Постанова

від 10.04.2024 по справі 916/584/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/584/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від ПП КК КОІН - адвокат Макаренко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 (повний текст складено та підписано 12.02.2024, суддя Смелянець Г.Є.)

по справі №916/584/23

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку П`ЄР

до Приватного підприємства КК КОІН

про визнання договорів припиненими та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Одеської від 27.07.2023 у цій справі позов задоволено частково, зобов`язано відповідача за актом приймання-передачі в управління багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: місто Одеса, провулок Успенський, 11 разом із наступною документацією передати відповідні документи, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 у цій справі рішення Господарського суду Одеської області від 27.07.2023 змінено, пункт 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: зобов`язати відповідача передати позивачу за актом приймання-передачі документацію на будинок, розташований за адресою: місто Одеса, провулок Успенський, 11. В іншій частині рішення залишено без змін.

13.12.2023 на виконання рішення та постанови видано відповідні накази.

У січні 2024 ПП КК КОІН звернулось до Господарського суду Одеської області зі скаргою на дії державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні №73597489 стосовно примусового виконання судового наказу Господарського суду Одеської області від 13.12.2023 у справі № 916/584/23, в якій відповідач просив суд:

- визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Поліщук Костянтина Георгійовича яка полягає у неприйнятті рішення шляхом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 73597489 з підстав, передбачених п. 11 ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження, у зв`язку із надсиланням до відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції м. Одеса 17.01.2024 повідомлення про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.

- зобов`язати Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), прийняти рішення шляхом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №73597489 з підстав, передбачених п. 11 ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження, у зв`язку із надсиланням до відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції м. Одеса 17.01.2024 повідомлення про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.

В обґрунтування даної скарги відповідач зазначає, що виконавець у порушення приписів ст. 39 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку із надсиланням повідомлення про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду одночасно не прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 по цій справі задоволено скаргу ПП КК КОІН на дії та бездіяльність державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 73597489 стосовно примусового виконання судового наказу Господарського суду Одеської області від 13.12.2023р. у справі № 916/584/23 за вх.№2-130/24 від 25.01.2024,

- визнано неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Поліщук Костянтина Георгійовича яка полягає у неприйнятті рішення шляхом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 73597489 з підстав, передбачених п. 11 ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із надсиланням до відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції м. Одеса 17.01.2024р. повідомлення про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду;

- зобов`язано Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийняти рішення шляхом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 73597489 з підстав, передбачених п. 11 ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із надсиланням до відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції м. Одеса 17.01.2024р. повідомлення про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.

В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що державний виконавець надсилаючи повідомлення про вирішення питання щодо притягнення керівника підприємства ПП КК КОІН до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду, яке не може бути виконано без участі боржника, не виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, як то передбачено абз.2 ч. 3. ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з апеляційною скаргою в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 у цій справи та у в задоволенні скарги відповідача відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала прийнята з грубим порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Так, за твердженням апелянта, накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Як вважає скаржник, направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

З огляду на таке, апелянт вважає, направлення до правоохоронних органів повідомлення про притягнення керівника підприємства до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду, не позбавляє державного виконавця можливості продовження здійснення примусового виконання рішення суду до самостійного встановлення необхідності у закінченні виконавчого провадження, після з`ясування та вжиття всіх, на розсуд виконавця, заходів щодо можливості реального виконання рішення суду в примусовому порядку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження по справі №916/584/23 за апеляційною скаргою Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 та призначено справу до розгляду на 10.04.2024.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від відповідача в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що державний виконавець у порушення приписів Закону України «Про виконавче провадження» не виніс постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із надсиланням до правоохоронних органів повідомлення про притягнення боржника до кримінальної відповідальності, а тому місцевий господарський суд виріс законну та обґрунтовану ухвалу про задоволення скарги відповідача.

Під час судового засідання від 10.04.2024 представник відповідача надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вже було вказано вище, рішенням Господарського суду Одеської від 27.07.2023 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 у цій справі, зокрема зобов`язати відповідача вчинити дії, а саме передати позивачу за актом приймання-передачі документацію на будинок.

На виконання названих рішення та постанови видано відповідні накази.

14.12.2023 старшим державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Поліщуком К.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/584/23 від 13.12.2023, яким зобов`язано ПП КК КОІН передати ОСББ П`ЄР за актом приймання-передачі документацію на будинок, розташований за адресою: місто Одеса, провулок Успенський, 11, згідно переліку, наведеному у наказі, та у постанові зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

29.12.2023 старшим державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про накладення штрафу на користь держави у розмірі 5100 грн, у зв`язку з невиконанням ПП КК КОІН вимоги виконавчого документу у встановлені строки. Зобов`язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальні відповідальність за умисне невиконання рішення.

12.01.2024 старшим державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про накладення штрафу на користь держави у розмірі 10200 грн, у зв`язку з невиконанням ПП КК КОІН вимоги виконавчого документу у встановлені строки. Зобов`язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальні відповідальність за умисне невиконання рішення.

17.01.2024 старший державний виконавець Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Поліщук К.Г. направив до Відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції м. Одеса повідомлення №12091, в якому просив вирішити питання щодо притягнення керівника підприємства ПП КК КОІН до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду, яке не може бути виконано без участі боржника.

Звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ПП КК КОІН послалось на те, що виконавець у порушення приписів ст. 39 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку із надсиланням повідомлення про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду одночасно не прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження.

Приймаючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд погодився з такими доводами заявника та задовольнив скаргу у повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський суд наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (§ 40 рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" (Case of Hornsby v. Greece) № 18357/91).

У відповідності до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Положеннями ст. 343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

За змістом статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша цієї статті). Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої цієї статті). Виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції та інших осіб; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункти 5, 6, 15, 16 та 22 частини третьої цієї статті).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частин першої та другої цієї статті за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною третьою цієї статті виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом (абзац другий частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження").

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (абзац третій частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження").

Отже, відповідно до частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (див. підпункт 8.2 постанови КГС ВС від 25.09.2020 у справі №924/315/17).

В обох випадках, про які йдеться в абзацах другому та третьому частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець має звернутись до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення. Однак ухвалити постанову про закінчення виконавчого провадження після такого звернення виконавець може лише у разі невиконання боржником рішення суду, яке не може бути виконане без його участі (абзац третій частини третьої статті 63 України "Про виконавче провадження"). Якщо ж судове рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець після відповідного звернення до правоохоронних органів не закінчує виконавче провадження, а продовжує вживати передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи, спрямовані на примусове виконання такого рішення.

При цьому накладення штрафів і направлення подання (повідомлення) правоохоронним органам про притягнення боржника до кримінальної відповідальності самі собою не є достатніми заходами з виконання судового рішення. Звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не означає, що виконавець вжив усіх можливих заходів для виконання рішення суду, а свідчить лише про вжиття ним передбачених законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду. Схожі висновки викладені у постанові КЦС ВС від 22.06.2022 у справі №607/2547/20.

Разом із цим судове рішення про зобов`язання передати предмети може бути виконано також у порядку, передбаченому статтями 10 і 60 Закону України "Про виконавче провадження", а також положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Мін`юсті 02.04.2012 за № 489/20802 (далі - Інструкція) (див. висновки КГС ВС, викладені у підпункті 4.18 постанови від 13.09.2021 у справі №902/862/15).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" одним із заходів примусового виконання рішення є вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні.

Частиною першою статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

Відповідно до пунктів 22, 23 та 24 розділу VIII Інструкції в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, здійснюється в установлений виконавцем строк за участю сторін виконавчого провадження. Виконавець у присутності понятих вилучає у боржника предмети, зазначені у виконавчому документі, і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт передачі. Акт складається у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під підпис. У разі відсутності боржника та якщо рішення може бути виконано без його участі, виконання рішення проводиться за участю стягувача або його представника та двох понятих.

Аналіз наведених положень Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції дозволяє дійти висновку, що судове рішення про передачу предметів може бути виконано без участі боржника, зокрема, шляхом вилучення предмета, зазначеного у виконавчому документі, і передачі його стягувачу або його представнику в присутності двох понятих, про що складається відповідний акт.

Так, у даному випадку рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій було зобов`язано відповідача передати позивачу за актом приймання-передачі документацію на будинок, розташований за адресою: місто Одеса, провулок Успенський, 11.

На переконання колегії суддів, та обставина, що саме відповідач (боржник) за судовим рішенням зобов`язаний передати ОСББ документи, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення боржником воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу другого частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження".

У даному випадку, хоч судове рішення і зобов`язує саме відповідача вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов`язаним з його особою та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, зокрема передбачених пунктом 3 частини першої статті 10 та статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження".

Даний висновок підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 по справі №910/7310/20.

Відтак, колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що державний виконавець повинен був одночасно з надсиланням повідомлення до органу досудового розслідування про вчинення боржником кримінального правопорушення винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а тому й не вбачає жодних порушень вимог Закону України "Про виконавче провадження", зокрема ст. 63 цього закону з боку державного виконавця.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що чинне законодавство України передбачає адміністративну (статті 75, 76 Закону України «Про виконавче провадження» та інші нормативно-правові акти) і кримінальну (стаття 382 Кримінального кодексу) відповідальність за невиконання судового рішення.

За суб`єктом злочину це може бути фізична особа, проти якої прийнято та винесено судове рішення та зобов`язано вчинити певні дії або утриматись від таких, юридична особа в особі посадової особи керівника, який виступає від її імені та в її інтересах, або службова особа державного органу, яка, відповідно до повноважень, повинна була вчинити дії по виконанню судового рішення або завдяки своїм повноваженням мала можливість перешкодити останньому.

З огляду на те, що у даному випадку рішення суду не виконується юридичною особою, відповідно й повідомлення про притягнення боржника (юридичної особи) до кримінальної відповідальності має стосуватися певного суб`єкту, а саме керівника, який виступає від імені та в інтересах такої особи, у даному випадку ПП КК КОІН.

Втім, зі змісту наданого до матеріалів справи повідомлення про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду не можливо встановити конкретного суб`єкта (керівника юридичної особи), якого державний виконавець просить притягнути до кримінальної відповідальності, оскільки відповідне повідомлення містить лише абстрактне посилання на керівника підприємства без зазначення його прізвища, ім`я, адреси, інших індивідуальних ознак для ідентифікації відповідної особи.

На вказані обставини місцевий господарський суд також не звернув уваги та не надав їм належної оцінки.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що скарга ПП КК КОІН на дії державного виконавця є необґрунтованою, що відповідно зумовлює прийняття рішення про відмову у її задоволенні.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала скасуванню із прийняттям рішення про відмову у задоволенні скарги відповідача на дії державного виконавця.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 по справі №916/584/23 - скасувати.

У задоволенні скарги Приватного підприємства КК КОІН на дії та бездіяльності державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 73597489 стосовно примусового виконання судового наказу Господарського суду Одеської області від 13.12.2023 у справі №916/584/23 відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства КК КОІН на користь Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 3028 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.04.2024.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Таран С.В.