Рішення

від 16.04.2024 по справі 759/1915/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/1915/24

пр. № 2/759/2033/24

16 квітня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Кривонос Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ТСЛ Лемберг» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у січні 2024 р. до суду надійшла вищезазначена позовна заява, позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути із ПП «ТСЛ Лемберг» на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки, заподіяні в результаті ДТП у розмірі 51517 грн 12 коп.

В обґрунтування позову зазначає, що 08.08.2023 сталася ДТП за участю ТЗ «DAF XF 460 FT» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та ТЗ «Toyota-Prius» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 згідно якої, водія ОСОБА_2 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальність, що підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 23.08.2023. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПАТ СК «ТАС». В подальшому за заявою позивача 18.08.2023 о 11 год. 00 хв. проведено експерту оцінку ТЗ «Toyota-Prius» д.н.з. НОМЕР_2 про що відповідач повідомлений належним чином, шляхом телефонограми, проте на проведення експертної оцінки не з`явився, а також на момент звернення до суду відновлювальний ремонт ТЗ позивача не проведений. Отже відповідно до проведеної експертної оцінки ТОВ «Експертная компанія Укравтоекспертиза Стандарт» вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ «Toyota-Prius» д.н.з. НОМЕР_2 складає 133317 грн 60 коп., вартість матеріального збитку становить 87458 грн 48 коп., при цьому вартість проведення самої експертної оцінки - 5000 грн 00 коп., після чого позивачу на підставі повідомлення №12852/9123 від 07.09.2023 страховиком виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 80764 грн 45 коп., враховуючи суму франшизи 3200 грн 00 коп., проте в подальшому позивач звернулася до відповідача із заявою про відшкодування різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, та про відшкодування збитків пов`язаних ДТП, однак відповідач залишив вказану заяву без задоволення. У результаті чого, позивач вважає, що відповідач повинен відшкодування залишок від суми вартості відновлювального ремонту, що складає: 133317 грн 60 коп. - 87458 грн 48 коп. = 45859 грн 12 коп.; витрати позивача на проведення експертної оцінки складає 5000 грн 00 коп.; витрати на нотаріально засвідчений переклад технічного паспорту ТЗ «Toyota-Prius» д.н.з. НОМЕР_2 у розмірі 600 грн 00 коп.; витрати на поштові відправлення на ім`я відповідача у розмірі 58 грн 00 коп., що в загальній сумі складає 51517 грн 12 коп.

14.02.2024 від ПП «ТСЛ Лемберт» надійшов відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію тим, що із долучених документів неможливо встановити реальний розмір понесених позивачем витрат на відновлення (ремонт) транспортного засобу, тобто немає правових підстав для ствердження про обґрунтованість заявлених позовних вимог, окрім цього відповідач посилаючись на п. 4 Методики, зазначає, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. Також відповідач послався на розділ 5 п. 7 Правил від 28.11.2014 №615, зазначаючи, що документами, які підтверджують надання послуги є акт приймання-передачі КТЗ після надання послуг із технічного обслуговування чи ремонту, наряд-замовлення підписаний контролером якості та замовником, документ, що підтверджує оплату послуг рахунок-фактура, проте ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження реального розміру завданої шкоди, а тому такі вимоги є необґрунтованими. Також відповідач вказав, що у відповіді на звернення позивача було прохання про надання підтвердження понесених витрат та зазначили, що не можливо виплатити запитану позивачем суму коштів, оскільки останньою не доведено її обґрунтованості, проте позивач умисно проігнорувала вказане прохання відповідача, при цьому позивач повідомляла про здійснений нею ремонт пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу, однак не надала для ознайомлення документацію, яка б підтверджувала реальність понесених нею витрат та реальну вартість відновлювального ремонту, а в позовній заяві зазначила, що відновлювальний ремонт, нібито, не здійснювався, що суперечить її твердженням, в результаті чого відповідач вважає, що позивач намагається приховати факт здійснення відновлювального ремонту, оскільки не може підтвердити його реальну вартість відповідними документами. На підставі чого відповідач ставить під сумнів твердження позивача про те, що пошкоджений транспортний засіб досі не відновлений (а.с. 55-60).

