Рішення

від 20.02.2024 по справі 760/14746/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/14746/22

Провадження №2/760/4163/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Аксьонової Н.М.

з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Харчука О.П.,

представника відповідача ОСОБА_2 - Ковальчука В.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Профі Ріелт», про стягнення авансу за договором про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Федоров Д.С. звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «Профі Ріелт», в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів на корись позивача суму авансу в розмірі 54840 грн та судові витрати в розмірі 10992 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 18 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 було укладено договір про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно умов договору про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна від 18 лютого 2022 року, предметом договору є зобов`язання сторін щодо укладання в майбутньому договору купівлі-продаж об`єкту нерухомого майна, який являє собою однокімнатну квартиру, запальною площею 31,7 кв.м. житловою площею 18.4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Об?єкт належить продавцю ОСОБА_5 та ОСОБА_2 по 1/2 частині квартири.

Сторони домовились та зобов`язались укласти (нотаріально посвідчити) договір купівлі-продажу об`єкту не пізніше 18 березня 2022 року.

Покупець гарантує придбання об?єкту, та під час підписання даного договору передає продавцям, а приймають грошові кошти у розмірі 42450 грн, що еквівалентно 1500 доларів США за курсом станом на день підписання даного договору, які зараховуються у вартість об?єкту.

ОСОБА_1 було передано ОСОБА_4 та ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 42450 грн, що еквівалентом 1500 доларів США за курсом на день підписання договору.

Через повномасштабне вторгнення та початку бойових дій на території України 24 лютого 2022 року було введено воєнний стан, а укладення договору купівлі-продажу об?єкта нерухомого майна - однокімнатної квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 у строк до 18 березня 2022 року не відбулося з причин, що не залежали від волі сторін.

19 вересня 2022 року позивачем було направлено вимоги відповідачам про повернення грошових коштів, що були передані відповідачам на виконання п.3 договору про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна від 18 лютого 2022 року, проте вказані вимоги були проігноровані, через що позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення суми авансу, що є еквівалентом 1500 доларів США та згідно офіційного курсу НБУ станом на день підготовки позову (13.10.2022 року) складає 54840 грн (1500х36,56).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 жовтня 2022 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

01 травня 2023 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшли пояснення, яких вона зазначила, що 18 лютого 2022 року в агентстві нерухомості «Профі Ріелт» вони з сестрою ОСОБА_4 та позивачем уклали договір про наміри. Проте, ні вона, ні її сестра жодних грошових коштів від ОСОБА_1 чи його представника не отримували, будь-яких розписок чи інших документів ОСОБА_1 чи його представнику не надавали.

Ухвалою від 07 червня 2023 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - Ковальчука В.О. про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

20 вересня 2023 року судом протокольною ухвалою було відмовлено представнику відповідача ОСОБА_2 - адвокату Ковальчуку В.О. у продовження строку для подання відзиву та відмовлено у прийнятті відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ковальчук В.О. проти позову заперечив в повному обсязі, покликаючись на те, що жодних коштів в рахунок авансу відповідач від позивача не отримувала, а відтак, відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, причини неявку суду не повідомила.

Представник третьої особи ТОВ «Профі Ріелт» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявку суду не повідомив.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити частково з огляду на таке.

Судом встановлено, що 18 лютого 2022 року ТОВ «Профі Ріелт» (агентство), ОСОБА_4 , ОСОБА_2 (продавці) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідач ОСОБА_2 не заперечувала факт укладення даного договору.

Пунктом 1.1. вказаного договору визначено, що предметом договору є зобов`язання сторін щодо укладання в майбутньому договору купівлі-продажу об?єкту нерухомого майна, який являє собою однокімнатну квартиру, загальною площею 31,7 кв.м., житловою площею 18,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - об?єкт).

Об?єкт належить продавцю ОСОБА_5 1/2 частина квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 45, виданий 02 лютого 2022 року, видавник: Заблоцька Лариса Борисівна - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 лютого 2022 року, за ресстраційним №1663453580000; ОСОБА_2 1/2 частина квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 43, виданий 02 лютого 2022 року, видавник: Заблоцька Лариса Борисівна -приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 лютого 2022 року за реєстраційним №1663453580000.

Відповідно до п.1.2. договору про наміри сторони домовились та зобов`язались укласти (нотаріально посвідчити) договір купівлі-продажу об?єкту не пізніше 18 березня 2022 року 16 годин 00 хвилин включно за адресою: АДРЕСА_2 у приміщенні Ощадбанку.

Пунктом 1.3 договору про наміри сторони погодили, що повна вартість об?єкту погоджена сторонами, і становить 1 132 000 грн, що складає еквівалент 40000 доларів США за курсом станом на день підписання даного договору.

Згідно п.3.2 договору про наміри покупець гарантує придбання об?єкту, та під час підписання даного договору передає продавцям, а продавці приймають, грошові кошти у розмірі 42450 гривень, що еквівалентно 1500 доларів США за курсом станом на день підписання даного договору, які зараховуються у вартість об?єкту.

Пунктом 3.3. передбачено, що залишок вартості об?єкту складає 1 089 550 гривень що еквівалентно 38500 доларів США за курсом станом на день підписання даного договору та сплачується продавцю до підписання договору купівлі-продажу об?єкту.

Відповідно до п.3.4 договору про наміри, у разі односторонньої відмови продавців від укладення договору купівлі-продажу об?єкту, неподання ними документів, необхідних для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу об?єкту, неприбуття до нотаріуса для укладення договору купівлі-продажу об?єкту, та за наявності інших обставин, що не передбачені даним договором. внаслідок яких договір купівлі-продажу об?єкту не буде укладений з вини продавців, продавці повинні, крім повернення покупцю грошових кошт, що передбачені п.3.2 цього договору, відшкодувати в триденний строк покупцю матеріальні збитки, суму яких сторони визначають у розмірі 42 450 гривень, що еквівалентно 1 500 доларів США за курсом станом на день укладення цього договору.

Пунктом 4.5 договору про наміри сторони узгодили, що в разі зміни курсу долара США по відношенню до гривні, вартість об?єкту в гривні змінюється пропорційно зміні курсу, в такому випадку еквівалент вартості об?єкту в доларах США залишається незмінним.

Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою ТОВ «Профі Ріелт».

19 вересня 2022 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Федоровим Д.С. було направлено на адреси відповідачів досудові вимоги, у яких просив відповідно до п.3.4 договору про наміри, протягом трьох днів повернути грошові кошти у розмірі, що є еквівалентом 1500 доларів США на день повернення коштів.

Як стверджує представник позивача у позові, укладення договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна не відбулося з причин, що не залежали від волі сторін, договором не встановлено, що грошові кошти, передані позивачем відповідачам є завдатком, а навпаки, зазначено, що грошові кошти зараховуються у вартість об`єкту, вказані грошові кошти вважаються авансом та підлягають поверненню позивачу.

Оскільки відповідачі в добровільному порядку не виконали вимоги позивача щодо повернення коштів, ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом про стягнення таких коштів у судовому порядку.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов?язків є договори.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ч.1 ст.635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена,- у письмовій формі.

Така норма є імперативною, а тому додержання вимог щодо письмового оформлення попереднього договору є обов`язковим.

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.4 ст.635 ЦК України договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Оскільки у договорі про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна від 18 лютого 2022 року сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов, передбачених законом для договору купівлі-продажу нерухомого майна, тому указаний договір суд вважає попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна незалежно від його назви.

Разом з тим, судом встановлено, що укладений сторонами договір про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна від 18 лютого 2022 року не був нотаріально посвідчений у встановленому законом порядку.

Статтею 657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Про необхідність нотаріального посвідчення угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна визначено також у ст.55 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до ч.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч.1 ст.220 ЦК України).

Згідно ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ч.4, ч.5 ст.216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Враховуючи, що при укладенні попереднього договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості від 18 лютого 2022 року сторонами не було додержано вимог закону щодо його нотаріального посвідчення, такий договір є нікчемним з моменту укладення в силу закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша 1212 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац 1 частини першої статті 216 ЦК України).

Системне тлумачення абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що:

(а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції;

(б) правила абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція;

(в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.09.2021 року у справі №363/222/17 та від 08.09.2021 року у справі №522/22915/15-ц.

Як встановлено судом, 18 лютого 2022 року позивач ОСОБА_1 на виконання договору про наміри передав відповідачам грошові кошти у розмірі 42450 гривень, що підтверджується п.3.2. договору, згідно якого покупець гарантує придбання об?єкту, та під час підписання даного договору передає продавцям, а продавці приймають, грошові кошти у розмірі 42450 гривень, що еквівалентно 1500 доларів США за курсом станом на день підписання даного договору, які зараховуються у вартість об?єкту.

Відтак, пункт 3.2 договору в тій його частині, у якій він містить відомості про передачу та отримання грошових коштів під час підписання договору, а також суму цих грошових коштів, є розпискою.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного суду у постанові від 08 вересня 2020 року у справі №916/667/18.

Ураховуючи наведене, грошові кошти у сумі 42450 грн, які були сплачені позивачем ОСОБА_1 18 лютого 2022 року за нікчемним правочином підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача на підставі статті 1212 ЦК України, як такі, що були набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Оскільки з матеріалів справи не вбачається, яку суму грошових коштів було отримано кожним з відповідачів при укладенні договору про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна від 18 лютого 2022 року, суд прийшов до висновку, що з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь позивача по 21225 грн, пропорційно до їх частки у праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (по частки).

При цьому суд не вбачає підстав для стягнення з відповідачів 54840 грн, що є еквівалентом 1500 доларів США згідно офіційного курсу НБУ станом на день підготовки позову, адже з наявних у справі доказів вбачається, що позивачем було передано грошові кошти саме у розмірі 42450 гривень, а тому у цій частині позову необхідно відмовити.

Що стосується розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

За змістом ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст.141 ЦПК України, у відповідності до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

А тому, на підставі ст.141 ЦПК України, ураховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути 764,15 грн в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Також, відповідно до ч.1-3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.4-6 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст.27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ст.30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09 червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18.

Суд також звертає увагу на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо судових витрат, викладеною, зокрема, в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia, заява № 58442/00), за ст.41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Такі ж критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Отже, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем надано:

- копію договору про надання правової допомоги №08/09/22 від 08 вересня 2022 року, укладеного між адвокатським об`єднанням «Брати Федорови» та позивачем ОСОБА_1 разом з додатковою угодою №1 до нього від 08 вересня 2022 року;

- ордер №1291993 від 13 жовтня 2022 року;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7498/10 від 14 березня 2019 року;

Оскільки на підтвердження витрат на правову допомогу не додано доказів оплати послуг адвоката, а також розрахунку витрат із зазначенням виду робіт/послуг та часу, витраченого на надання таких послуг, при цьому позивач не зробив заяву про подання таких доказів на підставі ч.8 ст.141 ЦПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення, суд не вбачає підстав для їх відшкодування.

Враховуючи викладене, на підставі ст.141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути 764,15 грн в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат (по 382,08 грн з кожного з відповідачів).

Керуючись ст.2, 10, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Профі Ріелт», про стягнення авансу за договором про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 42450 (сорок дві тисячі чотириста п`ятдесят) гривень.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 764 (сімсот шістдесят чотири) гривні 15 копійок в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

- позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- відповідач: ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Профі Ріелт», місцезнаходження за адресою: 04123, м. Київ, вул. Ялтинська, 24/23, кв.5, ЄДРПОУ 37745935.

Суддя Солом`янського

районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова