Рішення

від 16.04.2024 по справі 320/16406/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2024 року м. Київ № 320/16406/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)

про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_2 ) з позовом до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі по тексту відповідач, Ірпінський ВДВС), в якому просить суд:

- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дербіної Любові Василівни від 26.10.2021 року у виконавчому провадженні № 38455101 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 33007,00 грн;

- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дербіної Любові Василівни від 26.10.2021 року у виконавчому провадженні № 41440106 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 4630,99 грн;

- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дербіної Любові Василівни від 26.10.2021 року у виконавчому провадженні № 44642680 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 13095, 53 грн;

- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дербіної Любові Василівни від 26.10.2021 року у виконавчому провадженні № 47614280 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 7114, 41 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що на виконанні Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м.Київ) перебувало зведене виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчих листів № 2-2507/10, виданого Дарницьким районним судом міста Києва 25.05.2010, № 367/3704/13-ц виданого Ірпінським міським судом Київської області 16.12.2013, № 367/5228/13-ц, виданого Ірпінським міським судом Київської області 03.09.2014, № 367/6302/14-ц виданого Ірпінським міським судом Київської області 15.04.2015 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу. При цьому, позивач зауважив, що 04.10.2021 стягувач ОСОБА_4 звернувся до Ірпінського ВДВС із заявою про повернення вказаних виконавчих листів без виконання, на підставі чого державним виконавцем 10.11.2021 було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Разом з тим, у рамках вказаного виконавчого провадження 26.10.2021 державним виконавцем було винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, якими постановлено стягнути з ОСОБА_3 виконавчий збір.

На думку позивача, постанови від 26.10.2021 про стягнення виконавчого збору є протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на ту обставину, що під час примусового виконання виконавчих листів № 2-2507/10 від 25.05.2010, № 367/3704/13-ц від 16.12.2013, № 367/5228/13-ц від 03.09.2014, № 367/6302/14-ц від 15.04.2015, з неї не було фактично стягнуто суму боргу, відтак у відповідача були відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_3 10 % від суми стягнення, оскільки при виконанні виконавчих документів відповідачем не було стягнуто всю суму заборгованості.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання у справі. Крім того, вказаною ухвалою суд також витребував у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчих проваджень ВП № 48596748, № 38455101, №41440106, №44642680, № 47614280.

Вказаною ухвалою встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідач позов не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, у якій просив відмовити у звдоовленні позову з тих підстав, що державним виконавцем в рамках зведеного виконавчого провадження № 67581754 вчинені дії відповідно до чинного законодавства. При цьому державним виконавцем Голяченко І.П. описано майно боржника, а саме: нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , про що складено відповідний акт державного виконавця від 16.11.2015 На адресу відділу надійшла заява стягувана з документацією, з проханням про накладання арешту на земельну ділянку, яка зареєстрована за ОСОБА_3 , кадастровим номером №3210945600:01:041:0087, площа 0.1187 га за адресою: АДРЕСА_1 . Державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та внесена до реєстру обтяження за обтяження №43973143 Враховуючи вищевикладене, державним виконавцем здійснено вихід за адресою, а саме: АДРЕСА_1 з метою проведення опису та арешту нерухомого майна боржника. Під час виходу державним виконавцем, керуючись нормами статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» проведено опис та арешт нерухомого майна з фотофіксацією, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка, кадастровий номер №3210945600:01:041:0087, площа 0.1187 га за адресою: АДРЕСА_1 , про що винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 22.09.2021 року. На адресу відділу надійшла заява стягувана з додатками про призначення суб`єкта оціночної діяльності для подальшої реалізації нерухомого майна боржника. 23.09.2021 року державним виконавцем керуючись вимогами статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та направлено на виконання до ФОП « ОСОБА_5 ». 01.10.2021 на адресу Відділу надійшов звіт за результатами проведення незалежної оцінки нерухомого майна, а саме: земельна ділянка, кадастровий номер №3210945600:01:041:0087, площа 0.1187 газа адресою: АДРЕСА_1 . Згідно звіту, вартість нерухомого майна становить - 852266,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 суд відклав розгляд справи на 15.02.2022 та повторно витребував від відповідача матеріали виконавчих проваджень.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 суд ухвалив на підставі ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

04.06.2013 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції Азановим Ю.П. було відкрито виконавче провадження № 38455101 з виконання виконавчого документу: виконавчий лист №2-2507/10, виданий 25.05.2010 року Дарницьким районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 330 070,00 грн.

09.01.2014 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції Голяченком І.П. було відкрито виконавче провадження № 41440106 з виконання виконавчого документу: виконавчий лист №367/3704/13-ц , виданий 16.12.2013 року Ірпінським міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 інфляційних втрат у розмірі 45 625 грн. 25 коп. 75 коп., судовий збір в сумі 684 грн. 12 коп. В сумі борг становить 46 309 грн. 87 коп.

05.09.2014 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції Голяченком І.П. було відкрито виконавче провадження № 44642680 з виконання виконавчого документу: виконавчий лист №367/5228/13-ц , виданий 03.09.2014 року Ірпінським міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 130 955 грн. 34 коп.

22.05.2015 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції Голяченком І.П. було відкрито виконавче провадження № 47614280 з виконання виконавчого документу: виконавчий лист №367/6302/14-ц , виданий 15.04.2015 року Ірпінським міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 71 144 грн. 09 коп.

З матеріалів справи вбачається, що 22.01.2020 головним державним виконавцем Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)прийнято постанови про передачу виконавчого провадження №38455101, №41440106, № 44642680, №47614280 до Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у строк до 22.01.2020.

Того ж дня, 22.01.2020 головним державним виконавцем Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лемберською О.І. прийнято до виконання виконавчі документи в межах виконавих проваджень №38455101, №41440106, № 44642680, №47614280.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчі провадження №38455101, №41440106, № 44642680, №47614280 що стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу були об`єднанні у зведене виконавче провадження № 48596748, яке вів Ірпінський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Відповідно до відомостей матеріалів справи, 26.10.2021 державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про стягнення виконавчого збору ВП №38455101, якою стягнуто з боржника ОСОБА_3 виконавчий збір у виконавчому провадженні № 38455101 у розмірі 33 007, 00 грн ( у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому виконанню) на підставі статей 3,27,40 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, 26.10.2021 року державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про стягнення виконавчого збору ВП №41440106, якою стягнуто з боржника ОСОБА_3 виконавчий збір у виконавчому провадженні № 41440106 у розмірі 4 630, 99 грн ( у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому виконанню) на підставі статей 3,27,40 Закону України «Про виконавче провадження».

Того ж дня, 26.10.2021 державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про стягнення виконавчого збору ВП №44642680, якою стягнуто з боржника ОСОБА_3 виконавчий збір у виконавчому провадженні № 44642680 у розмірі 13 095,53 грн ( у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому виконанню) на підставі статей 3,27,40 Закону України «Про виконавче провадження».

26.10.2021 державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про стягнення виконавчого збору ВП №47614280, якою стягнуто з боржника ОСОБА_3 виконавчий збір у виконавчому провадженні № 47614280 у розмірі 7 114,41 грн ( у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому виконанню) на підставі статей 3,27,40 Закону України «Про виконавче провадження».

Судом встановлено, що 09.11.2021 Ірпінським ВДВС зареєстровано заяву ОСОБА_4 , який є стягувачем у зведеного виконавчому провадженні ВП № 48596748 та у виконавчих провадженнях №38455101, №41440106, № 44642680, №47614280, про повернення стягувачу ОСОБА_4 виконавчих листів по зведеному виконавчому провадженні ВП № 48596748 (ВП №38455101, №41440106, № 44642680, №47614280) без виконання на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

10.11.2021 державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу ВП № 38455101, якою виконавчий документ: виконавчий лист №2-2507/10, виданий 25.05.2010 року Дарницьким районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 330 070,00 грн. повернуто стягувачу.

11.11.2021 державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу ВП № 41440106, якою виконавчий документ: виконавчий лист №367/3704/13-ц, виданий 16.12.2013 року Ірпінським міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 інфляційних втрат у розмірі 45 625 грн. 25 коп. 75 коп., судовий збір в сумі 684 грн. 12 коп. В сумі борг становить 46 309 грн. 87 коп. повернуто стягувачу.

11.11.2021 державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу ВП № ВП № 38455101, якою виконавчий документ: виконавчий лист №367/5228/13-ц, виданий 03.09.2014 року Ірпінським міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 130 955 грн. 34 коп. повернуто стягувачу.

11.11.2021 державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу ВП № ВП № 38455101, якою виконавчий документ: виконавчий лист №367/6302/14-ц, виданий 15.04.2015 року Ірпінським міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 71 144 грн. 09 коп.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем постанови від 26.10.2021 про стягнення виконавчого збору у ВП №38455101, №41440106, № 44642680, №47614280, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Відповідно до відомостей свідоцтва про розірвання шлюбу від 19.09.2018 року виданого Бучанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного Територіального управління юстиції у Київській області, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 розірвано. Після державної реєстрації розірвання шлюбу дружині присвоююється прізвище Борщ.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.

На час відкриття виконавчих проваджень ВП №38455101, № 41440106, № 44642680, №47614280 підстави та порядок здійснення виконавчого провадження визначалися Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі по тексту Закон №606-XIV).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частинами першою та другою статті 2 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами (частини перша та друга статті 17 Закону № 606-XIV).

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження, зокрема, на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Статтею 25 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно із частиною першою статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною третьою вказаної статті обумовлено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред`явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

При цьому, прийняття відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору від 26.10.2021 ВП № 38455101, від 26.10.021 ВП № 41440106, від 26.10.2021 ВП № 44642680, від 26.10.2021 ВП № 47614280 було вчинене під час дії Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Згідно з пунктами 6, 7 розділу XІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VІІІ рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 10 Закону №1404-VІІІ обумовлено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 1 ст.14 Закону № 1404-VIII визначено, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII).

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною другою статті 27 Закону №1404- VIII (в редакції Закону до 28.08.2018) визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 №2475-VIII, який набрав чинності з 28.08.2018, було внесено зміни до частини другої статті 27 Закону №1404.

Так, згідно з частиною другою статті 27 Закону № 1404-VІІІ (в редакції Закону №2475) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За приписами пунктів 1-6 частини 5 статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Відповідно до частини 9 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2 3, 2 4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9 15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Отже виконавчий збір стягується за примусове виконання рішення та за своєю природою є санкцією за невиконання рішення суду боржником.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (ч.4 ст.37 Закону № 1404- VIII).

Суд зауважує, що в оскаржуваних постановах про стягнення виконавчого збору державний виконавець посилається на ст.3,27,40 Закону України «Про виконавче провадження», що передбачає наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа.

Частиною 3 статті 40 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Всупереч викладеному, суд зауважує, що відповідач прийняв постанови про стягнення виконавчого збору 26.10.2021, а повернув виконавчий документ стягувачу 11.11.2021, відтак всупереч приписам Закону України «Про виконавче провадження» стягував виконавчий збір ані при відкритті провадження ані при поверненні виконавчого документу стягувачу. При цьому, відповідач неправомірно у спірних постановах посилався як на підставі прийняття постанови статтю 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Як зазначив у позовній заяві позивач, відповідач у зведеному виконавчому провадженні; 48596748 , до якого входили виконавчі провадження ВП № 38455101 , ВП № 41440106 , ВП № 44642680, ВП № 47614280 не стягувались суми у виконавчому провадженні, заходів примусового виконання рішення вжито не було, з приводу чого суд зазначає таке.

З аналізу норм Закону №1404-VІІІ у редакції, що діяла до 28.08.2018, слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення із боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Законом № 2475 внесені зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ, які набрали чинності з 28 серпня 2018 року, і виходячи із цих змін виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Отже, із урахуванням редакцій Закону № 1404-VІІІ, які були чинними у період існування заборгованості позивача та знаходження на примусовому виконанні виконавчого документа, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: у період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року в справі №1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Відтак, приписи статті 27 Закону № 1404 у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, чинній після 28 серпня 2018 року, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

Оскільки внесені Законом № 2475 зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище боржника, а виконавчою службою фактично не стягнуто з нього коштів за виконавчими листами у повному обсязі, суд вважає, що правові підстави для стягнення з боржника виконавчого збору у визначеному державним виконавцем у спірних постановах розмірі відсутні.

Щодо посилань позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18, то висловлена Судом у вказаному судовому рішенні позиція стосується правовідносин, що виникли до внесення змін до статті 27 Закону № 1404, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 21.10.2021 у справі №420/4279/19 та від 08.07.2021 у справі № 480/5242/19.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, відповідач при винесенні оскаржуваних постанов про стягнення виконавчого збору діяв не у спосіб, встановлений законодавством, без дотримання встановленої законом процедури вчинення дій, що в свою чергу призвело до порушення прав позивача.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Водночас, відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, покладає саме на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, не надав доказів на підтвердження вчинення виконавчих дій по примусовому виконанню виконавчих листів та наявності підстав для стягнення визначених сум виконавчого збору а відтак, не довів правомірності своїх дій та рішень.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Виходячи з викладеного, оцінюючи фактичні дані, матеріали справи, а також встановлені судом факти порушення відповідачем порядку проведення виконавчих дій, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією від 22.12.2021 № 84352, оригінал якої знаходиться в матеріалах адміністративної справи.

Відтак, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 908,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статями 9, 14, 71, 77, 90, 143, 243-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дербіної Любові Василівни від 26.10.2021 року у виконавчому провадженні № 38455101 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 33007,00 грн.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дербіної Любові Василівни від 26.10.2021 року у виконавчому провадженні № 41440106 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 4630,99 грн.

4. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дербіної Любові Василівни від 26.10.2021 року у виконавчому провадженні № 44642680 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 13095, 53 грн.

5. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дербіної Любові Василівни від 26.10.2021 року у виконавчому провадженні № 47614280 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 7114, 41 грн.

6. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34780165; місцезнаходження: 08200, Київська обл., місто Ірпінь, вул. Ярославська, будинок 9) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп на користь ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його підписання.

Суддя Панова Г. В.