26.02.2024 від позивача надійшло електронну адресу суду» відповідь на відзив, де зазначила, що відповідач у своєму відзиві посилається на те, що нібито позивач повідомляла про здійсненний нею ремонт пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу, що є припущенням, не відповідає дійсності та не підтверджено жодним належним та допустимим доказом, при цьому доказом того, що відповідач не звертався до позивача з проханням про надання документально підтвердженої актуальної інформації про фактичний технічний стан її КТЗ «Toyota-Prius» д.н.з. НОМЕР_2 є лист-відповідь ПП «ТСЛ Лемберт» від 25.12.2023 у своєму відзиві відповідач посилається на постанову Верховного Суду в справі №922/4013/17 від 25.07.2018, вказуючи, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу, проте посилання відповідача на вказані висновки Верховного суду не можна брати до уваги, оскільки у вказаних справах позивачами вже були витрачені кошти на відновлювальний ремонт, а позивач відновлювальний ремонт свого КТЗ не проводила (а.с. 70-72).

11.03.2024 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача, звертаючи на увагу на те, що позивачем так і не доведено реальний обсяг витрат на ремонт транспортного засобу, оскільки відсутня деталізація вартості відновлювального ремонту, що позбавляє можливості відповідача об`єктивно встановити правомірність та повноту вимог позивача, крім цього представник відповідача стверджує, що в телефонній розмові позивачем було усно повідомлено відповідача, що нею проведено відновлювальний ремонт її транспортного засобу, проте дійсний обсяг понесених витрат на вказаний ремонт відповідачу не відомо, тобто відсутня актуальна інформація про технічний стан КТЗ «Toyota-Prius» д.н.з. НОМЕР_2 , яку позивачем так і не було надано, а отже аргументи викладені у відповіді на відзив є необґрунтованими, безпідставними та передчасними (а.с. 119-123).

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого - суддю Ул`яновську О.В. (а.с. 49, 50).

Ухвалою судді від 26.01.2024 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням без виклику сторін (а.с. 51, 52).

Ухвалою суді від 15.02.2024 за клопотанням представника відповідача витребувано у ОСОБА_1 документально підтверджені актуальну інформацію з якої вбачається фактичний стан КТЗ «Toyota Prius» д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 66, 67).

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

ІІІ. Фактичні обставини справи

судом встановлено, що ОСОБА_2 08.08.2023 о 13 год. 40 хв., за адресою: м. Київ, вул. Кільцева-Дорога, 126 керуючи ТЗ «DAF XF 460 FT» д.н.з. НОМЕР_1 при зміні напрямку руху, при перестроюванні, не надав перевагу в русі ТЗ «Toyota-Prius» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , що рухався в попутньому напрямку по тій смузі на яку він мав намір перестроїтись та скоїв з ним зіткнення, що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 23.08.2024 ОСОБА_2 притягнено до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн 00 коп. (а.с. 8).

Відповідно до п. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається із полісу №ЕР-21478084 цивільно-правова відповідальність ПП «ТСЛ Лемберт» застрахована у ПрАТ «СГ «ТАС» з 00:00 27.05.2023 по 26.05.2024 включно, щодо забезпечення ТЗ «DAF XF 460 FT» д.н.з. НОМЕР_1 страхова сума на одного потерпілого за шкоду завдану майну становить 160000 грн 00 коп., сума франшизи 3200 грн 00 коп. (а.с. 9).

На підставі заяви ОСОБА_1 від 19.08.2023 складено звіт про визначення вартості матеріального збитку КТЗ «Toyota-Prius» д.н.з. НОМЕР_2 вих.№С92/23 від 20.08.2023 згідно висновку якого ринкова вартість не розмитненого КТЗ «Toyota-Prius» д.н.з. НОМЕР_2 визначена за порівняльним підходом може складати 146035 грн 56 коп.; вартість відновлювального ремонту становить заподіяного власнику КТЗ становить 133317 грн 60 коп. На підставі виконаних досліджень та рекомендацій, вартість матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ внаслідок ДТП 08.08.2023складає: 87468 грн 48 коп. (а.с. 29-47).

Про проведення вказаної експертизи ОСОБА_1 повідомляла ПП «ТСЛ Лемберг» шляхом телефонограми де зазначила, що просить явитися на проведення оцінки 18.08.2023 о 11 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, вул. Жмеринська, 26 (а.с. 13).

Згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №92/23 від 21.08.2023 виданого директором ТОВ «Експертна компанія Укравтоекспертиза-Стандарт» Горобцем В. щодо виконання роботи: про визначення матеріального збитку КТЗ «Toyota-Prius» д.н.з. НОМЕР_2 , а також квитанції №М27Х-79РН-45КС-1Р1Н від 18.08.2023 ОСОБА_1 сплатила суму на виконану роботу у розмірі 5000 грн 00 коп. (а.с. 12, 14).

Згідно відповіді ПРАТ «СГ «ТАС» №12852/9123 від 07.09.2023 розрахунок суми страхового відшкодування становить 80764 грн 45 коп. з урахуванням суми франшизи 3200 грн 00 коп. (а.с. 14).

25.09.2023 ОСОБА_1 звернулася до ПП «ТСЛ Лемберт» із заявою в якій просила перерахувати на її рахунок залишок вартості відновлювального ремонту у розмірі 45859 грн 12 коп. та вартість витрат на проведення авто товарознавчого дослідження у розмірі 5000 грн 00 коп. (а.с. 17, 18).

25.12.2023 ПП «ТСЛ Лемберт» надав відповідь на звернення позивача від 25.09.2023, де повідомило, що з долучених документів до заяви не зрозуміло на що заявник опирається при посиланні на вартість відновлювального ремонту, оскільки не можливо встановити реальну суму витрат, додавши, що вказана відповідь не є відмовою у виплаті грошових коштів, однак відсутність деталізації вартості відновлювального ремонту позбавляє ПП «ТСЛ Лемберт» можливості об`єктивно встановити правомірність та повноту вимог (а.с. 27, 28).

Згідно квитанції №37АА-Н2ХХ-7669-8К78 від 16.08.2023 ОСОБА_1 , здійснила оплату у розмірі 300 грн 00 коп. за переклад тех. паспорту з литовської мови на українську та нотаріальне засвідчення перекладу 226845 від 16.08.2023 (а.с. 19, 23-25).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа, відповідно до ст. 1192 ЦК України, має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо застосування законодавства про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема у постановах: від 05.05.2018 (справа № 910/7449/17, провадження № 12-104гс18); від 04.07.2018 (справа № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18); від 03.10.2018 (справа № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18); від 19.06.2019 (справа № 465/4621/16-к, провадження № 13-24кс19); від 11.12.2019 (справа № 465/4287/15, провадження № 14-406цс19).

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зробила висновок, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 20.01.2016 розглянув справу № 6-2808 цс 15, предметом якої був спір про відшкодування шкоди. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним.

У постанові від 22.02.2022 у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21), Велика Палата Верховного Суду, у пунктах 136, 137 указаної постанови зазначила, що Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Нормами ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих з наслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Згідно зі ст.ст. 29, 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Частиною 1 ст. 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Системний аналіз пункту 32.7. ч. 1 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 22, абзацу третього пункту 3 ч. 1 ст. 988, ст.ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6., 8.6., 8.6.1., 8.6.2. Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.

При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода в вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

В абзаці 3 пункту 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Вищевказані правові висновки також було викладено Верховним Судом у постанові від 23.10.2019 у справі №337/1673/16-ц та постанові від 20.06.2019 у справі № 362/5422/15.

Так, згідно ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, розмір шкоди, яка відшкодована згідно з вимогами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленого законодавством (ст.29). Страховик відповідача виконав свої зобов`язання, відшкодувавши витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням його зносу, тому у зв`язку із заміною сторони кредитора у деліктних правовідносинах у межах фактичних витрат до позивача перейшло право вимоги у відповідній частині до відповідача, оскільки страхова виплата страховика відповідача є недостатньою для повного відшкодування завданої ним шкоди. Тому різниця між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням підлягає стягненню саме з відповідача.

