Рішення
від 16.04.2024 по справі 320/29225/23
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2024 року № 320/29225/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Громадської організації «Нове майбутнє»

до Департаменту архітектури та містобудівництва Одеської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа ТОВ "ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "АЛЬЯНС", ТОВ "КАРТІС БІЛДІНГ", ТОВ "ОДЕСАІНВЕСТБУД"

про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Громадська організація Нове майбутнє з позовом до Департаменту архітектури та містобудівництва Одеської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа ТОВ "ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "АЛЬЯНС", ТОВ "КАРТІС БІЛДІНГ", ТОВ "ОДЕСАІНВЕСТБУД", у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ013210903560 від 07 вересня 2021 року об?єкта будівництва Нове будівництво адміністративної будівлі з об?єктами рекреаційного призначення за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Кренкеля, 2-А, 2-Б, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України Товариства з обмеженою відповідальністю ОДЕСАІНВЕСТБУД тa Товариству з обмеженою відповідальністю КАРТІС БІЛДІНГ;

-визнати протиправними та скасувати Містобудівні умови та обмеження для проектування об?єкта будівництва Нове будівництво адміністративної будівлі з містобудування об??єктами рекреаційного призначення, видані Департаментом архітектури та будівництва ОДЕСАІНВЕСТБУД, затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради №01-06/295 від 18.11.2019.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позову, позивач зазначає, що законодавством не передбачено можливості отримання одних містобудівних умов та обмежень на кілька земельних ділянок.

В порушення підпункту 8 пункту 1 статті 1, статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності містобудівні умови та обмеження для проектування об?єкта будівництва Нове будівництво адміністративної будівлі з об?єктами рекреаційного призначення, затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради №01-06/295 від 18.11.2019 видано на забудову одразу двох ділянок. Вказав, що наміри забудовника не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні, а спірні містобудівні умови протирічать містобудівному законодавству, будівельним нормам, стандартам і правилам.

Відповідач у відзиві позов не визнав, вказав, що всі документи для отримання містобудівних умов та обмежень забудови на земельних ділянках підготовлено у встановленому законодавством порядку. Позивач не вказує в чому полягають порушення при отриманні дозволу та не наводить жодного аргументу на користь такого доводу та правової норми, яку порушив відповідач, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Треті особи подали до суду письмові пояснення, в яких заперечували щодо задоволення позову та зазначили, що дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ013210903560 від 07 вересня 2021 року, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України у відповідності до норм Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 за відсутності підстав для відмови у його видачі.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 01.09.2023 позовну заяву залишено без руху.

Позивач, у строк та спосіб, викладений в ухвалі, усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 20.09.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Рішенням Одеської міської ради №4455-VII від 20.03.2019 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,2880 га, за адресою: м.Одеса, пров.Кренкеля, 2-А, та надання її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю ОДЕСАІНВЕСТБУД, вирішено:

1) затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, (кадастровий номер 5110137500:37:004:0002), площею 0,2880 га (категорія земель за основним цільовим призначенням землі рекреаційного призначення), за адресою: м.Одеса, пров.Кренкеля, 2-А;

2) надати ТОВ ОДЕСАІНВЕСТБУД земельну ділянку, вказану у пункті 1 цього рішення, в оренду на 10 років, цільове призначення Е.07.01 для будівництва та обслуговування обґєктів рекреаційного призначення, вид використання для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі, допоміжних споруд, підприємства громадського харчування та інфраструктури для відпочинку.

18.04.2019 між Одеською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОДЕСАІНВЕСТБУД (Орендар) укладено договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за №685 згідно якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,2880 га, кадастровий номер 5110137500:37:004:0002, що знаходиться за адресою: м.Одеса, пров.Кренкеля, 2-А для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі, допоміжних споруд, підприємства громадського харчування та інфраструктури для відпочинку (п.1.1. договору).

Об`єктом оренди є земельна ділянка площею 0,2880 га (п.2.1. договору).

На земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля, що належить Товариству з обмежено відповідальністю ОДЕСАІНВЕСТБУД: частка на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 03.08.2018 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С. за реєстровим №1509, право власності на яку зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.08.2018 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С., номер запису про право власності 27346203, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1614586951000; інша частка на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 03.08.2018 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С. за реєстровим №1510, право власності на яку зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.08.2018 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С., номер запису про право власності 27346186, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1614586951000 (п.2.2. договору).

