Постанова

від 30.10.2024 по справі 242/5142/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6496/24 Справа № 242/5142/21 Суддя у 1-й інстанції - Черков В. Г. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів Бондар Я.М., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Юрченко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №242/5142/21 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересована особа: Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», Селидівський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 16 квітня 2024 року, ухвалене у складі судді Черкова В. Г., -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеною скаргою, в обґрунтування якої зазначила, що на примусовому виконанні в Селидівському відділі державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження ВП НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого документу №242/5142/21 виданого 06.12.2021 року Селидівським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» заборгованості за теплову енергію за період з 01.11.2018 по 01.09.2021 у сумі 31818,48 грн., інфляційних втрат у сумі 2732,36 грн., 3% річних у сумі 1405,80 грн., судового збору - 227,00 грн.

В межах зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника, а саме ВП НОМЕР_2 від 06.09.2022р. Таким чином, було накладено арешт на кошти, які належать ОСОБА_1 , зокрема на рахунку НОМЕР_1 відкритий у АТ КБ «ПриватБанк». В той же день, державним виконавцем винесено постанови про повернення виконавчого документу стягувачу ВП НОМЕР_2 від 06.09.2022р. у зв`язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення. Однак, заходи примусового виконання рішення скасовано не було. Таким чином, вона не має можливості користуватися коштами, які обліковуються на розрахунковому рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» відкритому на її ім`я для отримання пенсійних виплат. Вважає бездіяльність державного виконавця протиправною та незаконною, оскільки арешт пенсійних виплат позбавляє її єдиного джерела існування та порушує моє право на соціальний захист.

Просила поновити строк для звернення із скаргою; визнати незаконною та скасувати постанову про арешт коштів боржника ВП НОМЕР_2 від 06.09.2022р., винесену державним виконавцем Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Петренко О.С., за виконавчим провадження ВП НОМЕР_2 щодо примусового виконання судового наказу Селидівського міського суду Донецької області від 06.12.2021р. № 242/5142/21 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку НОМЕР_1 відкритого у АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 для зарахування коштів соціальної державної допомоги.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 16 квітня 2024 року клопотання ОСОБА_1 задоволено - поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

В задоволені скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересована особа: Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», Селидівський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилається на неповне з`ясування всіх обставин, що мали значення для вирішення справи та порушення норм матеріального права.

Зазначає, що з метою врегулювання спору в досудовому порядку звернулась із заявою до Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій, оскільки, не має можливості користуватися коштами, що були перераховані з пенсійного фонду через накладений арешт. Вважає, що довела державному виконавцю, шляхом надання достатніх документів на підтвердження того, що належний їй рахунок, на який накладено арешт, має спеціальний режим використання. Тому накладення арешту на відповідний рахунок є неправомірним.

Наголошує, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Зазначає, що частиною 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, на які саме кошти забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Тобто, саме рахунки, визначені зазначеною статтею, є спеціальними для цілей застосування обмежень при застосуванні положень, визначених у п.7 ч.3 ст.18, ч.2 ст.48, ч.3 ст.52, ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» щодо накладення арешту на кошти на таких рахунках.

Просила скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою задовольнити скаргу на дії державного виконавця в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Скаржник в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи скарги, просила її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно постанови ВП НОМЕР_2 від 10.02.2022 року, старшим держаним виконавцем Селидівського міського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Банул А.П. відкрито виконавче провадження про примусовому виконанні судового наказу №242/5142/21, виданого 06.12.2021 року Селидівським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» заборгованості за теплову енергію за період з 01.11.2018 по 01.09.2021 у сумі 31818,48 грн., інфляційних втрат у сумі 2732,36 грн., 3% річних у сумі 1405,80 грн., судового збору - 227,00 грн.

Згідно постанови ВП НОМЕР_2 від 06.09.2022 року, заступником начальника Селидівського міського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Петренко О.С. при примусовому виконанні судового наказу №242/5142/21, виданого 06.12.2021 року Селидівським міським судом Донецької області накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, що належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 40102 грн.

Згідно постанови ВП НОМЕР_2 від 06.09.2022 року, заступником начальника Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Петренко О.С., повернуто стягувану, на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», судовий наказ №242/5142/21 виданий 06.12.2021 року Селидівським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» вищенаведених сум.

Згідно довідки від 15.05.2023 року, виданої АТ «ПриватБанк», ОСОБА_1 має рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ПриватБанк», на який отримує пенсійні виплати. Також на рахунок може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).

Згідно заяви від 26.02.2024р. ОСОБА_1 звернулась до Селидівського ВДВС у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з приводу визначення рахунку НОМЕР_1 в АТ «ПриватБанк», поточний рахунок для здійснення видаткових операцій відповідно до положень п.10/2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про виконавче провадження», про що у виконавчому провадженні винести постанову та надіслати до банку.

Згідно листа №4635 від 08.03.2024р. Селидівського ВДВС у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив ОСОБА_1 , що станом на теперішній час виконавчий документ повернуто стягувачу відповідно до п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», тому винести постанову «Про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій» у виконавчому провадженні не є можливим. Крім того, виконавче провадження не є закінченими, тому до повного погашення заборгованості за виконавчим провадженнями, зняття арешту з майна (коштів) боржника законодавство не передбачено та виключення відомостей про боржника з «Єдиного реєстру боржників» не є можливим.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали скарги не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження порушень державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання виконавчого провадження.

З таким висновком погоджується апеляційний суд з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність, неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

В силу ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, зокрема, є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені обов`язки та права державного виконавця. Так, статтею передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Також виконавець має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Положеннями ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця, в якій зазначається: сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом; стягнення виконавчого збору, витрати виконавчого провадження, штрафи, накладені на боржника під час виконавчого провадження; основна винагорода приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що на які накладається арешт, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Такі висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №905/361/19 (провадження 12-28гс20), а також постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі №756/1927/16-ц (провадження № 61-10611св20) та від 24 лютого 2021 року у справі №756/1927/15-ц (провадження №61-14725св20).

Із змісту постанови про арешт коштів боржника від 06.09.2022 вбачається, що заступником начальника Селидівського міського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Петренко О.С. накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, що належать боржнику ОСОБА_1 .

Тобто, постанова містить застереження щодо спеціальних рахунків, арешт яких забороняється.

Таким чином, підстав для висновків про порушення державним виконавцем положень ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» в суді заявником не наведено.

При цьому, колегія суддів виходить з передбаченого законом обов`язку виконавця накласти арешт на майно (кошти) боржника для забезпечення реального виконання рішення суду, в той час як сам по собі арешт ще не означає обов`язковості вилучення майна, а також враховує положення ч.3 ст.52 Закону, за змістом якої не підлягають арешту кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Отже, у випадку виявлення наявності коштів зі спеціальним режимом використання, саме на банк, фінансову установу чи центральний орган виконавчої влади, покладено обов`язок щодо відповідного інформування виконавця й повернення постанови без виконання.

Згідно довідки від 15.05.2023 року, виданої АТ «ПриватБанк», ОСОБА_1 має рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ПриватБанк», на який отримує пенсійні виплати, та на вказаний рахунок може бути зарахована будь-яка виплата (переказ), проте, зазначена довідка не свідчить про віднесення зазначеного рахунку до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання та не містить підтвердження, що на кошти, які знаходяться на рахунку боржника, заборонено звертати стягнення згідно із чинним законодавством України.

При цьому АТ КБ «ПриватБанк», на яке нормами статті 52 Закону №1404-VIII покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на зазначених рахунках виконало.

Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення ОСОБА_1 зі скаргою на рішення та дії державного виконавця, інформації від банку щодо статусу коштів і рахунку, відкритого на ім`я боржника, до державного виконавця не надходило, а тому дії державного виконавця, щодо вирішення питання про зняття арешту з рахунку ОСОБА_1 відповідають вимогам закону.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахував, що зазначений рахунок не є рахунком із спеціальним режимом використання (заявником іншого не доведено), кошти, які знаходяться на рахунку ОСОБА_1 , стали її власністю та набули статусу вкладу, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування постанови старшого державного виконавця від 06 вересня 2022 року про накладення арешту на кошти боржника.

Зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Також арешт може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

Таких же висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції з постановленням нового судового рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 .

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, зводяться до переоцінки доказів і правильності висновків суду не спростовують.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 16 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Судді:

Повний текст постанови складено 31 жовтня 2024 року.

Головуючий суддя О.В.Агєєв