Постанова

від 01.04.2024 по справі 910/19522/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2024 р. Справа№ 910/19522/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.;

представників сторін

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 29.09.2023 (оприлюднено 16.11.2023)

у справі №910/19522/20 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МВК Транс"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про розірвання додаткової угоди

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МВК Транс" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-відповідач) про розірвання додаткової угоди, оформленої додатком 1-8 "умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника" до договору, без застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "МВК Транс" будь-яких штрафних санкцій та неустойки (з урахуванням заяви про зміну предмета позову, поданої 21.12.2020).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 30.06.2020 №40-42678269/2020-003, а також звертав увагу на те, що відповідачем в односторонньому порядку додатком 1-8 змінено умови зазначеного договору, чим поставлено позивача у невигідне економічне становище перед контрагентами, що призвело до унеможливлення здійснення відправлення за новими ставками.

В свою чергу, відповідач проти позову заперечував, стверджуючи про те, що підстави для розірвання додатку 1-8 до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 30.06.2020 №40-42678269/2020-003, передбачені cт.cт.651, 652 Цивільного кодексу України відсутні, оскільки позивач не довів факту порушення відповідачем умов договору чи додатку 1-8 до договору, а змінюючи базову ставку плати за використання вагонів перевізника (Спл), відповідач діяв у відповідності до умов договору; позивач не надав доказів завдання йому шкоди; умови договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та додатку 1-8 до нього не містять підстав для розірвання додатку 1-8, який є невід`ємною частиною договору; замовлення та/або отримання послуг та/або їх оплата за договором засвідчує повну згоду замовника з договором та змінами до нього, а отже, позивач погодився з внесеними змінами та не скористався своїм правом ініціювати зміни до договору після оприлюднення змін до нього у вигляді додатку 1-8 до договору; при здійсненні замовлення на умовах, передбачених додатком 1-8 до договору, позивачеві було відомо, що ставка плати за використання власних вагонів перевізника може бути змінена, в т.ч. і знижена, а отже, така зміна обставин могла настати, що виключає можливість розірвання договору внаслідок зміни істотних обставин.

Короткий зміст рішень господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 у справі №910/19522/20 позов задоволено повністю.

Розірвано додаткову угоду, оформлену додатком 1-8 "умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника" до договору, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "МВК Транс" та Акціонерним товариством "Українська залізниця" без застосування до позивача штрафних санкцій та неустойки.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 у справі №910/19522/20 скасоване, ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 17.02.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі №910/19522/20 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у даній справі та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 17.02.2022 вказав, що ураховуючи те, що умови п.9.4 договору перевезення передбачають право Акціонерного товариства "Українська залізниця" в односторонньому порядку змінювати базову ставку плати за використання власних вагонів перевізника, більш детального дослідження суду потребують наслідки для сторін такої зміни. Проте, як оскаржувана у цій справі постанова (про відмову у задоволенні позову), так й рішення місцевого господарського суду (про задоволення позовних вимог) не містять належної перевірки обставин правової природи договору, спірної додаткової угоди, оформленої додатком 1-8, а також внесення змін до договору перевезення та їх наслідків для сторін на предмет їх відповідності ст.634 Цивільного кодексу України; у справі, що розглядається судами попередніх інстанцій не досліджено спеціальних умов для зміни або розірвання договору приєднання на вимогу сторони, що приєдналася до договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 у справі №910/19522/20 позов задоволено повністю.

Розірвано додаткову угоду, оформлену додатком 1-8 "умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника" до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 03.08.2020 №УЗ-42678269/2020-00015, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "МВК Транс" та Акціонерним товариством "Українська залізниця" без застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "МВК Транс" штрафних санкцій та неустойки.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МВК Транс" витрати по сплаті судового збору у розмірі 6306,00 грн та витрати на проведення судової експертизи у розмірі 312 000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд вказав, що до предмету доказування у даній справі входить, зокрема, питання щодо наслідків (в тому числі економічних) для позивача зміни базової ставки плати за використання власних вагонів перевізника (про що наголосив Верховний Суд при направленні справи на новий розгляд), і для з`ясування цих питань необхідні спеціальні знання з огляду на що у справі, що розглядається, було призначено судову експертизу.

Враховуючи наведений висновок судових експертів, суд вважав доведеними твердження позивача про те, що змінені відповідачем в односторонньому порядку ціни не відповідають рівню ринкових цін, що позбавило позивача можливості надавати послуги на ринкових умовах із збереженням власного фінансового результату, досягнення якого є метою здійснення підприємницької діяльності, тобто зміна цінової/тарифної політики Акціонерного товариства "Українська залізниця" шляхом встановлення нових ставок плати за використання вагонів, що мало місце вже після укладення сторонами договору позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, додатків 1-8 до договору та поданні відповідні замовлення.

Крім того, суд вважав обґрунтованими твердження позивача про те, що за умов нових тарифів він не мав можливості здійснювати відправлення, оскільки вказані вище зміни в тарифах, а також профіцит рухомого складу нівелюють переваги надання послуг з перевезення вантажу із узгодженими строками та обсягами і роблять їх збитковими, а взяті на себе позивачем зобов`язання з відправки вантажу у вагонах перевізника не отримуючи той розмір різниці між стандартною ставкою та ставкою за довгостроковими контрактами призводять до збитковості діяльності позивача як суб`єкта підприємницької діяльності, а Акціонерне товариство "Українська залізниця", надаючи в користування вагони, розумів, що контрагенти, уклавши з Акціонерним товариством "Українська залізниця" єдиний договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, який поєднав в собі послуги з перевезення вантажів та надання в користування вагонів, змушені будуть сплачувати штрафні санкції за простій вагонів, навіть у разі якщо даний простій буде викликаний з вини Акціонерного товариства "Українська залізниця".

З урахуванням наведеного вище суд зазначив, що підстави позову, які викладені позивачем у позовній заяві та заяві про зміну предмету позову знайшли своє підтвердження з огляду на наявні в матеріалах справи документи, у зв`язку з чим, наявні підстави, які передбачені ч.2 ст.634 Цивільного кодексу України, для розірвання спірного правочину.

Позивач як сторона, яка приєдналася, довів, що він, виходячи зі своїх інтересів, не прийняв би таких обтяжливих для себе умов, якби міг взяти участь у визначенні умов спірного правочину. При цьому, позивач не знав і не міг знати, на яких умовах він приєднується до цього правочину.

Відповідач, в свою чергу, не довів належними та допустимими доказами, що позивач знав або міг знати, на яких умовах він приєднався до додатку 1-8 до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 30.06.2020 №40-42678269/2020-003, який для приєднання надало Акціонерне товариство "Українська залізниця".

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МВК Транс" до Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 у справі № 910/19522/20 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зауважив, що позивач не надав належних та допустимих доказів, що він скористався своїх правом ініціювати внесення змін до договору після попереднього опублікування нової редакції договору, яку доповнено додатком 1-8 до договору у порядку, передбаченому договором (п.9.3 договору). Отже, апелянт налогошував, що умовами договору чітко передбачено право та порядок ініціювання замовником внесення змін до договору. Натомість позивач замовляв послуги на умовах, визначених додатком 1-8 до договору, отимував їх та оплачував, отже засвідчив повну згоду з умовами додатку 1-8 до договору, в тому числі, й з незмінністю ставки плати та розміром неустойки. Враховуючи зазначене, відсутні підстави для розірвання додатку 1-8 до договору на підставі ст. 634 ЦК України, оскільки позивач мав право вносити зміни до договору та додатку 1-8 до договору.

Так, позивач, як особа, що здійснює підприємницьку діяльність, знав, на яких умовах він приєднався до договору, що підтверджується, зокрема: заявою про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №42678269/2020-005 від 30.06.2020, відповідно до якої ТОВ «МВК Транс» підтвердило, що останнє в повній мірі ознайомлено з оприлюдненням АТ «Укрзаліниця» на сторніці http://uz-cargo.com/ договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом станом на день подання цієї заяви, ознайомлено з всією інформацією, необхідною для виконання договору та визнає всі умови договору; скріншот з офційного вебсайту філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» як доказ опублікування 21.07.2020 редакції договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, доповненого додатком 1-8; замовлення ТОВ «МВК Транс» на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженням строками та обсягами від 31.07.2020 №42678269/2020-0009, направлене АТ «Укрзаліниця» та підписане електронним цифровим підписом директора ТОВ «МВК Транс» Воротнюка В.Ю. та повідомленням АТ «Укрзаліниця» про часткове погодження замовлення позивача. Таким чином, апелянт вказав, що позивач засвідчив повну згоду замовника з договором та змінами до нього, а також підтвердив обізнаність з умовами додатку 1-8 у тому числі і тим, що ставка плати за користування вагонами при наданні послуги (Спл1) є незмінною на весь строк дії замовлення (п.6.2 додатку 1-8 до договору).

Скаржник зазначив, що вказані вище доводи були викладені відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції, а вичерпні докази вказаного містяться в матеріалах справи, проте були помилково невільовані судом першої інстанції під час вирішення спору, що призвело до незаконного та необгрутованого рішення.

Апелянт також вказав, що доповнення договору додатком 1-8 до нього жодним чином не обмежило права позивача. Умови додатку 1-8 до договору не виключають та не обмежують відповідальність сторін, отже відсутні підстави для розірвання додатку 1-8 до договору на підставі ст. 634 ЦК України.

Крім того, апелянт звернув увагу, що позивач та відповідач, як особи, що здійснюють підприємницьку діяльність діють на власний комерційний ризик і власні прорахунки позивача при здійненні підприємницької діяльності не можуть стати підставою для розірвання договору, в тому числі на підставі ст. 634 ЦК України.

Апелянт наголошуав на помилковості висновків екпертів, оскільки відповіді на поставлені питання, вказані у висновку екпертів є хибними та такими, що зроблені внаслідок неналежного вивчення судовими експертами матеріалів, наданих для проведення відповідних досліджень. Крім цього, висновком експертів не встановлено, що виконання умов додатку 1-8 було б збитковим для ТОВ «МВК Транс». Тому, на думку апелянта, висновки суду щодо наявності у додатку 1-8 умов, що є явно обтяжливими для ТОВ «МВК Транс» є хибними, не підтвердженими належними та допустими доказами та грунтуються на припущеннях. Матеріали справи не містять документів, з аналізу яких можливо було б встановити збитковість діяльності ТОВ «МВК Транс» у зв`язку з виконанням додатку 1-8 та встановленого останнім тарифу.

Скаржник також звернув увагу, що позивач просить у позовних вимогах розірвати додаткову угоду офомлену додатком 1-8 укладену 03.08.2020 № УЗ-42678269/2020-00015. Проте є незрозумілим поєднання у позовних вимогах питання розірвання додатку 1-8 та реквизитів повідомлення про погодження замовлення позивача на отримання послуги. Зауважив, що законодавством не передбачено можливості розірвання договору в частині.

Апелянт стверджував, що дії позивача підпадають під дію принципу заборони суперечливої поведіки, оскільки замовник просить визнати розірвати додаток 1-8 до договору, який було укладено за загодою сторін, на підставі їх вільного волевиявлення, і виконувались сторонами протягом тривалого періоду часу. На думку апелянта, позивач ухиляючись від відповідальності за ненвиконання ним своїх зобов`язань, зловживає своїм правом на оскарження договору.

Крім того, апелянт наголошував на відсутності правових підстав для звільнення позивача від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов`язань, зокрема, від сплати неустойки, визначеної у розділі 7 додатку 1-8 за весь невиконаний строк та обсяг перевезень, зазначений у замовленні.

За доводами апелянта, відсутні підстави також для розірвання додатку 1-8 до договору на підставі ст.ст.651-652 ЦК України, оскільки позивач не довів факту порушення відповідачем умов договору чи додатку 1-8 до нього.

Також апелянт посилався на останню судову практику Верховного Суду у тотожній справі №910/20596/20, якою встановлено відсутність підстав для розірвання додатку 1-8 до договору як на підставі ст.652 ЦК України, так і на підставі статті 634 ЦК України.

15.03.2024 від представника відповідача до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення у справі аналогічні, поясненням, викладеним у апеляційній скарзі.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 04.01.2024, зазначив, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Позивач вказав, що посилання відповідача на нереалізацію позивачем права на ініціювання внесення змін чи відмову від замовлених послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника з метою припинення несення збитків у зв`язку із неможливістю виконання його замовлень є необґрунтованим, оскільки скаржнику достеменно відомо, що внесення змін здійснюється виключно за його волею, а відмова від замовленої послуги зумовить обов`язок позивача оплатити її в повному обсязі.

Також позивач зазначив про відсутність підстав для відхилення висновку судових експертів, який був судом врахований при прийнятті рішення. Отже, враховуючи зазначений висновок експертів, на думку позивача, судом першої інстанції правомірно визначено доведеним твердження позивача про те, що змінені відповідачем в односторонньому порядку ціни не відповідають рівню ринкових цін, що позбавило позивача можливості надавати послуги на ринкових умовах із збереженням власного фінансового результату, досягнення якого є метою здійснення підприємницької діяльності, тобто зміна цінової/тарифної політики АТ «Укрзаліниця» шляхом встановлення нових ставок плати за використання вагонів, що мало місце вже після укладення сторонами договору позбавило позивача того, на що він розрахував при укладенні договору, додатків 1-8 до договору та поданні відповідного замовлення.

Крім того, позивач вважав обґрунтованими посилання суду першої інстанції, що за умов нових тарифів позивач не мав та не має можливості здійснювати відправлення, оскільки вказані вище зміни в тарифах, а також профіцит рухомого складу нівелюють переваги надання послуг з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами і роблять їх збитковими, а взяті на себе позивачем зобов`язання з відправки вантажу у вагонах перевізника не отримуючи той розмір різниці між стандартною ставкою та ставкою за довгостроковими контрактами призводять до збитковості діяльності позивача як суб`єкта підприємницької діяльності, а АТ "Українська залізниця", надаючи в користування вагони, розуміє, що контрагенти, уклавши з АТ "Українська залізниця" єдиний договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, який поєднує в собі послуги з перевезення вантажів та надання в користування вагонів, змушені будуть сплачувати штрафні санкції за простій вагонів, навіть у разі якщо даний простій буде викликаний з вини АТ "Українська залізниця".

Таким чином позивач зазначив, що судом вірно встановлено та не спростовано відповідачем, що позивач як сторона, яка приєдналася, довів, що він, виходячи зі своїх інтересів, не прийняв би таких обтяжливих для себе умов, якби міг взяти участь у визначенні умов спірного правочину. При цьому, позивач не знав і не міг знати, на яких умовах він приєднується до цього правочину.

Стосовно посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 27.04.2023 у справі №910/20596/20, позивач вказав, що виходячи з фактичних обставин справи №910/20596/20 позивач у досудовому порядку звертався до відповідача з ініціативою припинити (розірвати) договір. У свою чергу, у справі, що розглядається №910/19522/20 позивач не ініціював розірвання договору у досудовому порядку на підставі п.12.2-12.3 договору. Крім того, зауважив на відмінності доказової бази у справі №910/19522/20, зокрема, за рахунок проведення експертного дослідження, який було враховано судом.

Позивач також посилався на наявність чотирьох складових істотної зміни обставин згідно з ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України, що підтверджується тим, що:

- в момент подачі замовлень (укладення додатку 1-8 до договору) сторони виходили з того, що зобов`язання за договором будуть виконуватися належно відповідно до запропонованих умов, а відповідач дотримається наданих позивачу гарантій, зокрема із збереження економічної доцільності укладеної угоди, з якої виходив позивач при направленні замовлень;

- зміна обставин, пов`язана зі зменшенням економічно вигідної різниці між базовою загальною ставкою та ставкою за довгостроковими контрактами, не могла бути усунута позивачем, як заінтересованою стороною, оскільки саме відповідач визначає умови надання своїх вагонів у користування, а сторона позивача позбавлена можливості вплинути на такі рішення. Пропозиції позивача щодо врегулювання вказаного питання проігноровані відповідачем;

- виконання додатку 1-8 до договору перевезення в даний час (на момент звернення позивача з позовом) порушує співвідношення майнових інтересів сторін договору та позбавляє позивача права на отримання того, на що він розраховував при його укладенні, оскільки договір укладався з метою економічної взаємовигідної діяльності сторін, проте внаслідок дій відповідача став таким через, які сторона позивача несе збитки;

- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач, оскільки дана обставина викликана внутрішньою волею сторони відповідача, зокрема діями відповідача, які завдають шкоди майновим інтересам позивача, а відтак ця обставина не може вважатись ризиком який несе сторона позивача.

Таким чином, на думку позивача, підтверджується факт наявності істотної зміни обставин у правовідносинах сторін за додатком 1-8 до договору, що є правовою підставою застосування ч. 2 ст. 652 ЦК України з наслідками такого застосування, визначеними ч.3 ст. 652 ЦК України (без застосування штрафних санкції до позивача), що свідчить про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

29.03.2024 представником позивача до Північного апеляційного господарського суду були надані заперечення на додаткові пояснення відповідача аналогічні відзиву на апеляціну скаргу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2023 справу № 910/19522/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/19522/20.

30.11.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/19522/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 залишено без руху.

18.12.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" про усунення недоліків, з копією платіжної інстанції №683795 від 30.10.2023 про сплату судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 у справі № 910/19522/20 та призначено розгляд справи на 12.02.2024.

У судовому засіданні 12.02.2024 оголошено перерву у розгляді справи № 910/19522/20 до 18.03.2024.

Судове засідання 18.03.2024 не відбулось у зв`язку із перебуванням головуючого судді Майданевича А.Г. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 перепризначно розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 у справі № 910/19522/20 на 01.04.2024.

01.04.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду представником ТОВ «МВК Транс» адвокатом Терземаном Д.В. подано клопотання про відкладення розгляду справи № 910/19522/20 на іншу дату, у зв`язку з тим, що представник Товариства раптово захворів, а тому не може прийняти участь у судовому засіданні призначеному на 01.04.2024.

Колегія суддів, дослідивши вказане клопотання, зазначає наступне.

Відповідно до пункту 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №910/6097/17.

Отже, судом взято до уваги, що Північним апеляційним господарським судом явка представників сторін до суду не визнавалась обов`язковою. Поруч із цим, представник позивача був присутній у судовому засіданні 12.02.2024 та висловив свою позицію по суті спору.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Крім того, згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відтак, наведені позивачем у клопотанні про відкладення розгляду справи причини неявки у судове засідання його представника не є поважними, оскільки доказів своєї хвороби він не надав.

З огляду на вказане вище, колегія суддів, враховуючи доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача, у зв`язку з чим, відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Позиції учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.02.2024 заперечував проти доводів апеляційної скарги, надавши свої пояснення, в яких просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 01.04.2024 підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Проте, на оголошення вступної та резолютивної частини постанови не з`явилася.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

31.05.2020 Акціонерним товариством "Українська залізниця" оприлюднено як публічну пропозицію для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/ договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору, його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою.

Згідно з п.1.5 договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Пунктами 1.6 та 1.7 договору визначено, що договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).

Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.

У п.п.1.8-1.10 договору встановлено, що умови договору, що потребують визначення окремих параметрів їх надання (окрему станцію надання послуг, ін.) набувають сили і застосовуються у відносинах сторін шляхом надання перевізником пропозиції укласти такі додаткові умови до договору (оферти), прийняття пропозиції (акцепту) замовником та підтвердження її прийняття перевізником з підтвердженням таких умов надання послуг. Приймаючи пропозицію отримання послуг на умовах, що потребують визначення окремих параметрів їх надання, замовник засвідчує, що ознайомився та згоден з такими умовами.

Перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє другій стороні у власній інформаційній системі повідомлення з накладенням КЕП: - або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення; - або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника як платника, коду вантажовідправника / вантажоодержувача. Код платника є номером договору з замовником. До отримання повідомлення про укладення договору, друга сторона має право відкликати свою заяву (акцепт) про прийняття пропозиції укласти договір.

Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п.12.1 договору.

Згідно з п.п.3.1, 3.2 договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.

Замовник зобов`язаний сплачувати провізні платежі за перевезення вантажу у власному вагоні перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад), які складаються з:

1) плати за перевезення (провізної плати) навантаженого власного вагону перевізника та інших платежів, які визначаються за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника;

2) компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 1-2 до договору. У випадку оформлення відправки вантажу на експорт сплачуються додаткові збори, передбачені п.п.5, 7 розд. ІІІ Збірника тарифів, окремо для завантаженого та порожнього вагонів;

3) плати за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) за нормативний термін доставки. У разі використання з 01.10.2020 власного вагону Перевізника після "подвійних операцій", передбачених Правилами користування вагонами, компенсація витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону Перевізника та плата за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів у порожньому рейсі не нараховується

Пунктом 9.4. договору унормовано, що зміни (доповнення) до договору перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням КЕП. Зміни до договору, в тому числі ставки плати, коефіцієнти та інші умови платежів, вступають в дію через 30 календарних днів від дня їх оприлюднення або пізніше, якщо це вказано в повідомленні про оприлюднення. Зміни до договору, які зменшують розмір провізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин, також можуть вступати в дію раніше ніж 30 календарних днів від дня їх оприлюднення. Зміни до договору поширюються на всіх осіб, що приєдналися до договору. В окремих випадках, за заявою замовника допускається вступ в дію змін до договору раніше, ніж визначено вище. Якщо замовник не згоден з внесеними перевізником змінами, він має право ініціювати внесення змін до договору в порядку передбаченому п. 9.3. договору або з власної ініціативи припинити дію договору у відносинах з ним. Замовлення та/або отримання послуг та/або їх оплата за договором засвідчує повну згоду замовника з договором та змінами до нього.

Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію (п.12.1 договору).

У п.12.2 вказано, що договір або його окремі умови щодо певних послуг припиняється: - за згодою сторін; - за ініціативи однієї з сторін. Ініціатива перевізника про припинення договору має бути мотивованою; - з підстав визначених законодавством.

За змістом п.12.4. договору дію додаткових умов до договору може бути припинено в односторонньому порядку шляхом направлення однією стороною іншій стороні повідомлення про їх припинення. У такому випадку дія відповідного додатку вважається припиненою через 10 днів з дня направлення відповідного інформаційного повідомлення стороною, що ініціювала припинення.

30.06.2020 Акціонерне товариство "Українська залізниця" засвідчило прийняття від Товариства з обмеженою відповідальністю "МВК Транс" заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладання договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та повідомило, що замовнику присвоєно коди відправника / одержувача: 1814; платника: 8136661, що підтверджується повідомленням про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 30.06.2020 №40-42678269/2020-0003.

У вказаному повідомленні зазначено, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору, яким у даному випадку є №8136661.

21.07.2020 Акціонерне товариство "Українська залізниця" на офіційному сайті оприлюднила нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до якої договір доповнено додатком 1-8.

У п.1 додатку 1-8 до договору визначено, що ставка плати за використання вагону перевізника1 (Спл1) - ставка плати за використання власних вагонів перевізника при перевезенні вантажів з узгодженими строками та обсягами, що визначається перевізником та зазначається в оголошенні.

Згідно з п.6.2 додатку 1-8 до договору ставка плати за використання вагону перевізника1 (Спл1) в процесі надання послуги з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) встановлюється на весь строк дії послуги відповідно до погодженого замовлення у розмірі, встановленому перевізником, застосовується для перевезень в межах та за межами України, не змінюється та не підлягає коригуванню під час строку дії послуги, та зазначається в повідомленні про погодження замовлення.

Відповідно до п.7.2 додатку 1-8 до договору замовник, у разі невиконання погодженого замовлення в цілому або у випадку навантаження і відправки поданих перевізником під навантаження вагонів у кількості меншій, ніж визначено в погодженому замовленні щомісячно, сплачує неустойку в розмірі, який розраховується за формулою: Пн = Спл1 * Кнорм * КвагЗ, де Пн - сума неустойки за невиконання умов додаткової угоди та/або замовлення; Спл1 - ставка плати за використання вагонів перевізника1 при перевезенні вантажів з узгодженими строками та обсягами, відповідно до погодженого Замовлення; Кнорм - показник, який визначається перевізником та публікується в оголошенні. Показник не підлягає коригуванню під час строку дії послуги, що надається відповідно до погодженого замовлення. КвагЗ - кількість вагонів, що недовантажені замовником.

Пунктом 7.3 додатку 1-8 до договору передбачено, що у разі наявності на особовому рахунку замовника достатньої суми коштів для сплати неустойки, сплата неустойки замовником здійснюється шляхом списання перевізником грошових коштів з особового рахунку замовника в останній календарний день кожного місяця із сум грошових коштів, перерахованих замовником для виконання грошового зобов`язання за договором, та факт списання такої неустойки відображається перевізником в інформаційному повідомленні в особовому рахунку замовника і підтверджується зведеною відомістю.

Згідно з п.3.16 додатку 1-8 до договору у разі заборгованості замовника за перевезення з узгодженими строками та обсягами та несплати неустойки, перевізник скасовує резервування обсягу перевезень та зупиняє надання послуг; згідно п.3.17 - у разі, якщо до 10-го числа місяця наступного за звітним замовником не погашено заборгованості за перевезення з узгодженими строками та обсягами в повному обсязі та не сплачено неустойку, перевізник в односторонньому порядку припиняє надання послуг, здійснює перерахунок розміру оплати наданої послуги за весь період надання послуги згідно замовлення та нараховує суму до сплати замовником.

31.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "МВК Транс" відповідно до договору про надання послуг від 30.06.2020 №8136661 надало замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами від 31.07.2020 №42678269/2020-00009: початок періоду замовлення: 08.2020; завершення періоду замовлення: 07.2021; кількість місяців: 12; тип рухомого складу: зерновози; щомісячна кількість рухомого складу: 500.

Повідомленням від 03.08.2020 №УЗ-42678269/2020-00015 Акціонерне товариство "Українська залізниця" розглянуло та погодило замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "МВК Транс" від 31.07.2020 №42678269/2020-00009 з узгодженими строками та обсягами: початок періоду замовлення: 08.2020; завершення періоду замовлення: 07.2021; кількість місяців: 12; тип рухомого складу: зерновози; щомісячна кількість рухомого складу: 353; нормативна кількість діб: 7; ставка плати за використання вагону перевізника: 584,00 грн.

Як вбачається з умов договору (додатку 1-2) та визнається сторонами у справі, на момент подання вказаного замовлення позивача на отримання даної послуги стандартна ставка плати за використання вагону зерновозу перевізника становила 1136,00 грн/добу, водночас ставка плати за використання вагону-зерновозу перевізника становила: 12 місяців - 584,00 грн/добу, 11 місяців - 617,00 грн/добу, 10 місяців - 649,00 грн/добу, 9 місяців - 682,00 грн/добу.

У подальшому, 04.09.2020 Акціонерне товариство "Українська залізниця" на офіційному сайті оприлюднила нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до якої ставка за використання вагону -зерновозу перевізника складає: 05.09.2020 - 05.10.2020 - 800,00 грн/добу; 06.10.2020 - 04.11.2020 - 900,00 грн/добу; 05.11.2020 - 31.12.2020 - 1 000,00 грн/добу.

19.10.2020 Акціонерне товариство "Українська залізниця" на офіційному сайті оприлюднила нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до якої ставка за використання вагону-зерновозу перевізника складає 650,00 грн/добу.

12.11.2020 Акціонерне товариство "Українська залізниця" на офіційному сайті опублікувало оголошення про продаж послуги з використання вагонів-зерновозів (голландський аукціон) на листопад - грудень 2020 року з мінімальною добовою ставкою 530,00 грн/добу.

27.11.2020 Акціонерне товариство "Українська залізниця" на офіційному сайті опублікувало оголошення про продаж послуги з використання вагонів-зерновозів (голландський аукціон) за стартовою ціною 650,00 грн та переможною ціною 533,00 грн/добу.

Водночас, як зазначає позивач, перегляду ставок за користування вагонів-зерновозів за довгостроковими контрактами не відбулося, а зміна стандартної ставки плати за використання вагону зерновозу перевізника відбулась 04.09.2020, тобто після того як позивач та більшість компаній замовили довгострокові вагони на інших цінових умовах.

За твердженням позивача, останній не мав та не має можливості здійснювати відправлення за новими тарифами, оскільки вказані зміни з узгодженими строками та обсягами є збитковими для товариства, тобто позивач вважає, що взяв на себе зобов`язання з відправки вантажу у вагонах перевізника, не отримуючи розмір різниці між стандартною ставкою та ставкою за довгостроковими контрактами.

Таким чином, на думку позивача, у зв`язку зі зміною в тарифах, повністю знецінена економічна обґрунтованість замовлень контрагентами вагонів-зерновозів за довгостроковими контрактами.

Крім того, 30.09.2020 за невиконання умов договору на підставі п.7.2 додатку 1-8 до договору, з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "МВК Транс" було списано неустойку у сумі 555968,00 грн (136 вагонів*584,00 грн*7 діб), у зв`язку з чим, погіршився майновий стан позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МВК Транс" звернулося до Акціонерного товариства "Українська залізниця" з претензією №61 від 21.10.2020 на суму 49056,00 грн, в якій просило здійснити перерахунок та повернути неправомірно списані кошти на особовий рахунок замовника із розрахунку (12 вагонів*584,00 грн*7 діб).

Листом №372 від 30.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "МВК Транс" звернулося до Акціонерного товариства "Українська залізниця" з пропозицією переглянути ставку за користування вагонами перевізника за довгостроковим контрактом на 12 місяців в сторону зменшення до 250,00 грн/добу без ПДВ.

При цьому, у заяві про збільшення позовних вимог позивач наголошував на тому, що у відповідності до п.4.1.3 додатку 1-8 до договору замовник має право відмовитися від погодженого замовлення (скасувати замовлення), повідомивши про таке перевізника шляхом направлення йому повідомлення про скасування замовлення (за формою відповідно до додатку 2-15 до договору) не пізніше ніж за три робочих дні до дати скасування замовлення в порядку, визначеному цим додатком до договору, при цьому, замовник зобов`язаний сплатити неустойку за весь невиконаний строк та обсяг перевезень, зазначений у погодженому замовленні, передбачену в розділі 7 цього додатку до договору.

Таким чином, на переконання позивача, у разі направлення відповідного повідомлення про скасування замовлення, замовник несе тягар сплати неустойки за весь невиконаний строк та обсяг перевезень, зазначений у відповідному замовленні, що призведе до значних матеріальних витрат позивача та, як наслідок, до банкрутства Товариства.

Звертаючись з позовною заявою, позивач зазначив, що обставинами, які, за твердженням позивача, є підставою для розірвання додатку 1-8 до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 30.06.2020 №40-42678269/2020-003 є те, що зміна тарифної політики Акціонерного товариства "Українська залізниця" шляхом встановлення нових ставок плати за використання вагонів, а саме, зниження ставок плати за використання власних зерновозів перевізника на загальних підставах, що мало місце після укладення сторонами додатку 1-8 до договору, зумовила виникнення обставин, за яких подальше виконання вказаного додатку порушує співвідношення майнових інтересів сторін та позбавило Товариство з обмеженою відповідальністю "МВК Транс" того, на що воно розраховувало при укладенні договору, тобто обставини змінилися настільки, що якби позивач міг це передбачити, то він би не надавав замовлення на отримання послуг з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами, у зв`язку з чим, на його переконання, укладена в такий спосіб додаткова угода, оформлена додатком 1-8, підлягає розірванню в судовому порядку, без застосування до позивача штрафних санкцій та неустойки.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Нормами статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порядок укладення, зміни та розірвання договору - це нормативно закріплені взаємні дії сторін, спрямовані відповідно на встановлення господарсько-договірних відносин і визначення змісту договірного зобов`язання, їх зміну або припинення.

Як передбачено статтею 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як визначено приписами статей 651, 654 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частинами 1 та 2 статті 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, закон пов`язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.

Застосування статті 652 ЦК України є відображенням у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.

Водночас, ч. 4 ст. 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Одне з головних завдань законодавчого регулювання порядку укладення господарських договорів повинно полягати в тому, щоб за допомогою правових засобів забезпечувати їх стійкість та здійсненність.

Відповідно до частини 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

В даному випадку, між сторонами договір укладено в порядку ст. 634 ЦК України, тобто, шляхом приєднання позивача до договору перевезення, в редакції відповідача, опублікованій на офіційному веб-сайті на що звернув увагу Верховний Суд у даній справі, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, вказав, зокрема, зосередившись на дослідженні підстав розірвання спірного додатку до договору на підставі положень статей 651,652 ЦК України, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що до спірних відносин застосовується спеціальна норма (ст.634 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, головна особливість договору приєднання полягає у встановленні умов договору однією стороною шляхом розроблення нею формуляра або іншої стандартної форми і в неможливості другої сторони запропонувати свої умови договору.

Частиною 2 статті 634 ЦК України встановлено, що договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Згідно із частиною 3 статті 634 ЦК України, якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Отже, частиною 2 статті 634 ЦК України, передбачені особливі підстави для розірвання договорів приєднання, які не можуть бути підставами для розірвання інших цивільно - правових договорів і які є засобом відновлення порушеного при укладанні договору балансу інтересів сторін, не дозволяючи одній стороні зловживати своїм правом щодо визначення умов, і компенсуючи другій стороні порушення принципу свободи договору щодо визначення умов договору.

Сторона, яка приєдналася, наділяється правом вимагати зміни або розірвання договору приєднання, у випадку: 1) якщо внаслідок укладення договору вона позбавляється прав, які звичайно мала; 2) якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання; 3) якщо в договорі містяться інші умови, що є явно обтяжливими для сторони, яка приєдналася.

Зазначені вимоги можуть бути задоволені у випадку, якщо сторона, яка приєдналася, доведе, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б таких обтяжливих для себе умов, якби могла приймати участь у визначенні умов договору.

Водночас право на розірвання договорів приєднання суттєво обмежене частиною 3 статті 634 ЦК України, відносно тих осіб, які приєдналися до договору приєднання у зв`язку із здійсненням ними підприємницької діяльності. Особа, що здійснює підприємницьку діяльність і приєдналась до договору укладеного в порядку статті 634 ЦК України, може розірвати такий договір з підстав, передбачених ч. 2 статті 634 ЦК України, лише за умови, якщо вона не знала і не могла знати, на яких умовах вона до нього приєднується.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.12.2021 у справі № 910/6058/21, від 17.02.2022 у справі № 910/19522/20, від 01.08.2022 у справі № 910/16784/20, від 27.04.2023 у справі № 910/20596/20 у схожих правовідносинах.

З урахуванням вищезазначених положень законодавства, оцінивши предмет і підстави позову, дослідивши всі необхідні у даному випадку докази, колегією суддів встановлено, що договір між сторонами укладено в порядку приєднання позивача до умов договору запропонованих відповідачем, тобто в порядку ст. 634 Цивільного кодексу України.

Так, невід`ємною частиною вказаного договору в редакції, що оприлюднена 21.07.2020 та яка вводиться з 21.08.2020 у розділі 13 визначено, зокрема додаток 1-8, згідно з положеннями якого позивач 31.07.2020 здійснив замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами №42678269/2020-00009, яке було погоджене відповідачем 03.08.2020 повідомленням «УЗ-4267869/2020-00015.

Враховуючи викладене, позивач на основі вільного волевиявлення та за власним вибором замовив у відповідача послуги з надання власних вагонів перевізника для перевезення з такими строками та обсягами: початок періоду замовлення: 08.2020; завершення періоду замовлення: 07.2021; кількість місяців: 12; тип рухомого складу: зерновози; щомісячна кількість рухомого складу: 353; нормативна кількість діб: 7; ставка плати за використання вагону перевізника: 584,00 грн.

При цьому, позивачу було відомо про можливість односторонньої зміни відповідачем умов договору перевезення, щодо ставок, коефіцієнтів та інших умов перевезення. Позивач не скористався правом на внесення змін у договір, як передбачено п.9.3 договору перевезення.

Таким чином, позивач був повністю обізнаний з тим, на яких умовах він приєднався до договору, в тому числі додатку 1-8 до договору перевезення, погодився з ними та здійснив замовлення відповідної послуги, відповідно до додатку 1-8.

Отже, на переконання колегії суддів, у даному випадку, відсутні підстави для розірвання додатку 1-8 до договору перевезення, визначені ч.ч. 2,3 ст. 634 Цивільного кодексу України.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що позивач, обґрунтовуючи свої вимоги послався на ст.ст. 651, 652 ЦК України для розірвання додатку 1-8 до договору, які судом першої інстанції залишені поза увагою при прийнятті рішення.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Існування одночасно чотирьох умов, що відповідно до частини 2 статті 652 ЦК України є необхідними для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання договору, вимагає з`ясування змісту кожної окремо взятої умови.

Так, першою умовою - є умова про те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Відповідно до даної умови, події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Названа умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні договору сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які і створили ускладнення, або іншими словами "істотну зміну обставин", створюють неможливість для сторони, яка заінтересована розірвати договір, покладатися на ускладнення (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/5110/17, від 23.07.2019 у справі № 910/13249/17).

Як вже встановлено вище, приєднавшись до договору, позивач погодився на умови, які передбачають право перевізника (п. 9.4. договору) в односторонньому порядку змінювати базову ставку плати за використання власних вагонів перевізника.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що позивачем не враховано кон`юнктури ринку, оскільки позивач проігнорував прогноз неврожаю зерна в 2020 році, про який повідомлялося в ЗМІ, невиконання форвардних контрактів аграріями та зменшення обсягу перевезень зернових залізничним транспортом, а також, наявність у AT "Укрзалізниця" права на зміну Спл та відсутність права/обов`язку щодо перегляду Спл.

В матеріалах справи наявний лист Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» від 15.10.2020, в якому зазначено про зменшення обсягу перевезення зернових, що спричинено зменшенням наявності зернових та зернобобових, які забезпечують найбільші транспортні потоки серед агропродукції (т.1, а.с. 29-30).

Відтак, колегія суддів зазначає, що, оскільки AT "Укрзалізниця" є одним з багатьох власників вагонів-зерновозів та має діяти на конкурентних умовах, відбулося зниження базової ставки плати за використання власного вагону перевізника (Спл).

В той же час, з умов договору вбачається, що сторони не брали на себе відповідальності за ринкову кон`юктуру та взаємовідносини з третіми особами.

Відтак, при здійсненні замовлення на умовах, передбачених додатком 1-8, позивачеві було відомо, що ставка плати за використання власних вагонів перевізника може бути змінена, в тому числі і знижена, а отже, така зміна обставин могла настати, що виключає застосування п. 1 ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.

Друга умова, яка є необхідною для встановлення підстав розірвання договору, відповідно до частини 2 статті 652 ЦК України, це є умова про те, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Отже, для належного обґрунтування вказаної умови суду знову ж таки необхідно було належним чином проаналізувати умови укладеного сторонами договору та встановити належним чином обставини, що свідчили б про те, що сторона договору дійсно не може усунути обставини, які для неї істотно змінились.

В той же час, як вже було зазначено вище, позивач не звертався до відповідача з пропозиціями внесення змін до договору, з урахуванням порядку, встановленого договором перевезення.

Третьою і четвертою необхідними умовами для розірвання договору, визначеними у частині 2 статті 652 ЦК України, є те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору та, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Щодо даних умов колегія суддів зазначає, що випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин необов`язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 року у справі № 910/13249/17.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ст.ст. 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема самостійного формування підприємцем програми діяльності, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Суб`єкти господарювання укладають договори на різних, погоджених між ними умовах. Суб`єкти господарської діяльності здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи проведення та оформлення господарських операцій тощо.

Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа (у даному випадку, позивач) має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок, щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від таких дій (аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

Отже, фактично позивач здійснюючи господарську діяльність приймає як сприятливі наслідки такої господарської діяльності так і несприятливі, а тому, підписуючи договір позивач має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій.

Позивачем здійснено замовлення послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника на 500 вагонів-зерновозів в місяць, а перевізником у свою чергу погоджено такі замовлення на 353 вагонів-зерновозів в місяць.

Таким чином, здійснюючи замовлення послуг на умовах додатку 1-8 до договору, позивач шляхом вільного волевиявлення прийняв на себе ризик як сприятливих умов (а сааме зменшеної ставки плати за використання вагону, що, як зазначає сам позивач, є конкурентною перевагою по використанню вагонів перевізника) так і несприятливих умов (а саме права відповідача зменшувати розмір загальної ставки плати за використання власних вагонів перевізника).

При цьому, обставини зміни економічної ситуації в країні є комерційними ризиками сторін договору та не є істотною зміною обставин у розумінні ч. 1 cт. 652 Цивільного кодексу України та не можуть бути підставами для розірвання договору, що узгоджується з висновком Верховного Суду щодо застосування вказаної норми, викладеної у постановах від 04.04.2018 у справі №910/4590/17, від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №927/761/17 також викладена правова позиція щодо того, що неврожай зерна, невиконання аграріями поставок за форвардними контрактами та внаслідок такого зміна відповідачем розміру базової ставки плати використання власних вагонів перевізника є обставинами загального характеру, комерційними ризиками сторін та повною мірою стосуються обох сторін договору, а тому не можуть бути віднесені до обставин, якими сторони керувалися під час укладення спірного договору і виходили з того, що ці обставини не настануть.

Відтак, вищенаведені обставини також виключають наявність третьої та четвертої необхідної умови, визначеної у ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, які необхідні для умов щодо розірвання договору.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що розірвання додатку 1-8 до договору на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки позивачем не доведено наявності всіх чотирьох умов, передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.

Крім цього, колегія суддів вважає, що в даному випадку й відсутні підстави для розірвання додаткової угоди, оформленої додатком 1-8 до договору, на підставі ст. 651 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як підставу для розірвання договору на вимогу однієї сторони, закон передбачає не лише факт порушення умов договору, а обов`язково наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.

Однак, позивачем не доведено факту порушення відповідачем умов договору, оскільки змінюючи вартість послуг (базову ставку плати за використання вагонів перевізника (Спл)) для інших клієнтів відповідача, які замовляли послуги на інших умовах договору, відповідач діяв у відповідності до умов договору, при цьому, в останнього відсутнє право чи обов`язок змінювати вартість послуг замовникам послуг за додатком 1-8 до договору.

При цьому, відповідно до п. 6.2. договору ставка плати за використання вагону перевізника (Сплі) в процесі надання послуги з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) встановлюється на весь строк дії послуги відповідно до погодженого замовлення у розмірі, встановленому перевізником, застосовується для перевезень в межах та за межами України, не змінюється та не підлягає коригуванню під час строку дії послуги, та зазначається в повідомленні про погодження замовлення.

Зміст послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника полягав у тому, що позивач отримує послуги у визначеній кількості вагонів за незмінною ставкою та на визначений строк.

Крім того, позивачем не надано належним та допустимих доказів у розумінні ст.ст.76,77 ГПК України завдання йому шкоди вказаними діями відповідача щодо зміни базової ставки плати за використання вагонів перевізника. Посилання позивача на сплату відповідачу пені відповідно до умов договору перевезення не є у розумінні законодавства збитками (шкодою) підприємства.

Колегія суддів вважає, що звертаючись з вимогою про розірвання додаткової угоди, офомленої додатком 1-8, укладеної 03.08.2020 № УЗ-42678269/2020-00015, позивач підмінює поняття "додаткова угода" та "додаток до договору".

Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 року у справі №917/265/18 наголосив на тому, що необхідно розрізняти поняття "додаток до договору" та "додаткова угода до договору", зазначивши, що додаток до договору - це документ, який містить доповнення, уточнення, додаткові роз`яснення, пояснення умов договору, перелік конкретних товарів, послуг тощо. Тобто додаток до договору - це документ, який уточнює або більш детально розкриває зміст договірних умов. Натомість, додаткова угода - є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору.

Як вбачається з матеріалів справи, додаток 1-8 до договору не є додатковою угодою, а є невід`ємною частиною договору (розділ 13 договору) та не акцептується окремо від договору, як зазначає позивач.

Крім того, замовлення позивача від 31.07.2020 року №41434866/2020-00009, яке погоджене повідомленням АТ "Укрзалізниця" від 03.08.2020, також не можна вважати додатковою угодою до договору, оскільки замовлення надається стороною договору перевізнику та погоджується останнім щодо певних конкретних послуг, в тому числі, послуг по додатку 1-8 до договору та іншим додаткам до договору.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено можливість розірвання договору в певній його частині.

З огляду на вищевикладені обставини справи та вимоги законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Також колегія суддів відхиляє твердження позивача про не укладення додатку 1-8, оскільки заявляючи позов про розірвання договору у даній справі, позивач фактично підтвердив дію договору з додатком 1-8 на момент подачі позову, а тому доводи позивача про припинення ним додатку 1-8 в односторонньому порядку не відповідає його внутрішній поведінці при розгляді даної справи про розірвання даного додатку на підставі рішення суду.

Крім того, пунктом 12.2 договору встановлено, що договір або його окремі умови щодо певних послуг припиняються: за згодою сторін; за ініціативи однієї з сторін. Ініціатива перевізника про припинення договору має бути мотивованою; з підстав, визначених законодавством.

Дію додаткових умов до договору може бути припинено в односторонньому порядку шляхом направлення однією стороною іншій стороні повідомлення про їх припинення. У такому випадку дія відповідного додатку вважається припиненою через 10 днів з дня направлення відповідного інформаційного повідомлення стороною, що ініціювала припинення (п. 12.4 договору).

У той же час, пунктом 13.1 договору визначено, що у випадку, якщо додатками до договору визначені умови інші, ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору.

Додатком 2-9 до договору сторонами погоджено повідомлення замовника про припинення окремих умов договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, яке визначає два випадки припинення окремих (додаткових) умов договору, а саме: надання послуг за малодіяльною вантажною станцією навантаження/вивантаження із зазначенням станції надання послуг, а також накопичення вагонів перевізника та/або замовника на місцях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами (на станції призначення).

Пунктом 4.1.3 додатку 1-8 до договору встановлено, що замовник має право відмовитись від погодженого замовлення (скасувати замовлення), повідомивши про таке перевізника шляхом направлення йому повідомлення про скасування замовлення (за формою відповідно до додатку 2-15 до договору) не пізніше ніж за три робочих дні до дати скасування замовлення.

Оцінивши умови пункту 4.1.3 додатку 1-8 до договору, які відповідно до пункту 13.1 договору мають переважну силу на умовами основного тексту договору, колегія суддів зазначає, що додатком 1-8 не передбачено право на припинення додатку до договору в цілому, а передбачено лише право на відмову від погодженого замовлення.

В той же час, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що позивачем не були вчинені передбачені вказаним додатком дії, а у надісланих листах позивач посилався на зміну відповідачем умов договору в частині встановлення нових (зменшених) тарифів базової ставки плати за користування вагонами залізниці, що не є підставами, визначеними договором, для припинення окремих (додаткових) умов договору, зокрема, щодо здійсненого відповідачем замовлення вагонів.

Стосовно посилання позивача на висновок експертів №01/06 КОМПЛ від 16.06.2023, складеного за результатами проведення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи у справі №910/19522/20, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом першої інстанції було призначено експертизу з метою встановлення наслідків для ТОВ «МВК Транс» виконання додатку 1-8. Так, наслідки виконання додатку 1-8 не стосуються предмета доказування у справі у контексті ст. 634 ЦК України, враховуючи статус ТОВ «МВК Транс» у спірних правовідносинах та мету приєднання останнього до договору - здійснення суб`єктом господарювання підприємницької діяльності.

З аналізу висновку експертів №01/06 КОМПЛ від 16.06.2023 не вбачається, що виконання умов додатку 1-8 було б збитковим для ТОВ «МВК Транс».

Водночас, матеріали справи не містять жодних бухгалтерських/первинних документів, з аналізу яких можливо було б встановити збитковість діяльності ТОВ «МВК Транс» у зв`язку з виконанням додатку 1-8 та встановленого останнім тарифу. Такі документи не витребувались і експертами під час проведення судової експертизи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відтак, з огляду на вище викладене, колегія суддів відхиляє висновок експертів №01/06 КОМПЛ від 16.06.2023 за результатами проведення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи у справі №910/19522/20, оскільки з даного висновку не вбачається наслідків для ТОВ «МВК Транс» при виконання додатку 1-8 до договору.

Також колегія суддів відхиляє доводи позивача, що не можна посилатись на постанову Верховного Суду від 27.04.2023 у справі №910/20596/20, оскільки виходячи з фактичних обставин справи №910/20596/20 позивач у досудовому порядку звертався до відповідача з ініціативою припинити (розірвати) договір. У свою чергу, у справі, що розглядається №910/19522/20 позивач не ініціював розірвання договору у досудовому порядку на підставі п.12.2-12.3 договору. Крім того, зауважує, на відмінності доказової бази у справі №910/19522/20, зокрема за рахунок проведення експертного дослідження, який було враховано судом.

Так, у самій постанові Верховного Суду від 27.04.2023 у справі №910/20596/20 зазначено, що проаналізувавши судові рішення у справах №910/6058/21, №910/19522/20, касаційним судом встановлено, що справи №910/6058/21, №910/19522/20 є подібними за предметом позову, підставами позову та за нормативно-правовим регулюванням до справи, що розглядається зараз судом (910/20596/20). Але у вказаних справах, суд касаційної інстанції направив справи на новий розгляд, зважаючи на те, що судами не було належним чином встановлено та досліджено обставини щодо наявності підстав для розірвання договору на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України.

Водночас, суд касаційної інстанції зазначив, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Крім того, касаційний суд зауважив, що врахування апеляційним судом правових висновків у справах №910/6058/21, №910/19522/20, не призвело до неправильного застосування положень ст.ст. 652, 634 Цивільного кодексу України, оскільки апеляційний суд, з урахуванням всіх встановлених обставин, необхідних для розгляду спору про розірвання договору, зазначив про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, у зв`язку з доведенням позивачем правових підстав для розірвання додатку № 1-8 "Умови надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника", а саме: позивач не прийняв би таких обтяжливих для себе умов, якби міг взяти участь у визначенні умов спірного правочину, але він не знав і не міг знати, на яких умовах він приєднується до правочину.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про розірвання договорів, у зв`язку з ненаданням позивачем доказів, які б свідчили про одночасну наявність усіх необхідних умов для їх розірвання, передбачених статтями 651, 652 ЦК України, так і ст. 634 ЦК України.

Таким чином, на переконання колегії суддів, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягає задовволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 у справі №910/19522/20 скасуванню та прийняттям новго рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з урахуванням встановлених обставин, викладених у цій постанові.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 у справі №910/19522/20 підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 у справі №910/19522/20 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 у справі №910/19522/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 у справі №910/19522/20 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МВК Транс" (65009, м.Одеса, вул.Генуезька, 24-Б, офіс 514, ідентифікаційний код 42678269) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) - 6 306 (шість триста шість) грн 00 коп. - судового збору за розгляд апеляційних скарг в апеляційній інстанції.

5. Видати наказ.

6. Матеріали справи №910/19522/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, порядку та строку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 15.04.2024 у зв`язку з відрядженням судді Суліма В.В. з 06.04.2024-12.04.2024.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім