Постанова

від 03.04.2024 по справі 904/4653/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4653/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від позивача: Лаврук В.О.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький ремонтно механічний завод"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 р.

( суддя Манько Г.В., м. Дніпро, повний текст рішення підписано 18.12.2023 р. )

у справі

за первісним позовом

Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький ремонтно механічний завод"

до

Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп нижньодніпровський трубопрокатний завод"

про стягнення 953 658 грн. 55 коп.

та за зустрічним позовом

Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп нижньодніпровський трубопрокатний завод"

до

Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький ремонтно механічний завод"

про стягнення 275 933,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Приватне акціонерне товариство "Кременчуцький ремонтно механічний завод" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Інтерпайп нижньодніпровський трубопрокатний завод" заборгованості згідно договору поставки № 22/1806 від 18.10.2022 в сумі 953 658 грн. 55 коп. ( 847 872 грн. - сума основного боргу та нарахована пеня за подвійною обліковою ставкою НБУ на суму 105 786 грн. 55 коп.) та судових витрат у справі. Надав заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп нижньодніпровський трубопрокатний завод" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з зустрічною позовною заявою та просить стягнути з приватного акціонерного товариства "Кременчуцький ремонтно механічний завод" суму пені у розмірі 137 933 грн. 76 коп., штрафу 138 000 грн. за порушення строку постачання товару по специфікації №1 (Додаток №1 від 19.10.2022р. до Договору №22/1806 від 18.10.2022р.) та судові витрати у справі.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 р. в задоволенні первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Кременчуцький ремонтно-механічний завод" на користь публічного акціонерного товариства "Інтерпайп нижньодніпровський трубопрокатний завод" пеню 137 933 грн. 76 коп., штраф 138 000 грн. судовий збір 4139 грн. 01 коп.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне акціонерне товариство "Кременчуцький ремонтно механічний завод", в якій просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький ремонтно механічний завод" скасувати. В цій частині прийняти нове рішення, яким первісний позов Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький ремонтно механічний завод" - задовольнити. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Інтерпайп нижньодніпровський трубопрокатний завод" на користь Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький ремонтно механічний завод" 152 524,04 грн пені за договором поставки № 22/1806 від 18.10.2022 р.. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення у повному обсязі зустрічного позову публічного акціонерного товариства "Інтерпайп нижньодніпровський трубопрокатний завод" - змінити, виклавши його резолютивну частину у такій редакції: Зустрічний позов публічного акціонерного товариства "Інтерпайп нижньодніпровський трубопрокатний завод" - задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький ремонтно механічний завод" на користь публічного акціонерного товариства "Інтерпайп нижньодніпровський трубопрокатний завод" 13 793,38 грн. пені та 13 800 грн. штрафу за договором поставки № 22/1806 від 18.10.2022 р..

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з висновком господарського суду, що п. 7.2. Договору не встановлений конкретний розмір пені, а лише встановлено обмеження щодо її максимального розміру. Зазначений висновок суду першої інстанції, Скаржник вважає помилковим та таким, що зроблений з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Водночас, на думку Скаржника, дійсно, словосполучення «в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ», відображена у п. 7.2. договору поставки, сформульована дещо неясно.

При цьому Скаржник зазначає, що з огляду на те, що неясно сформульовані умови щодо розміру нарахування пені, передбачені п. 7.2. договору поставки, були включені у договір саме ПАТ "Інтерпайп нижньодніпровський трубопрокатний завод", умови зазначеного пункту договору необхідно трактувати таким чином, що «у разі несвоєчасного здійснення розрахунків за Договором Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення».

Також, Скаржник наголошує на тому, що задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Інтерпайп нижньодніпровський трубопрокатний завод" про стягнення з ПрАТ "Кременчуцький ремонтно механічний завод" пені у розмірі 137 933,76 грн та штрафу у розмірі 138 000 грн за несвоєчасну поставку товару за договором поставки, не було взято до уваги наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Тому, Скаржник просить суд апеляційної інстанції вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій та врахувати такі обставини, що мають істотне значення: повне виконання ПрАТ «КРМЗ» зобов`язань щодо поставки товару, а також неподання ПАТ "Інтерпайп нижньодніпровський трубопрокатний завод" будь-яких доказів понесення ним збитків чи додаткових витрат внаслідок допущеного ПрАТ «КРМЗ» порушення; неспіврозмірності між сумою штрафних санкцій та порушеним інтересом ПАТ "Інтерпайп нижньодніпровський трубопрокатний завод", оскільки збитків йому не завдано; виготовлення та поставка товару за договором поставки № 22/1806 від 18.10.2022 р. здійснювалась в умовах пандемії коронавірусу SARS-CoV-2 (далі - COVID-19) та карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, строк якого неодноразово продовжувався, та є обставиною, що має істотне значення у розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України; виготовлення та поставка товару за договором поставки № 22/1806 від 18.10.2022 р. здійснювалась в умовах воєнного стану, введеного указом Президента від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», строк якого неодноразово продовжувався, та є обставиною, що має істотне значення у розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України. Крім того, за підсумками роботи у 2023 році ПрАТ «КРМЗ» було понесено збитки, на підтвердження чого суду апеляційної інстанції буде надано копію податкової звітності позивача за 2023 рік, одразу після її подання до податкової служби (на час розгляду справи у суді першої інстанції та станом на день подання цієї апеляційної скарги, податкова звітність за 2023 рік ще не була сформована).

Підсумовуючи зазначене вище, з огляду на наведені обставини, Скаржник просить апеляційний суд зменшити розмір штрафних санкцій до 10 % від заявленого розміру.

Від Скаржника надійшло клопотання про поновлення Приватному акціонерному товариству «КРМЗ» строку на подання доказу у справі - декларації з податку на прибуток підприємств за 2023 рік.

Як зазначає Скаржник дане клопотання було заявлено у зв`язку із тим, що станом на час подання апеляційної скарги, податкова звітність за 2023 рік ПрАТ «КРМЗ» ще не була сформована, а була подана до податкової служби лише 24.01.2024 р..

Скаржник просить долучити до матеріалів справи та дослідити як доказ під час розгляду справи податкову декларацію з податку на прибуток підприємств ПрАТ «КРМЗ» за 2023 рік.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач за первісним позовом не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2024 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/4653/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький ремонтно механічний завод на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 р. у справі № 904/4653/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 904/4653/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 03.04.2024 р..

Від представника Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький ремонтно механічний завод" - адвоката Лаврук Віктора Олександровича до суду надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС. Адреса електронної пошти, що буде використана заявником для входу до системи "EasyCon".

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2024 р. судове засідання у справі № 904/4653/23 призначене на 03.04.2024 р., вирішено провести з представником Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький ремонтно механічний завод" в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

Відповідач за первісним позовом не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника публічного акціонерного товариства "Інтерпайп нижньодніпровський трубопрокатний завод".

У судовому засіданні 03.04.2024 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

18.10.2022 р. Між Приватним акціонерним товариством "Кременчуцький ремонтно-механічний завод" ( Постачальник ) та публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" ( Покупець ) укладено договір поставки № 22/1806 відповідно до 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передатну власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення, надалі - Товар. Найменування, асортимент, кількість, ціна, умови та строки поставки товару зазначаються у Специфікаціях, які оформлюються у вигляді Додатків і складають невід`ємну частину цього Договору.

За взаємною згодою Сторін в процесі виконання цього Договору можуть бути змінені найменування, асортимент, кількість, ціна, умови та строки поставки товару, які внесені до положень цього Договору та Додатків до нього. Будь-які зміни мають бути оформлені у вигляді Додаткових угод ( п. 1.2 Договору ).

Ціна за одиницю виміру товару, яка зазначена а узгоджених Сторонами Специфікаціях, є фіксованою і не підлягає збільшенню, якщо інше не передбачено у Специфікаціях до цього Договору ( п. 2.3 Договору ).

Загальна сума цього Договору визначається як загальна вартість товару, поставленого за весь період дії цього Договору на підставі оформлених Сторонами Специфікацій ( п. 2.4 Договору ).

Датою поставки товару і датою переходу права власності на товар є дата, зазначена Покупцем у видатковій накладній при прийманні товару. Сторони у Специфікації можуть обумовити інші умови визначення дати поставки товару і дати переходу права власності на товар (п. 3.6 Договору).

Розрахунки за цим Договором Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника в порядку та строки, зазначені у Специфікаціях. При здійсненні оплати на умовах передплати Покупець перераховує грошові кошти у розмірі вартості узгодженої партії товару. При здійсненні оплати з відстрочкою платежу Покупець перераховує грошові кошти за фактично прийняту sary/кількість товару (п. 4.1 Договору).

У випадку порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення (п. 7.2 Договору).

У випадку порушення строків поставки Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості не поставленого в строк товару за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення. При порушенні строків постачання понад 10 календарних днів Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 5 % від вартості не поставленого в строк товару (п. 7.3 Договору).

У випадку виникнення обставин, що перешкоджають повному або частковому виконанню Договору, а саме: пожеж, стихійних лих, непередбачених обставин, що ведуть до порушення виробничого процесу, війни, військових дій будь-якого характеру, блокади, релігійних хвилювань, актів органів державної влади чи місцевого самоврядування і т .п., час, визначений для виконання зобов`язань за Договором, повинен бути збільшений на термін дії цих форс-мажорних обставин. Якщо форс-мажорні обставини тривають більше одного місяця, Постачальник і Покупець мають право розірвати Договір без будь-яких юридичних наслідків або суду і без поширення відповідальності на сторону, у якої виникли ці обставини (п. 8.1 Договору).

Сторона, яка заявила про настання форс-мажорних обставин, повинна невідкладно повідомити у письмовій формі Іншу Сторону, а також надати відповідний сертифікат Торгово-Промислової Палати чи іншого компетентного органу, в якому повинні бути вказані характер форс-мажорних обставин і їх тривалість (п. 8.3 Договору).

Всі Додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками. Одностороння зміна умов цього Договору не допускається (п. 14.3 Договору).

Приватним акціонерним товариством "Кременчуцький ремонтно-механічний завод " та публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" підписано специфікацію № 1 товарів, що поставляються покупцеві ( Додаток №1 від 19.10.2022 р. до договору № 22/1806 від 18.10.2022 р.).

Згідно вказаної специфікації сторонами погоджено найменування товарів - кільце притисне для букси еск.1.21 на суму 4 416 000 грн. з ПДВ. Термін постачання до 90 календарних днів від дати зарахування передплати на рахунок постачальника. Дата переходу права власності - дата передачі товару перевізникові, що підтверджується відміткою на товарно транспортних документах. Умови оплати: 60% переплата; 40% факт постачання 15 календарних днів.

Згідно платіжної інструкції № 6523 від 01.11.2022 р. публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" перераховано приватному акціонерним товариством "Кременчуцький ремонтно-механічний завод" 1 020 000 грн. Призначення платежу: передоплата за прокатний інструмент, запчастини зг.рах. № 37 від 19.10.2022 р., дог. № 22/1806 від 18.10.2022 р. у т.ч. ПДВ 170 000 грн.

Згідно платіжної інструкції № 6563 від 02.11.2022 р. публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" перераховано приватному акціонерному товариству "Кременчуцький ремонтно-механічний завод" 1 529 600 грн. Призначення платежу: передоплата за прокатний інструмент, запчастини зг.рах. № 37 від 19.10.2022 р., дог. № 22/1806 від 18.10.22 В т.ч. ПДВ 254 933,33 грн.

Згідно платіжної інструкції № 6604 від 03.11.2022 р. публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" перераховано приватному акціонерному товариству "Кременчуцький ремонтно-механічний завод" 100 000 грн. Призначення платежу: передоплата за прокатний інструмент, запчастини зг.рах. № 37 від 19.10.2022 р., дог. № 22/1806 від 18.10.2022 р. у т.ч. ПДВ 16 666,67 грн.

Згідно платіжної інструкції № 1275 від 23.02.2023 р. публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" перераховано приватному акціонерному товариству "Кременчуцький ремонтно-механічний завод" 441 600 грн. Призначення платежу: оплата за запасні частини зг. рах. № 2 від 31.01.2023 р., дог. № 22/1806 від 18.10.2022 р. у т.ч. ПДВ 73 600 грн.

Згідно платіжної інструкції № 18/05/23 від 18.05.2023 р. публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" перераховано приватному акціонерному товариству "Кременчуцький ремонтно-механічний завод" 476 928 грн. Призначення платежу: оплата за запасні частини зг.рах.№3 від 01.03.2023 р., дог. № 22/1806 від 18.10.2022 р. у т.ч. ПДВ 79 488 грн.

Згідно видаткової накладної № 22 від 29.12.2022 р. приватним акціонерним товариством "Кременчуцький ремонтно-механічний завод" поставлено публічному акціонерному товариству "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" кільце притискне для букси еск.1.21 на суму 552 000 грн. з ПДВ.

Згідно видаткової накладної № 2 від 31.01.2023 р. приватним акціонерним товариством "Кременчуцький ремонтно-механічний завод" поставлено публічному акціонерному товариству "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" кільце притискне для букси еск.1.21 на суму 1 104 000 грн. з ПДВ.

Згідно видаткової накладної № 3 від 01.03.2023 р. приватним акціонерним товариством "Кременчуцький ремонтно-механічний завод" поставлено публічному акціонерному товариству "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" кільце притискне для букси еск.1.21 на суму 1 192 320 грн. з ПДВ.

Згідно видаткової накладної № 4 від 30.03.2023 р. приватним акціонерним товариством "Кременчуцький ремонтно-механічний завод" поставлено публічному акціонерному товариству "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" кільце притискне для букси еск. 1.21 на суму 828 000 грн. з ПДВ.

Згідно видаткової накладної № 5 від 27.04.2023 р. приватним акціонерним товариством "Кременчуцький ремонтно-механічний завод" поставлено публічному акціонерному товариству "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" кільце притискне для букси еск.1.21 на суму 739 680 грн. з ПДВ.

29.06.2023 р. Приватне акціонерне товариство "Кременчуцький ремонтно-механічний завод" звернулось до публічномого акціонерномого товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" з вимогою про сплату заборгованості за договором поставки в сумі 847 872 грн.

Згідно платіжної інструкції № 7501 від 28.09.2023 р. публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" перераховано приватному акціонерному товариству "Кременчуцький ремонтно-механічний завод" 847 872 грн. Призначення платежу: оплата за запасні частини зг. рах. № 4 від 30.03.2023 р., від 27.04.2023 р., дог № 22/1806 від 18.10.2022 р. в т.ч. ПДВ.

У зв`язку із порушенням строків оплати Покупцем, Позивач звернувся до господарсокго суду з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог ) пені у розмірі 105 786 грн. 55 коп., нарахованої на підставі п. 7.2 Договору.

У свою чергу, Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп нижньодніпровський трубопрокатний завод" також звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з зустрічною позовною заявою та просить стягнути з приватного акціонерного товариства "Кременчуцький ремонтно механічний завод" суму пені у розмірі 137 933 грн. 76 коп., штрафу 138 000 грн. за порушення строку постачання товару по специфікації № 1 ( Додаток №1 від 19.10.2022р. до Договору № 22/1806 від 18.10.2022 р.) та судові витрати у справі.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі, яким в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача за первісним позовом, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Щодо додаткових доказів доданих Скаржником до апеляційної скарги ( декларації з податку на прибуток підприємств за 2023 рік ) слід зазначити про таке.

Враховуючи, що учасник судового процесу додав вказаний документальний доказ під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Колегія суддів зауважує учасникам судового процесу на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від учасників судового процесу.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює апелянтові більш сприятливі, аніж позивачу умови в розгляді конкретної справи.

Колегія суддів зазначає про те, що вказаний документ фактично на дату винесення оспорюваного рішення не існував, в той час як за приписами ГПК Україна надання учасником судового процесу нових доказів у справі, які станом на дату винесення судового рішення не існували, не віднесено до підстав для скасування такого судового рішення, а відтак такий документ не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції як додатковий доказ.

За таких обставин, додана Апелянтом під час апеляційного перегляду декларації з податку на прибуток підприємств за 2023 рік як додатковий доказ колегією суддів не приймається.

Беручи до уваги правову природу укладеного Договору поставки № 22/1806 від 18.10.2022 р., укладеного між Приватним акціонерним товариством "Кременчуцький ремонтно-механічний завод" ( Постачальник ) та публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" ( Покупець ), кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов`язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.

Наразі, отримання коштів (штрафних санкцій) за прострочення виконання такого зобов`язання з оплати поставленого товару та поставки самого товару є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, Сторони не мають правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із своєчасної поставки товару та здійснення своєчасної оплати поставленого товару за договором, що зумовлює право Позивача у разі несвоєчасної поставки товару, або неповної та несвоєчасної оплати товару на нарахування у відповідності до умов Договору штрафних санкцій, за умови їх встановлення Договором.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені первісного позову, послався на те, що п. 7.2 Договору не встановлений конкретний розмір пені, лише є обмеження щодо максимального розміру. При цьому, задовольняючи зустрічний позов вказав на те, що Постачальником порушено строки, визначені п. 3.2 Договору та Специфікації № 1 щодо постачання продукції.

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині відмови у стягненні пені за первісним позовом та наявності підстав для зменшення суми штрафних санкцій за зустрічним позовом у зв`язку із клопотанням Скаржника заявленого суду апеляційної інстанції, а відтак, враховуючи, що рішення в частині встановлення факту отримання товару з простроченням, сплати його вартості та правильності розрахунків стягнутих судом сум, сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог за первісним позовом про стягнення пені відмовив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої та третьої ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Частиною першою ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За частинами першою, четвертою, сьомою ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору у відповідності до законодавства (частина перша статті 180 ГК України).

Частинами першою та другою ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Особливості господарсько-правової відповідальності визначені ГК України. Так, за частиною першою ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша та друга статті 217 ГК України).

За частиною першою ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня ), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

З аналізу положень ст. 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору. Так, частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором. Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов`язань, перелічених у частині другій статті 231 ГК України. Частиною четвертою статті 231 ГК України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення частини шостої ст. 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим за частиною другою ст. 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Велика Палата Верховного Суду у п. 6.31. постанови від 10.12.2019 р. у справі № 904/4156/18 зазначає, що за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Скаржник наголошує на тому, що Позивач у позовній заяві аргументовуючи право на нарахування пені та розмір нарахованої пені посилається насамперед на п. 7.2 Договору, яким встановлено, що у випадку порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Між тим, як вірно зазначив суд першої інстанції - п. 7.2 Договору не встановлений конкретний розмір пені, лише є обмеження щодо максимального розміру.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду попередньої інстанції про те, що умовами договору не встановлений розмір пені за порушення виконання грошового зобов`язання, а отже відсутні підстави для застосування такої міри відповідальності як договірна санкція за відсутності конкретно визначеного її розміру в договорі та законі, а відтак господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у первісному позові.

Щодо доводів Скаржника пов`язаних із не врахуванням судом першої інстанції підстав для зменшення розміру штрафних санкцій за зустрічним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 233 ГК України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків).

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав: у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки ч. 3 ст. 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав ( відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 р. у справі № 904/5645/19; від 14.04.2021 р. у справі № 922/1716/20 ).

Як вбачається з матеріалів справи Відповідач за зустрічним позовом не заявляв клопотання суду першої інстанції про зменшення суми штрафних санкцій, не надавав доказів тяжкого майнового стану, наявності інших виключних обставин.

Отже, доводи Скаржника щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій до 10 % від заявленого розміру не знайшли свого підтвердження.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький ремонтно механічний завод".

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький ремонтно механічний завод" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 р. у справі № 904/4653/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.04.2024 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін