Рішення

від 16.04.2024 по справі 925/1809/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року Справа № 925/1809/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача Білий М.М. - адвокат,

від відповідача представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 , м. Черкаси

до приватного підприємства БУДТОРГ, м. Черкаси

про визнання трудових відносин припиненими та скасування запису в

Реєстрі

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулась ОСОБА_1 до приватного підприємства БУДТОРГ та Центру надання адміністративних послуг Чигиринської міської ради про:

1. визнання припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та приватним підприємством БУДТОРГ (Код ЄДРПОУ 32482830, місцезнаходження: 20901, Черкаська область, Черкаський район, м. Чигирин, вул. Гагаріна, 19А) з 08 січня 2022 року, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора Приватного підприємства БУДТОРГ за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

2. зобов`язання Центр надання адміністративних послуг Чигиринської міської ради внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) як директора (керівника) та підписанта приватного підприємства БУДТОРГ (Код ЄДРПОУ 32482830, місцезнаходження: 20901, Черкаська область, Черкаський район, м. Чигирин, вул. Гагаріна, 19А).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 30 хв. 06 лютого 2024 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 06 лютого 2024 року суд оголосив перерву до 10 год. 00 хв. 07 березня 2024 року,

В судовому засіданні, яке відбулося 07 березня 2024 року суд оголосив перерву до 11 год. 30 хв. 28 березня 2024 року.

27 березня 2024 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просив суд:

- визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та приватним підприємством БУДТОРГ з 18 січня 2022 року, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора приватного підприємства БУДТОРГ за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України;

- скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відомостей про ОСОБА_1 як директора (керівника) та підписанта приватного підприємства БУДТОРГ;

- прийняти відмову позивача - ОСОБА_1 від позовних вимог до Центру надання адміністративних послуг Чигиринської міської ради про зобов`язання внести зміни до Єдиного державною реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 як директора (керівника) та підписанта приватного підприємства БУДТОРГ.

Ухвалою суду від 28 березня 2024 року заяву позивача про уточнення позовних вимог від 25 березня 2024 року прийнято до розгляду.

Також суд прийняв відмову позивача від позовних вимог до Центру надання адміністративних послуг Чигиринської міської ради про зобов`язання внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 як директора (керівника) та підписанта приватного підприємства БУДТОРГ (код ЄДРПОУ 32482830, місцезнаходження: 20901, Черкаська область, Черкаський район, м. Чигирин, вул. Гагаріна, 19А).

Провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 до Центру надання адміністративних послуг Чигиринської міської ради про зобов`язання вчинити дії - закрито.

Судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 год. 30 хв. 16 квітня 2024 року.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду відзив на позов, а також необхідні докази, що обґрунтовують свої заперечення по суті позовних вимог, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином, та оскільки явка учасників судового провадження в судове засідання обов`язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 16 квітня 2024 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1809/23.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а також дослідивши докази, суд вважає вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 01 березня 2006 року ОСОБА_1 було призначено на посаду директора приватного підприємства БУДТОРГ, код ЄДРПОУ: 32482830, місце знаходження: вул. Гагаріна,19 А, м. Чигирин, Черкаського району, Черкаська область, 20901 згідно рішення власника приватного підприємства БУДТОРГ - товариства з обмеженою відповідальністю ЗАКЛАД КОМПОЗИТУВ №1 від 01 березня 2006 року.

Відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України - працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Керуючись ст. 38 Кодексу законів про працю України, ОСОБА_1 звернулася до приватного підприємства БУДТОРГ (20901, Черкаська область, Черкаський район, м. Чигирин, вул. Гагаріна, 19А) та до власника підприємства ПП БУДТОРГ - товариства з обмеженою відповідальністю ЗАКЛАД КОМПОЗИТУВ (05-152, Польща, воєводство Мазовецьке, повіт м. Новодворський, м. Чоснув, вул. Гданська, 6.2) із заявою від 06 грудня 2021 року, в якій просила звільнити її з посади директора приватного підприємства БУДТОРГ (код ЄДРПОУ 32482830) за власним бажанням на підставі ч. 1 ст.38 Кодексу законів про працю України з 06 січня 2022 року; в день її звільнення з посади директора приватного підприємства БУДТОРГ (код ЄДРПОУ 32482830) провести з нею повний розрахунок; виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань дані про те, що вона - ОСОБА_1 являється директором приватного підприємства БУДТОРГ (код ЄДРПОУ 32482830).

Разом з тим заяви ОСОБА_1 від 06 грудня 2021 року приватним підприємством БУДТОРГ та власником підприємства залишені без розгляду.

Судом враховано, що трудові спори розглядаються:

1) комісіями по трудових спорах;

2) місцевими загальними судами.

Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і роботодавцем, застосовується незалежно від форми трудового договору (ч.ч. 1, 2 ст. 221 Кодексу законів про працю України).

Кодекс законів про працю України встановлює загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, без урахування специфіки становища директора господарського товариства.

По суті, директор об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) та статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права).

Ні норми трудового договору, ні положення Статуту не повинні погіршувати стан директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством.

Тобто директор завжди може скористатися ст. 38 Кодексу законів про працю України і ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 червня 2021 року зі справи №916/2813/18 зазначила, що відповідно до частини першої статті 62 ГК України підприємством є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці, а також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи (частина перша статті 113 цього ж Кодексу).

Частиною першою статті 63 ГК України передбачена класифікація підприємств за ознакою форми власності. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.06.2019 у справі № 917/1338/18 (провадження № 12-23гс19) погодилась із висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 917/1887/17, що характеристика юридичної особи як приватного підприємства - це характеристика того, на підставі якої власності його створено.

Отже, приватне підприємство - це не окрема організаційно-правова форма юридичної особи, а класифікуюча ознака юридичних осіб залежно від форми власності.

Разом із цим за ознакою наявності чи відсутності учасників юридичні особи поділяються на товариства та установи, у зв`язку із чим приватне підприємство є товариством, оскільки воно має хоча б одного учасника.

Відповідно до частини першої статті 84 ЦК України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об`єднання, що діють з метою одержання прибутку. Отже, якщо приватне підприємство створене для ведення підприємницької діяльності й розподілу прибутку між учасниками (засновниками), то таке приватне підприємство є підприємницьким товариством.

Встановлення виду підприємницького товариства, до якого належить приватне підприємство, а саме, що приватне підприємство є господарським товариством (зокрема, товариством з обмеженою або додатковою відповідальністю) або кооперативом (зокрема, сільськогосподарським кооперативом, сільськогосподарським кооперативним об`єднанням), у кожному конкретному випадку зумовлюватиме застосування до спірних правовідносин відповідного законодавства, зокрема законів України Про господарські товариства, Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, Про кооперацію, Про сільськогосподарську кооперацію.

В даному випадку до спірних правовідносин застосовується Закон України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю.

За змістом положень ст. 38 Кодексу законів про працю України, Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю право директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення, призначити новий одноосібний виконавчий орган та внести дані зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Згідно ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністюгрупи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Частиною першою статті 29 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства. (ч.1 ст. 30 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю в редакції чинній на момент прийняття рішення).

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Відповідно до частин першої - третьої статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18).

З урахуванням викладеного слід дійти висновку, що позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про своє звільнення з посади директора.

Відповідно до частин другої, третьої статті 32 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі №758/1861/18).

Касаційний господарський суд у постанові від 19 січня 2022 року у справі №911/719/21 фактично висловився про підсудність подібних справ господарським судам.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй ухвалі від 19 жовтня 2022 року зі справи №761/20061/21 вказала, що практика стосовно юрисдикційності розгляду таких справ в порядку господарського судочинства є сталою і не потребує відступлення від таких правових висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права - визнання трудових відносин з відповідачем припиненими є цілком правомірним, оскільки позивач вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин з відповідачем.

Водночас, у позовній заяві позивач просить суд визнати припиненими трудові відносини з відповідачем з 18 січня 2022 року.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача про визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 з приватним підприємством БУДТОРГ, у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України є обґрунтованими та правомірними, відповідачем не спростовані, а отже позов підлягає частковому задоволенню, без вказівки на дату припинення повноважень, оскільки повноваження позивача на посаді директора будуть припинені з моменту набрання рішенням законної сили.

Згідно з п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Частиною 4 статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань передбачено, що для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, подається зокрема, примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру.

Натомість відповідно до п.2 ч.1 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі щодо скасування запису в Єдиному державному реєстрі.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (стаття 173 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Так, в постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зроблено в тому числі висновок про те, що повноваження директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

Таким чином, суд вважає, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з підприємством за рішенням суду має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Враховуючи, що у позивача відсутнє рішення загальних зборів учасників товариства про його звільнення з посади директора, то вимоги позивача суд вважає достатньо обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач доводи позивача під час розгляду справи не спростував.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та приватним підприємством БУДТОРГ, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора приватного підприємства БУДТОРГ за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

3.Скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відомостей про ОСОБА_1 як директора (керівника) та підписанта приватного підприємства БУДТОРГ.

4.В решті вимог в позові відмовити.

5.Стягнути з приватного підприємства БУДТОРГ, вул. Гагаріна, 19А, м. Чигирин, Черкаського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 32482830 на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 4 026 грн. 00 коп. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 16 квітня 2024 року.

Суддя А.В.Васянович