Ухвала

від 16.04.2024 по справі 916/1607/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

"16" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1607/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

розглянувши заяву керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову /вх. № 4-603/23 від 12.04.2024/ у справі № 916/1607/24

за позовом: керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси /ЄДРПОУ 03528552, адреса 65059, м. Одеса, вул. Краснова, 10/ в інтересах держави в особі: Одеської міської ради /ЄДРПОУ 26597691, адреса 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1/

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Прим-отель» /ЄДРПОУ 19042478, адреса 65037, м. Одеса, пр-т. Свободи, 103/

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, визнання незаконним та скасування рішення, знесення об`єктів

ВСТАНОВИВ:

12.04.2024 керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 1645/24/ в інтересах держави в особі: Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Прим-отель» з вимогами про:

- усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об?єкта № ОД 101210125407 від 25.01.2021, зареєстрованої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю ОМР;

- усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області Бадьорної К.Ю. від 04.02.2021, індексний номер: 56460199, про реєстрацію права власності за ТОВ «ПРИМ-ОТЕЛЬ» на об?єкт нерухомого майна - нежитлова будівля готелю загальною площею 1997,3 кв. м, що розташований за адресою: м. Одеса, проспект Свободи, 103;

- усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов?язання ТОВ «ПРИМ-ОТЕЛЬ» знести за власний рахунок самочинно збудовану нежитлову будівлю готелю загальною площею 1997,3 кв. м за адресою: м. Одеса, проспект Свободи, 103 (реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 2283696851101).

- усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою територіальної громади м. Одеси площею 1044,23 кв. м шляхом зобов?язання ТОВ «ПРИМ-ОТЕЛЬ» знести за власний рахунок об?єкт самочинного будівництва у вигляді підпірної стінки, бетонного паркану, бетонного замощення та бетонних сходів, розміщених за адресою: м. Одеса, проспект Свободи, 103.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що адресою: м. Одеса, проспект Свободи, 103, відповідачем під виглядом реконструкції комплексу будівель та споруд кафе фактично збудовано нежитлову будівлю готелю загальною площею 1997,3 кв.м. з подальшою реєстрацією права власності.

Ухвалою суду від 16.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1607/24; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Разом із позовною заявою прокурор надав заяву про забезпечення позову /вх. № 2-603/24 від 12.04.2024/, в якій просить заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нежитлової будівлі готелю загальною площею 1997,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, проспект Свободи, 103 (реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 2283696851101).

В обґрунтування заяви прокурор посилається на те, що у зв`язку із пред`явленням даного позову відповідач може здійснити подальшу перереєстрацію права власності на спірний об`єкт на третіх осіб, що істотно ускладнить чи навіть унеможливить реальне виконання судового рішення та поновлення порушених інтересів територіальної громади м. Одеси, створить умови для необхідності звернення до суду з іншими позовами.

Розглянувши заяву керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову /вх. № 4-603/23 від 12.04.2024/ у справі № 916/1607/24, господарський суд зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заході до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Положеннями статті 136 ГПК України, передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Так, згідно зі статями 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України, cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

При цьому, судом має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе відновити свій правовий стан, який існував до імовірного порушення його прав та захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача покладається саме на заявника.

Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об?єкта, шляхом визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, шляхом зобов?язання знести за власний рахунок самочинно збудовану нежитлову будівлю готелю, самочинного будівництва у вигляді підпірної стінки, бетонного паркану, бетонного замощення та бетонних сходів, розміщених за адресою: м. Одеса, проспект Свободи, 103.

Таким чином прокурором заявлено позовні вимоги немайнового характеру.

Господарський суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову в частині позовних вимог немайнового характеру має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Має також досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову за вимогами немайнового характеру у спорах, що виникають з корпоративних відносин, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги та їх співмірності;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом обраного позивачем способу забезпечення позову;

- заборони забезпечення позову таким способом, який суперечить частині 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України та порушують прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства.

З урахуванням того, що предметом спору є немайнові вимоги, суд вважає, що невжиття заявлених прокурором заходів забезпечення позову може призвести до істотного ускладнення чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, при цьому, позивач не зможе захистити свої права в межах цього одного судового провадження без нових звернень до суду.

Так, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежтитлова будівля готелю загальною площею 1 997,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, проспек Свободи, 103, належить на праві власності ТОВ «Прим-Отель».

Вказане свідчить про можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи в суді, але до прийняття остаточного рішення, розпорядитися спірним об`єктом на користь третіх осіб, що призведе до неможливості позивачем, у випадку задоволення позову, відновити своє право в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Суд також зазначає про те, що запропонований прокурором захід забезпечення позову стосується виключно предмету позову та за цією ознакою є таким, що відповідає вимозі адекватності заходів забезпечення. По суті такий захід спрямований на збереження існуючого наразі стану речей, тому такі заходи є ефективним засобом запобігання неможливості чи утруднення ефективного захисту прав позивача у разі задоволення позовних вимог, з урахуванням того, що предметом позову є вимоги немайнового характеру.

При цьому, суд враховує, що виконання рішення суду у разі задоволення вимоги про знесення самочинного будівництва, у разі відчуження останнього, унеможливить його виконання, оскільки згідно з ч. 4 ст. 376 ЦК України, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. При цьому, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності (Постанова Верховного Суду від 29 січня 2020 року № 822/2149/18).

Суд наголошує, що вжитими заходами забезпечення позову не вирішено спір по суті, а необхідність їх застосування покликана насамперед наявністю судового спору щодо звільнення земельної ділянки, шляхом знесення самочинного будівництва, під час розгляду якого відповідачами можуть бути вчинені дії, які можуть призвести до відчуження спірного об`єкта нерухомого майна на користь третіх осіб, що ускладнить виконання рішення, або призведуть до неможливості його виконання в частині, у разі задоволення позову. Водночас вжиті судом заходи забезпечення позову не порушують та не обмежують права будь-яких осіб, в тому числі відповідачів, а лише встановлюють певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав позивача в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду, забезпечить збалансованість інтересів сторін.

З огляду на викладене, суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нежитлової будівлі готелю загальною площею 1997,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, проспект Свободи, 103 (реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 2283696851101), відповідають приписам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та за даних фактичних обставин справи є співрозмірними із заявленими вимогами, за наявності реальних передумов для висновку про імовірність утруднення ефективного захисту прав позивача.

З урахуванням вказаного, господарський суд приходить до висновку, що заява керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову до подачі позову /вх. № 4-603/23 від 12.04.2024/ у справі № 916/1607/24 підлягає задоволенню, так як обґрунтована та доведена.

Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до вирішення спору по суті.

Керуючись ст.ст. 136, 137 , 140, 141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову /вх. № 4-603/23 від 12.04.2024/ у справі № 916/1607/24 задовольнити у повному обсязі.

2. Вжити заходи забезпечення позову, а саме заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нежитлової будівлі готелю загальною площею 1997,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, проспект Свободи, 103 (реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 2283696851101).

3. Копію ухвали негайно направити учасникам справи та Управлінню державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради /e-mail: udr@omr.gov.ua/.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" для виконання судових рішень.

Стягувач: Київська окружна прокуратура міста Одеси /ЄДРПОУ 03528552, адреса 65059, м. Одеса, вул. Краснова, 10/

Боржник: товариство з обмеженою відповідальністю «Прим-отель» /ЄДРПОУ 19042478, адреса 65037, м. Одеса, пр-т. Свободи, 103/

Ухвала дійсна до пред`явлення до виконання згідно положень ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала складена та підписана 16.04.2024

Ухвала набрала законної сили 16.04.2024 та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 254, 255 ГПК України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Петренко Наталія Дмитрівна