Ухвала

від 30.04.2024 по справі 521/18149/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 521/18149/23

провадження № 61-5504ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Дундар І. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 08 вересня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27 березня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича, заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В. (далі - приватний виконавець), в якій просив визнати дії приватного виконавця незаконними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 07 червня 2023 року ВП НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 1519/15866/2012, виданого 12 березня 2013 року.

Скарга обґрунтована тим, що рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 05 грудня 2012 року, яке набрало законної сили 16 грудня 2012 року, стягнено з нього на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором від 21 червня 2007 року № 60407С29 в розмірі 127 526,91 швейцарських франків та 12 044,59 грн. Виконавчий лист перебував на виконанні у Личаківському відділі державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі - ВДВС Личаківського МУЮ), 22 травня 2014 року реалізовано предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 за ціною 507 122,55 грн, з яких 431 561,26 грн було перераховано стягувачу, сума заборгованості зменшилась та становила 94 658,58 швейцарських франків.

Розмір заборгованості є значно меншим, ніж зазначений у постанові про відкриття виконавчого провадження. У разі виконання цього виконавчого листа будуть порушені його права, оскільки заборгованість буде стягнена у подвійному розмірі. Постанова приватного виконавця від 07 червня 2023 року про відкриття виконавчого провадження винесена у порушення пункту 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи. Він проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , тому приватний виконавець не мав права приймати до виконання виконавчий лист № 1519/15866/2012, оскільки територіальний округ, в межах якого має право діяти приватний виконавець, не охоплює його місце реєстрації (проживання).

Крім того, відповідно до статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець мав повернути виконавчий документ, оскільки строк на пред`явлення до виконання закінчився 15 грудня 2015 року.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 08 вересня 2023 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 27 березня 2024 року, скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

скарга не містить відповідних обґрунтувань щодо неправомірних дій приватного виконавця Маковецького З. В. при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 07 червня 2023 року ВП НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 1519/15866/2012, виданого 12 березня 2013 року, а дії приватного виконавця відповідають вимогам Закону, чинному на час видачі виконавчого документа;

при поданні заяви про відкриття виконавчого провадження стягувач подав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07 червня 2023 року, яким підтверджено факт, що боржник є співвласником ТОВ «ЗУБР-2000», код ЄДРПОУ 31526819, місцем реєстрації якого є м. Львів, вул. Трактористів, 44, боржнику належить 90 % частки в зазначеному товаристві, отже, стягувач був наділений правом вибору місця виконання рішення - за місцем реєстрації боржника у виконавчому окрузі Одеської області чи за місцем знаходження належного йому майна у виконавчому окрузі Львівської області. Тому за заявою стягувача приватним виконавцем було відкрите виконавче провадження за місцем знаходження майна боржника;

28 листопада 2022 року державний виконавець Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно з пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», тому постанову про відкриття виконавчого провадження винесено відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження». Отже, стягувачем не було пропущено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи,так як стягувач звернувся до приватного виконавця за місцем знаходження належного майна боржнику, виконавчий документ пред`явлено в межах строку пред`явлення до виконання, постанову про відкриття виконавчого провадження винесено приватним виконавцем з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для задоволення скарги відсутні.

10 квітня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Згідно із частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Касаційна скарга мотивована тим, що:

постанова про відкриття виконавчого провадження винесена з неправильним застосуванням Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника чи місцем знаходження його майна. Місцем його реєстрації та проживання є АДРЕСА_2 , у власності, що перебуває у місті Львові, скаржник будь якого майна не має. Приватний виконавець увагу не звернув на те, що у виконавчому документі зазначено місце проживання, а саме АДРЕСА_2 , тому в порушення вимог закону відкрив виконавче провадження;

суди не звернули увагу на те, що виконавчий документ пред`явлено з пропуском строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень та реєстрі боржників відсутні будь-які відомості, що виконавчий документ перебував на виконанні;

суди не дослідили, що у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначена сума, яка частково була повернута стягувачу, що може призвести до подвійного стягнення боргу на користь банку.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Суди встановили, що рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 05 грудня 2012 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором від 21 червня 2007 року № 60407С29 в розмірі 127 526,91 швейцарських франків та 12 044,59 грн.

12 березня 2013 року видано виконавчий лист № 1519/15866/2012. Виконавчий документ перебував на виконанні у Личаківському ВДВС Львівського МУЮ, на виконання якого було відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_2, в межах якого на прилюдних торгах, які відбулись 22 травня 2014 року, реалізовано предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 за ціною 507 122,55 грн, з яких 431 561,26 грн було перераховано на рахунок Личаківського ВДВС Львівського МУЮ та в подальшому перераховано стягувачу.

Виконавчий лист № 1519/15866/2012 також перебував на виконанні в Першому Малиновському відділу ДВС м. Одеси. Постановою державного виконавця цього відділу від 28 листопада 2022 року виконавчий лист № 1519/15866/2012 повернуто стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

На виконавчому листі наявна відмітка від 28 листопада 2022 року, вчинена державним виконавцем Першого Малиновського відділу ДВС м. Одеси, згідно з якою виконавчий лист повернутий стягувачу за письмовою заявою про повернення виконавчого документа.

Постановою приватного виконавця від 07 червня 2023 року за заявою представника АТ «Державний експортно-імпортний банк України» та доданих до заяви документів було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості за кредитним договором в розмірі 127 526,91 швейцарських франків та 12 044,59 грн. В постанові приватного виконавця від 07 червня 2023 року зазначено місце проживання боржника - АДРЕСА_2 .

До заяви стягувача були надані: заява про примусове виконання рішення суду; виконавчий лист № 1519/15866/2012, виданий Малиновським районним судом м. Одеси 12 березня 2013 року, попередньо перебував на виконанні в органах Державної виконавчої служби; рішення суду у справі № 1519/15866/2012, на виконання якого видано виконавчий лист, набрало законної сили 04 лютого 2013 року; на виконавчому листі наявна відмітка від 28 листопада 2022 року, вчинена державним виконавцем Першого Малиновського відділу ДВС м. Одеси, згідно з якою виконавчий лист повернутий стягувачу в порядку, встановленому пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»; згідно з повідомленням стягувача ОСОБА_1 є засновником та директором ТОВ «ЗУБР-2000» (код ЄДРПОУ 31526819), яке зареєстроване за адресою: м. Львів, вул. Трактористів, 44.

Згідно із Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07 червня 2023 року ОСОБА_1 є співвласником ТОВ «ЗУБР-2000», код ЄДРПОУ 31526819, місцем реєстрації якого є м. Львів, вул. Трактористів, 44, боржнику належить 90 % часток в зазначеному товаристві.

15 червня 2023 року приватним виконавцем Маковецьким З. В. було зобов`язано ОСОБА_1 з`явитися до виконавця 28 червня 2023 року та зобов`язано керівника ТОВ «ЗУБР-2000» Грема Р. С. надати інформацію щодо ТОВ «ЗУБР-2000».

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина друга статті 451 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

У статті 37 вказаного Закону передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Згідно з частинами першою, третьою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

У частинах першій, другій статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. Місцем виконання рішення є місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника, за вибором стягувача.

Суди встановили, що виконавчий лист № 1519/15866/2012 перебував на виконанні. Зокрема, постановою державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС м. Одеса від 28 листопада 2022 року виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». На виконавчому листі наявна відмітка від 28 листопада 2022 року, вчинена державним виконавцем, згідно з якою виконавчий лист повернутий стягувачу за письмовою заявою про повернення виконавчого документа. До заяви стягувача також наданий витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07 червня 2023 року, згідно з яким ОСОБА_1 є співвласником ТОВ «ЗУБР-2000», код ЄДРПОУ 31526819, місцем реєстрації якого є м. Львів, вул. Трактористів, 44, боржнику належить 90 % часток в зазначеному товаристві.

Ця частка у товаристві є майном боржника, на яку (її частину)може бути звернено стягнення у виконавчому провадженні (стаття 53-1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Встановивши, що приватний виконавець відкрив виконавче провадження на підставі заяви стягувача за місцезнаходженням майна боржника, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не пропущений, суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для визнання неправомірними дій та рішень приватного виконавця.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суди безпідставно не врахували висновки щодо застосування норм права, що викладені в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 380/7750/20, колегія суддів відхиляє, оскільки у наведеній справі відповідні висновки зроблені за інших фактичних обставин справи, зокрема, відкриття виконавчого провадження за адресою, вказаною в заяві стягувача, а не за адресою місця реєстрації боржника.

Доводи скарги, що у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначена сума, яка частково була повернута стягувачу, що може призвести до подвійного стягнення боргу на користь банку, є необґрунтованими, оскільки відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі має бути зазначена резолютивна частина рішення, що не свідчить про можливість подвійного стягнення боргу.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 08 вересня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27 березня 2024 рокуу справі № 521/18149/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

Д. А. Гудима

І. О. Дундар