Ухвала

від 26.03.2024 по справі 642/3556/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа: № 642/3556/23 Головуючий І інстанції: ОСОБА_1

Провадження: № 11-сс/818/382/24 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: повідомлення про підозру

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, з участю підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме прокурора, належним чином повідомленого про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 05 03 2024 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вказаною ухвалою слідчого судді скаргу адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №420232220000107 від 27 06 2023 року в порядку п.10 ч.1 ст. 303 КПК України залишено без задоволення.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що при здійсненні повідомлення про підозру органом досудового розслідування було дотримано вимоги положень ст.ст. 276-278 КПК України.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, захисник підозрюваного ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні №420232220000107 від 27 06 2023 року.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказує, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України здійснено у неналежний спосіб, а саме, його вручення відбулося лише на наступний день з моменту його складення.

Зазначає, що у преамбулі повідомлення про підозру зазначено, що вона складена і погоджена 14 12 2023 року, в той же час із рапорту слідчого вбачається, що повідомлення про підозру було вручено у військовій частині роботодавцю ОСОБА_6 лише 15 12 2023 року, що є грубим порушенням вимог КПК України щодо порядку вручення повідомлення про підозру, що на думку апелянта, унеможливлює рахування вказаного повідомлення, як належного.

Крім того, вказує про безпідставність висновку щодо наявності у діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України у формі привласнення будівельних матеріалів, зважаючи на те, що будівельні матеріали, які свого часу передавалися на зберігання, жодним чином не привласнювалися ОСОБА_6 , а він готовий іх повернути інституту Бокаріуса, про що не один раз повідомляв сам інститут.

Апелянт переконаний, що у діях ОСОБА_6 відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ч.5 ст. 191 КК України у формі привласнення, оскільки обов`язковою умовою цього складу злочину є дії виражені в оберненні майна на свою користь та мета незаконне збагачення. Оскільки майно, наявне на складах і ОСОБА_6 не один раз просив ІНФОРМАЦІЯ_1 забрати це майно, то у його діях жодним чином не простежується дій по оберненню майна на свою користь та мета незаконного збагачення.

Вважає, що усі вищезазначені факти свідчать про необґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_6 .

Позиції учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні апеляційного суду підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_7 підтримали доводи поданої апеляційної скарги, просили задовольнити її вимоги у повному обсязі.

Прокурор про дату та час розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. Жодних заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, від останнього не надходило.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвалислідчого судді за відсутності прокурора, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю доповідача, доводи підозрюваного та його захисника, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Частина перша ст.404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до приписів ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Стаття 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права встановлює, що кожен, хто притягується до кримінальної відповідальності, має право бути терміново та докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу пред`явленого йому звинувачення.

Письмове повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ст.ст. 276-278 КПК, у відповідності до положень п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК, є початковим моментом притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Відмовляючи у задоволені скарги захисникапідозрюваного ОСОБА_6 на повідомлення про підозру, слідчий суддя виходив з того, що доводи захисника про те, що слідчий повідомів ОСОБА_6 про підозру з порушенням певної юридичної процедури, а також, що стороною обвинувачення у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 складено та погоджено повідомлення про підозру за відсутності достатніх доказів щодо її обґрунтованості не доведені у судовому засіданні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, оскільки суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені скарги.

На думку колегії суддів доводи апеляційної скаргиадвоката ОСОБА_7 про те, що стороною обвинувачення у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 складено та погоджено повідомлення про підозру від 14 12 2023 року за відсутності достатніх доказів для підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України є безпідставними.

Так, згідно з ч.1 ст.276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених КПК запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Повідомлення про підозру має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення (стаття 277 КПК).

Дослідження повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 14 12 2023 року дає підстави стверджувати, що вона за своїм змістом та формою відповідає вимогам статті 277 КПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що на стадії досудового розслідування, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява N42310/04, рішення від 21.04.2011 року, остаточне 21.07.2011 року)), слідчий суддя може оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру,

В рішенні «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» від 30 08 90 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 10 94 року ЄСПЛ навів важливий критерій обґрунтованості підозри та її відмежування від кінцевого обвинувачення. Суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що необхідні для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення.

Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри, з врахуванням положень ст. 17 КПК України, не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень п.10 ч.1 ст.303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування, зокрема, при розгляді скарги, відповідно до п.10 ч.1 ст.303 КПК України, слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри, в рамках розгляду зазначеної скарги, неможливий.

Тобто, можливість оскарження повідомлення про підозру відповідно до п.10 ч.1 ст.303 КПК України пов`язана виключно з питанням її обґрунтованості, тобто достатності доказів для її повідомлення, а не з будь-якими іншими. Слідчий суддя перевіряє обґрунтованість підозри, а саме: стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення у вчинені якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу й місця його вчинення, а також інші суттєві обставини, відомі на момент повідомлення про підозру. Але така особа не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності й допустимості.

Тому повідомлення про підозру слідчий суддя скасовує лише в разі, якщо воно є необґрунтованим, тобто нездатним переконати стороннього спостерігача, що особа може бути причетна до кримінального правопорушення. Ніякі інші порушення слідчим чи прокурором норм КПК не можуть бути підставою для скасування підозри, оскільки вони тягнуть за собою інші передбачені цим кодексом процесуальні наслідки.

Досліджуючи доводи скарги, слідчий суддя має вирішити чи необхідно при оскарженні повідомлення про підозру перевіряти достатність доказів для підозри чи лише обмежитись перевіркою дотримання вимог глави 22 КПК України щодо змісту повідомлення про підозру та виконання процесуальних формальностей, пов`язаних із підписанням та врученням повідомлення про підозру (питання про межі предмету перевірки). У разі позитивної відповіді про таку необхідність, слідчий суддя має встановити чи було забезпечено «достатність доказів» при повідомленні про підозру ОСОБА_6 .

Регламентуючи можливість оскарження повідомлення про підозру в рамках судового контролю, КПК України не встановлює будь-яких правил або обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею повідомлення про підозру. Разом з тим, загальні положення кримінального провадження свідчать про те, що при вирішенні цього питання мають бути враховані:

1) підозра має ґрунтуватися на допустимих доказах. Відповідно до ч. 3 ст. 17 КПК України підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом;

2) обов`язок захисника забезпечувати з`ясування обставин, які спростовують підозру. На підставі ч. 1 ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний використовувати засоби захисту, передбачені КПК України та іншими законами України, з метою, зокрема, забезпечення з`ясування обставин, які спростовують підозру;

3) строк, після спливу якого дозволяється оскаржувати повідомлення про підозру. Оскаржити повідомлення слідчого, прокурора про підозру можна після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом (пункт 10 частини 1 статті 303 КПК);

4) функцію слідчого судді. Слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (пункт 18 частини 1 статті 3 КПК).

5) вимоги щодо оцінки доказів слідчим суддею. З огляду на ч.1 ст. 94 КПК України слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Положення ч. 3 ст. 17, ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 94, п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України дають підстави для висновку, що при оскарженні повідомлення про підозру слідчий суддя уповноважений перевіряти достатність доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Таку перевірку слідчий суддя здійснює виключно з метою судового контролю за дотриманням саме прав, свобод та інтересів особи у кримінальному провадженні.

Встановлення двомісячного строку, після якого дозволяється оскаржити повідомлення про підозру у вчиненні злочину, має на меті надати період, за збігом якого слідчий суддя зможе встановити чи укріпилася така підозра, чи стала спростованою. Саме тому лише після спливу цього строку є доцільним та можливим здійснити судовий контроль за наявністю достатніх доказів для підозри.

Системний аналіз норм КПК України та практики ЄСПЛ свідчить про наявність в КПК України понять, які відповідають різним стандартам доказування (переконання) - достатніх підстав (доказів), обґрунтованої підозри, поза розумним сумнівом.

Стандарт достатніх підстав (доказів) використовується в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, мети постановлення тих чи інших процесуальних рішень, вчинення процесуальних дій та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчим суддею, судом (наприклад, статті 157, 163, ч. 5 ст. 234, 260 КПК України), так і слідчими, прокурорами (зокрема, статті 134, 271, 276 КПК України).

Як вбачається з пункту 3 частини 1 статті 276 КПК України, повідомлення про підозру передбачає дотримання стандарту достатніх підстав (доказів). У цьому контексті необхідно з`ясувати яким є зміст цього стандарту саме з метою повідомлення особі про підозру.

Саме у зв`язку із цим пункт 3 частини 1 статті 276 КПК закріплює обов`язок, а не право здійснити повідомлення про підозру. Адже неповідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення при наявності достатніх доказів для цього тягне порушення таких загальних засад кримінального провадження, як забезпечення права на захист та змагальність сторін.

Враховуючи викладене, стандарт достатніх підстав (доказів) для мети повідомлення особі про підозру є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри», адже останній згідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КПК використовується для обґрунтування необхідності значно серйознішого обмеження прав, свобод і законних інтересів людини через, зокрема, застосування заходів забезпечення кримінального провадження та не зумовлює наділення підозрюваного додатковими правами.

Колегія суддів вважає, що зі змісту наданих прокурором матеріалів, зокрема повідомлення про підозру від 14 12 2023 року, а саме викладення в ньому фактичних обставин кримінального правопорушення у вчинені якого підозрюється ОСОБА_6 , з зазначенням часу й місця його вчинення, а також інших суттєвих обставини, відомих на момент повідомлення про підозру, вбачається, що воно відповідає зазначеним прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішеннями у справах «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 року критеріям щодо здатності переконати стороннього спостерігача, що особа може бути причетна до кримінального правопорушення, тобто вказана причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є імовірною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.

Що стосується твердження апелянта про те, що підозра щодо ОСОБА_6 була складена і вручена в різні дати, то воно не знайшло свого підтвердження та спростовується матеріалами кримінального провадження, а саме технічним носієм, на якому міститься відеофайл, що підтверджує своєчасність повідомлення ОСОБА_6 про підозру, тобто на ньому зафіксований факт того, що 14 12 2023 року о 20-03 годині за місцем мешкання ОСОБА_6 при дотриманні відповідної правової процедури, слідчий намагався вручити ОСОБА_6 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, проте останній в категоричній формі відмовився отримати таке повідомлення, викинувши його зі своєї квартири та зачинившись у ній.

Зазначене підтверджується рапортом слідчого СВ ВП №2 ВП ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 від 15 12 2023 року та CD-R диском, що наявні в матеріалах кримінального провадження.

Наступного ж дня, тобто 15 12 2023 року вказану підозру у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України було вручено останньому за місцем несення ним військової служби, а саме в ВЧ НОМЕР_1 .

Тобто, констатації підлягає факт, що при здійсненні повідомлення ОСОБА_6 про підозру, органом досудового розслідування порушень вимог, передбачених ст.ст. 276-278 КПК України, колегією суддів встановлено не було.

На переконання колегії суддів, інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків слідчого судді щодо відмови у задоволенні скарги захисника підозрюваного, а ґрунтуються лише на суб`єктивних оціночних судженнях, з ігноруванням об`єктивних відомостей.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні скарги захисника підозрюваного, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними і не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, ст.ст. 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 05 03 2024 року про залишення без задоволення скарги адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №42023222030000107 від 27 06 2023 року в порядку п.10 ч.1 ст. 303 КПК України, - залишити без змін.

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного, - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст. 424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3