Постанова

від 15.04.2024 по справі 904/4808/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4808/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АДВЕРС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.23 (суддя Юзіков С.Г.) та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2023 у справі № 904/4808/23

за позовом Селянського (Фермерського) господарства "Григоренко"

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АДВЕРС"

про стягнення боргу за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Селянське (Фермерське) господарство "Григоренко" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АДВЕРС" про стягнення 118 448,73 грн. - боргу, 29 420,71 грн. - пені, 2 855,84 грн. - індексу інфляції, 1 810,80 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 11/08 ІНГ-ПШ від 11.08.2021.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2023 у справі №904/4808/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АДВЕРС" на користь Селянського (Фермерського) господарства "Григоренко" 118 448,73 грн. основного боргу, 2 855,84 грн. індексу інфляції, 1 810,80 грн. 3 % річних, 29 401,25 грн. пені, 2 683,66 грн. судового збору.

У решті позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2023 Заяву Селянського (Фермерського) господарства "Григоренко" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АДВЕРС" на користь Селянського (Фермерського) господарства "Григоренко" 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У розподілі решти суми за заявою - відмовлено.

Не погодившись із зазначеними рішеннями до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "АДВЕРС", в якій просить:

- скасувати рішення від 15.11.2023 та прийняти нове, яким відмовити в позові;

- скасувати додаткове рішення від 30.11.2023 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що 11.08.2021 сторони уклали Договір поставки №11/08 ІНГ-ПШ.

Відповідно до вказаного Договору Позивач поставив Відповідачеві пшеницю 4 класу врожаю 2021 року, загальною вагою 106,423 т, на суму 846 062,34 грн. Згідно Специфікації № 2 від 16.11.2021 до Договору, Покупець зобов`язався сплатити 86% від вартості товару протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання Договору, специфікації та надання підтверджуючих документів, вказаних у п.2.2. Договору, 14% - сплачується Покупцем, після реєстрації податкової накладної Постачальником, на протязі 10-ти банківських днів. Покупець виконав свої зобов`язання належним чином, сплатив 17.11.2021 Постачальнику 727 613,61 грн. Водночас, 14% вартості товару не сплачено Покупцем, оскільки не настав строк оплати.

Крім того, скаржник зазначає, що підп. «г» п. 5.11. Договору встановлено, що у випадку не усунення Постачальником порушень щодо розблокування та реєстрації податкової накладної за поставлений товар в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 4 місяців, Покупець має право задовольнити свої вимоги отриманим від Постачальника товаром, на суму штрафних санкцій чи/або пені. У період з 16.11.2021 по 16.02.2023, Постачальник не усунув протягом 4 місяців вчинені порушення щодо розблокування та реєстрації податкових накладних у ЄРПН.

У період з 16.11.2021 по сьогоднішній день Відповідач вимушений здійснювати зберігання, сушіння, очищення, доробку товару переданого Позивачем за Договором, що призвело до системних витрат на енергоносії та збитків.

Окрім цього, за час, який Позивач здійснював реєстрацію податкової накладної, переданий за Договором товар значно втратив у ціні, показники якості товару, за період з 16.11.2021 по сьогоднішній день стали нижчими, вага зменшилась, що унеможливлює його реалізацію за такими стандартами та цінами на міжнародному ринку, які були у 2021 році, в результаті цього, виникли збитки (прямі та непрямі втрати) у Відповідача щодо отриманого товару за Договором, які загалом складають 478 918,41 грн.

Відповідач звернув увагу, що податкова накладна до Договору, на загальну суму 846 062,34 грн., зареєстрована Позивачем у лютому 2023 році. При цьому, про реєстрацію цієї податкової накладної Позивач повідомив Відповідача лише у серпні 2023 року.

Щодо додаткового рішення, то апелянт вказує на те, що Позивачем у позовній заяві вказувалися витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 500,00 грн., а у даній заяві вже зазначено витрати 20 000,00 грн.

Відповідач звертає увагу, що зазначені в Акті приймання-передачі наданих послуг №16/23 від 16.11.2023 окремі послуги щодо: надання консультації щодо порядку розгляду справ в порядку господарського судочинства; надання консультації щодо правовідносин між Замовником та ТОВ ФІРМА "АДВЕРС"; складання розрахунку пені, 3% річних, інфляційних витрат взагалі не відносяться до розгляду справи №904/4808/23. Також, як і розрахунок пені, 3% річних, інфляційних витрат - не може бути окремою послугою, оскільки відноситься до складання позовної заяви.

Окрім цього, зазначені представником Позивача "витрати" на професійну правничу допомогу є необґрунтованими та не доведеними, оскільки Позивач не надав докази понесених фактичних витрат на професійну правову допомогу та не обґрунтував їх. Також, Договором про надання правової допомоги не визначено точних сум оплати за надання такої правової допомоги, не вказано періоду надання послуг, не вказано точного часу, який міг бути витрачений на надання таких послуг.

Таким чином, Позивач, звертаючись із заявою про стягнення з відповідача 9 500 грн., а потім 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, надав суду лише Договір та необґрунтований Акт, проте, детального опису витраченого часу та наданих адвокатом послуг, понесених фактичних витрат на такі послуги, не надано суду. Тобто, Заявником не дотримано критеріїв визначених ст. 126 ГПК України, що позбавляє можливості оцінити відповідність заявленої до стягнення Позивачем з Відповідача суми витрат на правничу допомогу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу ТОВ фірма «Адверс» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2023 по справі №904/4808/23, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2023 по справі №904/4808/23 залишити без змін та стягнути з ТОВ фірма «Адверс» на користь Селянського (Фермерського) господарства "Григоренко" судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.23 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 08.12.2023 здійснено запит матеріалів справи №904/4808/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

15.12.2023 матеріали справи №904/4808/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2023 (суддя доповідач Іванов О.Г.) відмовлено апелянту у відстроченні сплати судового збору; апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через неподання останнім доказів оплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (визначена сума оплати 3220,80 грн), незазначення відомостей про відсутність/наявність у заявника електронного кабінету в системі ЄСІТС. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

21.12.2023 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 19.12.2023 надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої додано платіжну інструкцію №19155102 від 20.12.2023 про оплату 3220,80 грн., зазначено, що у заявника наявний електронний кабінет, зареєстрований 01.07.2021.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АДВЕРС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2023 у справі № 904/4808/23; розгляд справи ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення і додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Між Селянським (Фермерським) господарством "Григоренко" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "АДВЕРС" (Покупець) 11.08.2021 укладено Договір поставки № 11/08 ІНГ-ПШ, відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлений строк Покупцеві пшеницю врожаю 2021 року власного виробництва, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його, в порядку, у строки та на умовах, встановлених цим Договором.

Загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент), кількість та якість, упаковка та маркування, умови та строк поставки, гривнева ціна товару, порядок та строк оплати, й інші умови, визначаються специфікаціями (додатки до цього Договору), які є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2. Договору).

Форми, порядок та строк оплати товару визначаються сторонами у специфікації на кожну партію поставки товару (п. 4.3. Договору).

За порушення грошових зобов`язань за цим Договором Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період не сплати зобов`язань, від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день порушення виконання. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання грошового зобов`язання (п. 5.4. Договору).

Суми ПДВ, зазначені в податкових накладних, які Постачальник видає Покупцю, мають відображатися в податкових зобов`язаннях декларації з ПДВ Постачальника в тому звітному періоді, в якому були виписані податкові накладні. Постачальник зобов`язаний подавати в компетентні податкові органи (служби, управління) декларації з ПДВ у встановлений законом строк. За недотримання вимог цього пункту Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20 % вартості товару (п. 5.10. Договору).

Відповідно до п. 5.11. Договору при здійсненні поставок Постачальник зобов`язаний повною мірою виконувати вимоги законодавства України щодо складання, подання та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. В разі порушення Постачальником зобов`язань, передбачених даним пунктом Договору, Покупець вправі: … у випадку не усунення Постачальником порушень щодо розблокування та реєстрації податкової накладної за поставлений товар в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 4 місяців, Покупець має право задовольнити свої вимоги отриманим від Постачальника товаром, на суму штрафних санкцій чи/або пені (підп. "г" п. 5.11. Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором (п. 8.5. Договору).

16.11.2021 сторони підписали Специфікацію № 2, відповідно до якої, Позивач поставляє Відповідачеві товар пшениця 4 класу врожаю 2021 року, в кількості 106,423 тон, на загальну суму 846 062,34 грн. в т.ч. ПДВ 14 % - 103 902,39 грн. Оплата за цим Договором здійснюється у терміни:

- 727 613,61 грн., що становить 86 % від загальної вартості товару здійснюється Покупцем на протязі 5 банківських днів з моменту підписання Договору, специфікації та надання підтверджуючих документів, вказаних в п. 2.2. Договору;

- 118 448,73 грн., що становить 14 % від загальної вартості товару сплачується Покупцем після реєстрації податкової накладної на протязі 10 банківських днів.

На виконання Договору, Позивач поставив Відповідачеві товар на загальну суму 846 062,34 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі № АИ000000253 від 16.11.2021 та видатковою накладною № 07/11 від 16.11.2021 на суму 846 062,34 грн., які підписані сторонами без заперечень.

Позивач виставив Відповідачем рахунок-фактури № 07/11 від 16.11.2021 на суму 846 062,34 грн.

17.11.2021 Відповідач вніс частину оплати за товар у розмірі 727 613,61 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 16133353 від 17.11.2021.

У зв`язку з виникненням податкових зобов`язань за правилом першої події Позивач склав податкову накладну № 7 від 16.11.2021 на суму 846 062,34 грн. пшениця 4 класу врожаю 2021 року та направив для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до квитанції № 1 від 09.12.2021 "Документ прийнято, реєстрація зупинена. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 0912.2021 № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/ послуг 1001, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критерії ризиковості здійснення операцій.

За даними Позивача, останній звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровської області, яка прийняла рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17.12.2021 №3541970/21925392 про відмову у реєстрації податкової накладної №7 від 16.11.2021 та зобов`язання Державної Податкової Служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладну податкову накладну № 7 від 16.11.2021, подану Селянський (Фермерським) господарством "ГРИГОРЕНКО".

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 у справі №160/3675/22 позовну заяву Селянського (Фермерського) господарства "ГРИГОРЕНКО" до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка прийняла рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17.12.2021 №3541970/21925392 про відмову в реєстрації податкової накладної №7 від 16.11.2021, зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в реєстрі податкових накладних податкову накладну №7 від 16.11.2021, подану Селянським господарством "ГРИГОРЕНКО" в день її надходження, а саме: 09.12.2021.

Відповідно до умов Специфікації, строк оплати 118 448,73 грн. є таким, що настав.

На прострочений борг Відповідача Позивач, з посиланням на ст. 625 ЦК України, нарахував 2 855,84 грн. індексу інфляції за період з березня по липень 2023 року, 1 810,80 грн. 3 % річних за період 03.03.2023-04.09.2023, та з посиланням на п. 5.4. Договору 29 420,71 грн. пені за період 03.03.2023-04.09.2023.

Несплата відповідачем зазначених сум і стала причиною виникнення спору.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з доведеності та обґрунтованості вимог позивача в частині основного боргу.

Зменшуючи розмір пені, що підлягає стягненню, суд керувався помилкою в розрахунках.

Розмір, заявлених до стягненні інфляційних втрат та 3% річних, визнаний судом правильним.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки від 11.08.2021 №11/08 ІНГ-ПШ.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст. 693 ЦК України).

За ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Як вірно встановлено господарським судом, Дніпропетровським окружним адміністративним судом у рішенні від 04.07.2022 у справі №160/3675/22 позовну заяву Селянського (Фермерського) господарства "ГРИГОРЕНКО" до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка прийняла рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17.12.2021 №3541970/21925392 про відмову в реєстрації податкової накладної №7 від 16.11.2021, зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в реєстрі податкових накладних податкову накладну №7 від 16.11.2021, подану Селянським господарством "ГРИГОРЕНКО" в день її надходження, а саме: 09.12.2021.

Відповідно до умов Специфікації, строк оплати 118 448,73 грн. настав.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 у справі № 160/3675/22, залишеного в силі постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.12.2022, визнано протиправним та скасовано вище наведене рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області відносно податкової накладної Позивача, зареєстрованої 09.12.2021. При цьому, рішенням встановлено, що Позивач зареєстрував податкову накладну №7 від 16.11.2021 09.12.2021.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звідси, Позивачем вчасно, згідно вимог законодавства України, була подана на реєстрацію податкова накладна №7 від 16.11.2021, але через протиправні дії ГУ ДПС у Дніпропетровській області її не було зареєстровано в день її надходження.

Крім того, відповідно п. 5.11. Договору, при здійсненні поставок Постачальник зобов`язується повною мірою виконувати вимоги законодавства України щодо складання, подання та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. В разі порушення постачальником зобов`язань, передбаченим даним пунктом Договору, покупець вправі: а) зупинити розрахунки за цим Договором до моменту усунення порушень (право на зупинення розрахунків обмежується сумою, яка дорівнює сумі пдв не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних та/ або належним чином зареєстрованих податкових накладних); б) застосувати до постачальника штрафну санкцію у розмірі 20% від загальної вартості товару, щодо яких податкові накладні не були зареєстровані та/або не зареєстровані постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних; в) застосувати до постачальника штрафну санкцію у розмірі 20% від загальної вартості товару, щодо яких податкові накладні були зареєстровані постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням вимог передбачених ст. ст. 120, 201 Податкового кодексу України; г) у випадку не усунення постачальником порушень щодо розблокування та реєстрації податкової накладної за поставлений товар в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 4 місяців, покупець має право задовольнити свої вимоги отриманим від постачальника товаром на суму штрафних санкцій чи/або пені.

Таким чином, постачальник несе відповідальність згідно даного пункту у разі порушення своїх зобов`язань щодо складання, подання та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Втім, матеріалами справи підтверджене належне виконання Позивачем свого обов`язку та вчасного складення і подання на реєстрацію податкової накладної №7 від 16.11.2021 і лише через протиправні дії ГУ ДПС у Дніпропетровській області дана податкова накладна зареєстрована тільки після виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі від 04.07.2022 у справі № 160/3675/22.

Тобто, Позивач виконав свої обов`язки, передбачені п.5.11 Договору №11/08 ІНГ-ПШ на постачання продукції власного виробництва (пшениця 4 класу врожаю 2021року), тому має право на отримання 118 448,73 грн. після реєстрації податкової накладної №7 від 16.11.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних, але Відповідачем обов`язок щодо сплати 118 448,73 грн. не здійснений.

Згідно зі ст.22 ЦК України, збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного з елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди. Це викладено у правових позиціях, зокрема у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.

Необхідно зазначити, що Відповідач, зазначаючи про недоотриману вигоду, має обов`язок також довести реальну можливість отримання визначених ним доходів, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Тобто, збитки відшкодовуються особою, яка допустила порушення господарського зобов`язання.

Оскільки Позивачем не порушувалися умови Договору, через протиправні дії податкового органу було заблоковано реєстрацію податкової накладної і це підтверджується Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року по справі №160/3675/22, відтак, у діях Позивача відсутня вина, як елемент складу цивільного правопорушення та як підстава для притягнення до відповідальності, тому відсутні підстави передбачені п.п. «г» п.5.11 договору щодо задоволення своїх вимог відповідачем отриманим від постачальника товаром на суму штрафних санкцій чи/або пені, про які зазначає Відповідач у скарзі.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що Позивачем вжито необхідних заходів для належного виконання умов Договору, у зв`язку з чим строк оплати за поставлений товар настав, тому сума основного боргу обґрунтована, а вимога є такою, що правильно задоволена Господарським судом.

Також, в апеляційній скарзі Відповідач посилається на те, що за час, який позивач здійснював реєстрацію податкової накладної, переданий за Договором товар значно втратив у ціні; показники якості товару, який переданий за договором позивачем, за період з 16.11.2021 по сьогоднішній день стали нижчими, вага зменшилась, що унеможливлює його реалізацію за такими стандартами та цінами на міжнародному ринку, які були у 2021 році.

Щодо листа відповідача від 16.08.2023, яким останній повідомив позивача про право на задоволення своїх вимог отриманим від постачальника товаром на суму штрафних санкцій чи/або пені за п.п. «г» п.5.11 договору, оскільки податкова накладна №7 від 16.11.2021 зареєстрована у лютому 2023, однак у період з 16.11.2021 по 16.03.2022 постачальник не виконав вказану вимогу договору.

По-перше, збитки не є предметом цього позову.

По-друге, згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Як зазначалось вище, Позивачем вчасно подано на реєстрацію податкову накладну №7 від 16.11.2021, але оскільки її реєстрацію зупинено через протиправні дії ГУ ДПС у Дніпропетровській області, що підтверджено рішення суду адміністративної юрисдикції, відтак у діях Позивача відсутня вина, яка є підставою для притягнення до відповідальності.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з п.6.1 Договору, сторона, винна в повному або частковому невиконанні своїх зобов`язань за цим Договором, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що таке невиконання стало наслідком форс-мажорних обставин, а саме стихійних лих, актів і дій органів державної влади і управління, що перешкоджають чи роблять неможливим виконання зобов`язань за цим Договором.

Отже, належним доказом у справі, а саме Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року по справі №160/3675/22, доведено порушення ГУ ДПС у Дніпропетровській області своїх зобов`язань щодо реєстрації податкової накладної №7 від 16.11.2021 в день її надходження.

З урахуванням наведених обставин, Відповідач обізнаний про те, що податкова накладна №7 від 16.11.2021 зареєстрована у лютому 2023 року. В той же час, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року по справі №160/3675/22 зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №7 від 16.11.2021, подану Селянським (Фермерським) господарством «ГРИГОРЕНКО» в день її надходження, а саме: 09.12.2021, тому дана податкова накладна вважається зареєстрованою в день її надходження, а саме 09.12.2021.

Позивачем заявлена до стягнення пеня у розмірі 29 401,25 грн. Також, позивачем заявлено до стягнення 2 855,84 грн. індексу інфляції, 1 810,80 грн. 3 % річних.

Перевіривши розрахунки заявлених до стягнення сум, апеляційний суд визнав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Порушень або неправильного застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не виявлено.

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, залишаючи її без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2023 у справі № 904/4808/23 без змін.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2023 у справі № 904/4808/23, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За змістом статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18).

Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики, адвокату необхідно дотримуватись принципу розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини четвертої статті 126 ГПК України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами (аналогічний висновок наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 922/2749/19, від 18.11.2021 у справі № 904/6499/20 (904/1373/21)).

Поряд із загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у частині четвертій статті 129 ГПК України, у частині п`ятій цієї норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Такий правовий висновок є усталеним та викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.11.2021 у справі № 904/6499/20 (904/1373/21).

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві Позивачем вказувалися витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 500,00 грн.

В той же час, за приписами ч.3 ст.124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Так, 14.01.2022 Адвокатське об`єднання "Фаворит" (Об`єднання) та Селянське (фермерське) господарство "Григоренко" (Клієнт) уклали Договір про надання правової допомоги (далі Договір), за п. 1.1. якого за цим Договором Об`єднання бере на себе зобов`язання щодо надання Клієнту всіх видів правової допомоги, що визначені законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншим чинним законодавством України, а Клієнт зобов`язується оплачувати таку правову допомогу.

Клієнт не заперечує проти участі у виконанні обов`язків Об`єднання за цим Договором адвокатів учасників Об`єднання: Мотуз Олександр Володимирович, Повалій Олена Василівна, а у визначених законом випадках помічників вказаних адвокатів (п.1.6. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року. У тому числі, якщо жодна зі сторін не заявить проти припинення цього Договору протягом одного місяця до спливу строку його дії, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах. У тому випадку, якщо має місце судова справа, у якій Об`єднання представляє інтереси Клієнта, цей Договір діє до моменту повного виконання судового рішення, що буде ухвалено в такій судовій справі.

За надання правової допомоги Клієнт сплачує Об`єднанню винагороду в розмірі, визначеному Додатками до цього Договору (п. 3.1. Договору).

Ведення конкретних судових процесів Клієнта, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в Додатках до цього Договору (п. 3.2. Договору).

Додатком № 2 до Договору про надання правової допомоги від 14.01.2022 сторони погодили, що Клієнт доручає, а Об`єднання приймає на себе обов`язок виконання наступних доручень: надання консультацій правового характеру, підготовка необхідних документів та представництво інтересів клієнта як Позивача по справі за позовом Клієнта до ТОВ ФІРМА "АДВЕРС" про відшкодування заборгованості за Договором № 11/08ІНГ-ПШ від 11.08.2021, пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Клієнт здійснює оплату на користь Об`єднання за виконання ним передбачених у цьому додатку доручень в такому розмірі:

- надання консультацій правового характеру від 1 000,00 грн.;

- складання позову або апеляційної чи касаційної скарги від 4 000,00 грн.;

- представництво інтересів в суді від 2 000,00 грн., за кожне судове засідання;

- складання документів правового характеру від 2 500,00 грн. (п. 2 Додатку № 2).

Надання адвокатом правової допомоги клієнту підтверджується оформленим сторонами актом приймання-передачі від 04.09.2023, відповідно до якого, Об`єднання надало Клієнту наступні послуги:

- надання консультації щодо правовідносин між Замовником та ТОВ ФІРМА "АДВЕРС" (код ЄДРПОУ 40387906) 1 000,00 грн.;

- надання консультації щодо порядку розгляду справи в порядку господарського судочинства 1 000,00 грн.;

- складання позовної заяви Замовника до ТОВ ФІРМА "Адверс" (код ЄДРПОУ 40387906) про стягнення заборгованості за Договором № 11/08 ІНГ-ПШ від 11.08.2021, пені, інфляційних втрат та 3 % річних 5 000,00 грн.;

- складання розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат 2 500,00 грн.

16.11.2023 сторони підписали Акт приймання-передачі наданих послуг № 16/23 згідно Договору про надання правової допомоги від 14.01.2022, відповідно до якого, Об`єднання надало Клієнту наступні послуги:

- надання консультації щодо правовідносин між Замовником та ТОВ ФІРМА "АДВЕРС" (код ЄДРПОУ 40387906) 1 000,00 грн.;

- надання консультації щодо порядку розгляду справи в порядку господарського судочинства 1 000,00 грн.;

- складання позовної заяви Замовника до ТОВ ФІРМА "АДВЕРС" (код ЄДРПОУ 40387906) про стягнення заборгованості за Договором № 11/08 ІНГ-ПШ від 11.08.2021, пені, інфляційних втрат та 3 % річних 5 000,00 грн.;

- складання розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат 2 500,00 грн.

- складання та подання відповіді на відзив по справі № 904/4808/23 5 000,00 грн.;

- написання та подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі № 904/4808/23 3 000,00 грн.;

- надання консультації щодо розділу судових витрат при частковому задоволенні позову у справі № 904/4808/23 1 500,00 грн.;

- наданні консультацій правового характеру щодо процедури виконання рішення суду по справі № 904/4808/23 про стягнення заборгованості за Договором № 11/08 ІНГ-ПШ від 11.08.2021, пені, інфляційних втрат та 3 % річних 1 000,00 грн.

Всього нараховано правової допомоги на суму 20 000,00 грн.

Згідно з постановою Верховного Суду від 23 лютого 2021 року по справі № 922/2503/20, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Факт оплати таких послуг не є обов`язковою передумовою можливості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у разі якщо стороною, на користь якої ухвалено рішення суду, подано необхідні докази, які підтверджують надання відповідних послуг щодо розгляду конкретної судової справи (постанова ВС від 28.09.2021 у справі № 160/12268/19).

Тобто, не є підставою для відмови у стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутність надання доказів їх оплати позивачем, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Вказана правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу обґрунтовані. Тому додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2023 у справі №904/4808/23 є законним, судом досліджені всі докази та надано їм належну оцінку.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, зазначає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове стягнення витрат на правничу допомогу, зменшивши їх до 8000,00 грн.

При цьому апеляційний суд враховує, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу, тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваного рішення.

Господарський суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надав оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, дійшов правомірного висновку про часткове задоволення заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, колегія зазначає, що відсутні підстави для скасування додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2023 у справі № 904/4808/23.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним додаткового рішення.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення та додаткового рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АДВЕРС" 5000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає цю заяву такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 27.01.2022 у справі №910/6360/20, від 17.01.2023 у справі №911/1388/16).

Відповідно до частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На необхідності розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції позивачем заявлено у відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано відповідні докази.

Отже, позивачем дотримано строки подання відповідних доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, визначених ч.8 ст.129 ГПК України.

Між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Фаворит» укладено договір про надання правової допомоги від 14 січня 2022 року.

Додатком № 2 до вказаного договору сторони погодили, що позивач отримує та зобов`язується оплатити правову допомогу за вартістю, що вказана в цьому додатку.

Станом на момент подання відзиву на апеляційну скаргу Позивач отримав правову допомогу: складання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ ФІРМА «Адверс» по справі №904/4808/23 вартістю 5000,00 грн. що підтверджується Актом приймання-передачі №29/23 від 29.12.2023 (копія Акту приймання-передання №29/23 від 29.12.2023 додається).

Так, адвокатом Мотуз О.В. за актом приймання-передачі №29/23 від 29.12.2023 були надані наступні послуги: складання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ Фірма «Адверс», вартістю 5000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи в суді апеляційної інстанції інтереси позивача представляв адвокат Мотуз О.В. згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3602 та ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1171817 від 29.12.2023 на його ім`я.

Матеріалами справи підтверджується складання відзиву адвокатом Мотуз О.В.

З урахуванням приписів ч.4 ст.129 ГПК України та враховуючи, що рішення першої інстанції залишено без змін, а відтак, відбулось на користь позивача, судові витрати мають бути покладені на відповідача у справі.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідачем розмір витрат позивача на правничу допомогу не заперечено, відповідного клопотання про їх зменшення суду не подано.

Відтак, вирішуючи питання чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, з урахуванням принципу співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, а також відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, суд апеляційної інстанції зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтованим і розумним, документально доведеним, відтак, заявлена сума витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції має бути покладена по відповідача у повному обсязі 5000,00 грн.

Враховуючи наведені обставини, слід присудити до стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АДВЕРС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.23 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2023 у справі № 904/4808/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2023 у справі № 904/4808/23 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2023 у справі № 904/4808/23 залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АДВЕРС" за подання апеляційної скарги на рішення і додаткове рішення суду покласти на заявника.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АДВЕРС" на користь Селянського (Фермерського) господарства "Григоренко" 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок) витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.04.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков