Рішення

від 03.04.2024 по справі 304/521/23

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/521/23 Провадження № 2-др/304/5/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2024 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Ганька І.І.,

за участі секретаря судового засідання Ковач М.Ф.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 304/521/23 за його позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні,

У С Т А Н О В И В :

позивач ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а саме за весь період затримки розрахунку по день ухвалення рішення. Заяву мотивує тим, що 18 квітня 2023 року Перечинським районним судом Закарпатської області ухвалено заочне рішення, яким позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність «Прикарпатзахідтранс» про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, задоволено повністю. Так, судом стягнуто з відповідача на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а саме за весь період затримки розрахунку по день ухвалення рішення, але не зазначено суму, яка підлягає стягненню. Оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України це є підставою для ухвалення додаткового рішення, тому просить заяву задовольнити.

У судове засідання ані позивач, ані представник відповідача не з`явилися, про місце, дату та час розгляду заяви повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомили.

Згідно з ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши заяву та матеріали справи, необхідні для її вирішення, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;.

Суд встановив, що заочним рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 квітня 2023 року, яке набрало законної сили 19 травня 2023 року, позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні задоволено повністю стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» (Код ЄДРПОУ 13990932) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі в сумі 34 099 (тридцять чотири тисячі дев`яносто дев`ять) гривень 43 коп; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» (Код ЄДРПОУ 13990932) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а саме за весь період затримки розрахунку по день ухвалення рішення; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» (Код ЄДРПОУ 13990932) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп судового збору.

Проте, як видно з вищевказаного рішення, у такому не зазначено конкретну суму середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, а саме за весь період затримки розрахунку по день ухвалення рішення, яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» на користь ОСОБА_1 .

Статтею 270 ЦПК України визначено вимоги для прийняття додаткового рішення суду, тлумачення положень цієї статті дає змогу дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення - засіб усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про право.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі N 202/3681/16 (провадження N 61-10719св23).

Так, відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Зокрема, такими правилами є правила про неустойку (статті 549 - 552 ЦК України). Аби неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина 1статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а носить саме компенсаційний характер. По-перше, вона стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. По-друге, для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Аналогічно, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

У постанові від 26 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду у справі №761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), відступаючи від висновків, наведених у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 щодо права суду на зменшення розміру середнього заробітку, зазначила критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Встановлено, що у день звільнення ОСОБА_1 повний розрахунок роботодавцем не проведений, кошти не виплачені, а відтак такий має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до статті 117 КЗпП України.

З огляду на те, що ані позивачем до позовної заяви, ані відповідачем на виконання ухвали судді про витребування доказів, не надано документів, на підставі яких суд міг би визначити суми середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості з виплати заробітної плати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, тому суд, з урахуванням розміру простроченої заборгованості відповідача щодо виплати ОСОБА_1 при звільненні всіх належних сум, періоду затримки виплати такої, моменту звернення останнього з вимогою про стягнення нарахованої, але не виплаченої заборгованості, а також ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку майнових втрат працівника, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, вважає, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» підлягає стягненню середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 34 000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 цього Кодексу якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою або фізичною особою підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Таким чином, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за вимогою про стягнення заробітної плати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з врахуванням ціни позову суд приходить до висновку, що з відповідача ПАТ «Прикарпатзахідтранс» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 073,60 грн на користь держави.

На підставі наведеного та керуючись ст. 116, 117 КЗпП України, ст. 12, 13, 76-83, 137, 141, 158, 258-259, 263, 265, 270 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 304/521/23 за його позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» на користь держави судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс», код ЄДРПОУ 13990932; місцезнаходження: 33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Котляревського, 18.

Головуючий: Ганько І. І.