Ухвала

від 15.04.2024 по справі 448/560/24

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальнийномер 448/560/24

Провадження № 2-з/448/1/24

У Х В А Л А

15.04.2024 м. Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді Гіряк С.І.

за участі секретаря судового засідання Семен І.І.

у справі за позовом

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 )

до

відповідача ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 )

треті особи, що не заявляють самостійних вимог:

ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 )

Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області (місцезнаходження: вул. Грушевського, 22, м. Мостиська, Яворівського району, Львівської області, індекс 81300)

вимоги позивача:про визнання заповіту недійсним та усунення перешкод у користуванні будинком,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

І. Суть заяви

1. 26.03.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , Мостиська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним та усунення перешкод у користуванні будинком.

2. До відкриття провадження у справі 12.04.2024 позивачем було подано заяву про забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_4 , яка зареєстрована на праві власності за спадкодавцем ОСОБА_4 .

3.Заяву мотивуєтим,що ОСОБА_3 і ОСОБА_1 є єдинимиживими родичами ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ),якому намомент смертіналежала часткау розмірі1/2на будинок АДРЕСА_4 .Інша часткау розмірі1/2належить ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за рішеннямМостиського районногосуду Львівськоїобласті від15.04.2010року усправі №2-227. При цьому, згідно з оспорюваним заповітом спадкоємцем є відповідач - ОСОБА_2 , щодо якої відсутні обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_4 міг би добровільно визначити її спадкодавцем за заповітом, оскільки ОСОБА_2 практично не мала з ним жодних відносин.

4. Вказує, що предметом спору є право власності на майно, яке може бути набуте, відчужене, змінене відповідачкою. На переконання позивача, існує достатньо високий ризик відчуження та зміни відповідачкою спадкового майна, такий захід забезпечення позову як його арешт є співмірним із заявленими позовними вимогами, позивач також стверджує, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому.

ІІ. Процедура.

6.До відкриття провадження у справі 12.04.2024 позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

7.Заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи відповідно достатті 153 Цивільного процесуального кодексу України(даліЦПК).

8.Судом на підставі частини другоїстатті 247 ЦПК, у зв`язку із тим, що в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Мотиви, з яких Суд дійшов висновків, і закон, яким керувався Суд.

9. Відповідно до ч.1, 2ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

10. Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується:накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

11. Відповідно до п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

12. Також слід зазначити, що статтею 124Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2,18,153ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

13. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

14. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

15. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

16. Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

17. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

18. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

19. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

20. Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

21. Слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає у тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

22. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає у рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

23. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні вживатися судом лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

24. Предметом позову є визнання заповіту, складеного від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 щодо спадкового майна у вигляді 1/2 частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_4 недійсним та усунення перешкод у користуванні вказаним будинком.

25. Сторона позивача обґрунтовує необхідність забезпечення позову тим, що спадкове майно може бути набуте, відчужене, змінене відповідачкою, що утруднить виконання судового рішення в майбутньому.

26. Однак, до розглядуваної заяви жодних доказів того що будь-яка особа, в тому числі відповідачка, має намір відчужити вказане спадкове майно позивачем не надано.

27. Відтак наразі позивачем не надано жодних доказів на підтвердження свого припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, що істотно ускладнять або унеможливлять виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення заявленого позову.

28. Оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, виходячи з того, що подана заявником заява не містить обґрунтованих посилань, а матеріали справивідповідних доказів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у даній справі, та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

29. Разом з тим, будь-яких об`єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до розгляду справи по суті існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, судом не встановлено.

30. Обставини, що слугують підставами для забезпечення позову, обрання виду та меж такого забезпечення є предметом доказування.

31. Згідно зі ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

32. Натомість обов`язок доведення наявності обставин щодо можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову покладено ЦПК України на заявника. Заявником наявність цих обставин не доведено суду.

33. Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України та позиції Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.149-154, 259, 260, 261 ЦПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволеннізаяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , Мостиська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним та усунення перешкод у користуванні будинком відмовити.

2. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

3. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

4. Ухвала може бути оскаржена до безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

5. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

6. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Ухвала виготовлена 15.04.2024.

Суддя Світлана ГІРЯК