Рішення

від 15.04.2024 по справі 904/6045/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2024м. ДніпроСправа № 904/6045/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1, ідентифікаційний код 00130850) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон" (50076, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, буд. 26, приміщення 57, ідентифікаційний код 32410840) про стягнення 14 567,10 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію, 639,33 грн. пені, 1 942,23 грн. інфляційних втрат, 525,48 грн. 3% річних, 172,20 грн. заборгованості за абонентське обслуговування

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №8787/09 від 10.11.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон" заборгованості на загальну суму 17 846,34 грн., з яких:

- 14 567,10 грн. заборгованість за теплову енергію поставлену за період з листопада 2021 року по березень 2023 року;

- 639,33 грн. пеня за загальний період за загальний період з 03.01.2022 по 09.11.2023;

- 1 942,23 грн. інфляційні втрати за загальний період з січня 2022 року по жовтень 2023 року;

- 525,48 грн. 3% річних за загальний період з 03.01.2022 по 09.11.2023;

- 172,20 грн. заборгованість за абонентське обслуговування за період з листопада 2021 року по серпень 2023 року.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 2 684,00 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання щодо оплати житлово-комунальних послуг, а саме позивач надав відповідачу послуги з централізованого опалення за адресою: нежитлове приміщення №57 загальною площею 78,60 кв.м. у житловому будинку, що розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, буд. 26, факт поставки теплової енергії у період з листопада 2021 року по березень 2023 року підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія за адресою м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, буд. 26.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/6045/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

За допомогою системи "Електронний суд" відповідачем 11.12.2023 до суду подано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та надання додаткового часу для подання відзиву на позов.

Клопотання обґрунтовано тим, що підставою для заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження є необхідність встановлення наявності порушеного зобов`язання з боку відповідача та наявності прав у відповідача для звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості, оскільки відповідач не вважається споживачем, у розумінні вимог чинного законодавства, зокрема, Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про теплопостачання" та ін. НПА які врегульовують взаємовідносини між виконавцемнадавачем послуг та споживачем послуг, порядку укладення договірних зобов`язань, взаємодії цих суб`єктів в межах укладених договірних зобов`язань: прав та обов`язків, порядку, терміну та обсягу надання послуг, їх якості, технічних характеристик, які дають підстав вважати, що послуги надаються споживачу, порядок визначення обсягу спожитої послуги, порядку розрахунків та відповідальності за порушення таких зобов`язань сторонами договору.

Розглянувши вказану заяву відповідача, суд вважає, що заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження підлягають залишенню без задоволення на підставі наступного.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи: 1) про банкрутство; 2) за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій); 4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю); 7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна; 8) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 9) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3 - 8 цієї частини.

Частиною 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. У випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Враховуючи незначну складність справа, на що вказує характер спірних правовідносин та предмет доказування, та ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною та суд ухвалив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.

Таким чином, беручи до уваги, що судом не встановлено, а відповідачем не доведено складність даної справи, та враховуючи, той факт, що предметом позову є стягнення суми 17 846,34 грн., тобто розмір, який не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також те, що в матеріалах справи наявні докази на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача та розгляду справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

За допомогою системи "Електронний суд" відповідачем 22.12.2023 до суду подано відзив яким просить суд відмовити у задоволенні позову оскільки вважає, що позивач не надав доказів укладення договору зі споживачем, оскільки фактично має бути підтверджено факт акцепту відповідачем, а тому відсутність документів на підтвердження укладення публічного договору з позивачем суперечать можливості вимагати його виконання.

Відповідач стверджує, що нетиповість зазначених правовідносин полягає у тому, що відповідач є юридичною особою, яка є власником нежитлового приміщення у складі багатоповерхового будинку, однак воно розміщене на першому поверсі і в наслідок здійсненого переобладнання має окремий вхід та у встановленому порядку узгоджену (згідно вимог законодавства) та встановлену систему індивідуального газового опалення для чого, укладено договір з постачання природного газу для потреб непобутових споживачів з газу (спочатку з ДП "Криворіжгаз" а згодом, з ТОВ "Твій газзбуд").

Відповідач акцентувати увагу суду, що жодних із перерахованих у п.4 підстав вважати договір з позивачем укладеним у додатках до позовної заяви не надано, а тому, наявність зобов`язань між сторонами не є доведеним для задоволення позовних вимог. Як вбачається з позову, позивач обґрунтовує вимоги про стягнення грошових коштів наявністю обов`язку відповідача відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Таким чином, для правильного розгляду справи, позивач мав довести факт надання послуг з опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку а також, факт забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення за адресою АДРЕСА_1 , проте, таких доказів не надано, а тому, відповідач вважає, що позивач не виконав обов`язку доведення обставин на які він посилається в якості підстави позову. Також відповідач вважає за необхідне довести до відома суду, що фактично такі послуги позивачем не надаються, оскільки теплопостачання місць загального користування і допоміжних приміщень в будинку 26 на вул. Павла Глазового взагалі не здійснюється, ані позивачем, ані якоюсь іншою особою. Вказана обставина була встановлена та зафіксована шляхом складання Акту-претензії від 15.12.2023 споживачами.

Крім того, відповідач зазначає, що сума позову розрахована позивачем із порушенням вимог чинного законодавства, зокрема ним нараховані штрафні санкції тоді коли таке нарахування виходить за межі повноважень наданих чинним законодавством у період військовий дії і передбачають, що з 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено режим воєнного стану. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" нарахування та стягнення штрафів або пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних у разі несвоєчасної або неповної оплати за житлово-комунальні послуги населенням - заборонено.

Таким чином, відповідач стверджує, що він фактично не є споживачем послуг позивача оскільки послуги вартість якої він намагається стягнути у судовому порядку відповідачем не споживається, договір на надання послуг не укладався, а місця загального користування не отоплюються, більш того, і розрахунок суми позову здійснено неправомірно.

За допомогою системи "Електронний суд" до суду 29.12.2023 позивачем подана відповідь на відзив якою останній просить суд поновити строк на подачу відповіді на відзив, прийняти відповідь на відзив та вважати відзив поданим з порушенням процесуального строку та не брати до уваги доводи відповідача викладені у ньому.

Позивач зазначає, що останній день подання відзиву - 20.12.2023, проте позивач через електронний суд отримав відзив - 22.12.2023, тобто відзив на позовну заяву подано з пропуском встановленого строку.

Щодо поновлення позивачу процесуального строку на подання відповіді на відзив позивач зазначає, що відзив позивач отримав - 22.12.2023, отже останній день на подання відповіді на відзив - 27.12.2023, проте позивач подає відповідь на відзив - 28.12.2023 (надійшов до суду 29.12.2023). Враховуючи, що АТ "Криворізька теплоцентраль" є стратегічним підприємством, працює в період військового стану та працівники вимушені реагувати на сигнали повітряної тривоги і переховуватись в бомбосховищах, брати участь в організації безпеки на підприємстві апелянта, та ту обставину, що у провадженні представників скаржника перебуває значна кількість справ, за якими є необхідність подання великої кількості процесуальних документів та участі у судових засіданнях, позивач був обмежений в часі для підготовки відповіді на відзив у визначені процесуальним законом строки. Позивач працював в умовах дефіциту нормального режиму роботи, а це значно вплинуло на строки підготовки процесуальних документів, зокрема відповіді на відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч.2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зважаючи на пояснення, викладені позивачем у відповіді на відзив та відповідачем у клопотанні, та дводенний пропуск сторонами встановлених строків, суд вважає за можливе продовжити строк для подання відзиву та відповіді на відзив та прийняти їх до розгляду.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, позивач зазначає відповідно до Акта обстеження інженерних систем нежитлового приміщення з індивідуальним опаленням у житловому будинку від 03.08.2020, нежитлове приміщення АДРЕСА_2 ) від`єднано від внутрішньбудинкової системи опалення та забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела опалення. Проте, власник нерухомого майна, обладнаного індивідуальними джерелами опалення зобов`язаний здійснювати оплату на постачання теплової енергії, яка складається: з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Також позивач зазначає, що співвласники квартир та нежитлових приміщень повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Крім того, позивач зазначає, що за результатами проведення перевірки якості надання послуги з постачання теплової енергії у частині обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення представником АТ "КТЦ" був складений Акт-претензія в якому зазначено, що у період з 13.11.2023 22.12.2023 послуга з постачання теплової енергії у частині обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення надається належної якості. Представник ТОВ "Житлосервіс-КР" від підпису відмовився. Представник ТОВ "Домініон" Ременюк А. М. перший екземпляр акту-претензії пошкодила шляхом закреслення речень, які її не влаштовували. Представник АТ "КТЦ" запропонував Ременюк А.М. написати свої заперечення у нижній частині акту-претензії, або на звороті. Ременюк А.М. відмовилась підписувати текст акту-претензії, який її не влаштовує. Тому представником АТ "КТЦ" був складений новий примірник від акту-претензії, який представник ТОВ "Домініон" - директор Ременюк А.М. підписувати та отримувати відмовилась. Про наявність Актупретензії від 15.12.2023, який складено без участі представника АТ "КТЦ", позивач довідався лише отримавши відзив на позовну заяву в додатках до якого наявний даний акт. Хоча відповідно до п. 10. Порядок проведення перевірки Акт-претензія надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю багатоквартирного будинку рекомендованим листом.

Позивач зазначає, що під час здійснення перевірки якості надання послуги з постачання теплової енергії у частині обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення яка проводилась 22.12.2023 представником АТ "КТЦ", директор ТОВ "Домініон" Ременюк А.М. про наявність акту-претензії від 15.12.2023 не повідомила.

Позивач звертає увагу суду, що акт-претензія від 22.12.2023, який надає позивач та акт-претензія, яку долучив до відзиву на позовну заяву відповідач від 15.12.2023 стосується опалювального сезону, який розпочато 13.11.2023, а в судовому порядку розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за період листопад 2021-березень 2023.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" 16.03.2017 перетворено у Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною 2 статті 108 Цивільного кодексу України Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є правонаступником Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль".

В подальшому змінено тип товариства з Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" про що 14.05.2018 внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач) є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігрів питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі -продажу.

Вказаним Законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

Згідно з рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №343 від 12.10.2011 "Про надання згоди на передачу окремих об`єктів теплопостачання від Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль", а саме об`єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - нежитлове приміщення №57 за адресою м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, буд. 26, належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Домініон".

Таким чином, виконавцем послуги з постачання теплової енергії для будинку за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, буд. 26, є позивач - Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль".

Відповідно до Акта обстеження інженерних систем нежитлового приміщення з індивідуальним опаленням у житловому будинку від 03.08.2020, нежитлове приміщення №57 в будинку 26 на вул. Павла Глазового у м. Кривий Ріг від`єднано від внутрішньобудинкової системи опалення та забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела опалення.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуг 01.10.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (п. 1 договору).

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" https://tec.dp.ua/ (п. 2 договору).

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг (п. 4 договору).

Так як протягом 30 днів з дня опублікування Типового договору, на адресу позивача не надходило документів про рішення власників багатоквартирного будинку 26 по вул. Павла Глазового у м. Кривий Ріг про обрання моделі договірних відносин, послуга з теплопостачання споживалась відповідачем, з 01.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Домініон" вважається таким, що приєднався до публічного договору про надання послуги і постачання теплової енергії. У позивача даний Типовий договір з відповідачем обліковується за реквізитами №3052/жб від 01.11.2021 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, буд. 26, прим. 57.

Таким чином, з 01.11.2021 між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домініон" (споживач) укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

За умовами пункту 5 договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", і складається з:

- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

- обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Відповідно до п. 11 Індивідуального договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315 (далі - Методика розподілу).

Пунктом 17 договору встановлено, що зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця.

Відповідно до пункту 30 договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022), та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/plata-za-abonentske-obslugovuvannya/.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

У разі зміни розміру плати за абонентське обслуговування протягом строку дії цього договору, новий розмір плати за абонентське обслуговування застосовується з моменту його введення виконавцем без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.

Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (п. 31 договору).

Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.

Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Згідно з пунктом 33 договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

В пункті 34 договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (п. 41 договору).

У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 % суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу (п. 45 договору).

Оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (п. 47 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51 договору).

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52 договору).

Цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (п. 53 договору).

Припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання зобов`язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними (п. 55 договору).

Позивач стверджує, що будинок №26 по вул. Павла Глазового у місті Кривому Розі є підключений до централізованої системи опалення, теплопостачання до якої здійснює АТ "Криворізька теплоцентраль", опалення вказаного будинку здійснюється через внутрішньобудинкову систему опалення централізовано, факт поставки теплової енергії у період 11.2021 - 03.2023 підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок АДРЕСА_1 :

- Акт від 26.10.2021 №2 про подачу теплоносія;

- Акт від 01.04.2022 №118 про припинення подачі теплоносія;

- Акт від 07.11.2022 №175 про подачу теплоносія;

- Акт від 23.03.2023 №149 про припинення подачі теплоносія.

Подача та припинення подачі теплоносія здійснюється на виконання рішень Виконкому Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, а саме Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 22.09.2021 №490 "Про початок опалювального сезону 2021-2022 років", Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 23.03.2022 №158 "Про закінчення опалювального сезону 2021-2022 років", Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 28.09.2022 №760 "Про початок опалювального сезону 2022-2023 років", Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 23.03.2023 №338 "Про закінчення опалювального сезону 2022-2023 років".

В будинку 26 по вул. Павла Глазового у м. Кривому Розі встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актом від 02.10.2017 про технічний огляд вузла обліку теплової енергії та свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 12.09.2017; актом від 01.10.2021 про технічний огляд вузла обліку теплової енергії та свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 27.07.2021. Прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення.

На підтвердження факту постачання теплової енергії, яка складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішьобудинкових систем опалення позивачем надані акти передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) та рахунків-фактур у період з листопада 2021 року по березень 2023 року за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового буд. 26, прим. 57 на загальну суму 12 139,25 грн. (без ПДВ), 14 567,10 грн. (з ПДВ):

- №6685 від 30.11.2021 у листопаді 2021 року поставлено 0,18 Гкал теплової енергії на суму 1 101,51 грн. (без ПДВ);

- №10396 від 31.12.2021 у грудні 2021 року поставлено 0,36 Гкал теплової енергії на суму 1 821,03 грн. (без ПДВ);

- №1063 від 31.01.2022 у січні 2022 року поставлено 0,28 Гкал теплової енергії на суму 1 785,45 грн. (без ПДВ);

- №4487 від 28.02.2022 у лютому 2022 року поставлено 0,31 Гкал теплової енергії на суму 1 989,82 грн. (без ПДВ);

- №4719 від 02.03.2022 здійснено СТОРНО нарахувань за січень та лютий 2022 року на-2 267,56 грн.;

- №10828 від 31.03.2022 у березні 2022 року поставлено 0,32 Гкал теплової енергії на суму 1 843,92 грн. (без ПДВ);

- №3416 від 30.04.2022 здійснено коригування нарахувань за лютий 2022 року на - 58,15 грн.;

- №26386 від 30.11.2022 у листопаді 2022 року поставлено 0,18 Гкал теплової енергії на суму 801,64 грн. (без ПДВ);

- №31418 від 31.12.2022 у грудні 2022 року поставлено 0,34 Гкал теплової енергії на суму 1 514,21 гри. (без ПДВ);

- №1063 від 31.01.2023 у січні 2023 року поставлено 0,31 Гкал теплової енергії на суму 1 380,60 грн. (без ПДВ);

- №4719 від 28.02.2023 у лютому 2023 року поставлено 0,32 Гкал теплової енергії на суму 1 425,14 грн. (без ПДВ);

- №10187 від 31.03.2023 у березні 2023 року поставлено 0,18 Гкал теплової енергії на суму 801,64 грн. (без ПДВ).

Позивачем надано відповідачу послуги з абонентського обслуговування за актами за період з листопада 2021 року по серпень 2023 року на загальну суму 143,56 грн. (без ПДВ), 172,20 грн. (з ПДВ):

- №6685 від 30.11.2021 у листопаді 2021 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 5,85 грн. (без ПДВ);

- №10396 від 31.12.2021 у грудні 2021 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 5,85 грн. (без ПДВ);

- №1063 від 31.01.2022 у січні 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 5,85 грн. (без ПДВ);

- №4487 від 28.02.2022 у лютому 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 6,06 грн. (без ПДВ);

- №10828 від 31.03.2022 у березні 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 6,06 грн. (без ПДВ);

- №13840 від 30.04.2022 у квітні 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 6,07 грн. (без ПДВ);

- №15712 від 31.05.2022 у травні 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 6,07 грн. (без ПДВ);

- №17347 від 30.06.2022 у червні 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 6,67 грн. (без ПДВ);

- №19040 від 31.07.2022 у липні 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 6,67 грн. (без ПДВ);

- №20660 від 31.08.2022 у серпні 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 6,67 грн. (без ПДВ);

- №22296 від 30.09.2022 у вересні 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 6,67грн. (без ПДВ);

- №24420 від 31.10.2022 у жовтні 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 6,67 грн. (без ПДВ);

- №26386 від 30.11.2022 у листопаді 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 6,67 грн. (без ПДВ);

- №31418 від 31.12.2022 у грудні 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 6,67 грн. (без ПДВ);

- №1063 від 31.01.2023 у січні 2023 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 6,67 грн. (без ПДВ);

- №4719 від 28.02.2023 у лютому 2023 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 6,67 грн. (без ПДВ);

- №10187 від 31.03.2023 у березні 2023 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 6,95 грн. (без ПДВ);

- №11173 від 30.04.2023 у квітні 2023 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 6,95 грн. (без ПДВ);

- №12994 від 31.05.2023 у травні 2023 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 6,95 грн. (без ПДВ);

- №14658 від 30.06.2023 у червні 2023 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 6,95 грн. (без ПДВ);

- №16387 від 31.07.2023 у липні 2023 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 6,95 грн. (без ПДВ);

- №18452 від 31.08.2023 у серпні 2023 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 6,95 грн. (без ПДВ).

Вказані акти не містять підпис зі сторони споживача та не скріплені печаткою товариства.

Зазначені Акти передачі-приймання теплової енергії (надання послуг) та рахунки - фактури направлялись на адресу відповідача супровідними листами (а.с.39,40,43,44,47,48,51,52,54,55,57,58,61,62,69-71,82,83,86,87,90,91,94,95,98,99,102-104 том 1).

Відповідач не розрахувався за поставлену теплову енергію та абонентське обслуговування, у зв`язку з чи м позивач просить суд стягнути з відповідача 14 567,10 грн. заборгованості за теплову енергію поставлену за період з листопада 2021 року по березень 2023 року, 639,33 грн. пені за загальний період за загальний період з 03.01.2022 по 09.11.2023, 1 942,23 грн. інфляційних втрат за загальний період з січня 2022 року по жовтень 2023 року, 525,48 грн. 3% річних за загальний період з 03.01.2022 по 09.11.2023 та 172,20 грн. заборгованості за абонентське обслуговування за період з листопада 2021 року по серпень 2023 року, що і є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про надання послуги з постачання теплової енергії, строк дії договору, строк та порядок надання послуг, загальна вартість наданих за договором послуг, порядок оплати за надані послуги, наявність заборгованості за надані послуги, наявність оплати, наявність/ відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Виникнення цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а споживач отримує такі послуги, оскільки від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався), та має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення) належать до комунальних послуг.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІІ від 09.11.2017 передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

У той же час, відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. Разом із цим, визначальним для вибору виду договору для укладення між теплопостачальною організацією та споживачем, і, як наслідок, тарифу, який застосовуватиметься у розрахунках між сторонами, є саме визначення категорії, до якої відноситься споживач: населення, яке є власниками, орендарями житлових приміщень (квартир) і отримує послуги з централізованого опалення, укладає із теплопостачальною організацією договір про надання послуг з централізованого опалення із зазначенням встановленого тарифу на послугу з централізованого опалення; фізичні особи-підприємці, які використовують, зокрема, нежитлові приміщення у структурі багатоквартирних житлових будинків для здійснення у них підприємницької діяльності, укладають з теплопостачальними організаціями договори купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням у них встановленого тарифу для "інших споживачів".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 в справі № 904/6293/17.

Суд зазначає, що підставою для виникнення у відповідача зобов`язань з оплати послуг з постачання теплової енергії без укладеного договору є, насамперед, факт надання відповідних послуг, а також доведення обсягу та вартості таких послуг належними та допустимими доказами, адже споживання теплової енергії не може бути безоплатним.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту закріплені в частині першій статті 526 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення укладеного сторонами договору визначено, що споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).

Отже, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості спожитої ним теплової енергії та плати за абонентське обслуговування є такими, що настали.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи встановлений судом факт існування обов`язку відповідача вносити плату за абонентське обслуговування, а також встановлений судом факт надання позивачем послуг з теплопостачання за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, будинок № 26, а також підтвердження відповідачем факту отримання рахунків на оплату, в тому числі плати за абонентське обслуговування у спірний період, відповідно, настання строку їх оплати, вимоги позивача в частині стягнення 172,20 грн. заборгованості за абонентське обслуговування за період з листопада 2021 року по серпень 2023 року визнаються судом обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

У листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.03.2015 № 2450/15/61-15 надано роз`яснення, що оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами "для населення" здійснюють власники чи користувачі квартири, інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, а для власників нежитлових приміщень застосовується тариф як для "інших споживачів".

Так, позивачем було здійснено розрахунок спожитої Товариством з обмеженою відповідальністю "Домініон" у нежитловому приміщенні загальною площею 78,6 кв.м., що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, будинок 26, приміщення 57, теплової енергії у період з листопада 2021 року по березень 2023 року на загальну суму 14 567,10 грн., розрахунок здійснено, виходячи з загальної площі вказаного нежитлового приміщення - 78,6 кв.м.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вимог щодо стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 14 567,10 грн. з огляду на таке.

Підставою для виникнення у відповідача зобов`язань з оплати послуг з постачання теплової енергії є, насамперед, факт надання відповідних послуг, а також доведення обсягу та вартості таких послуг належними та допустимими доказами, адже споживання теплової енергії не може бути безоплатним.

З матеріалів справи вбачається, що право власності на нежитлове приміщення № 57 загальною площею 78,6 кв.м., що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, будинок 26, було набуто 19.02.2006, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 279447298 від 13.10.2021 (а.с.25 том 1). Нежиле приміщення вбудоване в перший поверх 9-ти поверхового житлового будинку, після реконструкції квартири.

Також в матеріалах справи також наявний Акт обстеження інженерних систем нежитлового приміщення з індивідуальним опаленням у житловому будинку від 03.08.2020, відповідно до якого нежитлове приміщення №57 в будинку 26 на вул. Павла Глазового від`єднано від внутрішньбудинкової системи опалення та забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела опалення.

В будинку 26 по вул. Павла Глазового у м. Кривому Розі встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актом від 02.10.2017 про технічний огляд вузла обліку теплової енергії та свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 12.09.2017, актом від 01.10.2021 про технічний огляд вузла обліку теплової енергії та свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 27.07.2021. Прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення.

Позовна заява взагалі не містить розрахунку обсягу переданої теплової енергії, а лише містить посилання на зміст Актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на підтвердження факту її передачі, що не дозволяє встановити механізм визначення обсягу переданої теплової енергії та правильність нарахування, тобто розрахунок кількості спожитої відповідачем теплової енергії взагалі не обґрунтований та не підтверджений первинною технологічною документацією. Розмір позовних вимог ні за змістом, ні арифметично не підтверджений вихідними даними, а фактичний розмір нарахувань заборгованості за отриману теплову енергію не обґрунтований та не підтверджений належними та допустимими доказами.

Враховуючи всі вказані вище обставини, суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності вимог позивача щодо стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 14 567,10 грн. є менш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення боргу за поставлену теплову енергію у сумі 14 567,10 грн. у повному обсязі.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 639,33 грн. пені, 1 942,23 грн. інфляційних втрат та 525,48 грн. 3% річних також не підлягають задоволенню, як такі, що є похідними вимогами від основної вимоги.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 25, 90 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон" про стягнення 14 567,10 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію, 639,33 грн. пені, 1 942,23 грн. інфляційних втрат, 525,48 грн. 3% річних, 172,20 грн. заборгованості за абонентське обслуговування задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон" (50076, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, буд. 26, приміщення 57, ідентифікаційний код 32410840) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1, ідентифікаційний код 00130850) 172,20 грн. заборгованості за абонентське обслуговування та 25,90 грн. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Е.М. Бондарєв