Рішення

від 15.04.2024 по справі 295/4175/23

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/4175/23

2-др/295/20/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді - Зосименко О.М.,

при секретарі Стелюті М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі заяви представників сторін про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

установив:

В провадженні Богунського районного суду м. Житомира перебувала цивільна справа за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Попередній розмір заявлених витрат позивача на професійну правничу допомогу 10000 грн. (т.1 а.с.3)

Представником позивача подана заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18000 (гонорар).

Разом з тим представником відповідача подано також заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а саме в сумі 10000 грн.

Сторони про розгляд заяви повідомлялися, в судове засідання не з`явилися, від представників сторін надійшли заяви про розгляд заяв у їх відсутність.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 116709,31 грн. матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП з яких 115709,31 грн. різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП та 1000,00 грн. витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди та 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди та стягнути судові витрати.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22.03.2024 року позов задоволеночастково.Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 145533,43грн. - матеріальний збиток, 1 000 грн. - витрати на транспортування транспортного засобу, 7 000 грн. - моральної шкоди, 851грн.94коп. - сплачений судовий збір, а всього стягнути 154385 грн. 37 коп. В решті позовних вимог відмовлено. Зобов`язано ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 автомобіль марки Hyundai Elantra д.н.з. НОМЕР_1 . До ухвалення судового рішення представники сторін у справі подали заяви про подання ними заяв щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу після прийняття рішення у справі.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07. 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як встановлено судом, представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 07.04.2023 року. Відповідно до п. 3.1 даного договору розмір гонорару становить 10000 грн. і сплачується клієнтом протягом одного місяця після ухвалення судового рішення і набрання ним законної сили. Згідно додаткової угоди від 22.03.2024р. розмір гонорару становить 18000 грн.

Частинами 1,2ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21(провадження N 12-14гс22)).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі N 910/12876/19).

Відповідно до п. 3.1 даного додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 07.04.2023 становить 18000 грн. і сплачується клієнтом протягом одного місяця після ухвалення судового рішення і набрання ним законної сили.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30 Закону N 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21(провадження N 12-14гс22)).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі N 904/4507/18. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21(провадження N 12-14гс22)).

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі N 910/9714/22, Додаткова постанова Верховного Суду від 13.02.2024р. у справі №910/12155/22.

Беручи до уваги неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, (обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, суд вважає заявлену суму компенсації витрат надмірною і виходячи із розумного розміру гонорару у 8000 грн., присуджує її частково пропорційно до задоволених вимог у розмірі 4 720 грн.

В частині вирішення питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, заявленої представником відповідача, суд враховує, що згідно з договором про надання правової допомоги від 02.05.2023р., додатком 1 до договору, клієнт сплачує гонорар який складається з суми вартості наданих послуг. Зважаючи, що після ухвалення судового рішення до заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, не надано обґрунтованого переліку наданих послуг, суд відмовляє у задоволенні заяви щодо стягнення з позивача таких витрат.

Керуючись ст. ст.5,12,13,81,211,258,259,263-265,268,273,354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 4 720 грн.

У задоволеннівимог простягнення витрат направничу допомогу з ОСОБА_1 користь ОСОБА_2 відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На додаткове рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Суддя О.М. Зосименко