Ухвала

від 16.04.2024 по справі 912/291/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел. 32-05-11E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

16 квітня 2024 рокуСправа № 912/291/24(912/950/24)

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Бестаченко О.Л., розглянувши у справі № 912/291/24 від 04.03.2024 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Ліки Кіровоградщини" (код ЄДРПОУ: 33142589)

матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДЕМА-ФАРМ" (03061, м. Київ, Бульвар Кольцова, буд. 14Д, офіс 610) від 02.04.2024 № 9 про видачу судового наказу про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Ліки Кіровоградщини" (25006, м. Кропивницький, вул. Набережна, 13) 113 018,60 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 04.03.2024 відкрито провадження у справі № 912/291/24 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Ліки Кіровоградщини", введено процедуру розпорядження майном боржника строком до 170 календарних днів, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Лукашука Віталія Васильовича, попереднє засідання суду призначено на 29.04.2024 на 11:00 год.

06.03.2024 (номер публікації: 72693, дата публікації на сайті ВГСУ: 06.03.2024 10:06) на вебсайті Вищого господарського суду України офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Ліки Кіровоградщини".

До господарського суду 15.04.2024 надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДЕМА-ФАРМ" від 02.04.2024 № 9 про видачу судового наказу з вимогою стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ліки Кіровоградщини" 113 018,60 грн заборгованості, яка виникла у зв`язку з несплатою за товар згідно з Договором поставки від 03.01.2020 № ВФ0000003.

Розглянувши подану заяву на предмет наявності правових підстав для видачі судового наказу, господарський суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У відповідності до ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 12 ГПК України визначені форми господарського судочинства.

Так, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного) (ч. 1 ст. 12 ГПК України).

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч. 2 ст. 12 ГПК України).

Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом (ч. 4 ст. 12 ГПК України).

Поряд з цим, ч. 6 ст. 12 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (наразі - Кодексом України з процедур банкрутства).

За вимогами ч. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі; пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом.

Боржник у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства (ст. 1) - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

Кредитор, поряд з іншими, - юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника. Забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Частиною 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

За правилами ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Згідно з ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

Крім того, Кодексом України з процедур банкрутства встановлений порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник.

Так, згідно ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже, з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржника останній перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс його правовідносин, у тому числі і порядок виникнення, стягнення, погашення грошових зобов`язань, порядок вирішення спорів за його участі.

Згідно з ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 ст. 155 ГПК України визначено, що у судовому наказі зазначається повідомлення про те, що під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Особливістю наказного провадження є відсутність спору, під час видачі судового наказу суд не перевіряє обґрунтованість заявлених грошових вимог до боржника по суті.

Натомість, під час розгляду кредиторських вимог, заявлених у справі про банкрутство, суд з`ясовує правову природу таких вимог, надає правову оцінку доказам, поданим кредитором на підтвердження його грошових вимог до боржника, перевіряє дійсність заявлених вимог та з огляду на встановлене робить вмотивований висновок про наявність чи відсутність підстав для їх визнання та включення до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості.

Те ж саме стосується розгляду спорів в межах справи про банкрутство (ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства).

Враховуючи особливий правовий режим боржника, відносно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, наказне провадження та видача судового наказу суперечить меті та порядку, які визначені спеціальним законом - Кодексом України з процедур банкрутства, в частині розгляду та задоволення (погашення) кредиторських вимог до боржника та вирішення спорів, стороною у яких є боржник. Також це порушить баланс інтересів боржника та його кредиторів.

Отже, з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Ліки Кіровоградщини" будь-які спори, грошові вимоги до цього боржника повинні заявлятися кредиторами та розглядатися судом в порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.

Відповідно до п. 1, 2-1, 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено, зокрема: відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету.

З матеріалів заяви вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІДЕМА-ФАРМ" всупереч вимогам п. 2. ч. 2 ст. 150 ГПК України не вказано відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету.

Згідно відповіді № 711867 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, сформованої засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" 16.04.2024, юридична особа код ЄДРПОУ 39856579 не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Крім того, враховуючи особливості розгляду справ, встановлені Кодексом України з процедур банкрутства, суд дійшов висновку, що правові підстави для видачі судового наказу про стягнення заборгованості з Приватного акціонерного товариства "Ліки Кіровоградщини" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДЕМА-ФАРМ" у розмірі 113 018,60 грн, яка виникла у зв`язку із несплатою за поставлений згідно Договору поставки від 03.01.20200 № ВФ0000003 товар, відсутні, оскільки Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено розгляд заяв, стороною в яких є боржник, в наказному провадженні, а тому у видачі судового наказу слід відмовити.

Суд звертає увагу заявника, що Товариство з обмеженою відповідальністю ВІДЕМА-ФАРМ має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до господарського суду з відповідною позовною заявою (ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства) або письмовою заявою з вимогами до боржника (ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства) в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Ліки Кіровоградщини".

За приписами ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Керуючись ст. 12, 147-148, 150-153 Господарського процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІДЕМА-ФАРМ" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Ліки Кіровоградщини" заборгованості у розмірі 113 018,60 грн, яка виникла у зв`язку із несплатою за поставлений згідно Договору поставки від 03.01.2020 № ВФ0000003 товар.

Ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Копії ухвали надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІДЕМА-ФАРМ" (03061, м. Київ, Бульвар Кольцова, буд. 14Д, офіс 610), Приватному акціонерному товариству "Ліки Кіровоградщини", розпоряднику майна арбітражному керуючому Лукашуку В.В до електронних кабінетів у системі "Електронний суд".

Ухвалу підписано 16.04.2024.

Суддя О.Л. Бестаченко