Постанова

від 16.04.2024 по справі 185/163/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3712/24 Справа № 185/163/24 Суддя у 1-й інстанції - Юдіна С.Г Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого судді: Новікової Г.В.

суддів:Гапонова А.В.,Никифоряка Л.П.

за участю секретаря Драгомерецької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Скирди В. І. на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 про анулювання актового запису про розірвання шлюбу та внесення змін до актових записів про народження дітей, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що перебував з ОСОБА_2 у шлюбі з 14 березня 2003 року, під час якого в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_3 .

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2005 року шлюб між позивачем та ОСОБА_2 розірвано, про що 26 грудня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Павлограду Павлоградського міськрайоного управління юстиції Дніпропетровської області вчинено актовий запис № 581.

Після розірвання шлюбу від спільного життя у сторін народилось троє дітей, а саме:

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

Запис про батька в цих актових записах зроблено зі слів матері у відповідності до вимог ст. 135 СК України.

Однак, постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2005 року про розірвання шлюбу було скасовано і відмовлено ОСОБА_2 у задоволені позову про розірвання шлюбу.

Враховуючи наведене вважає, що після скасування рішення суду про розірвання шлюбу з 2005 року їх шлюб з ОСОБА_2 вважається зареєстрованим, а діти, в силу ст.121,122 Сімейного Кодексу України, народжені за цей час,повинні бути зареєстровані у Книзі реєстрації народжень у відповідності до ст. 133 Сімейного Кодексу України, де в графі «батько» він буде значитись батьком.

Однак Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) відмовлено позивачу в анулюванні актових записів про розірвання шлюбу № 581 від 26.12.2005 року та внесення змін до актових записів № 644, № 139, № 500 в графу батько дитини.

Просив зобов`язати Павлоградський відділ ДРАЦС анулювати актовий запис про розірвання шлюбу № 581 від 26.12.2005 року;

- визнати його батьком дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

- зобов`язати Павлоградський відділ ДРАЦС внести зміни до актового запису № 644 від 24.07.2007 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; актового запису № 139 від 09.02.2011 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , актового запису № 500 від 30.06.2017 року про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та зазначити його батьком дітей у відповідності до ст.133 СК України

Ухвалою Павлоградськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 26січня 2024рокувідмовлено у відкритті провадження.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати зазначену ухвалу,як постановлену із порушенням норм процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вважає, що під час їх звернення до суду в рамках розгляду цивільної справи №185/5244/22 було розглянуто аналогічні позовні вимоги, однак склад учасників був іншим, а саме Павлоградський відділ ДРАЦС у Павлоградському районі Дніпропетровської області був зазначений відповідачем, а ОСОБА_2 третьою особою. У зв`язку із зазначеним постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року було відмовлено у його позові в цій справі, зокрема зазначено, що ОСОБА_2 повинна бути співвідповідачем.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судове засідання в режимі відеоконференції з`явився представник ОСОБА_1 -адвокат СкирдаВ.І..

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та Павлоградського відділу ДРАЦС у Павлоградському районі Дніпропетровської області про анулювання актового запису про розірвання шлюбу, визнання батьківства та внесення змін до актових записів про народження дітей.

Відмовляючи у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги були розглянуті в рамках справи №185/5244/221, судові рішення у якій набрали законної сили.

Проте такий висновок не відповідає нормам процесуального права.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Відповідно достатті 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

Частиною першоюстатті 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Аналіз змісту пункту 3 частини першоїстатті 255 ЦПК Українидає підстави для висновку, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови збігаються за складом учасників цивільної справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, якими обґрунтовано звернення до суду. Нетотожність хоча б однієї із цих складових не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 619/4837/21.

Отже, чинне процесуальне законодавство України не дозволяє подання позивачем нового позову про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких вже є постановлене судове рішення, адже це фактично призведе до переоцінки обставин, встановлених рішенням суду, яке набрало законної сили. Повторне звернення з тими самим вимогами з тих самих підстав свідчитиме про намагання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Водночас закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК Україниможливе лише за умови, якщо є рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за наслідками вирішення позову, що є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 705/2978/22.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У справі, що переглядається, сторонами є: позивач ОСОБА_1 , а відповідачами ОСОБА_2 та Павлоградський відділ ДРАЦС у Павлоградському районі Дніпропетровської області.

У справі № 185/5244/22 позивачем є ОСОБА_1 , а відповідачем - Павлоградський відділ ДРАЦС у Павлоградському районі Дніпропетровської області, ОСОБА_2 має процесуальний статус третьої особи. Позивач з урахуванням уточнених позовних вимог в рамках справи №185/5244/22 просив суд:

- зобов`язати Павлоградський відділ ДРАЦС у Павлоградському районі Дніпропетровської області анулювати актовий запис про розірвання шлюбу № 581 від 26 грудня 2005 року, вчинений відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Павлограду Павлоградського міськрайоного управління юстиції Дніпропетровської області;

- визнання його батьком дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- зобов`язати Павлоградський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) внести відповідні зміни до:

1) актового запису № 644 від 24 липня 2007 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де зазначити його батьком дитини у відповідності до ст. 133 СК України;

2) актового запису № 139 від 09 лютого 2011 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де зазначити його батьком дитини у відповідності дост. 133 СК України;

3) актового запису № 500 від 30 червня 2017 року про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , де зазначити його батьком дитини у відповідності дост. 133 СК України.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2023 року у справі №185/5244/22 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку із тим, що відновлення шлюбуне можеавтоматично статипідставою дляанулювання актовогозапису пророзірвання шлюбу,оскільки цеприведе дотого,що ОСОБА_2 стане одночаснодружиною двохчоловіків ібуде суперечитивимогам статті25СК України.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із тим, що підстави та предмет позову вимагають залучення ОСОБА_2 не третьою особою, а відповідачем.

Таким чином, встановлено що не зважаючи на однакові підстави та предмет позову, справи № 185/163/24 та №185/5244/22 мають різний суб`єктний склад, а тому не має підстав для застосування положень п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1статті 379 ЦПК Українипідставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального правачи неправильне застосування норм матеріального права,які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване судове рішення не відповідаєнормампроцесуального права, то апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З приводу, розподілу судових витрат у вигляді судового збору за подачу апеляційної інстанції, то слід зазначити, що дане питання з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України буде вирішуватись після розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст.368,369,379,382,384 ЦПК України, апеляційний суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Скирди В. І. задовольнити.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2024 року скасувати,справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Судді: