту та митними деклараціями складає 462223, 63 грн. з врахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали; ринкова вартість «Lincoln MKZ», д.н.з. НОМЕР_2 у пошкодженому стані на дату ДТП - 24.05.2022 року, з врахуванням наданих у розпорядження експерта матеріалів, а також викладеними в дослідженні обмеженнями, могла складати 184175, 34 грн. (том 1 а.с. 178-224).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , транспортний засіб «Рута 23ПЕ», д.н.з. НОМЕР_1 належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 (том 1 а.с. 13).

Як вбачається з довіреності від 10.05.2018 року посвідченої приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Деребою Т.О., ОСОБА_3 уповноважує ПП А.Т.Н. представляти інтереси з питань експлуатації належних йому на підставі свідоцтв про реєстрацію транспортних засобі, СХМ 760751, дата першої реєстрації 16.05.2008 року, дата реєстрації 30.08.2017 року, орган, що видав Центром 8044, автомобілем марки РУТА, модель 25 ПЕ, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , тип ТЗ - Загальний автобус автобус-D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований на ім`я 30.08.2017 року, орган , що зареєстрував Центр 8044 (том 1 а.с. 57).

Також вищевказаною довіреністю надано представнику право керувати цим транспортним засобом під час здійснення визначених цією довіреністю повноважень.

Вказана довіреність надана строком дії на 5 років і дійсна до 10.05.2023 року.

В межах повноважень володільця транспортного засобу, 15.05.2018 року ПП А.Т.Н. було оформлено на транспортний засіб «Рута», модель 25ПЕ, д.н.з. НОМЕР_1 тимчасовий реєстраційний талон серії НОМЕР_8 (том 1 а.с. 32).

Згідно подорожнього листа №434663 від 24.05.2022 року транспортний засіб «Рута», модель 24 ПЕ, д.н.з. НОМЕР_1 здійснюва перевезення пасажирів по маршруту громадського транспорту №301, під керуванням водія ОСОБА_2 (том 1 а.с. 61).

Згідно митної декларіції UA500500/2020/214664 від 27.02.2020 року легкового автомобіля марки «Linkoln», модель «MKZ» у графі відомості про вартість вказано - 136752, 65 грн., а валюта та загальна сума за рахунокм - 5548, 00 доларів США (том 1 а.с. 176).

Як вбачається з листа заступника начальника Євдокимова Д. УПП у місті Києві від 25.11.2022 року №1259аз/41/11/4/02-2022, що у відповідності до обліково-реєстраційних даних інформаційного пораталу Національної поліції підсистеми «Адмінпрактика», працівника УПП складені матеріали про адміністративне правопорушення ПДР, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 130 КУпАП протокол серії ААД №96158 від 24.05.2022 року, протокол серії ЕАО №5413403 від 24.05.2022 року за ч. 4 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_2 та додатково проінформовано, що відносно події, що трапилась 26.11.2021 року під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУПАП посвідчення водія не вилучалось (том 1 а.с. 153).

Перевіряючи обгрунтованість та доведеність позовних вимог до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , суд приймає до уваги те, що загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду за ст. 1166 ЦК України визначають, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із положенням ст. 1187 ЦК України, відповідальність покладається на власника (працівника) джерела підвищеної небезпеки та відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до чинного законодавства, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, крім випадків, передбачених чинним цивільним законодавством.

Відповідно до зазначеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об`єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

За загальним правилом, установленим ч. 2 ст. 1187 ЦК, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Проте, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду така особа заподіяла у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Сторона позивача вказувала, що відповідач ОСОБА_2 на момент вчинення аварії перебував у трудових відносинах із відповідачем ПП А.Т.Н., а також відповідачу ОСОБА_3 на праві власності належить транспортний засіб марки «Рута», модель 25 ПЕ, д.н.з. НОМЕР_1 , а відтак наявні підстави для стягнення суми невідшкодованих збитків із відповідачів, завданих внаслідок порушення ПДР України ОСОБА_2 , як працівником ПП А.Т.Н. під час виконання своїх обов`язків.

В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ПП А.Т.Н., що також підтверджено представником ПП А.Т.Н. та зазначено у відзиві на позовну заяву.

Окрім цього, як встановлювалось судом вище, з довіреності вбачається, що з 10.05.2017 року транспортний засіб марки «Рута», модель 25ПЕ, д.н.з. НОМЕР_1 перейшов у володіння ПП А.Т.Н. та перебуває у його володінні на час розгляду справи, а отже ОСОБА_3 тільки як власник транспортного засобу не може нести цивільно-правову відповідальність за шкоду заподіяну дждерелом підвищеної небезпеки, оскільки на день ДТП він не був володільцем цього транспортного засобу.

Отже, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги до ОСОБА_2 та до ОСОБА_3 задоволенню не підлягають з підстав, зазначених судом, як безпідставні та необґрунтовані.

В частині позовних вимог про стягнення із відповідача ПП А.Т.Н. на користь позивача матеріальної шкоди слід зазначити наступне.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цимЗакономпорядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

За умовами ст. 30.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), транспортний засіб вважається фізично знищеним якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Судом встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вини відповідача ОСОБА_2 який на день ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем ПП А.Т.Н. та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 128500, 00 грн.

Наявні у справі докази свідчать про те, що транспортний засіб «Lincoln MKZ», д.н.з. НОМЕР_2 , - є фізично знищеним, так як витрати на відновлювальний ремонт перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

Крім того, варто зазначити про те, що обставин визнання автомобіля фізично знищеним відповідач ПП А.Т.Н. не заперечив, та доказів на спростоування наведеному суду не надав.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку, згідно зі ст. 1194 ЦК України, відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20).

У постанові Верховного Суду від 05.08.2020 року у справі № 362/3680/17, провадження № 61-40490св18 у подібних правовідносинах, касаційний суд дійшов висновку, що ухвалення законного й обґрунтованого рішення у справі є неможливим без визначення відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Для правильного застосування норм права такий спір має вирішуватись за правилами п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно із п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Пункт 30.2 ст. 30 того ж Закону зазначає, що якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Наведенні вимоги закону, а також наявних наявні у справі докази свідчать про те, що автомобіль позивача є фізично знищеним, так як його відновлювальний ремонт значно перевищує вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, а матеріальна шкода завдана автомобілю дорівнює його ринковій вартості.

Таким чином, позивачу, як власнику транспортного засобу, на підставі п. 30.2 ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Судом встановлено та позивачем підтверджено, що страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування за вказаним полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на користь позивача у розмірі 128500, 00 грн.

Як вже зазначалось вище, відповідно до висновку експертного дослідження №ЕД-19/111-22/20101-АВ від 25.08.2022 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Lincoln MKZ», д.н.з. НОМЕР_2 в результаті ДТП, що трапилась 24.05.2022 року дорівнює ринковій вартості цього ж транспортного засобу в непошкодженому стані на момент ДТП та становить 425999, 16 грн.

Поруч із цим, згідно висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 19.10.2023 року №17649/23-54, ринкова вартість транспортного засобу «Lincoln MKZ», д.н.з. НОМЕР_2 становить 184175, 34 грн.

Надані стороною позивача докази на підтвердження вартості автомобіля до ДТП в сумі 425999, 16 грн., суд не вбачає підстав для не прийняття до уваги, окрім того, останні, відповідачами будь-якими доказами, в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України, - не спростовані.

Отже, різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди складає суму в розмірі 113323, 66 грн. (425999, 00 грн. (ринкова вартість транспортного засобу до ДТП) - 184175, 34 грн. (вартість транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди)).

Також встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «АСК «Омега» згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР5880087.

ПрАТ «АСК «Омега» виплатило страхове відшкодування позивачу в межах ліміту відповідальності у розмірі 128500, 00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року (справа № 755/18006/15-ц), вказала, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальностівласників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що страховиком було виплачено позивачу страхове відшкодування в сумі 128500, 00 грн., а тому різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди в сумі 241823, 66 грн. за мінусом страхової виплати в розмірі 128500, 00 грн., - буде дорівнювати 113323, 66 грн., і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача ПП А.Т.Н. на користь позивача як різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, в зв`язку з чим позовні вимоги в частині відшкодування шкоди підлягають частковому задоволенню на зазначену судом суму.

В порядку ст. 141 ЦПК України, документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір слід стягнути із відповідача ПП А.Т.Н. на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 83, 141, 258, 263, 265, 268, 354-356 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного підприємства А.Т.Н., ОСОБА_3 про стягнення шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.- задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства А.Т.Н. ((ЄДРПОУ 24584810, адреса: м. Київ, вул. Чистяківська 2а, оф. 500) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_1 ) шкоду завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 113323 (сто тринадцять тисяч триста двадцять три) грн. 66 коп.

Стягнути з Приватного підприємства А.Т.Н. ((ЄДРПОУ 24584810, адреса: м. Київ, вул. Чистяківська 2а, оф. 500) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1133 грн. 23 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 12.04.2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Журибеда