Постанова

від 27.03.2024 по справі 521/18149/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2528/24

Справа № 521/18149/23

Головуючий у першій інстанції Сегеди О.М.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Дришлюка А.І., Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря Триколіч І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст скарги на дії приватного виконавця.

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з зазначеною скаргою, в якій просив визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. незаконними та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. про відкриття виконавчого провадження ВП 71978063 від 07 червня 2023 року з примусового виконання виконавчого листа №1519/15866/2012, виданого 12 березня 2013 року Малиновським районним судом м. Одеси.

Вказував, що 21 червня 2007 року в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №60407С29 від 21 червня 2007 року, між ним та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» було укладено договір іпотеки від 21 червня 2007 року за умовами якого в іпотеку була передана квартира АДРЕСА_1 .

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2022 року, яке набрало законної сили 16 грудня 2012 року, з нього на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» була стягнута заборгованість за Кредитним договором №60407С29 від 21 червня 2007 року в розмірі 127526,91 швейцарських франків та 12044,59 грн.

Зазначав, що 12 березня 2013 року на примусове виконання рішення суду Малиновським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист №1519/15866/2012, який раніше перебував на виконанні у Личаківському ВДВС Львівського МУЮ, де було відкрито виконавче провадження ВП №37903619.

Стверджував, що в межах виконавчого провадження ВП №37903619 на прилюдних торгах, які відбулись 22 травня 2014 року було реалізовано предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 за ціною 507122,55 грн., з яких 431561,26 грн. було перераховано на рахунок Личаківського ВДВС Львівського МУЮ та в подальшому перераховано стягувачу.

Отже сума заборгованості, яка підлягає стягненню за виконавчим листом №1519/15866/2012 від 12 березня 2013 року зменшилась та становила 94658,58 швейцарських франків.

Крім того, за даний час з нього також стягувалися кошти на виконання виконавчого листа №1519/15866/2012 від 12 березня 2013 року, тому за його думкою сума заборгованості значно менше.

Скаржник вказував, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. від 07 червня 2023 року за заявою кредитора було відкрито виконавче провадження №71978063 з примусового виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2022 року про стягнення з нього на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості за кредитним договором.

При цьому, в постанові була зазначена сума заборгованості в розмірі 127526,91 швейцарських франків, що не відповідає дійсності.

Зазначав, що у випадку виконання виконавчого листа в повному обсязі та стягненні з нього суми заборгованості в розмірі 127526,91 швейцарських франків, стягувач стягне з нього суму заборгованості в подвійному розмірі.

Вважає, що постанова приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. від 07 червня 2023 року про відкриття виконавчого провадження є такою, що прийнята з порушенням вимог діючого законодавства, тому підлягає скасуванню, оскільки в постанові зазначено, що місцем його проживання є АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника фізичної особи, за місцезнаходженням боржника юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Стверджував, що оскільки він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , то приватний виконавець не мав право приймати до виконання виконавчий лист №1519/15866/2012, виданий Малиновським районним судом м. Одеси 12 березня 2013 року у зв`язку з тим, що територіальний округ в межах якого має право діяти приватний виконавець не охоплює його місце реєстрації проживання.

Крім того, в силу приписів ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону станом на 07 червня 2023 року виконавчий лист №1519/15866/2012, виданий Малиновським районним судом м. Одеси 12 березня 2013 року мав бути пред`явлений до виконання в строк до 15 грудня 2015 року, тому приватний виконавець, встановивши те, що строки пред`явлення виконавчого листа №1519/15866/2012, виданого 12 березня 2013 року Малиновським районним судом м. Одеси до виконання закінчились, повинен був повернути виконавчий документ стягувачу.

Посилаючись на порушення своїх прав, ОСОБА_1 просив суд визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. незаконними та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. про відкриття виконавчого провадження ВП 71978063 від 07 червня 2023 року з примусового виконання виконавчого листа №1519/15866/2012, виданого 12 березня 2013 року Малиновським районним судом м. Одеси.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2023 року скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» залишено без задоволення.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким скаргу на дії державного виконавця задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що він не проживає на території міста Львів чи Львівської області, а також про відсутність майна на території Львівської області

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Порядок розгляду скарг на дії, бездіяльність, рішення, державного виконавця, чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання рішення визначений розділом VІІ ЦПК України в редакції, чинній на день судового розгляду.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно із ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 21 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» було укладено Кредитний договір №60407С29 від 21 червня 2007 року, за умовами якого скаржнику було надано кредит в сумі 273000,00 швейцарських франків строком до 15 березня 2024 року на придбання квартири, загальною площею 163,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

21 червня 2007 року в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитний договір №60407С29 від 21 червня 2007 року, між ОСОБА_1 та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» було укладено договір іпотеки від 21 червня 2007 року за умовами якого в іпотеку була передана квартира за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2012 року, яке набрало законної сили 16 грудня 2012 року, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» була стягнута заборгованість за Кредитним договором №60407С29 від 21 червня 2007 року в розмірі 127526,91 швейцарських франків та 12044,59 грн.

12 березня 2013 року на примусове виконання рішення суду Малиновським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист №1519/15866/2012, який раніше перебував на виконанні у Личаківському ВДВС Львівського МУЮ на виконання якого було відкрито виконавче провадження ВП №37903619 (а.с. 32-33, 94, 95, 96-97).

З матеріалів справи вбачається, що в межах виконавчого провадження ВП №37903619 на прилюдних торгах, які відбулись 22 травня 2014 року було реалізовано предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 за ціною 507122,55 грн., з яких 431561,26 грн. було перераховано на рахунок Личаківського ВДВС Львівського МУЮ та в подальшому перераховано стягувачу.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що виконавчий лист №1519/15866/2012, також перебував на виконанні в Першому Малиновському відділу ДВС м. Одеса.

Постановою державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС м. Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 28 листопада 2022 року виконавчий лист №1519/15866/2012 був повернутий стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 31).

На виконавчому листі наявна відмітка від 28 листопада 2022 року, вчинена державним виконавцем Першого Малиновського відділу ДВС м. Одеса, згідно з якою виконавчий лист повернутий стягувачу в порядку, встановленому п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа (а.с. 32-33).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. від 07 червня 2023 року за заявою представника АТ «Державний експортно-імпортний банк України» та доданих до заяви документів було відкрито виконавче провадження №71978063 з примусового виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості за кредитним договором в розмірі 127526,91 швейцарських франків та 12044,59 грн. (а.с. 3-4).

В постанові приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. від 07 червня 2023 року зазначено місце проживання боржника АДРЕСА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що до заяви стягувача були надані: заява про примусове виконання рішення суду; виконавчий лист №1519/15866/2012, виданий Малиновським районним судом м. Одеси 12 березня 2013 року та попередньо перебував на виконанні в органах Державної виконавчої служби; рішення суду у справі №1519/15866/2012, на виконання якого видано виконавчий лист, набрало законної сили 04 лютого 2013 року; на виконавчому листі наявна відмітка від 28 листопада 2022 року, вчинена державним виконавцем Першого Малиновського відділу ДВС м. Одеса, згідно з якою виконавчий лист повернутий стягувачу в порядку, встановленому п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»; згідно з повідомленням стягувача, ОСОБА_1 є засновником та директором ТОВ «ЗУБР-2000» (код ЄДРПОУ 31526819), яке зареєстроване за адресою: м. Львів, вул. Трактористів, 44 (а.с. 49-50, 52-53, 54).

Згідно із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07 червня 2023 року ОСОБА_1 є співвласником ТОВ «ЗУБР-2000», код ЄДРПОУ 31526819, місцем реєстрації якого є м. Львів, вул. Трактористів,44, боржнику належить 90% частки в зазначеному Товаристві (а.с. 24-28).

Листом приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. від 07 червня 2023 року ОСОБА_1 було повідомлено про відкриття виконавчого провадження №71978063 з примусового виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості за кредитним договором в розмірі 127526,91 швейцарських франків та 12044,59 грн. (а.с. 55-56, 57, 58-59, 60-61, 62-63, 64-65, 66-67, 69).

15 червня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким З.В. було зобов`язано ОСОБА_1 з`явитися до виконавця 28 червня 2023 року та зобов`язано керівника ТОВ «ЗУБР-2000» Грема Р.С. надати інформацію щодо ТОВ «ЗУБР-2000» (а.с. 74-76, 79-80).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.

При розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції, міжнародних договорів.

Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства є обов`язковість судового рішення, що передбачено ст. 18 ЦПК України.

Частиною 1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №904/7326/17 вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі ст. 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

З змісту постанови Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі №641/7824/18 вбачається, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

Суд першої інстанції вмотивовано вважав, що твердження ОСОБА_1 щодо допущення приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким З.В. незаконних дій з примусового виконання виконавчого листа №1519/15866/2012, виданого Малиновським районним судом м. Одеси 12 березня 2013 року, які полягали у тому, що останній незаконно відкрив виконавче провадження ВП №71978063 не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Частиною 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», який набрав чинності 05 жовтня 2016 року, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 12 Закону № 1404-VIII строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Результат аналізу частин четвертої та п`ятої статті 12 № 1404-VIII свідчить, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Таким чином, повернення виконавчого документа без виконання не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 12 Закону № 1404-VIII.

Зі змісту висновку Верховного Суду України викладеного у постанові від 05 жовтня 2016 року у справі № 910/18165/13 вбачається, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з повторним його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Отже, на момент відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження строк пред`явлення до виконання виконавчого листа не сплинув, оскільки згідно з відміткою на цьому виконавчому листі 28 листопада 2022 року, державним виконавцем Першого Малиновського відділу ДВС у м. Одеса, виконавчий лист повернутий стягувачу згідно з п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», тому строк пред`явлення до виконання виконавчого листа перервано та обраховується заново з моменту його повернення стягувачу, тобто з 28 листопада 2022 року до 28 листопада 2025 року.

22 травня 2023 року стягувач пред`явив виконавчий документ до виконання шляхом подання відповідної заяви до приватного виконавця Маковецького З.В. про примусове виконання виконавчого листа № 1519/15866/2012, яку приватний виконавець отримав 07 червня 2023 року та 07 червня 2023 року прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження.

Отже, приватний виконавець Маковецький З.В. відкрив виконавче провадження з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для задоволення скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно того, що він не проживає на території міста Львів чи Львівської області, а також про відсутність майна на території Львівської області, то колегія суддів зазначає, що Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07 червня 2023 року підтверджено факт, що боржник є співвласником ТОВ «ЗУБР-2000», код ЄДРПОУ 31526819, місцем реєстрації якого є м. Львів, вул. Трактористів, 44, боржнику належить 90% частки в зазначеному Товаристві.

Таким чином, вказані доводи апеляційної скарги є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Скарга на дії приватного виконавця вирішена судом першої інстанції по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, ухвала постановлена у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 08 квітня 2024 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк