Постанова

від 15.04.2024 по справі 903/1041/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

15 квітня 2024 року Справа № 903/1041/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Павлюк І.Ю.

представники учасників справи не викликались,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Універсам» на рішення господарсь-кого суду Волинської області від 16.01.2024, повний текст якого складено 26.01. 2024, у справі №903/1041/23 (суддя Вороняк А.С,)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Сатер»

до Приватного підприємства «Універсам»

про стягнення 218 587,87 грн пені, інфляційних втрат та річних,-

В жовтні 2023 року Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Сатер» (надалі в тексті Товариство) звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Універсам» (надалі в тексті Підприємство) 218587,87 грн, з яких: 44 975,28 грн пені, 31 514,79 грн -3% річних, 142 097,80 грн інфляційних втрат за неналежне виконання Відповідачем умов Договору №970-0-005 від 11.02.2019 в частині своєчасної оплати вартості товару.(арк.справи 1-10).

За наслідками розгляду справи №903/1041/23 Господарський суд Волинської області позов Товариства задоволив частково. Присуджено до стягнення з Відповідача на користь Позивача 173604,38 грн, з яких: 142 097,80 грн інфляційних втрат, 31 506,58 грн -3% річних та 2 604,07 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви. У частині позовних вимог щодо стягнення 44 983,49 грн, з яких: 44 975,28 грн пені та 8,21 грн -3% річних відмовлено.(арк.справи 93-97).

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем в порушення умов договору здійснено оплату 10.07.2023, а не 19.09.2019, тобто з порушенням строків встановлених кошторисом №1 від 11.02.2019, тому позивач відповідно до ст.625 ЦК України, правомірно нарахував відповідачу 142 097,80 грн інфляційних втрат.

Щодо 3% річних суд виснував про невірно визначений Позивачем період нарахування, а саме його кінець у першому періоді та початок у другому періоді нарахувань, оскільки день оплати 100 000,00 грн боргу (11.12.2019) не включається у перший період нарахувань, позаяк є початком другого періоду нарахування, а тому здійснивши власний перерахунок 3% річних, суд першої інстанції повважав, що до задоволенню підлягає 31 506,58 грн, а у стягненні 8,21 грн відмовив за безпідставністю.

Крім того, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено не виконання умов договору Відповідачем в частині оплати поставленого товару, а стягнення пені передбачено лише за про-строчення оплати виконаних робіт (а не за несвоєчасну оплату отриманого товару), підтверд-ження виконання яких не містять матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення пені.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій про-сить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Підприємства на користь Товариства 173 604,38 грн, з яких: 142 097,80 грн інфляційних втрат, 31 506,58 грн -3% річних та 2604,07 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На думку Скаржника, рішення місцевого суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме: ч.11 ст.176 ГПК України встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162 ГПК України не постано-вив ухвалу про залишення заяви без руху, а продовжив розгляд справи. Так, місцевий суд зали-шив позовну заяву без руху ухвалою від 06.11.2023 р. та надав позивачу строк для усунення недоліків лише, що стосуються відправлення копії позовної заяви з додатками відповідача за адресою: вул.Мілашенкова, 35, с.Микуличі, Володимирський район, Волинська область, 44761, а на недоліки самої позовної заяви не звернув уваги, що є явним порушенням норми процесуаль-ного права зазначеної вище. (арк.справи 100-102).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.03.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №903/1041/23. Позивачеві встановлено строк для надання суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) Скаржникові копії відзиву, а також вирішено розглядати апеляційну скаргу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.(арк.справи 112).

На адресу суду 11.03.2024 надійшов відзив, в якому ПрАТ «Акціонерна компанія «Сатер» просить залишити апеляційну скаргу ПП «Універсам» без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 16.01.2024 без змін. Стягнути з Підприємства на користь Товариства 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.(арк.справи 115-117).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом першої інстанції, 11.02.2019 філією «ВП «Цукорремналадка» ПрАТ «Акціонерна компанія «Сатер»-генеральний підрядник та ПП «Універсам»-замовник укладено Договір №970-0-005 (надалі в тексті Договір), відповідно до п.1.1 якого, замовник передає, а генеральний підрядник приймає на себе виконання робіт з виготовлення, поставки та встанов-лення двох механічних пристроїв з решіткою типу ТЧ-3,44х8,250 для переведення котла Інвеста на спалювання вугілля та с/г пожинків.

Загальна вартість робіт по договору на день його підписання складала 8140000,00 грн, у тому числі ПДВ 20%: 1356666,67 грн.

Пунктом 3.2 Договору узгоджено, що детальна інформація щодо найменування роботи, їх вартості, умов розрахунків, які надаються за цим договором, визначається окремим кошторисом №1. Кожний погоджений сторонами кошторис являється невід`ємною частиною даного Договору.

Виконання етапів та закінчення робіт оформляються двосторонніми актами.(арк.справи 5.1).

У разі прострочення в оплаті виконаних робіт замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки після порушення встановленого терміну оплати. (п.6.7 Договору).(арк.справи 15-16).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до кошторису №1 від 11.02.2019 предметом договору охоплювалось:

- механічний топочний пристрій з решіткою типу ТЧ-3,44х8,250 - 2 шт., вартістю 7200000,00 грн;

- монтаж рами решітки на котел - вартістю 400000,00 грн;

- монтаж колосникового полотна з приводом - вартістю 480000,00 грн;

- монтаж вугільного ящика з регулятором товщини палива - вартістю 60000,00 грн.

Разом з ПДВ -8140000,00 грн.

Також, цим же кошторисом №1 від 11.02.2019 сторони узгодили умови розрахунків:

- за постачання топочного пристрою з решіткою -50% авансу, -35% вартості по готовності товару до відправлення зі складу постачальника, 15% після відгрузки;

- за проведення монтажної роботи -50% передоплата, -35% по готовності обладнання до пуску, а -15% завершальний розрахунок проводиться на підставі двосторонніх актів виконаних робіт, після пуску обладнання в роботу, шляхом безготівкового перерахунку протягом трьох бан- ківських днів з дня підписання актів.(арк.справи 23).

В подальшому сторони узгодили поставку та монтаж одного топочного пристрою.

Матеріалами справи стверджено, що на виконання умов договору Позивач передав, а Відповідач прийняв один механічний топочний пристрій з решіткою типу ТЧ-3,44х8,250 вартістю 3 600 000,00 грн, що стверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №970-005-1 від 18.09.2019.(арк.справи 35).

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, Відповідач зобов-язаний був сплатити 370 000,00 грн залишку вартості топочного пристрою не пізніше 19.09.2019.

Однак, порушивши умови Договору, Відповідач здійснив оплату з порушенням строків встановлених кошторисом №1 від 11.02.2019, а саме:

- 50 % авансу (1 800 000,00 грн) згідно з платіжними дорученнями: №120 від 26.02.2019 на суму 500 000,00 грн, у т.ч. 83 333,33 грн ПДВ; №151 від 06.03.2019 на суму 200 000,00 грн, у т.ч. 33 333,33 грн ПДВ; №210 від 01.04.2019 на суму 1 100 000,00 грн, у т.ч. 183 333,33 грн ПДВ;

- 35% вартості по готовності топочного пристрою до відправки згідно з платіжним доручен-ням №592 від 30.07.2019 на суму 1 260 000,00 грн, у т.ч. 210000,00 грн ПДВ;

- в подальшому - 170000,00 грн вартості переданого топочного пристрою згідно з платіж-ними дорученнями №601 від 06.08.2019 на суму 100000,00 грн, у т.ч. 16666,67 грн ПДВ; №613 від 19.08.2019 на суму 70000,00 грн, у т.ч.11666,67 грн. ПДВ;

- згідно з платіжним дорученням №999 від 11.12.2019 Відповідач сплатив Позивачу ще 100000,00 грн вартості топочного пристрою.(арк.справи 24-27).

Матеріалами справи стверджено та не заперечується сторонами, що Відповідач загалом сплатив Позивачеві 3 330 000,00 грн за топочний пристрій (3 060 000,00 + 170 000,00 + 100000,00).

Таким чином, станом на 12.12.2019 заборгованість Відповідача за топочний пристрій складала 270 000,00 грн (3 600 000,00 3 330 000,00).

Поруч з тим, рішенням Господарського суду Волинської області від 22.02.2023 у справі №903/834/22 позовні вимоги ПрАТ «АК «Сатер» до ПП «Універсам» про стягнення 669 500,00 грн було задоволено часткового, стягнуто з Підприємства на користь Товариства 270 000,00 грн заборгованості за топочний пристрій.(арк.справи 41-45).

Матеріалами справи стверджено, що на виконання судового рішення у справі №903/834/22, ПП «Унівесам» 10.07.2023 перерахувало на користь ПрАТ «АК «Сатер» кошти в сумі 270 000,00 грн, що стверджується платіжною інструкцією №1204 від 10.07.2023.(арк.справи 38).

Враховуючи, що Відповідач невчасно перерахував Позивачу кошти за топочний пристрій, Товариство керуючись п.6.7 Договору від 11.02.2019 та ст.625 ЦК України звернулося до суду з даним позовом про стягнення з Підприємства 218587,87 грн, з яких: 44 975,28 грн пені, 142097,80 грн інфляційних втрат та 31 514,79 грн -3% річних.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Волинської області від 16.01.2024 позов Товариства задоволено частково. (арк.справи 93-97).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга необґрунтована та не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

Предметом даного спору є правомірність стягнення пені, інфляційних втрат та річних.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з Відповідача на користь Позивача 44 975,28 пені та 8,21 грн -3% річних.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором, згідно ст.626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України, в силу господарського зобов-язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утрима-тися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учас-ники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як стверджено матеріалами справи, укладений сторонами 11.02.2019 Договір №970-0-005 є змішаним, оскільки містить елементи договорів купівлі-продажу та підряду.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується пере-дати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.(ст.655 ЦК України).

Відповідно до частини першої, другою статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів виходить з того, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.(ч.4 ст.75 ГПК України).

Колегією суддів встановлено, що існує судове рішення, яке має преюдиційне значення для розгляду даної справи, а саме справа №903/834/22 за позовом ПрАТ «АК «Сатер» до ПП «Універсам» про стягнення 669 500,00 грн заборгованості за договором №970-0-005 від 11.02. 20219.

Преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і право-відносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Колегія суддів зауважує, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» №28342/95, п.61, ECHR 1999-VII).

Частиною 2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов`яз-ковість врахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Так, Господарським судом Волинської області від 22.02.2023 у справі №903/834/22, яке в подальшому було підтримано постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2023, позовні вимоги ПрАТ «АК «Сатер» до ПП «Універсам» про стягнення 669 500,00 грн було задоволено часткового, стягнуто з Підприємства на користь Товариства 270 000,00 грн заборгованості за топочний пристрій.(арк.справи 41-45).

Суд у справі №903/834/22 встановив, що матеріалами справи підтверджено передачу Позивачем Відповідачу одного механічного топочного пристрою з решіткою вартістю 3 600 000,00 грн, за яку останній сплатив 3 330 000 грн, відтак заборгованість ПП «Універсам» перед ПрАТ «АК «Сатер» склала 270 000,00 грн.

В справі, що розглядається №903/1041/23 судом першої інстанції встановлено, що на виконання судового рішення у справі №903/834/22, ПП «Унівесам» 10.07.2023 перерахувало на користь ПрАТ «АК «Сатер» кошти в сумі 270 000,00 грн, що стверджується платіжною інструк-цією №1204 від 10.07.2023.(арк.справи 38).

Враховуючи, що Відповідач здійснив оплату 10.07.2023, а не 19.09.2019, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність обставин порушення Відповідачем строків виконання оплати згідно умов Договору від 11.02.2019 та кошторису №1 від 11.02.2019.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних передбачено ст.625 ЦК України і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримува-ними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З урахуванням ст.625 ЦК України, за наявності встановленого факту прострочення Відповідачем виконання грошового зобов`язання та перевіривши розрахунки Позивача та суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про часткову обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з Відповідача 142 097,80 грн інфляційних втрат та 31 506,58 грн -3% річних.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Скаржником не наведено підстав незгоди із рішенням господарського суду Волинської області від 16.01.2024, натомість з тексту апеляційної скарги вбачається, що Апелянт фактично не погодився з ухвалою від 20.11. 2023, якою суд констатував усунення Позивачем недоліків у строк встановлений ухвалою суду від 06.11.2023 та повідомив сторони про призначення на 12.12.2023 підготовчого засідання.

Матеріалами справи стверджено, що ухвалою від 06.10.2023 було відкрито провадження у справі №903/1041/23 та призначено підготовче засідання на 06.11.2023. Однак, в судовому засіданні 06.11.2023 судом першої інстанції було встановлено, що позовна заява ПрАТ «АК «Сатер» не відповідає вимогам ст.164 ГПК України, оскільки Позивачем до позовної заяви було долучено докази надіслання позовної заяви з додатками Відповідачу на адресу, а саме: вул.Міла-шенкова, 135, с.Микуличі, Володимирський район, Волинська обл, 44761.(арк.справи 17).

З огляду на таке, господарський суд ухвалою від 06.11.2023 залишив позовну заяву ПрАТ «АК «Сатер» без руху, надав Позивачу строк 10 днів для усунення недоліків, а саме: витребував докази надсилання документів на адресу місцезнаходження Відповідача (вул.Мілашенкова, 35, с.Микуличі, Володимирський район, Волинська обл, 44761) копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення.(арк.справи 55-56).

16.11.2023 через систему «Елетронний суд» Позивачем надіслано до господарського суду Волинської області заяву про усунення недоліків, разом з відповіддю №246453 про наявність у Відповідача зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС (арк.справи 62) та копією поштового конверту разом з описом вкладення у цінний лист надісланого на адресу Відповідача вул. Мілашенкова,35, с.Микуличі, Володимирський район, Волинська обл, 44761.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем було виконано вимоги ухвали суду від 06.11.2023, а судом першої інстанції правомірно призначено підготовче засідання.

Колегія суддів відхиляє доводи Скаржника про те, що оскільки позивачем не виправлено невірно зазначену адресу Відповідача в реквізитах самої позовної заяви, то суд першої інстанції повинен був залишити позовну заяву без руху, адже ст.174 ГПК України містить чіткі підстави залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, всі доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.

Матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неповне з`ясування обставин справи та неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зобов`язань Відповідача, рівно як і твердження про невмотивованість висновку про част- кову обґрунтованість заявленого позову.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст.34,86,129,232,233,240,270,275,276,282,284,287 Господарського процесу-ального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Універсам» на рішення господарського суду Волинської області від 16.01.2024 у справі №903/1041/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню до Верхов-ного Суду за виключенням випадків, передбачених ст.287 ГПК України.

3. Матеріали справи №903/1041/23 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Павлюк І.Ю.