Ухвала

від 16.04.2024 по справі 242/5142/21

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 242/5142/21

Провадження № 4-с/242/6/24

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2024 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М ., розглянувши у судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересована особа: Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», Селидівський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, -

в с т а н о в и в:

25.03.2024 року заявник звернулась до суду із зазначеною скаргою, в обґрунтування якої зазначила, що на примусовому виконанні в Селидівському відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження ВП № 68592369 з примусового виконання виконавчого документу № 242/5142/21 виданого 06.12.2021 року Селидівським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» заборгованості за теплову енергію за період з 01.11.2018 по 01.09.2021 у сумі 31818,48 грн., інфляційні у сумі 2732,36 грн., 3% річних у сумі 1405,80 грн., судовий збір 227,00 грн. В межах зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника, а саме ВП №68592369 від 06.09.2022 р. Таким чином, було накладено арешт на кошти, які належать ОСОБА_1 , зокрема на рахунку НОМЕР_1 відкритий у АТ КБ «ПриватБанк». В той же день, державним виконавцем винесено постанови про повернення виконавчого документу стягувачу ВП № 68592369 від 06.09.2022 р. у зв`язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення. Однак, заходи примусового виконання рішення скасовано не було. Таким чином, вона не має можливості користуватися коштами, які обліковуються на розрахунковому рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» відкритому на її ім`я для отримання пенсійних виплат. Вважає бездіяльність державного виконавця протиправною та незаконною, оскільки арешт пенсійних виплат позбавляє її єдиного джерела існування та порушує моє право на соціальний захист.

Просила поновити строк для звернення із скаргою; визнати незаконною та скасувати постанову про арешт коштів боржника ВП № 68592369 від 06.09.2022 р., винесену заступником державним виконавцем Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Петренко О.С., за виконавчим провадження ВП 68592369 щодо примусового виконання судового наказу Селидівського міського суду Донецької області від 06.12.2021 р. № 242/5142/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» заборгованості за теплову енергію за період з 01.11.2018 по 01.09.2021 у сумі 31818,48 грн., інфляційні у сумі 2732,36 грн., 3% річних у сумі 1405,80 грн., судовий збір 227,00 грн., в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку НОМЕР_1 відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 для зарахування коштів соціальної державної допомоги.

Скаржник ОСОБА_1 надала до суду заяву, в якій просить суд слухати справу у її відсутність, скаргу задовольнити.

Представник заінтересованої особи Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, надав суду відзив на скаргу, в якій зазначив, що згідно перевірки автоматизованої системи виконавчих проваджень, Єдиного реєстру боржників, встановлено, що до відділу надходив та перебував на виконанні виконавчий лист № 242/5142/21 виданий 06.12.2021 року Селидівським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» заборгованість за теплову енергію за період з 01.11.2018 р. по 01.09.2021 р. в сумі 31818,48 грн., інфляційні у сумі 2732,36 грн.; 3% річних у сумі 1405,80 грн. та судовий збір 227,00 грн. 10.02.2022 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття ВП № 68592369. 06.09.2022 року державним виконавцем під час здійснення примусового виконання вищевказаного виконавчого документа на грошові кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті було накладено арешт. 06.09.2022 державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа по п. 2 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». 26.02.2024 р. боржник ОСОБА_1 звернулась до Відділу із заявою про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій. 08.03.2024 на адресу боржника був спрямований лист про відмову у визначенні поточного рахунку для здійснення видаткових операцій. Станом на 10.04.2024 виконавчий документ повернуто стягувачу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII. Отже, винести постанову «Про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій» у виконавчих провадженнях не є можливим. До того ж, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених вище зазначеною статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання. Отже, такі виконавчі провадження не є закінченими. Тому, до повного погашення заборгованості за виконавчими провадження, зняття арешту з майна (коштів) боржника законодавством не передбачено та виключення відомостей про боржника з «Єдиного реєстру боржників» - не є можливим. На даний час інформація та докази погашення заборгованості за вище зазначеними виконавчими документами, сторонами виконавчого провадження до Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не надавались. Таким чином, для зняття арешту з майна (коштів) боржника та виключення відомостей про боржника з «Єдиного реєстру боржників» треба надати докази сплати заборгованості. У зв`язку з чим, просять відмовити у задоволені скарги в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно дост.450 ч.2 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали даної заяви, судом встановлено наступне.

Відповідно достатті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частини 1статті 448 ЦПК Українискарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно постанови ВП № 68592369 від 10.02.2022 року, старшим держаним виконавцем Селидівського міського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Банул А.П. відкрито виконавче провадження про примусовому виконанні судового наказу № 242/5142/21, виданого 06.12.2021 року Селидівським міським судом Донецької області про стягнення ОСОБА_1 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» заборгованості за теплову енергію за період з 01.11.2018 по 01.09.2021 у сумі 31818,48 грн., інфляційні у сумі 2732,36 грн., 3% річних у сумі 1405,80 грн., судовий збір 227,00 грн.

Згідно постанови ВП № 68592369 від 06.09.2022 року, заступником начальника Селидівського міського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Петренко О.С. при примусовому виконанні судового наказу № 242/5142/21, виданого 06.12.2021 року Селидівським міським судом Донецької області про стягнення ОСОБА_1 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» заборгованості за теплову енергію за період з 01.11.2018 по 01.09.2021 у сумі 31818,48 грн., інфляційні у сумі 2732,36 грн., 3% річних у сумі 1405,80 грн., судовий збір 227,00 грн., накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, що належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 40102 грн.

Згідно постанови ВП № 68592369 від 06.09.2022 року, заступником начальника Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Петренко О.С., повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» судовий наказ № 242/5142/21, виданий 06.12.2021 року Селидівським міським судом Донецької області про стягнення ОСОБА_1 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» заборгованості за теплову енергію за період з 01.11.2018 по 01.09.2021 у сумі 31818,48 грн., інфляційні у сумі 2732,36 грн., 3% річних у сумі 1405,80 грн., судовий збір 227,00 грн.

Згідно довідки від 15.05.2023 року, виданої АТ «ПриватБанк», ОСОБА_1 має рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ПриватБанк», на який отримує пенсійні виплати. Також на рахунок може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).

Згідно заяви від 26.02.2024 р. ОСОБА_1 звернулась до Селидівського ВДВС у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з приводу визначення рахунку НОМЕР_1 в АТ «ПриватБанк», поточний рахунок для здійснення видаткових операцій відповідно до положень п. 10/2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про виконавче провадження», про що у виконавчому провадженні винести постанову та надіслати до банку.

Згідно листа № 4635 від 08.03.2024 р. Селидівського ВДВС у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив ОСОБА_1 , що станом на теперішній час виконавчий документ повернуто стягувачу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», тому винести постанову «Про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій» у виконавчих провадження не є можливим. Крім того, виконавче провадження не є закінченими, тому до повного погашення заборгованості за виконавчим провадженнями, зняття арешту з майна (коштів) боржника законодавство не передбачено та виключення відомостей про боржника з «Єдиного реєстру боржників» не є можливим.

Статтею 447 ЦПК Українипередбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 449 ЦПК Українискаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Згідно з ч.2ст. 449 ЦПК Українипропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до ч.1ст. 127 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах", такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання.

При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Суд дослідивши обґрунтування скарги та клопотання про поновлення строку звернення до суду з даною заявою, вважаю, що є підстави для поновлення заявнику строку для звернення із скаргою на дії державного виконавця.

Що стосується обставин, викладених скаржником про визнання незаконними та скасувати постанову державного виконавця про арешт коштів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»(далі - Закон) підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбаченихзакономвипадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначенихзакономабо міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1ст.5Закону України«Про виконавчепровадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно зі статтею 19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другоїстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини першоїстатті 48ЗаконуУкраїни «Провиконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Устатті 56 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до частини третьоїстатті 52 Закону України «Про виконавче провадження»не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно зістаттею 68 Закону України «Про виконавче провадження»стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника -за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі- підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Згідно з частиною першоюстатті 69 Закону України «Про виконавче провадження»підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Відповідно достатті 70 Закону України «Про виконавче провадження»розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Відповідно до абзацу другого частини другоїстатті 59Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першоїстатті 34 цього Закону.

За змістом пункту 1 частини четвертоїстатті 59Закону України «Про виконавче провадження»підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини єотримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьоїстатті 52 Закону України «Про виконавче провадження»повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четвертастатті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (пункти 7.14, 7.15).

При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього Закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною, встановленою законом.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі №756/8815/20 (провадження №14-218цс21) зроблено правовий висновок про те, що передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону №1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

У скарзі ОСОБА_1 стверджує, що державним виконавцем було накладено арешт на її рахунокв ПАТ КБ «Приватбанк», що є пенсійним рахунком та на який заборонено накладати арешт.

Однак, таке твердження не відповідає дійсності, оскільки постановою державного виконавця від06 вересня 2022 рокупро арешт коштів боржника, накладено арешт не нарахунок, а на грошові кошти; по-друге, такий арештнакладено на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належатьборжнику.

Арешт на грошові кошти накладено у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 40102 грн.

Отже,державним виконавцемнакладено на грошові кошти з дотриманням вимог законодавства, зокремау постановізазначено пронеможливість накладення арешту на кошти, звернення стягнення на які заборонено законом, що відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, відповідно до п. 10-2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX: припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).

Отже, не зважаючи на наявність постанови державного виконавця, з огляду на приписи п. 10-2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на пенсію боржника ОСОБА_1 є припиненим в силу закону.

У відповідності до ст. ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ст.ст. 79-80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не надано до суду доказів того, що з її пенсійних виплат здійснюється відрахування та в яких саме розмірах, відповідно до постанови державного виконавця від 06.09.2022 року.

Крім того, надана довідка з банку про надходження на рахунок пенсійних виплат не містить даних про накладення арешту на зазначений рахунок та відомостей, у рамках якого саме виконавчого провадження його було накладено та на підставі якої постанови виконавця.

Таким чином, матеріали скарги не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження порушень державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження»під часвиконаннявиконавчого провадження.

За змістом ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 260 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

В задоволені скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересована особа: Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», Селидівський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду з урахуванням п.15.5Перехідних положень ЦПК Україничерез суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя