Ухвала

від 11.04.2024 по справі 910/3909/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

11.04.2024Справа № 910/3909/24

За заявою Релігійної організації «Духовне Управління Євангельських Християн Української Християнської церкви «Нове Покоління» (61110, м. Харків, вул. Дружби, 60)

про забезпечення позову

у справі №910/3909/24

За позовом Релігійної організації «Духовне Управління Євангельських Християн Української Християнської церкви «Нове Покоління» (61110, м. Харків, вул. Дружби, 60)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-проектне бюро Левін» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, офіс 35/1)

про стягнення 1 226 000, 00 грн

Суддя Бондаренко-Легких Г. П.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Релігійна організація «Духовне Управління Євангельських Християн Української Християнської церкви «Нове Покоління» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-проектне бюро Левін» про стягнення 1 226 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч договірних зобов`язань сторін за Договором №12/07 від 16.07.2019 не виконав проектно-вишукувальні та проектні роботи під будівництво храму. Позивач в свою чергу сплатив відповідачу попередню оплату в якості завдатку на загальну суму 613 000, 00 грн. У зв`язку з тим, що відповідач не виконав роботи та у позивача відпала потреба у замовленні відповідних робіт, позивач у порядку ч. 1 ст. 571 ЦК України просить суд стягнути з відповідача суму завдатку (попередньої оплати) у розмірі 613 000, 00 грн та додаткову суму у розмірі завдатку, що становить 613 000, 00 грн.

Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на рахунок НОМЕР_1 в АТ «УКРСИББАНК», (код ЄДРПОУ банку 09807750) Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-проектне бюро ЛЕВІН» (код ЄДРПОУ 43026865) на суму 1 226 000 грн.

04.04.2024 суд відповідними ухвалами залишив позовну заяву без руху та повернув заявнику заяву про забезпечення позову, в зв`язку з не реєстрацією позивача як юридичної особи в електронному суді.\10.04.2024 до суду від позивача повторно надійшла заява про забезпечення позову №1368 від 09.04.2024 після усунення недоліків, що зумовили повернення такої заяви заявнику ухвалою від 04.04.2024. У повторно поданій заяві про забезпечення позову заявник також просить суд накласти арешт на рахунок НОМЕР_1 в АТ «УКРСИББАНК», (код ЄДРПОУ банку 09807750) Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-проектне бюро ЛЕВІН» (код ЄДРПОУ 43026865) на суму 1 226 000 грн.

Подана заява про забезпечення позову №1368 від 09.04.2024 обґрунтована тим, що не застосування заходів забезпечення позову ускладнить виконання рішення в майбутньому (у випадку задоволення позовних вимог), оскільки, відповідач, як особа яка ігнорує вимоги позивача про повернення коштів у розмірі подвійного завдатку, такі кошти може списати з власного рахунку безперешкодно та не повернути їх позивачу.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку про наступне.

Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову (ч. 1 ст. 136 ГПК України).

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України).

Позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України).

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача(ів) або пов`язаних з ним(и) інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача(ів) (заявника(ів)).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (за вимогами майнового характеру) або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (за вимогами немайнового характеру), що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується вжиття певного виду забезпечення позову (п.18 постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №910/11857/20).

На переконання суду, про обставини з якими пов`язується вжиття певного виду забезпечення позову може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише припущення заявника не може бути беззаперечною обставиною для висновку про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, а отже і не може бути достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

При цьому, надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном (грошовими коштами) свідчитиме про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Проте, заявник має довести суду доцільність вжиття заходів забезпечення позову та їх співмірність із заявленими позовними вимогами.

Суд звертає увагу позивача на приписи статті 79 ГПК України, згідно якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Саме по собі твердження позивача про те, що відповідач допустив неналежне виконання договірних зобов`язань не є обґрунтованим припущенням про те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову (у разі задоволення позовних вимог) рішення суду не можливо буде виконати, з огляду на те, що відповідач є юридичною особою, що зареєстрована за законодавством України, не перебуває в стані припинення, а отже продовжує здійснювати підприємницьку діяльність.

Жодних інших обґрунтувань щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, заява не містить.

Так само, заява не містить посилань на будь-які інші обставини, що з більшою вірогідністю свідчили б про те, що в майбутньому відповідач має намір ухилятись від виконання рішення суду (у разі задоволення позову).

По суті, подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.

Суд враховує, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Однак, при вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову суд також має дослідити обставини, викладені заявником (позивачем) щодо обставин, які стали підставою для спору.

В даній справі позивач сам у позовній заяві зазначає, що відповідно до договору № 12/07, укладеного між сторонами, позивач мав здійснювати оплату робіт на підставі виставленого відповідачем рахунку, умови договору не передбачали передоплати за роботи, а також порядок розрахунків за вже виконані був встановлений в національній валюті гривні на поточний рахунок відповідача ( та не передбачав оплати готівкою). Самі дії позивача у справі, який здійснив передплату не одним платежем,а протягом травня - жовтня 2019 року, та направлення вимоги про повернення коштів лише в лютому 2024 року, не дають підстав говорити, що він знаючи про порушення свого права, вживав передбачених законом заходів для захисту такого права та повернення коштів.

Отже, заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить жодних відомостей про вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду (у випадку задоволення відповідного позову), а доводи заявника зводяться до підстав виникнення спору (неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань), що підлягає встановленню судом під час розгляду справи по суті, а отже не може оцінюватися судом як достатні докази для того, щоб дійти обґрунтованого припущення, що відповідач, який продовжує здійснювати свою господарську діяльність буде ухилятися (або наразі має намір ухилятись) від виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог.

З огляду на вище викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (ч. 6 ст. 140 ГПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 137, 139, 140, 234, 235 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Релігійної організації «Духовне Управління Євангельських Християн Української Християнської церкви «Нове Покоління» про забезпечення позову №1368 від 09.04.2024.

2. Ухвала набирає законної сили в день її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку, встановленому статтями 255-257 ГПК України.

Суддя Г.П. Бондаренко-Легких