Рішення

від 16.04.2024 по справі 753/794/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 753/794/24

провадження № 2/753/3097/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Потапенко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, суд -

ВСТАНОВИВ :

Позивач в особі ПрАТ «Просто-Страхування» у грудні 2023 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення понесених витрат, пов`язаних із виплатою страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги (регресу).

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Смарт», д.н.з. НОМЕР_1 , цивільно-правова відповідальність власника якого ( ОСОБА_2 ) була застрахована відповідно до Поліса № ЕР213874729 обов`язкового страхування цивільно-правової відповаідальнсоті власників транспортних засобів від 01.04.2023 року, 03.04.2023 року о 10 год. 45 хв. в порушення п.п.2.3 «а» ПДР України на вул. Богатирській, 90 в м.Києві, перед виїздом не перевірила та не забезпечила технічно-справний стан транспортного засобу, внаслідок чого під час руху у автомобіля «Смарт», д.н.з. НОМЕР_1 , відірвалось ліве заднє колесо та пошкодило транспортний засіб - автомобіль «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався позаду, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів з матеріальними збатками.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 03 травня 2023 року, яка набула чинності відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 10 липня 2023 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України із накладенням штрафу на користь держави.

В наслідок ДТП з винних дій ОСОБА_1 було завдано шкоди автомобілю «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 .

20.04.2023 року до ПрАТ «Просто-Страхування» звернулась ОСОБА_3 , як власниця автомобіля Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , із заявою про подію, що має ознаки страхового випадку.

Відповідно до висновку/калькуляції № 163594 від 24.04.2023 року вартість відновлювального мемонту автомобіля Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 117 857 грн. 20 коп., а вартість матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу - 44 772 грн. 16 коп.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_3 , ПрАТ «Просто-Страхування» пройняло рішення про визнання ДТП від 03.04.2023 року страховим випадком, про що 08.08.2023 року складено страховий акт № 163594, із визначеною сумою до виплати страхового відшкодування 44 772 грн. 16 коп. з урахуванням ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, виплата якої з урахуванням розрахунку про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, зробленого позивачем, здійснена ним 09.08.2023 року на підставі заяви страхувальника та платіжного доручення № 4072 в сумі 44 772 грн. 16 коп.

Відповідно до пп.38.1.1 ст.38 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригоди визнана в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідноситі технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

У зв`язку з проведеною позивачем регламентною виплатою потерпілому у позивача відповідно до пп.38.1.1 ст.38 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникло право зворотної (регресної) вимоги до винної у ДТП особи - відповідача, що й стало підставою звернення до суду із цим позовом.

В судове засіданні позивач не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності з підтриманням позовних вимог з тих же підстав, просив їх задовольнити, з можливим ухваленням заочного рішенння.

Представник відповідача ОСОБА_4 , діючий на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 01.04.2024 року, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав уцілому та просив відмовити у їх задоволенні за необґрунтованістю та недоведеністю. Вважаючи, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення понесених витрат у порядку регресу відповідно до пп.38.1.1 ст.38 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки поведінка відповідача була добросовісною, транспортний засіб, яким вона керувала, відповідав всім нормам та стандартам, жодних технічних несправностей чи невідповідностей вимогам розліду 31 Правил до моменту ДТП не було, а відтак, у позивача відсутні підстави подавати регресний позов до відповідача. Відповідачка 17.05.2023 року на вимогу потерпілої у позасудовому порядку виплатила їй матеріальне відшкодування за шкоду, завдану в ДТП, в розмірі 74 000 грн. Позивач втратив з 28.04.2023 року статус страховика згідно з рішенням Правління НБУ від 27.04.2023 року, а тому не може звертатись до суду із цим позовом. Відповідачка є інвалідом ІІІ-групи, безпосередньо постраждала від влучання російської ракети в будинок, у зв`язку із чим просить відмовити у позові.

Відповідачем подано відзив на позов від 01.04.2024 року, доводи якого зводяться до вказаних висновків.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Наведені обставини свідчать, що сторони завчасно повідомлені про розгляд справи судом.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - спрощеного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до неї до відповідача, із роз`ясненим правом надання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення за відсутності позивача за погодженням сторін.

Вислухавши пояснення представника відповідача, його доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

Розгляд справи відбувся у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст. 279 ЦПК України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 279 ЦПК України).

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Смарт», д.н.з. НОМЕР_1 , цивільно-правова відповідальність власника якого ( ОСОБА_2 ) була застрахована в ПрАТ «Просто-Страхування» відповідно до Поліса № ЕР213874729 обов`язковового страхуання цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів від 01.04.2023 року, 03.04.2023 року о 10 год. 45 хв. в порушення п.п.2.3 «а» ПДР України на вул. Богатирській, 90 в м.Києві, перед виїздом не перевірила та не забезпечила технічно-справний стан транспортного засобу, внаслідок чого під час руху у автомобіля «Смарт», д.н.з. НОМЕР_1 , відірвалось ліве заднє колесо та пошкодило транспортний засіб - автомобіль «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався позаду, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів з матеріальними збитками (а.с.5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12-15, 16-20, 21-22, 23-33, 34, 35).

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 03 травня 2023 року, яка набула чинності відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 10 липня 2023 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України із накладенням штрафу на корсить держави (а.с.16-20).

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В наслідок ДТП з винних дій ОСОБА_1 було завдано шкоди автомобілю «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с.16-20, 35, 36).

20.04.2023 року до ПрАТ «Просто-Страхування» звернулась ОСОБА_3 , як власниця автомобіля Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , із заявою про подію, що має ознаки страхового випадку (а.с.6-9).

Відповідно до висновку/калькуляції № 163594 від 24.04.2023 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , визначено в сумі 117 857 грн. 20 коп., а вартість матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу - 44 772 грн. 16 коп. (а.с.31-33).

За результатами розгляду заяви ОСОБА_3 ПрАТ «Просто-Страхування» пройняло рішення про визнання ДТП від 03.04.2023 року страховим випадком., про що 08.08.2023 року складено страховий акт № 163594, із визначеною сумою до виплати страхового відшкодування 44 772 грн. 16 коп. з урахуванням ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, виплата якої з урахуванням розрахунку про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, зробленого позивачем, здійснена позивачем 09.08.2023 року на підставі заяви страхувальника та платіжного доручення № 4072 в сумі 44 772 грн. 16 коп. (а.с.35, 36).

Відповідно до статті 8 Закону № 85/96-ВР страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до пп.38.1.1 ст.38 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регрес ний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригоди визнана в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідноситі технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

У зв`язку з проведеною позивачем регламентною виплатою потерпілому, у такого позивача виникло право зворотної (регресної) вимоги до винної у ДТП особи - відповідача відповідно до пп.38.1.1 ст.38 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а доводи відповідача про протилежне, спростовуються вказаним положенням закону, а тому суд відхиляє їх. Окрім цього, оцінку невідповідності технічного стану транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху України автомобіля, яким керувала відповідача на час ДТП, суд надав оцінку у постанові суду під час розгляду справи про притягнення її до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України (а.с.16-20). Й доводи відповідача про те, що позивач втратив з 28.04.2023 року статус страховика згідно з рішенням Правління НБУ від 27.04.2023 року, унаслідок чого втартив право звернення до суду із цим позовом, не зслуговують на увагу, оскільки вказане рішення не забороняє позивачу звертатися до суду із позовами до боржників за захистом порушеного права. Й те, що відпрвідачка є інвалідом ІІІ-групи, безпосередньо постраждала від влучання російської ракети в будинок, також не є підставами для відмови у цьому позові за необґрунтованості.

Відповідно до пункту першого статті 22 зазначеного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Вирішуючи питання про відшкодування матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, судом взято за основу Висновок/калькуляцію № 163594 від 24.04.2023 року про вартість відновлювального ремну автмомобіля, на тій підставі, що він відповідає вимогам законодавства, що регулює професійну оціночну діяльність в Україні, має всі необхідні розрахунки визначення вартості матеріального збитку та виконаний з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, й не спростовується відповідачем уцілому.

Статтею 29 зазначеного Закону встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Проте частиною 3 зазначеної статті визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. За таких правових підстав, суд застосовує спеціальну норму, регулюючу дані правовідносини - статтю 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за наслідками вимог частини 3 статті 22 ЦК України.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи позивача, які наведені у позові, відповідача у відзиві на позов, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, бгрутованими та такими, що підлягають задоволенню; обставини, що спростовують позовні вимоги судом не встановлені.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір - 2 684 грн. 00 коп., а також понесені витрати на правову допомогу в сумі 6 000 грн. 00 клп., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивачем надано документи (плітажні квитанції) про понесені ним витрати у таких сумах (а.с.49, 51).

Зважаючи на те, що позивач надав до суду докази про понесені ним витрати на правову допомогу у сумі 6 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною квитанцією та розрахунком витрачених нормо - годин щодо надання правової допомоги, звітом про надані послуги й актом приймання-передачі послуг правничої, з відповідача, за правилом п.1 ч.2 ст. 141, з урахуванням положень ст. 135, ст. 137 ЦПК України, підлягає стягненню понесені позивачем витрати на правову допомогу у визначеній сумі, й суд вважає, що позивач має право на компенсацію понесених витрат на правову допомогу, яким доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим та має розумний розмір, й відповічем не спростований.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 22, 1166, 1188, ч.1 ст.1191 ЦК України, ст. ст. 9, 38, 40, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 9, 27 Закону України «Про страхування», Закону України «Про судовий збір», п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_3 , на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування», код ЄДРПОУ - 24745673, 44 772 грн. 16 коп. - витрат, пов"язаних із виплатою страхового відшкодування, 2 684 грн. 00 коп. - судового збору, 6 000 грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу, а всього - 53 456 (п`ятдесят три тисячі чотириста п`ятдесят шість) грн. 16 (шістнадцять) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СУДДЯ: