Рішення

від 23.09.2024 по справі 910/3909/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2024Справа № 910/3909/24Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/3909/24.

За позовом Релігійної організації «Духовне Управління Євангельських Християн Української Християнської церкви «Нове Покоління» (61110, м. Харків, вул. Дружби, 60)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-проектне бюро Левін» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, офіс 35/1)

про стягнення 1 226 000, 00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Релігійна організація «Духовне Управління Євангельських Християн Української Християнської церкви «Нове Покоління» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-проектне бюро Левін» про стягнення 1 226 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч договірних зобов`язань сторін за Договором №12/07 від 16.07.2019 не виконав проектно-вишукувальні та проектні роботи під будівництво храму.

Позивач, в свою чергу, сплатив відповідачу попередню оплату в якості завдатку на загальну суму 613 000, 00 грн. У зв`язку з тим, що відповідач не виконав роботи та у позивача відпала потреба у замовленні відповідних робіт, позивач у порядку ч. 1 ст. 571 ЦК України просить суд стягнути з відповідача суму завдатку (попередньої оплати) у розмірі 613 000, 00 грн та додаткову суму у розмірі завдатку, що становить 613 000, 00 грн.

Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на рахунок НОМЕР_1 в АТ «УКРСИББАНК», (код ЄДРПОУ банку 09807750) Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-проектне бюро ЛЕВІН» (код ЄДРПОУ 43026865) на суму 1 226 000 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 заяву позивача про забезпечення позову з додатками повернути заявнику.

04.04.2024 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 04.04.2024 для усунення недоліків позовної заяви.

10.04.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про забезпечення позову та заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 04.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову з мотивів, викладених в ухвалі.

16.04.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/3909/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

16.07.2019 між Релігійною організацією «Духовне Управління Євангельських Християн Української Християнської церкви «Нове Покоління», як замовником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-проектне бюро Левін», як виконавцем (відповідач) укладено договір №12/07, за умовами якого виконавець зобов`язується виконати з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні та проектні роботи під будівництво храму, а замовник зобов`язується визначитись з такими відомостями, як: місце розташування (адреса), орієнтовний розмір (гектарів, кв. метрів) земельної ділянки та передати такі відомості виконавцю, прийняти роботи та оплатити їх.

Цей договір та додатки до нього набувають сили з моменту підписання їх сторонами та діють до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункту 10.1. договору №12/07 від 16.07.2019).

Обсяг, найменування та загальні строки робіт за цим договором визначаються згідно графіків виконання та фінансування робіт (додаток №2 та додаток №3) (пункт 2.4. договору №12/07 від 16.07.2019).

Згідно пункту 3.2. договору №12/07 від 16.07.2019, загальна вартість робіт визначається згідно протоколу узгодженої договірної ціни на виконання робіт (додаток 1 до договору), що встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до пункту 3.1. договору №12/07 від 16.07.2019, вартість робіт за цим договором становить 2 737 000, 00 грн без ПДВ. Зазначена сума також узгоджена сторонами в Додатку №1 до договору №12/07 від 16.07.2019.

У відповідності до пунктів 3.4. та 3.5. договору №12/07 від 16.07.2019, оплата замовником робіт виконавцю здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця. Замовник зобов`язується здійснювати оплату робіт згідно наданого рахунку виконавцем.

Згідно підпункту 4.4.3. пункту 4.4. договору №12/07 від 16.07.2019 замовник зобов`язаний оплатити поетапне виконання робіт за цим договором на умовах повної передплати.

24.07.2019, 02.09.2019, 10.10.2019 позивач здійснив попередню оплату на користь відповідач у загальному розмірі 350 000, 00 грн.

Сума у розмірі 263 000, 00 грн позивачем була сплачена на користь відповідача до укладення договору №12/07, що підтверджується розпискою директора відповідача від 24.05.2019, в готівковій формі.

Пунктом 5.1. договору №12/07 від 16.07.2019 встановлено, що роботи та зобов`язання виконавця за даним договором вважаються виконаними з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно підпункту 4.2.6. пункту 4.2. договору №12/07 від 16.07.2019 виконавець має право виконувати роботи за цим договором поетапно, таке етапне виконання робіт сторонами підписуються акти здачі прийомки робіт. Поетапне виконання робіт за цим договором відбувається на тих же самих умовах цього договору.

В Додатку №2 та №3 до договору №12/07 від 16.07.2019 сторони узгодили етапи робіт, вартість кожного етапу та строк виконання робіт, а саме:

- архітектурна концепція; вартість: 240 000, 00 грн; строк: 1, 5 місяці.

- проектна документація на стадії «проект»; вартість: 500 000, 00 грн; строк: 3 місяці.

- проектна документація на стадії «робоча документація»: вартість: 500 000, 00 грн; строк: 5 місяців.

- оформлення права власності/користування земельної ділянки під будівництво храму: вартість: 1 500 000, 00 грн; строк: 6-8 місяців.

Згідно підпункту 4.3.3. пункту 4.3. договору №12/07 від 16.07.2019, виконавець зобов`язаний передати замовнику готову проектну документацію відповідно до даного договору.

Проте, відповідач узгоджені роботи за договором №12/07 від 16.07.2019 не виконав, а у позивача відпала потреба у замовлені таких робіт, у зв`язку з їх тривалим невиконанням.

Відтак, позивач направив відповідачу лист-вимогу вих. №113 від 16.02.2024 щодо необхідності припинення дії договору та повернення попередньої оплати у розмірі 613 000, 00 грн.

Однак, позивач не отримував від відповідача документів, що підтверджують сплату вищезазначеної сими, як і іншої відповіді на вимогу про повернення коштівю

Якщо сторони не зможуть дійти згоди, що врегулювання розбіжностей і суперечок при виконанні даного договору, то всі спори по даному договору вирішуються судом за встановленою законодавством підсудністю та підвідомчістю (пункту 8.3. договору №12/07 від 16.07.2019). Всі суперечні питання, які виникли між сторонами і не можуть бути вирішені ними за взаємною згодою, розглядаються в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України, за заявою зацікавленої сторони (пункт 10.4. договору №12/07 від 16.07.2019).

З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача 613 000, 00 грн, яку позивач визначає завдатком та на підставі абзацу 2 частини 1 статті 571 Цивільного кодексу України додатково 613 000, 00 грн, отже, в загальному розмірі позивач просить стягнути з відповідача 1 226 000, 00 грн.

II. Предмет позову та підстави позову.

Предметом позову у справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 1 226 000, 00 грн.

Юридичними підставами позову є стаття 849 Цивільного кодексу України.

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем договору №12/07 від 16.07.2019 в частині вчасного виконання робіт та бездіяльність відповідача в частині повернення попередньої оплати за невиконані проектно-вишукувальні роботи.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у відповідності до умов договору №12/07 від 16.07.2019 здійснив на користь відповідача попередню оплату за роботу, але відповідач всупереч умов договору №12/07 від 16.07.2019 не приступив до виконання передбачених договором робіт.

За таких обставин, оскільки на момент подання позовної заяви до суду відповідач не приступив до виконання робіт та роботи є не виконаними, позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати, яку позивач визначає як завдаток та додаткову аналогічну суму на підставі абзацу 2 частини 1 статті 571 Цивільного кодексу України.

IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.04.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, офіс 35/1.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи повернення поштового відправлення, ухвала суду від 16.04.2024 була повернена до Господарського суду міста Києва 08.05.2024 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Окрім цього, суд надсилав на поштову адресу відповідача ухвали від 04.04.2024, 11.04.2024, але зазначені ухвали також повертались до суду у зв`язку з «закінченням терміну зберігання».

Згідно із частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Також у відповідності до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Окрім цього, в ухвалі від 16.04.2024 суд повідомляв відповідача, що у відповідності до статті 6 та статті 42 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 3200-ХІ, що введений в дію 18.10.2023 відповідач зобов`язаний зареєструвати «Електронний кабінет» в ЄСІТС.

Однак, позивач не виконав обов`язок, який передбачений частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України щодо реєстрації «Електронного кабінету» в ЄСІТС.

Також, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

- автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 про відкриття провадження у справі №910/3909/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач правом на подання відзиву в даній справі не скористався.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи №910/3909/24, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

V. Оцінка судом доказів та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи був порушений відповідачем строк виконання робіт та чи дійсно роботи не виконані?

- чи є договір розірваним на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України?

- чи правомірно позивач визначає оплату здійснену на користь відповідача завдатком?

- чи правомірно позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів на підставі абзацу 2 частини 1 статті 571 Цивільного кодексу України?

- чи підтверджується здійснення позивачем оплати на користь позивача у загальному розмірі 613 000, 00 грн?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Договір, укладений між сторонами, є договором підряду, а саме договором підряду на проектні роботи, відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статтей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (часина 1-2 стаття 837 Цивільного кодексу України).

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх (частина 1 стаття 887 Цивільного кодексу України).

Як підтверджено матеріалами справи, 16.07.2019 між сторонами укладено договір №12/07, згідно пункту 2.1. якого відповідач зобов`язується виконати з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні та проектні роботи під будівництво храму, а замовник зобов`язується визначитись з такими відомостями, як: місце розташування (адреса), орієнтовний розмір (гектарів, кв. метрів) земельної ділянки та передати такі відомості виконавцю, прийняти роботи та оплатити їх.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 стаття 843 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. та Додатку №1 до договору №12/07 від 16.07.2019 вартість робіт за договором становить 2 737 000, 00 грн без ПДВ.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 стаття 530 Цивільного кодексу України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2.4. договору №12/07 від 16.07.2019 встановлено, що обсяг, найменування та загальні строки робіт за цим договором визначаються згідно графіків виконання та фінансування робіт (додаток №2 та додаток №3)

Так, відповідно до Додатку №2 та Додатку №3 до договору №12/07 від 16.07.2019 вид, вартість та строк виконання робіт наступний:

1) архітектурна концепція: вартість виконання становить 240 000, 00 грн, а строк виконання 1, 5 м.;

2) проектна документація на стадії «проект»: вартість виконання становить 500 000, 00 грн, а строк виконання 3 м.;

3) проектна документація на стадії «робоча документація»: вартість виконання становить 500 000, 00 грн, а строк виконання 5 м.;

4) оформлення права власності/користування земельної ділянки під будівництво храму: вартість виконання становить 1 500 000, 00 грн, а строк виконання 6-8 м.

Отже, сторони узгодили, що виконання робіт буде здійснюватись поетапно.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 Цивільного кодексу України).

Замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом (пункт 1 частина 1 стаття 889 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.4. договору №12/07 від 16.07.2019 сторони узгодили, що оплата замовником робіт виконавцю здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.

Підпунктом 4.4.3. пункту 4.4. договору №12/07 від 16.07.2019 встановлено, що замовник зобов`язаний оплатити поетапне виконання робіт за цим договором на умовах повної передплати.

Позивач стверджує, що здійснив попередню оплату у наступних розмірах: (1) 24.07.2019 в сумі 100 000, 00 грн; (2) 02.09.2019 в сумі 100 000, 00 грн; (3) 10.10.2019 в сумі 150 000, 00 грн. В загальному розмірі 350 000, 00 грн. Зазначені обставини підтверджуються долученою позивачем до позовної заяви випискою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 01.01.2019 по 31.12.2021.

Оплату у розмірі 263 000, 00 грн позивач стверджує, що здійснив до укладання договору №12/07 від 16.07.2019. На підтвердження зазначених дій, позивач до позовної заяви додав копію розписки від імені та за підписом директора ТОВ «Архітектурно-проектне бюро Левін» (відповідача), в якому останній підтвердив, що отримав від позивача грошові кошти у розмірі 263 000, 00 грн на виконання договірних відносин.

Підрядник зобов`язаний: виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт (пункт 1, 3 частина 1 статті 890 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.1. договору №12/07 від 16.07.2019 встановлено, що роботи та зобов`язання виконавця за даним договором вважаються виконаними з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно підпункту 4.3.3. пункту 4.3. договору №12/07 від 16.07.2019 виконавець зобов`язаний передати замовнику готову проектну документацію відповідно до даного договору.

Позивач зазначає, що відповідач узгоджені в договорі №12/07 від 16.07.2019 та Додатках №2, №3 роботи не виконав.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина 2 стаття 849 Цивільного кодексу України).

У зв`язку з тим, що з липня 2019 року визначені в договорі №12/07 від 16.07.2019 роботи зі сторони відповідача не були виконані та у зв`язку з тривалим невиконанням робіт у позивача відпала потреба у замовлені таких робіт, тому позивач направив відповідачу лист-вимогу вих. №113 від 16.02.2024 в якому як стверджує позивач зазначив щодо необхідності припинення дії договору та повернення попередньої оплати у розмірі 613 000, 00 грн.

Однак, як вбачається зі змісту листа №113 від 16.02.2024, копія якого знаходиться в матеріалах справи, позивач не посилався на статтю 849 Цивільного кодексу України та не заявляв про відмову від договору, а лише вимагав повернення грошових коштів попередньої оплати у розмірі 613 000, 00 грн.

Одночасно з зазначеними обставинами, зі змісту листа також вбачається, що позивач не бажає продовжувати дію договору №12/07 від 16.07.2019, тому суд вважає, що такі дії позивача можуть вважатись відмовою від договору у порядку частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України.

