Постанова

від 16.04.2024 по справі 927/1479/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2024 р. Справа№ 927/1479/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Тищенко О.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 16.04.2024 у справі №927/1479/23 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Гоголаурі Ростислава Олександровича

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.01.2024

у справі № 927/1479/23 (суддя Шморгун В.В.)

за позовом Громадської організації «Важливі дії»

до Фізичної особи-підприємця Гоголаурі Ростислава Олександровича

про стягнення 404 295,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати в сумі 404 295,00 грн.

У обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що ним на виконання умов укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу відповідачу було перераховано грошові кошти в сумі 404 295,00 грн., проте відповідачем у погоджений в усному порядку термін, а саме 90 днів, обов`язків щодо щодо виробництва та поставки безпілотного літаючого аппарату виконано не було. З огляду на вказані обставини позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів, яка відповідачем виконана не була.

У відзиві на позов відповідач проти його задоволення заперечив, пославшись на те, що:

- товар який замовляв позивач вже 9 місяців знаходиться у відповідача та був повернутий останньому через 10 тижнів після передачі військовим для яких і був оплачений товар. При цьому повернутий товар мав сліди використання, значні пошкодження після використання та підлягав значному ремонту;

- представники позивача разом з військовими були присутні в день укладення усного договору під час демонстрації польоту, а позивач мав можливість отримати товар;

- після отримання від позивача у листопаді 2023 року письмової претензії відповідачем була направлена відповідь на вказану претензію, а також спірний товар. Факт направлення товару підтверджується квитанцією від 24.11.2023.

У відповіді на відзив позивач зазначив про те, що:

- відповідач з моменту отримання оплати до 28.11.2023 жодного разу не звертався до позивача з повідомлення про готовність товару, а у строки, які неодноразово встановлювалися товар не поставив, а також не повідомляв про причини неможливості поставки товару;

- інформація про факт передачі товару військовим та повернення його через 10 днів після передачі є недоведеною. При чому жодних доказів того, що між сторонами існували домовленості про поставку товару саме військовим, які не є стороною правовідносин між позивачем та відповідачем, останнім суду не надано;

- відповідачем не надано доказів, які б підтверджували проведення випробувань та передачі БПЛА за участі позивача, відсутні також докази про готовність до поставки товару;

- поставка шляхом доставлення товару «Новою поштою» не відповідає умовам домовленості сторін;

- позивач не підтверджує факт отримання в листопаді 2023 року товару. Доказів отримання направлення позивачем відповідач не надав.

Відповідачем до суду першої інстанції також були подані заперечення на відповідь на відзив, які ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.12.2023 залишені без розгляду, а також клопотання про витребування доказів у задоволення якого цією ж ухвалою відмовлено.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.01.2024 у справі № 927/1479/23 позов задоволено повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 404 295,00 грн. попередньої оплати та 6 064,43 грн. витрат зі сплати судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- враховуючи те, що відповідач виставив позивачу рахунки на оплату товару, в якому погоджено який товар має бути поставлено, його ціну, беручи до уваги, що позивач оплатив виставлені відповідачем рахунки, між позивачем та відповідачем укладений договір поставки у спрощений спосіб без додержання письмової форми;

- строк здійснення такої поставки сторонами обумовлений не був, проте позивач на адресу відповідача 29.05.2023 направив лист-претензію від 02.05.2023 № 01-05-23/1, у якій просив у строк 15 днів з дня отримання даної претензії поставити готову продукцію або сплатити суму заборгованості у розмірі 404 295,00 грн. Вказаний лист-вимога був отриманий відповідачем 01.07.2023, як вбачається з відстеження на сайті «Укрпошта» за штрихкодовим ідентифікатором № 0910810329447. Доказів поставки спірного товару відповідач суду не наддав;

- отже, з огляду на приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України та визначений позивачем у листі-претензії від 02.05.2023 № 01-05-23/1 15-денний строк поставки, останнім днем для виконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару є 17.07.2023;

- оскільки відповідач у встановлений строк не здійснив поставку позивачу товару на загальну суму 404 295,00 грн., після закінчення такого строку у нього виник обов`язок повернути позивачу отримані як передоплату кошти.

Суд першої інстанції відхилив доводи відповідача:

- про знаходження у нього товару вже більше 9-ти місяців і те, що він був повернутий відповідачу через 10 тижнів після передачі військовим, для яких був оплачений даний товар, та який мав пошкодження, оскільки, по-перше, відповідачем взагалі не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин, а по-друге, виходячи із наведених відповідачем строків (більше 9-ти місяців плюс 10 тижнів), цей товар мав би бути переданий військовим ще до грудня 2022 року, тобто задовго до оформлення між сторонами взаємовідносин (виставлення рахунків-фактур) та здійснення саме попередньої оплати;

- щодо належного виконання умов договору поставки та виконання взятих на себе зобов`язань шляхом направлення товару засобами поштового зв`язку 24.11.2023, оскільки відповідач повинен був виконати зобов`язання щодо поставки товару у строк до 17.03.2023 і взаємовідносини сторін по поставці товару є припиненими у розумінні ст. 693 ЦК України, та у відповідача виникло нове грошове зобов`язання. При цьому, відповідачем не надано й належних доказів отримання позивачем товару, який був направлений засобами поштового зв`язку.

Також суд першої інстанції:

- залишив поза увагою доводи відповідача про присутність позивача разом з військовими в день укладення договору під час демонстративного польоту товару та відмову позивача укладати договір в письмовій формі, зазначивши про те, що останнім не доведено належними доказами вказані обставини;

- зауважив на тому, що в доводах відповідача про такі обставини взагалі не йде мови безпосередньо про дату й факт передачі товару.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Гоголаурі Ростислав Олександрович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.01.2024 у справі № 927/1479/23 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення прийняте на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права та при недотриманні нори процесуального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й в суді першої інстанції, додатково зауваживши на тому, що:

- в наданих позивачем рахунках адреса доставки є відсутньою, не вказано строки цієї доставки, не вказано в якому зібраному чи готовому вигляді повинен бути цей летальний БПЛА, пройшов він випробування чи ні, а тільки кількість і перелік комплектуючих, а відтак позивач не може і не має права вимагати від відповідача поставку розвідувального бойового БПЛА «Чугайстер», чи навчально-тренувального борту «Чугайстер»;

- судом першої інстанції не обґрунтовано свій висновок про те, що відповідач повинен був виконати зобов`язання щодо поставки товару у строк до 17.07.2023 року і взаємовідносини сторін по поставці товару є припиненими у розумінні ст. 693 ЦК України, та у відповідача виникло нове грошове зобов`язання;

- в суді першої інстанції відповідач просив залучити до матеріалів справи пояснення Фізичної особи-підприємця Шемечко Романа Андрійовича, який у своїх поясненнях підтверджує факт, що: 29.01.2023 на аеродромі «Гоголів» він був присутній при випробуванні літального апарату «Чугайстер», і не тільки був присутній, а й керував ним при випробуванні даним летальним апаратом, що підтверджується відповідною відеозйомкою; відповідач дійсно зібрав летальний апарат «Чугайстер», він був в гарному стані, пройшов випробування перед військовими, які були присутні при цьому і був готовий до передачі для військових цілей; на аеродромі «Гоголів» 29.01.2023 був присутній представник позивача, що також зафіксовано на відео і що цей представник був задоволений показом і після закінчення випробування і мав можливість забрати цей летальний апарат БПЛА із собою. Це можливо перевірити зробивши запит суду, щодо власника автомобіля з державним номером НОМЕР_1 , який присутній на вказаній відеозйомці та який (автомобіль) належить представнику позивача;

- вказане свідчить про те, що позивач говорить неправду, що нічого начебто не знає , а ні про готовність товару, а ні про його демонстрацію;

- він належним чином виконав взяті на себе зобов`язання шляхом виготовлення БПЛА, повідомив про готовність до його поставки шляхом випробування на аеродромі «Гоголів» 29.01.2023 з представником позивача, а також саме тоді передав його представнику позивача, який і передав його 102-ї бригади ТРО;

- суд першої інстанції необґрунтовано залишив без розгляду відповідні пояснення відповідача та додані до них докази, оскільки такі докази суттєво впливають на винесення рішення по даній справі і не можуть бути проігноровані судом;

- судом першої інстанції проігнорований той факт, що сторона відповідача не одноразово просила господарський суд першої інстанції викликати для надання пояснень свідка ФОП Шемечко Романа Анатолійовича.

До апеляційної скарги апелянтом додані копії пояснень ФОП Шемечко Романа Андрійовича від 05.12.2023, скріншот карти з населеними пунктами Гоголів та Плоське, скріншот сторінки з Інтернету з фотографією аеродрому Гоголів, скріншот сторінки з Інтернету з переліком користувачів (учасників) певної групи та скриншот сторін сторінки з повідомленнями у такій групі.

Колегія суддів зазначає, що вказані документи додавались апелянтом до заперечень на відповідь на відзив, які ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.12.2023 залишені без розгляду.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2024, справу № 927/1479/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/1479/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 927/1479/23.

01.02.2024 від Господарського суду Чернігівської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гоголаурі Ростислава Олександровича на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.01.2024 у справі № 927/1479/23 та надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 9 096,65 грн.

15.02.2024 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої додані докази сплати судового збору у вказаному розмірі.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/838/24 від 21.02.2024 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи № 927/1479/23.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2024, справу № 927/1479/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Тищенко О.В., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гоголаурі Ростислава Олександровича на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.01.2024 у справі № 927/1479/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді - Тищенко О.В., Гончаров С.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Гоголаурі Ростислава Олександровича на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.01.2024 у справі № 927/1479/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 16.04.2024 об 11:30 год.

07.03.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, з посиланням на те, що:

- суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач повинен був виконати зобов`язання щодо поставки товару у строк до 17.03.2023, так як строк поставки товару сторонами погоджений не був, а у листі-претензії від 02.05.2023 № 01-05-23/1, який відповідачем отримано 01.07.2023 позивач просив у строк 15 днів з дня отримання даної претензії поставити готову продукції або сплатити суму заборгованості;

- позивач, з огляду на діючі норми ГПК України, при складанні та подачі позовної заяви надав до суду всі наявні у нього докази на підтвердження та обґрунтування своїх позовних вимог, і зазначені документи слугують доказами того, що позивач і відповідач мали фінансово-господарські взаємовідносини та відповідні домовленості. Окрім цього, ці документи є доказами того, що позивачем виконані умови угоди та сплачено відповідні грошові кошти відповідачу, як виконання зобов`язання за угодою;

- перелік товару, наведений в рахунках на оплату № 2 від 18.01.2023 та № 3 від 30.01.2023, і є окремими частинами, з яких складається БПЛА, який повинен був зібрати відповідач, проте відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження факту поставки цих запчастин, або передачі безпілотного літаючого апарату в строк, визначений претензією. Так само відповідачем не надано і доказів того, що відповідач звертався до позивача з повідомленнями про готовність до поставки та запрошення представників позивача для отримання товару;

- відповідач не скористався правом на оскарження ухвали Господарського суду Чернігівської області від 29.12.2023, якою були залишені без розгляду подані позивачем заперечення на відповідь на відзив, а також відмовлено у задоволення клопотання про витребування доказів,

просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею, у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1593/24 від 15.04.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 927/1479/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гоголаурі Ростислава Олександровича на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.01.2024 у справі № 927/1479/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді - Тищенко О.В., Шаптали Є.Ю.

Щодо наданих апелянтом до апеляційної скарги доказів, а саме, копій пояснень ФОП Шемечко Романа Андрійовича від 05.12.2023, скріншоту карти з населеними пунктами Гоголів та Плоське, скріншоту сторінки з Інтернету з фотографією аеродрому Гоголів, скріншоту сторінки з Інтернету з переліком користувачів (учасників) певної групи та скриншоту сторін сторінки з повідомленнями у такій групі, колегія суддів зазначає про таке.

Як встановлено вище, вказані документи додавались апелянтом до заперечень на відповідь на відзив, які ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.12.2023 залишені без розгляду.

Апелянтом ухвала Господарського суду Чернігівської області від 29.12.2023 оскаржена не була, а відтак її законність колегією суддів не перевіряється.

Водночас колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом частин 4, 8 ст. 80 ГПК України, яка визначає загальний порядок подання доказів, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи» і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14).

У обґрунтування клопотання про доручення доказів відповідач 1 послався на те, що з огляду на повномасштабне вторгнення та воєнні дії Російської Федерації проти України, запровадження воєнного стану, безпосередню загрозу життя людей через воєнні дій та авіа удари, режим роботи апелянта зазнав змін, а працівники компанії були вимушені їхати з м. Києва у безпечніші регіони, що унеможливило участь відповідача 1 у судових засіданнях під час підготовчого провадження та, відповідно, можливість надати докази по справі.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.

У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (Заява №18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року)

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

Враховуючи те, що розгляд цієї справи відбувається у період воєнного стану, з огляду на принцип рівності сторін, щодо, зокрема, надання кожному розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною та те, що судом першої інстанції, колегія суддів вважає за доцільне прийняти до розгляду всі подані відповідачем до суду апеляційної інстанції докази.

Станом на 16.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач та відповідач представників в судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача та відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем виставлено позивачу до сплати за товари рахунок № 2 від 18.01.2023 на суму 272 215,00 грн. та № 3 від 30.01.2023 на суму 132 080,00 грн., які позивачем платіжними інструкціями № 21 від 20.01.2023 на суму 272 215,00 грн. та № 23 від 02.02.2023 на суму 132 080,00 грн. оплачені. Загальна сума грошових коштів перерахованих відповідачем позивачу становить 404 2925,00 грн.

29.05.2023 позивач рекомендованим листом направив відповідачу лист - претензією № 01-05-23/1 від 02.05.2023, в якому просив поставити готову продукцією або сплатити суму заборгованості у строк 15 днів з дня отримання претензії, а також повідомив, що у разі не вжиття заходів буде змушений звернутися до суду. Згідно відстеження на сайті «Укрпошта» за штрихкодовим-ідентифікатором №0910810329447 (направлений відповідачу лист-претензія) вбачається, що 01.07.2023 «відправлення вручено: особисто».

26.07.2023 позивач рекомендованим листом направив відповідачу лист-претензію №01-06-23/1 від 09.06.2023, в якому просив виконати належним чином зобов`язання за договором та сплатити суму заборгованості у розмірі 404 295,00 грн. у строк до 25.06.2023.

Вказана вимога отримана відповідачем 01.08.2023, що підтверджується інформацією з сайту «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором № 0910712081011 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0910712081011.

20.09.2023 позивач направив відповідачу претензію № 01-09-23/1 від 20.09.2023, в якій просив на підставі ст. 530, ч. 2 ст. 693 ЦК України в строк до 03.10.2023 поставити позивачу один готовий до використання безпілотний літаючий апарат, рік виробництва 2023, стан новий або повернути передплату у розмірі 404 295,00 грн.

Згідно відстеження на сайті «Укрпошта» за штрихкодовим-ідентифікатором №6102308035980 (направлена відповідачу претензія) вбачається, що станом на 07.10.2023 «повернення за зворотною адресою: за закінченням встановленого терміну зберігання».

З огляду на вказані обставини, позивач 23.10.2023 звернувся до суду з цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача попередню оплату в сумі 404 295,00 грн.

З матеріалів справи слідує, що після звернення до суду з цим позовом позивач 02.11.2023 засобами поштового зв`язку направив відповідачу претензію-вимогу № 02-22-23, в якій просив останнього відповідно до ст. 530, ч. 2 ст. 693 ЦК України в строк до 09.11.2023 поставити позивачу один готовий до використання безпілотний літаючий апарат, рік виробництва 2023, стан новий, або повернути передплату у розмірі 404 295,00 грн.

У заяві про усунення недоліків позивач зазначив про направлення даної претензії відповідачу на його офіційну електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та надав докази направлення.

Відповідач надав відповідь на претензію від 10.11.2023, яка 14.11.2023 була направлена на адресу позивача, та в якій повідомив, що:

- товар вже 9 місяців знаходиться у відповідача та був повернутий через 10 тижнів після передачі його військовим, для яких був оплачений товар;

- повернутий товар мав сліди використання, був в неналежному стані, мав значні пошкодження після використання та підлягав значному ремонту.

Також у відповіді на претензію відповідач просив забрати товар та повідомив про можливість його направлення засобами поштового зв`язку.

Крім того, відповідач повідомив про направлення товару на адресу позивача на ім`я його керівника службою доставки «Нова пошта» 24.11.2023, надав експрес накладну №59001058713824.

Заперечення відповідача проти позову детально викладені вище.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України:

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони;

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

- правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

З огляду на обставини справи та враховуючи викладені вище приписи ЦК України, фактично, між позивачем та відповідачем шляхом оформлення вищевказаних рахунків та їх оплати вчинено двосторонні правочини, за яким відповідач зобов`язався поставити товар, а позивач - прийняти його та оплатити.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки, до яких за своєю правовою природою відносяться укладені між позивачем та відповідачем договори, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З матеріалів справи слідує, що у рахунках № 2 від 18.01.2023 та № 3 від 30.01.2023 строк поставки товару не визначений, а відтак, при визначені такого строку слід керуватися положеннями ч. 2 ст. 530 ЦК України у відповідності до якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено вище, позивач на адресу відповідача 29.05.2023 направив лист-претензію від 02.05.2023 № 01-05-23/1, у якій просив у строк 15 днів з дня отримання даної претензії поставити готову продукції або сплатити суму заборгованості у розмірі 404 295,00 грн.

Отже, враховуючи, що вказаний лист був отриманий відповідачем 01.07.2023, як вбачається з відстеження на сайті «Укрпошта» за штрихкодовим ідентифікатором № 0910810329447, з огляду на приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України та визначений позивачем у цьому листі 15-денний строк поставки, останнім днем для виконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару є 17.07.2023, проте матеріали справи не містять належних до допустимих доказів на підтвердження поставки товару.

При цьому суд першої інстанції цілком вірно відхилив посилання відповідача на те, що спірний товар знаходиться у нього товару вже більше 9-ти місяців і те, що він був повернутий відповідачу через 10 тижнів після передачі військовим, для яких був оплачений даний товар, та який мав пошкодження, оскільки, по-перше, відповідачем взагалі не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин, а по-друге, виходячи із наведених відповідачем строків (більше 9-ти місяців плюс 10 тижнів), цей товар мав би бути переданий військовим ще до грудня 2022 року, тобто задовго до оформлення між сторонами взаємовідносин (виставлення рахунків-фактур) та здійснення саме попередньої оплати.

Колегія суддів зауважує відповідачу на наступному.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За змістом пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі Положення) господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Вимоги щодо оформлення первинних документів наведені у пункті 2.4 Положення, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5).

Законодавство не містить вичерпного переліку первинних документів, які використовуються в бухгалтерському обліку для фіксації господарської операції.

Основними видами первинних документів, які можуть бути складені на підтвердження господарської операції поставки товару, за практикою, що склалася на ринку купівлі-продажу/поставки товарів (робіт, послуг), є видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт приймання-передачі товару тощо.

Отже, факт проведення господарської операції поставки товару має бути підтверджений відповідними первинними документами, які оформлюються у відповідності до положень чинного законодавства, проте відповідачем не надано жодних первинних документів, які б підтверджували факт поставки товару, які позивачу, так і будь-яким іншим особам, зокрема і військовим.

Слід окремо зауважити і на тому, що в матеріалах відсутні і докази того, що між позивачем та відповідачем існували фактичні домовленості щодо поставки спірного товару саме військовим.

Колегія суддів зазначає про те, що присутність позивача та військових на випробуваннях БПЛА 29.01.2023 на аеродромі «Гоголів» не може свідчити про передачу товару позивачу, а відтак дослідження вказаних обставин жодним чином не впливає на вирішення спору сторін по суті.

При цьому у поясненнях Фізичної особи-підприємця Шемечко Романа Андрійовича остання зазначає про те, що їй невідомо про фактичну передачу БПЛА 29.01.2023 на аеродромі «Гоголів» ані позивачу, ані військовим.

Вказане свідчить і про відсутність підстав для виклику для надання пояснень свідка ФОП Шемечко Романа Анатолійовича.

Твердження відповідача про те, що спірний товар був направлений позивачу шляхом пересилання через ТОВ «Нова пошта», на підтвердження чого відповідач надав експрес-накладну № 59001058713824 від 24.11.2023, колегією суддів до уваги не приймаються, так як, по-перше, сторонами не було погоджено можливість доставки товару через ТОВ «Нова пошта» та, відповідно, не визначено адресу отримання відправлення, по-друге, відправлення було направлено не позивачу, а фізичні особі ОСОБА_1 , по-третє, докази отримання вказаного відправлення відсутні, а згідно відомостей, які містяться на сайті ТОВ «Нова пошта» відправлення за експрес-накладною № 59001058713824 від 24.11.2023 не було вручено через відсутність адресата за вказаною адресою та було повернуто відправнику, а по-четверте, як зазначає сам відповідач, у вказаному відправленні був товар у неналежному стані та який мав значні пошкодження.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується невиконання відповідачем обв`язку по поставці товару на суму на суму 404 2925,00 грн.

Відповідно до статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі №3-127гс11 та неодноразово підтримана Верховним Судом у постановах від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17 від 31.10.2018 у спарві № 910/13318/16, від 26.10.2018 у справі № 910/1775/18 від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.

З матеріалів справи слідує, що позивачем обрано такий варіант поведінки, як повернення суми попередньої оплати товару.

Окремо слід зауважити на тому, що станом на дату у яку, за твердженням відповідача, відповідач направив позивачу товар, останній вже звернувся до суду з цим позовом чим реалізував своє право саме на повернення передоплати, а відтак, станом на дату направлення відповідачем через ТОВ «Нова пошта» за експрес-накладною № 59001058713824 від 24.11.2023 товару, останній вже мав обов`язок повернути позивачу саме суму передоплати, а не поставити товар.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Виходячи з принципу справедливості та добросовісності, відповідач, отримавши від позивача кошти на виконання вимог укладених у спрощений спосіб договорів, мав вжити заходів для виконання свого договірного зобов`язання, оскільки гроші не були позивачем відповідачу подаровані, і відповідач мав певні обов`язки перед платником.

За обставин, що склались, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з попередньої оплати в сумі 404 2925,00 грн. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вказаних позовних вимог залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.01.2024 у справі № 927/1479/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Гоголаурі Ростислава Олександровича задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гоголаурі Ростислава Олександровича на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.01.2024 у справі № 927/1479/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.01.2024 у справі № 927/1479/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/1479/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 16.04.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді О.В. Тищенко

Є.Ю. Шаптала