Постанова

від 18.10.2010 по справі 2-24/1338-2010

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2010 р. № 2-24/1338-2010

Вищий господарський су д України у складі колегії с уддів:

головуючого Кота О.В.,

суддів: Демидової А.М.,

Шевчук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційн у скаргу Підприємства "АДК-Крим " (позивач)

на постанову Севастопольського апеляц ійного господарського суду в ід 08.07.2010 р.

(залишено без змін рішення г осподарського суду Автономн ої Республіки Крим від 25.05.2010 р.)

у справі № 2-24/1338-2010

за позовом Підприємства "АДК-Крим"

до Акціонерного комерційног о інноваційного банку "УкрСи ббанк"

третя особа, що не заявляє с амостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідач а

ОСОБА_4

про визнання недійсним догово ру поруки

за участю представників:

від позивача не з'явився

від відповідача Лупеко О.М.

від третьої особи не з'явився

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2010 року Підпри ємство "АДК-Крим" звернулося д о господарського суду Автоно мної Республіки Крим з позов ом до Акціонерного комерційн ого інноваційного банку "Укр Сиббанк" про визнання недійс ним договору поруки № 11312544000-ПЗ в ід 12.03.2008 р., укладеного між позив ачем та відповідачем.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.05.2010 р. у справі № 2-24/1338-2010 (с уддя Колосова Г.Г.), залишеним без змін постановою Севастоп ольського апеляційного госп одарського суду від 08.07.2010 р. (кол егія суддів у складі: Масло вої З.Д. - головуючого, Гр адової О.Г., Фенько Т.П.), у задоволенні позову відмовле но.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Автоном ної Республіки Крим від 25.05.2010 р. та постановою Севастопольсь кого апеляційного господарс ького суду від 08.07.2010 р., Підприєм ство "АДК-Крим" звернулось до В ищого господарського суду Ук раїни з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати з азначені рішення і постанову та прийняти нове рішення, яки м задовольнити позов Підприє мства "АДК-Крим" в повному обся зі.

В обґрунтування своїх вимо г скаржник посилається на те , що рішення господарського с уду першої інстанції прийнят о з порушенням норм матеріал ьного та процесуального прав а, які не усунуті господарськ им судом апеляційної інстанц ії.

Ухвалою Вищого господарсь кого суду України від 28.09.2010 р. ко легією суддів у складі: Кот а О.В. - головуючого, Демидо вої А.М., Шевчук С.Р. прийн ято касаційну скаргу Підприє мства "АДК-Крим" до касаційног о провадження та призначено розгляд скарги у судовому за сіданні на 18.10.2010 р. о 12 год. 00 хв.

Учасники судового п роцесу, згідно з приписами ст . 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і м ісце розгляду касаційної ска рги, однак позивач та третя ос оба не скористалися передбач еним законом правом на участ ь у розгляді справи касаційн ою інстанцією.

Вислухавши представника відповідача, розглянувши ма теріали справи, оцінивши дов оди касаційної скарги, перев іривши правильність застосу вання господарськими судами норм матеріального та проце суального права, колегія суд дів Вищого господарського су ду України дійшла до висновк у, що касаційна скарга не підл ягає задоволенню, виходячи і з наступного.

Як встановлено госпо дарськими судами попередніх інстанцій, 12.03.2008 р. між Акціонер ним комерційним інноваційнм им банком "УкрСиббанк" (Банк) т а Підприємством "АДК-Крим" (Пор учитель) було укладено догов ір поруки № 11312544000-ПЗ (далі - Дого вір поруки), згідно з п. 1.1 якого Поручитель зобов'язався пер ед Кредитором відповідати за виконання третьою особою у с праві - ОСОБА_4 (Боржник) усі х його зобов'язань перед Кред итором, що виникли з договору про надання споживчого кред иту № 11312544000 від 12.03.2008 р., в повному об сязі.

Згідно з п. 1.3 Договору по руки Поручитель відповідає п еред Кредитором у тому ж обся зі, що і Боржник за всіма зобов 'язаннями останнього за осно вним договором, включаючи по вернення основної суми боргу (в тому числі суми кредиту, ре гресу), сплату процентів, комі сій, відшкодування можливих збитків, пені та штрафних сан кцій, передбачених умовами д оговору.

Відповідальність Пору чителя і Боржника є солідарн ою.

Згідно з п. 5.1 Договору по руки Поручитель підтвердив, що повністю розуміє всі умов и основного договору (кредит ного договору) та цього догов ору, свої права та обов'язки за договором і погоджується з н ими; цей договір не суперечит ь будь-яким договірним обмеж енням, які є обов'язковими для Поручителя; на день укладенн я договору відсутні будь-які перешкоди щодо його належно го виконання.

Відповідно до п. 5.2 Догов ору поруки Поручитель також підтверджує, що має здатніст ь виконувати умови договору та має всі небхідні повноваж ення від засновників (акціон ерів, співвласників) та інших органів управління Поручите ля, що є необхідними для уклад ання та виконання цього дого вору; договір не суперечить с татуту чи іншим установчим д окументам Поручителя.

В обґрунтування своїх в имог позивач посилається на те, що Договір поруки супереч ить вимогам чинного законода вства, оскільки засобом плат ежу у ньому визначено грошов і кошти в іноземній валюті, що не передбачено вітчизняним законодавством. Так, згідно з п. 2.1 Договору поруки Підприєм ство "АДК-Крим" зобов'язано від повідати перед Акціонерним к омерційним інноваційним бан ком "УкрСиббанк" за невиконан ня громадянином України ОС ОБА_4 зобов'язань за договор ом споживчого кредиту № 11312544000 в ід 12.03.2010 р. на суму 130 000,00 грн. дол . США. Крім того, позивач вказу є, що він не має валютного раху нку у доларах США та не здійсн ює валютні операції у долара х США.

Статтею 215 ЦК України визна чено підстави визнання право чину недійсним, зокрема, підс тавою недійсності правочину є недодержання в момент вчин ення правочину стороною (сто ронами) вимог, які встановлен і частинами першою - третьою, п 'ятою та шостою статті 203 ЦК Укр аїни.

Частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК Укр аїни встановлено, що зміст пр авочину не може суперечити ц ьому Кодексу, іншим актам цив ільного законодавства, а так ож моральним засадам суспіль ства; особа, яка вчиняє правоч ин, повинна мати необхідний о бсяг цивільної дієздатності ; волевиявлення учасника пра вочину має бути вільним і від повідати його внутрішній вол і; правочин має бути спрямова ний на реальне настання прав ових наслідків, що обумовлен і ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК Укра їни господарське зобов'язанн я, що не відповідає вимогам за кону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтерес ам держави і суспільства, або укладено учасниками господа рських відносин з порушенням хоча б одним з них господарсь кої компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, аб о відповідного органу держав ної влади визнано судом неді йсним повністю або в частині .

Згідно зі ст. 524 ЦК України зо бов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визна чати грошовий еквівалент зоб ов'язання в іноземній валюті .

Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК Укра їни іноземна валюта може вик ористовуватися в Україні у в ипадках і в порядку, встановл ених законом.

Використання іноземної ва люти, а також платіжних докум ентів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на т ериторії України за зобов'яз аннями допускається у випадк ах, порядку та на умовах, встан овлених законом (ч. 3 ст. 533 ЦК Укр аїни).

Статті 47 та 49 Закону України "Про банки і банківську діяль ність" визначають операції б анків із розміщення залучени х коштів від свого імені, на вл асних умовах та на власний ри зик як кредитні операції, нез алежно від виду валюти, яка ви користовується. Вказані опер ації здійснюються на підстав і банківської ліцензії.

Операції з валютними цінно стями банки мають право здій снювати на підставі письмово го дозволу (генеральна ліцен зія) на здійснення операцій з валютними цінностями відпов ідно до ч. 2 ст. 5 Декрету Кабінет у Міністрів України "Про сист ему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. № 15-93.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Націонал ьним банком України індивіду альних ліцензій на використа ння іноземної валюти на тери торії України як засобу плат ежу, затвердженого постаново ю Правління Національного ба нку України від 14.10.2004 р. № 483 та за реєстрованого в Міністерств і юстиції України 09.11.2004 р. за № 1429/ 10028, використання іноземної ва люти на території України як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціато ром або отримувачем за валют ною операцією є уповноважени й банк, який має банківську лі цензію Національного банку У країни та письмовий дозвіл н а здійснення операцій з валю тними цінностями.

Отже, виходячи із змісту з азначених норм права, уповно важені банки на підставі бан ківської ліцензії та письмов ого дозволу на здійснення оп ерацій з валютними цінностям и мають право здійснювати оп ерації з надання кредитів в і ноземній валюті.

Як встановлено господарсь кими судами попередніх інста нцій, 28.10.1991 р. Національним банк ом України видано Акціонерно му комерційному інноваційно му банку "УкрСиббанк" банківс ьку ліцензію № 75 на право здій снювати банківські операції , у тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого і мені, на власних умовах та на в ласний ризик, та письмовий до звіл № 75-2 від 24.12.2001 р. на право зді йснювати операції з валютним и цінностями.

Враховуючи викладене, обґр унтованими є висновки господ арських судів попередніх інс танцій, що відповідач має пра во здійснювати операції з ін оземною валютою, у тому числі операції з надання кредитів в іноземній валюті на підста ві отриманих від Національно го банку України банківської ліцензії та Дозволу на здійс нення валютних операцій, а то му вираження в іноземній вал юті грошового зобов'язання з а кредитним договором відпов ідає вимогам законодавства.

Щодо тверджень позивача пр о обов'язковість отримання Б анком або Позичальником інди відуальних ліцензій Націона льного банку України для зді йснення валютних операцій, а саме: надання і одержання рез идентами кредитів в іноземні й валюті, якщо термін і суми та ких кредитів перевищують вст ановлені законодавством меж і; використання іноземної ва люти на території України як засобу платежу або як застав и, колегія суддів Вищого госп одарського суду України зазн ачає наступне.

Відповідно до ст. 5 Декрету К абінету Міністрів України "П ро систему валютного регулюв ання і валютного контролю" На ціональний банк України вида є індивідуальні та генеральн і ліцензії на здійснення вал ютних операцій, які підпадаю ть під режим ліцензування зг ідно з цим Декретом. Генераль ні ліцензії видаються комерц ійним банкам та іншим фінанс овим установам України, наці ональному оператору поштово го зв'язку на здійснення валю тних операцій, що не потребую ть індивідуальної ліцензії, на весь період дії валютного режиму валютного регулюванн я. Індивідуальні ліцензії ви даються резидентам і нерезид ентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення т акої операції.

Таким чином, господарські с уди попередніх інстанцій вір но зазначили, що виходячи з по ложень ст. 5 Декрету, можна зро бити висновок, що генеральні ліцензії видаються Націонал ьним банком України лише пев ному колу суб'єктів, у тому чис лі банкам, на здійснення ними валютних операцій на постій ній основі. Натомість індиві дуальні ліцензії можуть вида ватися всім суб'єктам (резиде нтам і нерезидентам) на здійс нення лише разової валютної операції.

Відповідно до п. 5.3 Положення про порядок видачі банкам ба нківських ліцензій, письмови х дозволів та ліцензій на вик онання окремих операцій, зат вердженого постановою Правл іння Національного банку Укр аїни від 17.07.2001 р. № 275, письмовий до звіл на здійснення операцій з валютними цінностями є ген еральною ліцензією на здійсн ення валютних операцій згідн о з Декретом Кабінету Мініст рів України "Про систему валю тного регулювання і валютног о контролю" від 19.02.1993 р. № 15-93.

Враховуючи положення ст.ст . 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 5 Д екрету Кабінету Міністрів Ук раїни "Про систему валютного регулювання і валютного кон тролю", п.п. 2.3, 5.3 Положення про по рядок видачі банкам банківсь ких ліцензій, письмових дозв олів та ліцензій на виконанн я окремих операцій, п. 1.5 Положе ння про порядок видачі Націо нальним банком України індив ідуальних ліцензій на викори стання іноземної валюти на т ериторії України як засобу п латежу, затвердженого постан овою Правління Національног о банку України від 14.10.2004 р. № 483, к олегія суддів касаційної інс танції вважає обґрунтованим и висновки господарських суд ів попередніх інстанцій, що н адання Банком кредиту в іноз емній валюті та повернення П озичальником такого кредиту здійснюється на підставі ге неральної ліцензії на здійсн ення валютних операцій, вида ної Банку Національним банко м України, та не потребує отри мання Банком чи Позичальнико м індивідуальної ліцензії на операцію з надання і одержан ня резидентами кредитів в ін оземній валюті та операцію з використання іноземної валю ти на території України як за собу платежу або як застави.

Щодо посилання позивача, що у нього немає валютного раху нку в доларах США, у зв'язку з ч им він не має можливості вико нати зобов'язання зі сплати к оштів в іноземній валюті, кол егія суддів Вищого господарс ького суду України погоджуєт ься з судами попередніх інст анцій, що з огляду на положенн я ст.ст. 203, 215 ЦК України, а також н а положення п.п. 5.1, 5.2 Договору по руки, зазначена обставина не є підставою для визнання спі рного договору недійсним.

Враховуючи викладене, коле гія суддів касаційної інстан ції погоджується з апеляційн им господарським судом, що рі шення місцевого господарськ ого суду прийняте при повном у з'ясуванні всіх обставин сп рави та при вірному застосув анні норм матеріального та п роцесуального права.

Згідно з положеннями ч. 2 с т. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГП К України касаційна інстанці я на підставі вже встановлен их фактичних обставин справи перевіряє судові рішення ви ключно на предмет правильнос ті юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встанов лення в рішенні та постанові господарських судів. Касаці йна інстанція не має права вс тановлювати або вважати дове деними обставини, що не були в становлені в рішенні або пос танові господарського суду ч и відхилені ним, вирішувати п итання про достовірність тог о чи іншого доказу, про перева гу одних доказів над іншими, з бирати нові докази або додат ково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК Ук раїни касаційна інстанція за результатами розгляду касац ійної скарги має право залиш ити рішення першої інстанції або постанову апеляційної і нстанції без змін, а скаргу бе з задоволення.

На підставі встановлених ф актичних обставин місцевим г осподарським судом правильн о застосовано приписи процес уального законодавства та ма теріальний закон, що регулює спірні правовідносини, та пр авомірно відмовлено у задово ленні позову.

У свою чергу, висновки апеля ційного господарського суду ґрунтуються на доказах, наве дених в постанові суду, та від повідають положенням чинног о законодавства. Як наслідок , прийнята апеляційним госпо дарським судом постанова від повідає положенням ст. 105 ГПК У країни.

Твердження оскаржувача пр о порушення місцевим господа рським судом норм матеріальн ого та процесуального права при прийнятті рішення, які не усунуті апеляційним господа рським судом при прийнятті п останови, не знайшли свого пі дтвердження, у зв'язку з чим пі дстав для зміни чи скасуванн я законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керу ючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК Україн и, Вищий господарський суд Ук раїни

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Підп риємства "АДК-Крим" залишити б ез задоволення.

Постанову Севастопольсько го апеляційного господарськ ого суду від 08.07.2010 р. та рішення г осподарського суду Автономн ої Республіки Крим від 25.05.2010 р. у справі № 2-24/1338-2010 залишити без зм ін.

Головуючий суддя О.В. Кот

Судді А.М. Демидова

С.Р. Шевчук