Рішення

від 01.04.2024 по справі 907/1136/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

01.04.2024 м. Ужгород Справа №907/1136/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Про Мобільність, м. Київ

до відповідача Комунального підприємства Ужгородпарксервіс Ужгородської міської ради, м. Ужгород Закарпатської області

про стягнення 56 719,46 грн, в тому числі 49 900 грн заборгованості за надані послуги, 4977,94 грн інфляційних нарахувань та 1841,52 грн трьох процентів річних (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог),

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Іваниш Д.П.

представники:

Позивача без виклику

Відповідача без виклику

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Товариством з обмеженою відповідальністю Про Мобільність, м. Київ заявлено позов до відповідача Комунального підприємства Ужгородпарксервіс Ужгородської міської ради, м. Ужгород Закарпатської області про стягнення 56 821,76 грн, у тому числі 49 990 грн заборгованості за надані послуги, 4986,92 грн інфляційних нарахувань та 1844,84 грн трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.01.2024 відкрито провадження у справі №907/1136/23 в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачеві строк на подання господарському суду відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів з дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів з дня одержання копії відзиву. Встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) не пізніше 26.02.2024.

Надісланою на адресу суду заявою про зменшення позовних вимог б/н від 16.01.2024 (вх. №02.3.1-02/648/24 від 29.01.2024) представник позивача просить стягнути з відповідача 56 719,46 грн, в тому числі 49 900 грн заборгованості за надані послуги, 4977,94 грн інфляційних нарахувань та 1841,52 грн трьох процентів річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За наведених обставин, заява представника позивача б/н від 16.01.2024 (вх. №02.3.1-02/648/24 від 29.01.2024) про зменшення розміру позовних вимог у порядку ст. 46 ГПК України судом прийнята до розгляду та підлягає задоволенню, оскільки така подана до початку першого судового засідання із додержанням правил вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Надіслана на офіційну юридичну адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, поштова кореспонденція (ухвала суду від 24.01.2024 про відкриття провадження у справі №907/1136/23) повернута на адресу господарського суду відділенням поштового зв`язку з відміткою за закінченням терміну зберігання.

У даному контексті суд зазначає, що за змістом ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, одним із судових рішень є ухвала.

Відтак, у розумінні вищевказаних положень процесуального законодавства, ухвали суду є судовим рішенням, а тому, відповідно до пп. 17.1. п. 17 Перехідних положень ГПК України та ч. 10 ст. 242 ГПК України, надсилається у паперовій формі відповідачеві.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 26.11.2019 у справі №910/568/19, від 16.07.2020 у справі №904/4673/19, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).

Водночас направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

Разом з тим, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Водночас суд у даному контексті також враховує практику Європейського суду з прав людини, якою визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 встановлено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії від 07.07.1989).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі Тойшлер проти Германії від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Згідно із правовим висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.04.2023 у справі №904/272/22, Держава Україна, витративши значні ресурси, створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує ЄДРСР. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема Електронний кабінет ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Приписами ч. 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справи, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом приписів ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи (виклику), є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить суд задоволити позов у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, покликаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором №22/08/2022-1 від 22.08.2022 в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги, пов`язані з проведенням досліджень щодо тарифу на паркування в м. Ужгород, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед ТОВ Про Мобільність у розмірі 49 900 грн. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу заявлено до стягнення з останнього 4977,94 грн інфляційних нарахувань та 1841,52 грн трьох процентів річних.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана на його офіційну юридичну адресу, зазначену в ЄДРЮОФОПтаГФ), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Про Мобільність (виконавцем, позивачем у справі) та Комунальним підприємством Ужгородпарксервіс Ужгородської міської ради (замовником, відповідачем у справі) було укладено Договір №22/08/2022-1 від 22.08.2022 (далі Договір), пунктом 1.1. якого визначено, що виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з проведення досліджень, що стосуються тарифу на паркування у місті Ужгороді (далі послуги), код за ДК 021:2015:73110000-6 (Дослідницькі послуги), відповідно до Технічного завдання, що є невід`ємною частиною Договору на умовах, зазначених у цьому Договорі, а замовник зобов`язується оплатити його та прийняти такі послуги у строки та на умовах, передбачених цим Договором.

За змістом п. 1.2. Договору, сторони дійшли згоди, що результатом надання послуг за Договором є звіт із визначеними коефіцієнтами, що використовуватимуться для формування тарифу на паркування для відведених майданчиків для платного паркування та описом методології обчислення, в тому числі у розрізі потенційних паркувальних зон в місті Ужгороді.

Договірна ціна за цим Договором складає 49 900 грн без ПДВ. Замовник сплачує договірну ціну наданих послуг, вказану у п. 2.1. Договору, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця, зазначений в Договорі в безготівковій формі в національній валюті України, після підписання Акту прийому передачі послуг (п. 2.1., 2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, термін надання послуги: протягом 20 днів (двадцять) календарних днів після підписання Договору.

За умовами п. 3.3. 3.5. Договору, сторони погодили, що Акт приймання передачі наданих послуг є первинним документом, який засвідчує факт надання виконавцем та отримання замовником послуг за цим Договором. Виконавець протягом 10 (днів) надає замовнику роздрукований звіт у двох примірниках, а також відправляє на вказану електронну пошту електронний варіант звіту. Акт приймання передачі наданих послуг складаються та підписуються сторонами після надання виконавцем послуг передбачених цим Договором. Замовник підписує Акт приймання передачі наданих послуг протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання Акту від виконавця виключно за відсутності зауважень до якості наданих послуг. У разі зазначення замовником в Акті приймання передачі наданих послуг зауважень до наданих послуг, виконавець зобов`язується усунути такі зауваження у строк 5 (п`ять) робочих днів власними силами та за власний рахунок. Після усунення недопіків виконавець зобов`язаний повторно направити Акт приймання передачі наданих послуг замовнику.

Згідно із п. 4.4. Договору, замовник зобов`язується проводити приймання та оплату послуг, наданих за цим Договором. У разі наявності зауважень до якості послуг замовник письмово повідомляє про них при підписанні Акту прийому передачі послуги.

Договір вважається укладеним та діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків за Договором, а саме в межах періоду дії воєнного стану (відповідно до Указу Президента від 24.02.2022 №64/2022 до 25.03.2022 включно, при цьому воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 17.05.2022 №341/2022 з 24.05.2022 продовжено ще на 90 календарних днів (до 23.08.2022 включно) у зв`язку з продовженням воєнного стану термін дії Договору може бути продовжений (п. 9.1. Договору).

Додатком №1 до Договору №22/08/2022-1 від 22.08.2022 є технічне завдання, де визначено найменування робіт, мету їх виконання, розрахунковий термін, склад робіт, вихідні дані та термін виконання.

На виконання умов Договору позивачем надано відповідачу послуги, пов`язані із проведенням досліджень, що стосуються тарифу на паркування у місті Ужгороді, на загальну суму 49 900 грн, свідченням чого є наявний у матеріалах справи звіт про виконання дослідної роботи із визначеними коефіцієнтами та акт наданих послуг №1 від 30.08.2022 та, що надсилалися ТОВ Про Мобільність на адресу КП Ужгородпарксервіс Ужгородської міської ради з метою підписання акту та оплати вартості означених послуг.

Водночас відповідач підписаного примірника акту наданих послуг позивачу не повернув, як і не здійснив з останнім розрахунку відповідно до умов укладеного між сторонами Договору.

У зв`язку з вищенаведеним, позивач листом №09/12/2022-1 від 09.12.2022 звернувся до відповідача із проханням виконати взяті на себе договірні зобов`язання шляхом повернення підписаного примірника акту наданих послуг та оплати їх вартості, у відповідь на що КП Ужгородпарксервіс Ужгородської міської ради повідомило про наявність у наданому позивачем Звіті про виконання дослідної роботи інформації, яка не відповідає дійсності, що унеможливлює підписання вищевказаного акту, зазначило про припинення дії Договору станом на 21.12.2022 та запропонувало укласти додаткову угоду щодо зменшення ціни останнього до 0 грн (лист №44 від 22.12.2022).

Листом №19/01/2023-1 від 19.01.2023 ТОВ Про Мобільність заперечило із приводу означених доводів відповідача, наголосивши на повному та своєчасному наданні послуг, обумовлених Договором, відсутності обґрунтованих зауважень щодо таких з боку КП Ужгородпарксервіс Ужгородської міської ради та фактичній чинності Договору до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Несплата відповідачем вартості наданих позивачем послуг стала підставою звернення останнього до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми 49 900 грн заборгованості у примусовому порядку. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення з останнього суму 4977,94 грн інфляційних нарахувань та 1841,52 грн трьох процентів річних.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У свою чергу, відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи предмет укладеного між сторонами Договору №22/08/2022-1 від 22.08.2022 та зміст договірних зобов`язань виконавця, суд дійшов висновку про те, що Договір №22/08/2022-1 від 22.08.2022 є договором надання послуг у розумінні ст. 901 Цивільного кодексу України, оскільки не містить конкретного уречевленого результату їх виконання.

За змістом ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об`єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №761/16124/15-ц.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 49 900 грн.

При цьому, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано суду доказів щодо повної оплати суми заборгованості.

Згідно із положеннями ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Водночас суд критично оцінює викладені в листі №44 від 22.12.2022 аргументи відповідача щодо неможливості оплати вартості наданих позивачем послуг та необхідності укладення додаткової угоди про зменшення ціни Договору до 0 грн із огляду на наступне.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.08.2023 у справі №914/11/22, передання і прийняття робіт (послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт (послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (послуг) у строк, визначений договором.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Так, умовами п. 4.4. Договору визначено, що замовник зобов`язується проводити приймання та оплату послуг, наданих за цим Договором. У разі наявності зауважень до якості послуг замовник письмово повідомляє про них при підписанні Акту прийому передачі послуги.

Отже сторонами Договору чітко визначено порядок їхніх дій щодо засвідчення факту надання послуг та претензій (зауважень) щодо належності їх надання.

За наведених обставин, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів надання відповідачем обґрунтованих зауважень до якості наданих позивачем послуг у встановленому Договором порядку, останні вважаються такими, що прийняті КП Ужгородпарксервіс Ужгородської міської ради за принципом мовчазної згоди та, відповідно, підлягають оплаті.

Суд також критично оцінює посилання відповідача у листі на закінчення строку дії Договору як на підставу для звільнення його від обов`язку щодо здійснення розрахунків із позивачем, оскільки пунктом 9.1. Договору визначено, що останній діє, зокрема, до повного виконання сторонами своїх обов`язків за Договором.

Крім того, згідно зі ст. 598, 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 Цивільного кодексу України та частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 202 Господарського кодексу України, такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача суми 49 900 грн заборгованості за надані послуги законними, документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак, такі підлягають задоволенню в повному обсязі.

Із покликанням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 4977,94 грн та суму 1841,52 грн трьох процентів річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 09.02.2021 у справі №520/17342/18.

Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН розрахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних у межах визначених позивачем боргових періодів, суд зазначає, що суми 4977,94 грн інфляційних нарахувань та 1841,52 грн трьох процентів річних нараховані правомірно (розгорнутий розрахунок інфляційних нарахувань та трьох процентів річних міститься в матеріалах справи) та підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 56 719,46 грн, в тому числі 49 900 грн заборгованості за надані послуги, 4977,94 грн інфляційних нарахувань та 1841,52 грн трьох процентів річних, є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 2684 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Ужгородпарксервіс Ужгородської міської ради, пл. Поштова, будинок 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 44205860) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Про Мобільність, вул. Костянтинівська, будинок 73, м. Київ, 04080 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 35634432) суму 56 719,46 грн (П`ятдесят шість тисяч сімсот дев`ятнадцять гривень 46 коп), в тому числі 49 900 грн (Сорок дев`ять тисяч дев`ятсот гривень) заборгованості за надані послуги, 4977,94 грн (Чотири тисячі дев`ятсот сімдесят сім гривень 94 коп) інфляційних нарахувань та 1841,52 грн (Одна тисяча вісімсот сорок одна гривня 52 коп) трьох процентів річних, а також 2684 грн (Дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 16.04.2024.

Суддя Пригара Л.І.