Заперечень та (або) будь-яких пояснень щодо вищезазначених обставин від відповідача не надходило та іншого матеріали справи не містять.

Оскільки відповідач за 5 (п`ять) років не виконав роботи передбачені договором №12/07 від 16.07.2019 і зазначений договір розірваний позивачем в односторонньому порядку, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 613 000, 00 грн, які позивачем були сплачені відповідачу, як визначає позивач в якості завдатку та додатково стягнути аналогічну суму на підставі абзацу 2 частини 1 статті 571 Цивільного кодексу України.

Проте, твердженнями позивача щодо сплати коштів саме у якості завдатку суд вважає помилковим, та таким, що не підтверджується матеріалами справи та характером спірних правовідносин, з огляду на наступне.

Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання (частина 1 стаття 570 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що завдаток є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 стаття 548 Цивільного кодексу України).

В частині 2 статті 570 Цивільного кодексу України міститься застереження, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Судом досліджено умови договору №12/07 від 16.07.2019, у зв`язку з чим суд констатує, що сторони не узгодили, що виконання зобов`язання забезпечується завдатком, тому в силу частини 2 статті 570 Цивільного кодексу України здійснені позивачем оплати на користь відповідача є авансом (попередньою оплатою).

Окрім цього, позивач особисто в тексті позовної заяви зазначає, що він здійснив саме попередню оплату, в листі-вимозі вих.№113 від 16.02.2024 позивач також вимагав у відповідача повернути суму попередньої оплати. Безпосередньо підпунктом 4.4.3. пункту 4.4. договору №12/07 від 16.07.2019 встановлено, що позивач здійснює оплату виконання робіт відповідачу на умовах передплати.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що позивач здійснив на користь позивача оплату у вигляді авансу (попередньої оплати), а не завдатку, як зазначає про це позивач.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

Відтак, позовні вимоги позивача в частині стягнення 613 000, 00 грн на підставі абзацу 2 частини 1 статті 571 Цивільного кодексу України не підлягають задоволенню, тому в даній частині вимог суд відмовляє в задоволенні.

У зв`язку з розірванням договору №12/07 від 16.07.2019 правова підстава, на якій були відповідачем отримані грошові кошти відпала.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина 1 стаття 1212 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначив: «Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Системний аналіз положень ст. ст. 11, 177, 202, ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Загальна умова частини першої ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі».

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 24.07.2020 у справі №922/2216/18, від 19.02.2020 у справі №915/411/19, від 21.02.2020 у справі №910/660/19, від 17.03.2020 у справі №922/2413/19, вказав на те, що положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі шляхом розірвання договору.

Як зазначено вище, позивач направив відповідачу лист-вимогу вих.№113 від 16.02.2024 зі змісті якого вбачається, що позивач не бажає продовжувати дію договору №12/07 від 16.07.2019, а тому такі дії на переконання суду вважаються відмовою від договору у порядку частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, також в зазначеному листі, позивач у відповідача просив повернути суму попередньої оплати у розмірі 613 000, 00 грн.

Заперечень та (або) пояснень щодо зазначених обставин від відповідача не надходило.

Таким чином, у зв`язку з тим, що відповідач в спосіб передбачений законом відмовився від договору підряду №12/07 від 16.07.2019, у відповідача відпали підстави, на яких він набув кошти позивача у вигляді авансу (попередньої оплати), а тому позивач правомірно заявляє вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів попередньої оплати.

Щодо суми попередньої оплати, позивач стверджує, що вона складає 613 000, 00 грн.

Так, зокрема, сума у розмірі 350 000, 00 грн, як уже згадувалось вище, підтверджується випискою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в якій вбачається, що позивач перераховував відповідачу відповідні суми та в призначенні платежів вказано, що кошти спрямовуються на розробку проектної документації згідно договору №12/07 від 16.07.2019.

Сума попередньої оплати у розмірі 263 000, 00 грн, як стверджує позивач підтверджується розпискою директора відповідача від 24.05.2023, тобто за твердженнями позивача така оплата ним була здійснена до укладення договору №12/07 від 16.07.2019.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (частина 3 стаття 631 Цивільного кодексу України).

Суд звертає увагу, що частина 3 статті 631 Цивільного кодексу України, передбачає право сторін надати договору зворотну силу, тобто поширити дію його умов на відносини, що виникли до моменту його укладання. Така ситуація може мати місце тоді, коли фактичні відносини між сторонами (щодо передачі майна, виконання робіт, надання послуг, попередньої оплати, тощо) виникли раніше їх юридичного оформлення.

Велика Палата Верховного Суду щодо приписів частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України в постанові від 08.09.2020 у справі №916/667/18 зазначила наступне: «Водночас відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Таким чином, положення договору про те, що сторона договору отримала належні їй платежі до підписання договору, свідчить про те, що сторони домовилися вважати сплату коштів, здійснену раніше за відсутності правових підстав, виконанням укладеного договору стороною, яка за цим договором мала сплатити гроші».

В тексті позовної заяви позивач зазначив, що сторони узгодили, що умови договору застосовуються і до відносин, які виникли 24.05.2019 на підставі вищезазначеної розписки.

Проте, суд зазначає, що з умов договору №12/07 від 16.07.2019 не вбачається, що сторони узгодили, що відносини, які виникли у сторін до укладення договору поширюються, зокрема, на дії, які засвідчені в розписці від 24.05.2019.

В розписці, директор відповідача підтвердив, що отримав від представника позивач грошові кошти у розмірі 263 000, 00 грн та які будуть внесені на розрахунковий рахунок відповідача в рамках договірних відносин з позивачем.

Однак, зі змісту розписки не можливо встановити на підставі яких саме договірних відносин з позивачем була зарахована сума у розмірі 263 000, 00 грн, оскільки розписка не містить конкретизації умов договірних (майбутніх) відносин.

Суд звертає увагу, що сторони в силу принципу свободи договору, який закріплений в статті 627 Цивільного кодексу України з урахуванням приписів статті 6 зазначеного Кодексу не були позбавлені можливості внести в положення договору №12/07 від 16.07.2019 умову, що положення договору застосовуються до відносин, які виникли між сторонами до укладення такого договору, в тому числі щодо отримання відповідачем від позивача 24.05.2019 грошових коштів по розписці.

Таким чином: (1) умовами договору №12/07 від 16.07.2019 не передбачено, що положення договору застосовуються до відносин, які виникли між сторонами до його укладення; (2) не міститься застереження, що 24.05.2019 позивач дійсно передав відповідачу, а останній прийняв грошові кошти щодо відносин, які врегульовані договором №12/07 від 16.07.2019; (3) розписка від 24.05.2010 не містить конкретизації предмета (майбутнього) договору, у зв`язку з чим у суду відсутні можливості пересвідчитись, що грошові кошти позивачем були передані відповідачу в якості попередньої оплати виконання договору №12/07 від 16.07.2019 (який між сторонами був укладений через 2 м.).

За таких обставин, суд відмовляє позивачу в задоволенні стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 263 000, 00 грн, оскільки позивачем не доведено, що така сума була сплачена відповідачу в якості попередньої оплати (авансу) на виконання робіт, які передбачені договором №12/07 від 16.07.2019.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 3 статті 13 та частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач заперечень, пояснень або доказів виконання робіт, здійснення повернення позивачу попередньої оплати до суду не надав.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на все вищезазначене, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем у вигляді не повернутої позивачу суми попередньої оплати (авансу) по договору підряду №12/07 від 16.07.2019, підстава набуття якої у відповідача відпала в силу частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України становить 350 000, 00 грн, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат.

(1) Щодо судового збору.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки даним рішенням позовні вимоги задовольняються частково, то суд покладає суму судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача 5 250, 00 грн, інша частина судового збору залишається як витрати за позивачем.

2) Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача.

Позивач на виконання вимог частини 2 статті 123 та пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України в позовній заяві зазначив орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 47 000, 00 грн.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на те, що дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, а тому стадія судових дебатів не передбачається, суд констатує, що відповідачу необхідно було подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу або заяву, що такі докази будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду до моменту прийняття рішення.

В позовній заяві позивач попередив, що докази понесення судових витрат на підставі частина 8 стаття 129 Господарського процесуального кодексу України будуть надані до сулу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у справі.

Відтак, питання щодо розподілу витрат позивача за позовом на професійну правничу допомогу будуть вирішені судом, у випадку подання позивачем відповідних доказів в порядку статті 244 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Релігійної організації «Духовне Управління Євангельських Християн Української Християнської церкви «Нове Покоління» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-проектне бюро Левін» про стягнення 1 226 000, 00 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-проектне бюро Левін» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, офіс 35/1; ідентифікаційний код: 43026865) на користь Релігійної організації «Духовне Управління Євангельських Християн Української Християнської церкви «Нове Покоління» (61110, м. Харків, вул. Дружби, 60; ідентифікаційний код: 34771999) борг у розмірі 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 5 250 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят) грн 00 коп.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 876 000, 00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких