Рішення

від 09.04.2024 по справі 903/842/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 квітня 2024 року Справа № 903/842/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали заяви Фермерського господарства "Ставеччина"

про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами

у справі №903/842/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ковельавто"

до відповідача: Фермерського господарства "Ставеччина"

про стягнення 752000,00 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача (заявника): Чабан С. В., керівник.

Права та обов`язки учаснику судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: 15.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Ковельавто" звернулося до суду з позовною заявою до Фермерського господарства "Ставеччина" про стягнення 752000,00 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору поставки № 16/07 від 16.07.2018 року.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.03.2019 у справі №903/842/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ковельавто" задоволено частково, стягнуто з Фермерського господарства "Ставеччина" в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ковельавто" 751639,20 грн попередньої оплати та 11274,59 грн витрат по судовому збору, в стягненні 360,80 грн попередньої оплати відмовлено.

15.02.2024 до господарського суду надійшла заява Фермерського господарства "Ставеччина" про перегляд рішення Господарського суду Волинської області від 13.03.2019 за нововиявленими обставинами, в якій заявник просить:

- скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 13.03.2019 по справі № 903/842/18 в повному обсязі;

- прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ковельавто" до Фермерського господарства "Ставеччина" про стягнення 751639,20 грн попередньої оплати та 11274,59 грн витрат по сплаті судового збору відмовити в повному обсязі;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ковельавто" на користь Фермерського господарства "Ставеччина" судові витрати по сплаті судового збору за розгляд заяви за нововиявленими обставинами в сумі 16911,88 грн.

В обґрунтування заяви зазначають, що після ознайомлення з матеріалами проведених слідчих дій досудового розслідування 24 січня 2024 року, старший слідчий Ковельського районного управління поліції надав їм копії окремих наявних в справі документів, в яких зазначено помісячно за липень, серпень, вересень, жовтень 2018 обсяги одержаних від ФГ Ставиччина паливно-мастильних матеріалів їх вартість та суми до відшкодування з бюджету ПДВ, на загальну суму - 1045036,02 грн з ПДВ. Даними документами на переконання заявника спростовуються факти, які було покладено в основу судового рішення від 13.03.2019 у справі № 903/842/18, оскільки Фермерське господарство Ставиччина, відповідно умов укладеного договору поставки № 16/07 від 16.07.2018р. та положень ст. 193 Господарського кодексу України, вживало усіх заходів для належного виконання своїх зобов`язань з врахуванням інтересу ТзОВ Транс-Ковельавто та забезпечило повністю загальногосподарський інтерес покупця.

Ухвалою суду від 19.02.2024 Фермерського господарства "Ставеччина" про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами (вх.№01-52/175/24 від 15.02.2024) залишено без руху; постановлено надати заявнику строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, а саме: подати суду докази реєстрації електронного кабінету заявника в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; докази сплати судового збору у розмірі 8,12 гривень.

04.03.2024 заявник через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву про усунення недоліків заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами по справі № 903/842/18. До заяви долучено, зокрема, квитанцію про сплату судового збору в сумі 8,20 грн та докази реєстрації електронного кабінету заявника в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Ухвалою суду від 11.03.2024 прийнято заяву Фермерського господарства "Ставеччина" про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами по справі № 903/842/18 до розгляду; заяву призначено до розгляду на 09.04.2024; встановлено строк ТзОВ "Транс-Ковельавто" для подання відзиву на заяву - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, ФГ "Ставеччина" для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву.

У судовому засіданні 09.04.2024 представник відповідача(заявника) підтримав заяву Фермерського господарства "Ставеччина" про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами по справі № 903/842/18, просив задовольнити. Додатково повідомив, що до подачі позовної заяви в господарський суду посадові особи: бухгалтер ФГ «Ставеччина» Демянюк І, В. та директор ТзОВ «Транс- Ковельавто» Гресик В.М. за попередньою змовою шляхом зловживання довірою заволоділи обліковими документами ФГ «Ставеччина»(які підтверджували поставку відпуск дизельного палива водіям на заправці). Після цього від імені ТзОВ «Транс-Ковельавто» заявили вимоги до суду про стягнення попередньої оплати в розмірі 752000,00 грн. Із-за вилучення документів про відпуск дизельного палива Фермерське Господарство «Ставеччина» лишилось можливостей захистити свої інтереси в господарському суді. Після ознайомлення з матеріалами проведених слідчих дій досудового розслідування за клопотанням 24 січня 2024 року старший слідчий Ковельського районного управління поліції надав нам копії окремих наявних в справі документів, а саме: довідок по результатах камеральних перевірок ТзОВ «ТрансКовельавто» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, в яких зазначено помісячно обсяги одержаних від ФГ «Ставиччина» паливно-мастильних матеріалів їх вартість та суми до відшкодування з бюджету ПДВ.

Ухвалу суду від 11.03.2024 надіслано на адресу місцезнаходження відповідача, яка відповідає відомостям із ЄДРПОУ: вул.Комбрига Петрова,5, м.Дніпро,49041.

25.03.2024 поштовий конверт за ідентифікатором №0600254678284 повернувся до суду із довідкою відділення поштового зв`язку ф.20 адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 ГПК України, у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення - є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене суд розглядає справу за відсутності відзиву ТзОВ «Транс-Ковельавто» за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представника ТзОВ «Транс-Ковельавто».

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

15.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Ковельавто" звернулося до суду з позовною заявою до Фермерського господарства "Ставеччина" про стягнення 752000,00 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору поставки № 16/07 від 16.07.2018 року.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.03.2019 у справі №903/842/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ковельавто" задоволено частково, стягнуто з Фермерського господарства "Ставеччина" в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ковельавто" 751639,20 грн попередньої оплати та 11274,59 грн витрат по судовому збору, в стягненні 360,80 грн попередньої оплати відмовлено.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 321 ГПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 3 частини 2 статті 320 цього Кодексу - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

24.01.2024 заявнику стало відомо про наявність нововиявлених обставин, 14.02.2024 подано заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, тобто в межах 30-денного строку відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 321 ГПК України.

Відповідно до ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Перегляд рішення за нововиявленими обставинами є спеціально встановленою процедурою і є можливим лише за умови наявності підстав для такого перегляду, встановлених ГПК України та за умови дотримання порядку і строку подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, встановлених ГПК України.

Прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов`язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 24.09.2020 у справі № 922/1141/19 та від 03.03.2021 у справі № 904/4470/16.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

При цьому, є чітке розмежування поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту): так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення згідно з нормами ГПК України.

Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 19/5009/1481/11, у постановах Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 916/1228/18, від 27.08.2019 у справі № 920/1077/16, від 15.01.2020 у справі № 916/24/17 та від 03.03.2021 у справі № 904/4470/16.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи та обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами. Також, не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі належного виконання учасником вимог процесуального закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 905/1502/15, від 10.03.2020 у справі № 910/10784/18.

Сталість наведеної правової позиції Верховного Суду підтверджується послідовно викладеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а, відповідно до якої нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

У постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена ГПК України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії").

У той же час принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ у справі "Рябих проти Росії", у справі "Желтяков проти України").

При перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами судом встановлено таке.

16.07.2018 року між ТзОВ Транс-Ковельавто (покупець) та ФГ Ставеччина (продавець) був укладений договір поставки № 16/07, за умовами якого продавець протягом строку дії цього договору зобов`язується на замовлення покупця, за умови їх підтвердження, поставляти та передавати у власність (господарське відання) позивача світлі нафтопродукти належної якості, що відповідає державним стандартам, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його на умовах цього договору.

За умовами договору (п.п.2.1, 2.3) продавець зобов`язується поставити покупцю, дизельне паливо загальною кількістю 43700 л по ціні 23,80 грн за літр та здійснювати поставку товару тільки у разі 100 % оплати, або у разі досягнення між сторонами домовленості про відстрочення оплати товару.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що покупець зобов`язується завчасно, але не пізніше 15.10.2018 року перерахувати на рахунок продавця грошові кошти в розмірі 1040000,00 грн.

Згідно з п.4.3 договору визначено, що Продавець зобов`язується підготувати для відвантаження товар, що міститься в рахунках, протягом 3 робочих днів з дати 100 % оплати, якщо інше не обумовлено в додаткових угодах до даного договору.

Даний договір підписано уповноваженими представниками сторін, скріплено відтисками печаток господарюючих суб`єктів. Угода предметами судових розглядів не виступала, недійсною повністю чи частково не визнавалась, сторонами розірвана чи змінена у встановленому порядку не була, а отже є дійсною, укладеною належним чином та є обов`язковою до виконання сторонами способами, визначеними в угоді.

Позивач, на виконання умов договору, перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 1040000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 410 від 03.10.2018 року на суму 150000,00 грн, № 220 від 18.07.2018 року на суму 355000,00 грн, № 328 від 23.08.2018 року на суму 173000,00 грн, № 394 від 27.09.2018 року на суму 130000,00 грн, № 385 від 25.09.2018 року на суму 100000,00 грн, № 412 від 03.10.2018 року на суму 32000,00 грн, № 435 від 11.10.2018 року на суму 100000,00 грн.

Згідно долучених до позову доказів відповідач, а саме 31.07.2018 року здійснив часткову поставку товару в кількості 12116 л палива дизельного ДТ-Л-К5, Сорт С (ДСТУ 7688:2015) паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В0) на загальну суму 288360,80 грн, що підтверджується видатковою накладною № 10 від 31.07.2018 року.

В той же час відповідач в судовому засіданні 10.01.2019 вказав, що договірні зобов`язання зі сторони відповідача повністю виконано, однак відзиву на позовну заяву подано не було, а представник відповідача жодного разу не з`явився у судове засідання.

При зверненні до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заявник стверджує, що 21.11.2018 року ним було направлено до Ковельського відділу поліції заяву по факту шахрайських дій власника ТзОВ «Транс-Ковельавто» Гресика В.М., однак, поліція відмовила в реєстрації даної події, як кримінальне правопорушення.

В жовтні 2020 року знову було направлено заяву до Ковельського відділу поліції і знову не було зареєстровано кримінального правопорушення.

В травні 2021 року після наступного звернення до поліції було зареєстровано в реєстрі кримінальне провадження № 120210305550000430 від 25.05.2021 року.

В подальшому за клопотанням слідчого на підставі ухвал Ковельського міськрайонного суду від 27.06.2022 року та від 07.07.2022 року про тимчасовий доступ до речей і документів, які містили охоронювану законом таємницю, слідчий отримав тимчасовий доступ до документів, які перебували у володінні Головного управління Державної податкової служби у Волинській області. Оскільки, світлі нафтопродукти бензин і дизельне пальне є підакцизними товарами так було зобов`язано надати слідчому документи і відомості щодо податкової звітності (місячних, квартальних звітів) ТзОВ «Транс-Ковельавто» за липень - жовтень 2018 року включно, матеріали камеральних перевірок, інші документи щодо взаємовідносин ФГ «Ставиччина» із зазначеним суб`єктом господарської діяльності з можливістю їх тимчасового вилучення.

24.01.2024 старший слідчий Ковельського районного управління поліції надав копії окремих наявних в справі документів, а саме: довідок по результатах камеральних перевірок ТзОВ «ТрансКовельавто» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачувались до державного бюджету за липень 2018 року № 13896/03-06-12-02/37598061 від 12.09.2018, за серпень 2018 року № 218994/03-06-12-02/37598061 від 12.10.2018, за вересень 2018 року № 23819/03-20-12-02/37598061 від 14.11.2018 та за жовтень 2018 року № 26755/03-06-12-02/37598061 від 18.12.2018, в яких зазначено помісячно обсяги одержаних від ФГ «Ставиччина» паливно-мастильних матеріалів їх вартість та суми до відшкодування з бюджету ПДВ.

В даних довідках зазначено, яку кількість ТзОВ «Транс-Ковельавто» фактично було отримано від ФГ «Ставиччина» світлих нафтопродуктів на виконання умов договору поставки № 16/7 від 16.07.2018 року:

у липні 2018 року - на суму 240 300,67 грн - ПДВ 48060,13 грн, у серпні 2018 року - на суму 200 581,47 грн - ПДВ 40116,31 грн, у вересні 2018 року - на суму 194 981,19 грн - ПДВ 38996,24 грн, у жовтні 2018 року - на суму 235 000,00 грн-ПДВ 47000,00 грн. Всього отримано на загальну суму - 1 045 036,02 грн з ПДВ.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення попередньої оплати за договором поставки, а саме через непоставку товару.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

За приписами частини третьої статті 13, частини першої статті 74, частин першої, другої статті 76, частини першої статті 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів частин першої, другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За приписами частин третьої, восьмої статті 19 ГК України, обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.

ОП КГС ВС у постанові від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 зазначає, що, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Як вбачається із довідок ГУ ДПС у Волинській області про результати камеральної перевірки ТзОВ «ТрансКовельавто» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачувались до державного бюджету за липень, серпень, вересень, жовтень 2018 року позивачем задекларовано помісячно обсяги одержаних від ФГ «Ставиччина» паливно-мастильних матеріалів їх вартість на загальну суму 870863,33 грн та суми до відшкодування з бюджету ПДВ на загальну суму 174172,69, що засвідчує волю до настання відповідних правових наслідків, є допустимим доказом факту прийняття товару від ФГ «Ставиччина» на загальну суму 1045036,02 грн з ПДВ та підтверджує виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 325 ГПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова суду; 3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 325 ГПК України судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Приймаючи до уваги наявність матеріально-правових фактів(врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте), вчинення позивачем юридично значимих дій по відображенню операцій з придбання ППМ у податкових делараціях за спірні періоди, які у повному обсязі спростовують висновки суду, покладені в основу рішення Господарського суду Волинської області від 13.03.2019 року у справі № 903/842/18, суд зазначає, що на підставі положень ст. 320, 325 ГПК України дане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України з позивача на користь відповідача належить стягнути 16920,00 грн судового збору за розгляд заяви за нововиявленими обставинами, а витрати позивача по сплаті судового збору за позовну заяву в розмірі 11280 грн залишити за ним.

Керуючись ст.73-79, 86, 123, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Заяву Фермерського господарства "Ставеччина" про перегляд рішення Господарського суду Волинської області від 13.03.2019 у справі № 903/842/18 за нововиявленими обставинами - задовольнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 13.03.2019 у справі № 903/842/18 та прийняти нове рішення, яким у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ковельавто" до Фермерського господарства "Ставеччина" про стягнення 752000,00 грн попередньої оплати відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ковельавто" (вул.Комбрига Петрова,5, м.Дніпро, 49041, код ЄДРПОУ 37598061) на користь Фермерського господарства "Ставеччина" (Хутір Ставеччина,1, с.Шкурат, Ковельський район, Волинська область, 45045, код ЄДРПОУ 20130087) судові витрати по сплаті судового збору за розгляд заяви за нововиявленими обставинами в сумі 16920,00 грн (шістнадцять тисяч дев`ятсот двадцять гривень 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

15.04.2024.

СуддяА. С. Вороняк