Ухвала

від 12.04.2024 по справі 466/3951/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/3951/24

Провадження № 2-з/466/64/24

У Х В А Л А

12 квітня 2024року м.Львів

Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Свірідова В.В., вивчивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНОЛГ» про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНОЛГ» до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович та Державне підприємство «СЕТАМ», про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту, -

установив:

10.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАНОЛГ» подало заяву про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНОЛГ» до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович та Державне підприємство «СЕТАМ», про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту, в якій просить вжити заходи забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНОЛГ» до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович та Державне підприємство «СЕТАМ» про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту; зупинити продаж арештованого майна - об`єкта незавершеного будівництва (ступінь готовності 74%) виробничого корпусу залізобетонних виробів загальною площею 655,1 м.кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у виконавчому провадженні №73786428, відкритому приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким Ігорем Мироновичем, до набрання судовим рішенням в справі законної сили.

Необхідність забезпечення позову обґрунтовується тим, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України учасники справи не повідомлялись.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, а також матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08 травня 2019 року у справі № 487/7097/18 та від 25 вересня 2019 року у справі №320/3560/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Судом встановлено, що на виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича перебуває виконавче провадження № 73786428 з виконання виконавчого листа №2-8132/2010 виданого 12.05.2011року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Відкритого АТ КБ "Надра" заборгованість по кредитному договорі у розмірі 80415 доларів США 96 центів, що згідно офіційного курсу валют НБУ становить 623651,04 грн; судовий збір у розмірі 1700 грн; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн, а всього підлягає стягненню 625471,49 грн.

10.01.2024 року приватним виконавцем Білецьким І.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі ст.ст. 3,4,24,25,26,27 ЗУ «Про виконавче провадження». У ході проведення виконавчих дій встановлено, що в боржника ОСОБА_1 відсутні кошти для повернення коштів стягувачу. Приватним виконавцем вжиті всі заходи примусового виконання в межах ЗУ «Про виконавче провадження», однак такі не дозволяють виконати рішення суду у зв`язку з відсутністю майна у боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не дозволяє виконати рішення суду у розумні строки. В той же час, приватному виконавцю Білецькому І.М. достовірно стало відомо про наявність у боржника нерухомого майна, яке належить йому на праві власності, однак не зареєстроване в установленому порядку за ним. Дані відомості були надані стягувачем у виконавчому провадженні, з яких вбачається, що ОСОБА_1 на підставі рішення Господарського суду Львівської області по справі №8/142 від 24.07.2007 володіє об`єктом нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , 74% готовності (враховуючи ухвалу по справі № 8/142 від 29.01.2020р. Господарського суду Львівської області про виправлення описки). Дані рішення набрали законної сили та не оскаржувались.

Приватний виконавець Білецький І.М. звернувся до Шевченківський районний суд м. Києва з поданням про звернення стягнення на майно, яке є незареєстроване у встановленому законом порядку, та 27 лютого 2024 року подання приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, стягувач ТОВ «Преміум Лігал Колекш», - задоволено. Надано дозвіл приватному виконавцю Білецькому Ігорю Мироновичу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , а саме: недобудоване нерухоме майно- виробничий корпус залізобетонних виробів, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у виконавчому провадженні № 73786428.

Окрім того, заявник звернувся до Шевченківського районного суду м.Львова 10.04.2024 року з позовною заявою до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович та Державне підприємство «СЕТАМ», про визнання права власності на спірне майно та зняття з нього арешту.

Відтак, позивачем не доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а захід забезпечення не є співмірним заявленим позовним вимогам.

Разом з тим, позивачем не було вказано обґрунтованих доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням заявлених позовних вимог та яким чином невжиття вказаного виду забезпечення позову призведе до невиконання судового рішення щодо визнання права власності на спірне майно у разі задоволення позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові 10 лютого 2021 року у справі №709/853/20.

Позивачем не доведено ризики утруднення виконання можливого рішення суду або неможливості його виконання, без вжиття заходів забезпечення позову.

Так, матеріали заяви не містять належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, а посилання у заяві лише на потенційну можливість, припущення позивача щодо ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

З огляду на викладене, заява позивача ТзОВ «Станолг» про забезпечення позову до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 247, суддя, -

постановив:

у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНОЛГ» про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНОЛГ» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович та Державне підприємство «СЕТАМ», про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: В. В. Свірідова