Так, Верховний Суд України у постанові від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту (п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Статтею 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 6 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Частиною 2 ст. 106 ЦПК України передбачено, що порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення незалежної оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування.

Проведення оцінки та оформлення звіту (результатів оцінки) здійснено без порушення норм методики та ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну і оціночну діяльність в Україні», а тому висновок наданий позивачем судом береться до уваги.

Зважаючи на ту обставину, що сума страхового відшкодування зменшилася на суму франшизи, яка становить 3200 грн 00 коп., то різниця між виплаченою сумою страхового відшкодування та фактичним розміром понесених витрат складає 45859 грн 12 коп., яка повинна бути відшкодована відповідачем згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, який як вбачається із поданих доказів був прийнятий ПрАТ «СГ «ТАС» на підставі якого виплачено страхове відшкодування позивачеві в межах розміру страхового відшкодування. При цьому суд відхиляє твердження відповідача, що позивачем нібито вже було проведено відновлювальний ремонт КТЗ «Toyota-Prius» д.н.з. НОМЕР_2 , оскільки у матеріалах справи такі докази відсутні, а бере до уваги висновок експерта у вигляді звіту про визначення вартості матеріального збитку, що є належним та допустимим доказом, що також не заперечувалося сторонами по справі, окрім цього відповідачем не заперечується факт відшкодування шкоди позивачу у зв`язку із пошкодженням її транспортного засобу.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1. ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Також позивачем було понесено матеріальні витрати за оплату послуг складання звіту про оцінку транспортного засобу №вих.С922/23 від 20.08.2023 в розмірі 5000 грн 00 коп., які також необхідно стягнути з відповідача, оскільки такі витрати були необхідними для визначення вартості матеріального пошкодження її майна з подальшим відшкодуванням шкоди.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, судам слід враховувати, що потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Що стосується заявлених вимог про стягнення витрат понесених за нотаріальне засвідчення перекладу технічного паспорту КТЗ «Toyota Prius» д.н.з. НОМЕР_3 у розмірі 600 грн 00 коп., а також витрати на поштові відправлення у розмірі 58 грн 00 коп., слід зазначити наступне.

У ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є чітко визначений перелік фактичних витрат, які відшкодовуються потерпілій особі у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу, які відшкодовуються винною особою при визначені розміру відшкодування завданої шкоди, проте у ній відсутні витрати пов`язані із перекладом особистих документів, зокрема технічного паспорту КТЗ, а також витрати з поштового відправлення.

Слід відмітити те що позивач у своїх позовних вимогах вказує на те, що вона понесла матеріальні витрати на нотаріальне засвідчення перекладу технічного паспорту КТЗ «Toyota Prius» д.н.з. НОМЕР_3 у розмірі 600 грн 00 коп., проте у матеріалах справи наявна лише квитанція у розмірі 300 грн 00 коп., внаслідок чого вказана вимога не доведена позивачем належним чином.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80рішення у справі «Двойних проти України»(Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Зважаючи на викладене, у вказаних витратах слід відмовити у зв`язку із не доведенням позивачем, що вони були необхідними та неминучими, а їх розмір є належним чином обґрунтованим враховуючи характер заявлених вимог, окрім цього вказані витрати позивач не просила стягнути відповідно до положень ст. 133 ЦПК України.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких умов позовні вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підлягають частковому задоволенню.

V. Розподіл судових витрат

відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду, сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп., проте у прохальній, тому вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України вважає за необхідне судові витрати залишити за сторонами.

На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 15, 979, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 137-141, 258-259, 263-265, 267, 274-279, ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ТСЛ Лемберг» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути із Приватного підприємства «ТСЛ Лемберг» (код за ЄДРПОУ 43102778) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) залишок суми страхового відшкодування, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 45859 (Сорок п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн 12 коп. та витрати на визначення вартості матеріального збитку у розмірі 5000 (П`ять тисяч) грн 00 коп., що загалом становить 50859 (П`ятдесят тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн 12 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати залишити за сторонами.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 16.04.2024