Договір укладено на 10 років (п.3.1. договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю ОДЕСАІНВЕСТБУД звернулось до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень із доданням необхідних документів, а саме:

1)копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію:

-договір оренди землі від 18.04.2019, зареєстрований у реєстрі за №685 щодо земельної ділянки, загальною площею 0,2880 га, кадастровий номер 5110137500:37:004:0002, що розташована за адресою: м. Одеса, пров. Кренкеля, земельна ділянка 2-А;

-витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.04.2019, індексний номер 164381733;

-договір оренди землі від 18.04.2019, зареєстрований у реєстрі за №684 щодо земельної ділянки, загальною площею 0,1048 га, кадастровий номер 5110137500:48:006:0004, що розташована за адресою: м. Одеса, пров. Кренкеля, земельна ділянка 2-Б;

-витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.04.2019, індексний номер 164225997;

2)копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці:

-договір купівлі - продажу від 03.08.2018, зареєстрованим у реєстрі за №1514;

-витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.08.2018, індексний номер витягу: 133237503;

-договір купівлі - продажу від 03.08.2018, зареєстрованим у реєстрі за №1513;

-витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.08.2018, індексний номер витягу: 133237368;

-договір купівлі - продажу від 03.08.2018, зареєстрований у реєстрі за №1510;

-витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.08.2018, індексний номер витягу: 133237082;

-договір купівлі - продажу від 03.08.2018, зареєстрованим у реєстрі за №1509;

-витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.08.2018, індексний номер витягу: 133237221;

3)викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяги із Державного земельного кадастру.

Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради видано замовнику будівництва ОДЕСАІНВЕСТБУД містобудівні умови та обмеження для проектування обґєкта будівництва Нове будівництво адміністративної будівлі з об`єктами рекреаційного призначення (далі - містобудівні умови та обмеження), затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради №01-06/295 від 18.11.2019.

Товариством з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-ТЕХНІЧНА ЕКСПЕРТИЗА надано Експертний звіт №7-043-20-ЕП/ОО від 13.11.2020 щодо розгляду проектної документації по Проекту Нове будівництво адміністративної будівлі з об`єктами рекреаційного призначення за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Кренкеля, 2-А, 2-Б яким встановлено, що зазначена документація розроблена відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог до міцності, надійності і довговічності об`єкту будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо доступності осіб з обмеженими можливостями та інших маломобільних груп населення, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, охорони праці, екології, пожежної безпеки, техногенної безпеки, енергозбереження і може бути затверджена з такими техніко-економічними показниками.

У подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю ОДЕСАІНВЕСТБУД звернулось до Державної архітектурно-будівельної інспекції України із заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт із додаванням:

2)проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законом порядку;

а також:

- містобудівні умови та обмеження для проектування обґєкта будівництва Нове будівництво адміністративної будівлі з об`єктами рекреаційного призначення, видані Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради, затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради №01-06/295 від 18.11.2019;

-експертний звіт №7-043-20-ЕП/ОО від 13.11.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-ТЕХНІЧНА ЕКСПЕРТИЗА щодо розгляду проектної документації по проекту Нове будівництво адміністративної будівлі з об`єктами рекреаційного призначення за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Кренкеля, 2-А, 2-Б;

- наказ №2 від 13.11.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю ОДЕСАІНВЕСТБУД Про затвердження проекту;

- договір підряду на виконання проектних робіт №14-09/20-П від 14.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю ОДЕСАІНВЕСТБУД та Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АЛЬЯНС;

3) копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду:

-договір купівлі - продажу від 03.08.2018, зареєстрованим у реєстрі за №1514;

-договір купівлі - продажу від 03.08.2018, зареєстрованим у реєстрі за №1513;

-витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.08.2018, індексний номер витягу: 133237368;

-договір купівлі - продажу від 03.08.2018, зареєстрований у реєстрі за №1510;

-договір купівлі - продажу від 03.08.2018, зареєстрованим у реєстрі за №1509;

-витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.08.2018, індексний номер витягу: 133237221;

4)копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд, інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати:

- договір підряду по здійсненню технічного нагляду за будівництвом №2020-15 від 24.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю ОДЕСАІНВЕСТБУД та ФОП ОСОБА_1 ;

- кваліфікаційний сертифікат серія АР №007466 від 31.01.2019;

- наказ №14-09/20 від 14.09.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АЛЬЯНС Про призначення головного інженера проекту;

- наказ №16-11/20 від 16.11.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АЛЬЯНС Про призначення відповідального виконавця за здійсненням авторського нагляду;

- кваліфікаційний сертифікат серія АР №003124 від 12.09.2012, свідоцтво №00275 від 07.12.2017;

-наказ №10 від 25.11.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю ОДЕСАІНВЕСТБУД Про призначення відповідальної особи щодо здійснення технічного нагляду при проведенні будівельних робіт;

-наказ №02/08/21 від 02.08.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю КАРТІС БІЛДІНГ Про призначення відповідальної особи при проведенні будівельних робіт з нового будівництва адміністративної будівлі з об`єктами рекреаційного призначення за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Кренкеля, 2-А, 2-Б;

- договір підряду №2021-06-02-ГП від 02.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю ОДЕСАІНВЕСТБУД та Товариством з обмеженою відповідальністю КАРТІС БІЛДІНГ;

- ліцензія Державної архітектурно-будівельної інспекції від 26.06.2019 №35-Л Товариства з обмеженою відповідальністю КАРТІС БІЛДІНГ.

Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 07 вересня 2021 видано дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ013210903560 об`єкта будівництва Нове будівництво адміністративної будівлі з об`єктами рекреаційного призначення за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Кренкеля, 2-А, 2-Б Товариству з обмеженою відповідальністю ОДЕСАІНВЕСТБУД як замовнику та Товариству з обмеженою відповідальністю КАРТІС БІЛДІНГ, як генеральному підряднику.

За змістом дозволу ділянки будівництва: кадастровий номер 5110137500:48:006:0004 площею 0,1048 га та кадастровий номер 5110137500:37:004:0002 площею 0,288 га. Клас наслідків СС3. Тип об`єкта: Комплекс (будова), код ДКБС:1220.9 Будівлі для конторських та адміністративних цілей інші.

Втім, позивач вважаючи що, зазначене будівництво є незаконним, здійснюється на підставі незаконних документів, так як містобудівні умови та обмеження та дозвіл на виконання будівельних робіт видано в порушення Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, Водного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України Про оцінку впливу на довкілля, Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 чим порушені його права та охоронювані законом інтереси, звернувся з позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів визначає Закон України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI).

Згідно із частиною 1 статті 3 Закону №3038-VI відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, цим Законом, законами України "Про Генеральну схему планування території України", "Про основи містобудування", "Про архітектурну діяльність", "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду", "Про землеустрій", іншими нормативно-правовими актами, редакції на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 4 статті 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Частиною 1 статті 6 Закону №3038-VI регламентовано, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Частина 1 стаття 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлює, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 41) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування. (ч.5).

Згідно статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва (ч.2).

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва. (При цьому, абзац шостий частини третьої статті 29 у редакції Закону України від 17.01.2017 №1817-VIII діє до 01.01.2019).

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (ч.3).

Ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності також встановлює, що Містобудівні умови та обмеження містять: 1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта; 2) інформацію про замовника; 3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; 4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах; 5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони); 9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж. Перелік зазначених умов є вичерпним (ч.5).

Надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу (ч.6).

Відомості про надані містобудівні умови та обмеження підлягають внесенню до реєстру містобудівних умов та обмежень, який веде відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури.

Порядок ведення реєстру містобудівних умов та обмежень визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Доступ користувачів до даних реєстру містобудівних умов та обмежень здійснюється безоплатно через офіційний веб-сайт уповноваженого органу містобудування та архітектури (ч.7).

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 1) за заявою замовника;

2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам; 3) за рішенням суду.

У разі скасування в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом (ч.8).

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Відповідно до статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля" (ч.1). Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва (ч.2).

Стаття 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлює, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт (ч.1). Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається (ч.2).

Пунктом 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт (порядок) встановлює, що будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до Закону України Про оцінку впливу на довкілля.

Частина 7 статті 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що у разі якщо право на будівництво об`єкта передано іншому замовникові або змінено генерального підрядника чи підрядника (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), а також у разі коригування проектної документації замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю з поданням засвідчених у встановленому порядку копій документів, що підтверджують зазначені зміни. У разі якщо коригування проектної документації може вплинути на визначення адреси об`єкта нового будівництва (зміна місця розташування об`єкта, головного входу, зміна кількості об`єктів тощо), у повідомленні зазначається про необхідність коригування (зміни, присвоєння, анулювання) адреси. Продовження виконання будівельних робіт без такого повідомлення забороняється. У разі зміни осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, або відповідальних виконавців робіт замовник повідомляє відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю про такі зміни з поданням засвідчених в установленому порядку копій документів, що підтверджують зазначені зміни, протягом трьох днів з дня їх настання.

Аналогічно пунктом 33 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт встановлено, що у разі коли право на будівництво об`єкта передано іншому замовникові або змінено генерального підрядника чи підрядника (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), чи змінено осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, або відповідальних виконавців робіт, а також у разі коригування проектної документації замовник (його уповноважена особа) протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю за формою згідно з додатком 10 до цього Порядку з поданням засвідчених у встановленому порядку копій документів, що підтверджують зазначені зміни. Продовження виконання будівельних робіт без повідомлення про внесення змін забороняється.

До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України "Про архітектурну діяльність" (ч. 2 ст. 6 Закону №3038-VI).

В розрізі положень частини 3 статті 6 Закону №3038-VI до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю затверджується Кабінетом Міністрів України.

Управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації (п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону №3038-VI).

Згідно із частиною 1 статті 41 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.Ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлює, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва (ч.1).

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 41) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування. (ч.5).

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником такого органу.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є:

1) подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;

2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

3) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

4) перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;

5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом;

6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Проведення позапланових перевірок з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових перевірок, передбачених абзацом десятим цієї частини.

Між тим, постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок №553), який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками, сертифікованими відповідальними виконавцями робіт, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва, та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

У відповідності до пункту 7 Порядку №553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; вимога головного інспектора будівельного нагляду ДІАМ про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; вимога правоохоронних органів щодо проведення перевірки, складена на підставі ухвали слідчого судді.

Під час проведення позапланової перевірки підлягають контролю виключно питання, які стали підставою для проведення такої перевірки.

Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів.

Повторне проведення позапланової перевірки за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для раніше проведеної позапланової перевірки об`єкта будівництва чи суб`єкта містобудування, забороняється, крім випадків невиконання вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Порядок видачі та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт визначається Кабінетом Міністрів України.

Пункт 27 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 (Порядок) в редакції чинній на час видачі Дозволу встановлює, що дозвіл видається на безоплатній основі відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю з використанням Реєстру будівельної діяльності.

Згідно п.28 Порядку замовник (його уповноважена особа) подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву через електронний кабінет.

До заяви додаються: копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку; копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду; копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд; інформація про інженера-консультанта (у разі його залучення); інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати; результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, копія договору суперфіцію або копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, не подається у разі, коли державна реєстрація такого права здійснювалася у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У цьому випадку інформація про документ, який посвідчує відповідне речове право, зазначається у заяві про видачу дозволу на виконання будівельних робіт.

Під час подання заяви через електронний кабінет автоматично програмними засобами здійснюється аналіз даних, зазначених у заяві та поданих документах, на їх повноту, відповідність формату, логічність та достовірність. За результатами такого аналізу формується чек-лист, до якого включається перелік питань, що підлягають перевірці посадовою особою органу архітектурно-будівельного контролю, для прийняття рішення щодо видачі дозволу або відмови у його видачі.

Закон України Про архітектурну діяльність визначає правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності і спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів.

Ст. 7 Закону України Про архітектурну діяльність встановлює, що проектна документація на будівництво об`єктів, розроблена відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, не підлягає погодженню з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами охорони культурної спадщини, державної санітарно-епідеміологічної служби і природоохоронними органами.

Ст.31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлює, що проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником (ч.1).Експертиза проектів будівництва проводиться в установленому Кабінетом Міністрів України порядку експертними організаціями (ч.2). Проектна документація на будівництво об`єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами (ч.6).

Частина 4 статті 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності в редакції чинній на час видачі Дозволу встановлює, що підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є: 1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; 2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства; 3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України Про оцінку впливу на довкілля.

Рішення про видачу або анулювання дозволу на виконання будівельних робіт може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права видачі дозволу), або оскаржено до суду.

Пункт 29 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 (Порядок) в редакції чинній на час видачі Дозволу встановлює, що орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви видає дозвіл на виконання будівельних робіт або відмовляє у його видачі з використанням реєстру будівельної діяльності.

Пункт 30 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт встановлює, що підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є: 1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; 2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства: невідповідність цільового призначення земельної ділянки; наявність у поданих документах порушень містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, зокрема дотримання вимог висотності (блакитна лінія), щільності населення, планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони), дотримання охоронних зон об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури та об`єктів підвищеної небезпеки (червоні та жовті лінії), а також зелених насаджень (зелена лінія); 3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України Про оцінку впливу на довкілля.

VI. Оцінка суду

Аналіз вказаних положень дають суду підстави дійти до висновку, що управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється у формі державного архітектурно-будівельного контролю шляхом проведення, зокрема позапланової перевірки за наявності підстав передбачених частиною 1 статті 41 №3038-VI та пунктом 7 Порядку №553, у тому числі на підставі звернень фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Тобто, чинним законодавством встановлена певна процедура та підстави щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю суб`єкта містобудування. Проведення позапланових перевірок за відсутності вказаних підстав не допускається.

Варто відмітити, що правова процедура є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Отже, встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №464/5990/16-а.

Між тим, позивач стверджує, що при наданні містобудівних умов та обмежень не враховано, що наміри забудови земельних ділянок не відповідають положенням містобудівної документації на місцевому рівні, так як об`єкт будівництва Нове будівництво адміністративної будівлі з об`єктами рекреаційного призначення за адресою : м. Одеса, Приморський район, провулок Кренкеля, 2-А, 2-Б не відповідає виду використанні земельної ділянки та протирічить зонінгу, наводить нормативне-правове регулювання, порушення якого, на його переконання, має місце при здійсненні відповідного будівництва.

У той же час, згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За своїм змістовим навантаженням термін законний інтерес є тотожним охоронюваному законом інтересу, оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №1-10/2004. Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом". Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

З огляду на вимоги статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені Кодексом адміністративного судочинства України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Зі змісту норми частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово її); (д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є: (а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права; (б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до юридичного відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України; (в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю); (г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності); (д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду: а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес, а його права порушені з боку суб`єкта владних повноважень.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на ухилення Державною інспекцією архітектури та містобудування від проведення позапланової перевірки об`єкта будівництва і не встановлено наявність правових підстав для вчинення таких дій (звернення позивача про проведення позапланової перевірки) суд не вбачає в діях Державної інспекції архітектури та містобудування обставин порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача безпосередньо Інспекцією.

Щодо твердження позивача, що в порушення пп.8 п. 1 ст. 1, ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності містобудівні умови та обмеження видано на забудову одразу двох ділянок, суд зазначає таке.

Закон України Про регулювання містобудівної діяльності не містить обмежень щодо здійснення забудови однієї земельної ділянки одним об?єктом будівництва.

П.4 ч.1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначає замовника як фізичну або юридичну особу, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Таким чином, чинне законодавство не містить заборону щодо отримання замовником одних містобудівних умов та обмежень на забудову кількох земельних ділянок.

Більш того, право подачі однієї заяви на забудову кількох земельних ділянок передбачено, зокрема, ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності.

Отже, посилання позивача в цій частині є безпідставні позаяк чинне законодавство не містить заборони щодо отримання замовником одних містобудівних умов та обмежень на забудову кількох земельних ділянок. Право подачі однієї заяви на забудову кількох земельних ділянок передбачено, зокрема, ст.1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності.

Що стосується тверджень позивача, що наміри забудови земельних ділянок не відповідають положенням містобудівної документації на місцевому рівні, їх цільовому, функціональному призначенню, об?єкт будівництва Нове будівництво адміністративної будівлі з об?єктами рекреаційного призначення за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Кренкеля, 2-4, 2-Б протирічить виду використання земельної ділянки який передбачає експлуатацію будівель, а не нове будівництво, суд зазначає таке.

У містобудівних умовах та обмеженнях щодо відповідності цільового та функціонального призначення земельних ділянок містобудівній документації на місцевому рівні, зокрема, встановлено, що згідно з договором оренди землі від 18.04.2019, зареєстрованим у реєстрі за №685, у користуванні ТОВ ОДЕСАІНВЕСТБУД перебувае земельна ділянка, загальною площею 0,2880 га, кадастровий номер 5110137500:37:004:0002, що розташована за адресою: м. Одеса, пров. Кренкеля, земельна ділянка 2-А на строк до 18.04.2029.

Згідно з договором оренди землі від 18.04.2019, зареєстрованим у реєстрі за №684, у користуванні ТОВ ОДЕСАІНВЕСТБУД перебуває земельна ділянка, загальною площею 0,1048 га, кадастровий номер 5110137500:48:006:0004, що розташована за адресою: м. Одеса, пров. Кренкеля, земельна ділянка 2-Б на строк до 18.04.2034.

Категорія земель за основним цільовим призначенням: землі рекреаційного призначення.

Вид цільового призначення згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель: 07.01 Для будівництва та обслуговування об?єктів рекреаційного призначення.

Згідно з договором купівлі - продажу від 03.08.2018 р., зареєстрованим у реєстрі за № 1514, ТОВ ОДЕСАІНВЕСТБУД на праві спільної часткової приватної власності належить 1/2 частина нежитлової будівлі, що складається з будівлі, загальною площею 181,8 м2 за адресою: м. Одеса, пров. Кренкеля, будинок 2-Б.

Згідно з договором купівлі - продажу від 03.08.2018 р., зареєстрованим у реєстрі за № 1513, ТОВ ОДЕСАІНВЕСТБУД на праві спільної часткової приватної власності належить 1/2 частина нежитлової будівлі, що складається з будівлі, загальною площею 181,8 м2 за адресою: м. Одеса, пров. Кренкеля, будинок 2-Б.

Згідно з договором купівлі - продажу від 03.08.2018 р., зареєстрованим у реєстрі за №1510, ТОВ ОДЕСАІНВЕСТБУД на праві спільної часткової приватної власності належить 1/2 частина нежитлової будівлі, що складається з нежитлової будівлі літ. А, загальною площею 363,3 м2 за адресою: м. Одеса, пров. Кренкеля, будинок 2-А.

Згідно з договором купівлі - продажу від 03.08.2018, зареєстрованим у реєстрі за №1509, ТОВ ОДЕСАІНВЕСТБУД на праві спільної часткової приватної власності належить 1/2 частина нежитлової будівлі, що складається з нежитлової будівлі літ. А, загальною площею 363,3 м2 за адресою: м. Одеса, пров. Кренкеля, будинок 2-А.Згідно з Планом зонування території м. Одеси (зонінг), затвердженим рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 №1316-VII, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , яка планується для розміщення адміністративної будівлі з об?єктами рекреаційного призначення, розташована у проектній рекреаційній зоні озеленених територій загального користування (Р-3n), де можливе розміщення адміністративних будівель, допоміжних споруд та інфраструктури для відпочинку, а також рекреаційних об?єктів, в межах водоохоронної зони моря і лиманів, пропозиції якої наведені у Генеральному плані. Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка, яка планується під благоустрій, розташована у проектній рекреаційній зоні активного відпочинку (Р-2n). Земельні ділянки використовувати в межах вимог, встановлених Законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та діючих будівельних норм України.

Ст. 1 Закону України Про землеустрій визначає, що цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

Згідно ст.24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, що регламентує особливості регулювання земельних відносин при здійсненні містобудівної діяльності зазначає, що забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Відповідно до ст.18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об?єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії (ч.1).

Категорії земель України мають особливий правовий режим (ч.2).

Ст.19 Земельного кодексу України встановлює, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

г) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв?язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Ч.1 ст.20 Земельного кодексу України встановлює, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (ч.1).

Ст.50 Земельного кодексу України встановлює, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Відповідно до ст.51 Земельного кодексу України, що визначає склад земель рекреаційного призначення, до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об?єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об?єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об?єктів стаціонарної рекреації.

Ч.3 ст. 52 Земельного кодексу України встановлює, що на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

За змістом рішень Одеської міської ради №4455-VII від 20.03.2019, №4456-VII від 20.03.2019 земельні ділянки за категорією земель за основним цільовим призначенням відносяться до земель рекреаційного призначення, цільове призначення земельних ділянок - Е.07.01 для будівництва та обслуговування об?єктів рекреаційного призначення, вид споористання - для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі, допоміжних споруд, підприємства громадського харчування та інфраструктури для відпочинку.

Земельні ділянки кадастровий номер №5110137500:48:006:0004 площею 0,1048 га та кадастровий номер №5110137500:37:004:0002 площею 0,288 га відносяться за категорією до земель рекреаційного призначення, вид цільового призначення: 07.01. - для будівництва та обслуговування об?єктів рекреаційного призначення, відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 №548 чинної на час видачі містобудівних умов та обмежень, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9925767602023 та HB-9925767882023 від 09.08.2023.

Відповідно до ст.20 Закону України Про Державний земельний кадастр відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Ч.1 ст.20 Земельного кодексу України передбачає, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Таким чином, наміри будівництва відповідають цільовому призначенню земельних ділянок та виду їх використання.

Також слід зазначити, що ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, встановлює, що: містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Ч.ч. 2, 3 ст.2 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

Містобудівна документація розробляється на паперових і електронних носіях на оновленій картографічній основі в цифровій формі як набори профільних геопросторових даних у державній геодезичній системі координат УСК-2000 і єдиній системі класифікації та кодування об?єктів будівництва для формування баз даних містобудівного кадастру.

Ст.16 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлює, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід?ємною частиною генерального плану.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об?єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об?єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів, та підлягає стратегічній екологічній оцінці (ч.1).

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації (ч.2).

Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог:

1)урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території;

2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності;

3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій;

4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон;

5)установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови;

6)узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями;

7)відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об?єктів (ч.3).

Містобудівною документацією на місцевому рівні є Генеральний план м. Одеси, затверджений рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 №6489-VI, та План зонування території (зонінгу) м. Одеси, затверджений рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 №1316-VII.

Згідно Пояснювальної записки до Плану зонування території (зонінгу) м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 №1316-VII, визначено поняття Р-3п - Проектна рекреаційна зона озеленених територій загального користування*, Р-2п Проектна рекреаційна зона активного відпочинку* та дане визначення: * - Крім основних типів територіальних зон генеральним планом обумовлено появу зон з кодовими позначками: "n" - Проектні та "р" - Резервні. Це зони, розташовані на територіях, де за генпланом на розрахунковий період визначена Проектна забудова того чи іншого призначення, зі зміною функціонального призначення існуючої забудови або без такої.

Дозволені та допустимі види забудови та використання земельних ділянок в межах зон з такими кодовими позначками ідентичні видам забудови та використання земельних ділянок без таких кодових позначок.

Згідно Плану зонування території м. Одеси (зонінг), затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 №1316-VII, зазначені земельні ділянки відносяться до земель рекреаційного призначення, розташовані у зонах Р-3п (рекреаційна зона озеленених територій загального користування), Р-2 (рекреаційна зона активного відпочинку), що визначає режим використання зазначених земельних ділянок.

При цьому, Рекреаційна зона озеленених територій загального користування Р-3 (Р-3п) призначена для організації повсякденного відпочинку населення та передбачає вид використання - адміністративні будівлі, допоміжні споруди та інфраструктура для відпочинку.

Рекреаційна зона активного відпочинку Р-2 призначена для виконання активних рекреаційних функцій.

Містобудівними умовами та обмеженнями встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , яка планується для розміщення адміністративної будівлі з об?єктами рекреаційного призначення, розташована у проектній рекреаційній зоні озеленених територій загального користування (Р-3п), де можливе розміщення адміністративних будівель, допоміжних споруд та інфраструктури для відпочинку, а також рекреаційних об?єктів, в межах водоохоронної зони моря і лиманів, пропозиції якої наведені у Генеральному плані. Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , яка планується під благоустрій, розташована у проектній рекреаційній зоні активного відпочинку (Р-2п).

У подальшому, видано дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ013210903560 об?єкта будівництва Нове будівництво адміністративної будівлі з об?єктами рекреаційного призначення за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Кренкеля, 2-А, 2-Б.

Таким чином, наміри забудови відповідають містобудівній документації, функціональному та цільовому призначенню земельних ділянок, їх виду використання.

Частина 4 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлює, що підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

-неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

-виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об?єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

-невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради видано замовнику будівництва Товариству з обмеженою відповідальністю ОДЕСАІНВЕСТБУД Містобудівні умови та обмеження для проектування об?єкта будівництва Нове будівництво адміністративної будівлі з об?єктами рекреаційного призначення (містобудівні умови та обмеження), затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради №01-06/295 від 18.11.2019 у відповідності до вищезазначених норм за відсутності підстав для відмови у їх видачі.

Щодо дозволу на виконання будівельних робіт, суд зазначає таке.

Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 07 вересня 2021р. видано Дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ013210903560 (Дозвіл) об`єкта будівництва Нове будівництво адміністративної будівлі з об`єктами рекреаційного призначення за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Кренкеля, 2-А, 2-Б Товариству з обмеженою відповідальністю ОДЕСАІНВЕСТБУД як замовнику та Товариству з обмеженою відповідальністю КАРТІС БІЛДІНГ, як генеральному підряднику.

Суд не погоджується з твердженням позивача, що в порушення статті 1, 29, 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано один дозвіл на забудову одразу двох ділянок, в той час як забудова кожної ділянки потребує видачу окремого документу дозвільного характеру та окремих містобудівних умов і обмежень.

На обґрунтування цього твердження позивач посилається на те, що містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва Нове будівництво адміністративної будівлі з об`єктами рекреаційного призначення, затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради №01-06/295 від 18.11.2019 видано на забудову одразу двох ділянок, в той час як підпункт 8 пункту 1 статті 1, статті 29, 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлюють необхідність отримання містобудівних умов та обмежень на кожну земельну ділянку.

Втім, як встановлено судом, чинне законодавство не зобов`язує замовника будівництва отримати містобудівні умови та обмеження та дозвіл на виконання будівельних робіт на кожну земельну ділянку окремо. Отже, зазначені доводи позивача є безпідставними.

Не відповідають дійсним обставинам справи і твердження позивача щодо невідповідності намірів забудови цільовому та функціональному використанню земельних ділянок.

Судом встановлено, що наміри забудови відповідно до Дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ013210903560 від 07.09.2021 об`єкта будівництва Нове будівництво адміністративної будівлі з об`єктами рекреаційного призначення за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Кренкеля, 2-А, 2-Б відповідають містобудівній документації, функціональному та цільовому призначенню земельних ділянок, їх виду використання про що зазначено вище.

Ст.34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції чинній на час видачі дозволу) встановлює, що замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об?єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об?єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об?єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об?єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об?єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об?єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля" (ч.1).

Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об?єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджується Кабінетом Міністрів України (ч.2).

Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом (ч. 7).

Ст.37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачає, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об?єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об?єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об?єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт (ч.1).

Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Пункт 27 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 (Порядок) в редакції чинній на час видачі Дозволу встановлює, що дозвіл видається на безоплатній основі відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю з використанням Реєстру будівельної діяльності.

Ст. 7 Закону України Про архітектурну діяльність встановлює, що проектна документація на будівництво об?єктів, розроблена відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, не підлягає погодженню з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами охорони культурної спадщини, державної санітарно-епідеміологічної служби і природоохоронними органами.

Ст.31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлює, що проектна документація на будівництво об?єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником (ч.1). Експертиза проектів будівництва проводиться в установленому Кабінетом Міністрів України порядку експертними організаціями (ч.2). Проектна документація на будівництво об?єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами (ч.6).

Товариством з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-ТЕХНІЧНА ЕКСПЕРТИЗА надано Експертний звіт №7-043-20-ЕП/ОО від 13.11.2020 щодо розгляду проектної документації по проекту Нове будівництво адміністративної будівлі з об?єктами рекреаційного призначення за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Кренкеля, 2-А, 2-Б яким встановлено, що зазначена документація розроблена довговічності і відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог до міцності, надійності і об?єкту будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо доступності осіб з обмеженими можливостями та інших маломобільних груп населення, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, охорони праці, екології, пожежної безпеки, техногенної безпеки, енергозбереження і може бути затверджена з такими техніко-економічними показниками.

Отже, зазначене підтверджує відповідність проектних рішень державним будівельним нормам, нормативно-правовим актам та вихідним даним.

1)неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;

2)невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

3)виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

4)результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України Про оцінку впливу на довкілля.

5)рішення про видачу або анулювання дозволу на виконання будівельних робіт може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права видачі дозволу), або оскаржено до суду.

Пункт 29 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 в редакції, чинній на час видачі дозволу встановлює, що орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом п?яти робочих днів з дня реєстрації заяви видає дозвіл на виконання будівельних робіт або відмовляє у його видачі з використанням реєстру будівельної діяльності.

Пункт 30 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт встановлює, що підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт с:

1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;

2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства:

невідповідність цільового призначення земельної ділянки;

наявність у поданих документах порушень містобудівних умов та обмежень забудови населення,

земельної ділянки, зокрема дотримання вимог висотності (блакитна лінія), щільності населення, планувальні обмеження (охоронні зони пам?яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об?єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони), дотримання охоронних зон об?єктів інженерно-транспортної інфраструктури та об?єктів підвищеної небезпеки (червоні та жовті лінії), а також зелених насаджень (зелена лінія);

3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

4)результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України Про оцінку впливу на довкілля.

У відповідності до зазначених норм, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 07 вересня 2021 видано дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ013210903560 об?єкта будівництва Нове будівництво адміністративної будівлі з об?єктами рекреаційного призначення за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Кренкеля, 2-А, 2-Б Товариству з обмеженою відповідальністю ОДЕСАІНВЕСТБУД як замовнику та Товариству з обмеженою відповідальністю КАРТІС БІЛДІНГ, як генеральному підряднику.

За змістом дозволу ділянки будівництва: кадастровий номер №5110137500:48:006:0004 площею 0,1048 га та кадастровий номер №5110137500:37:004:0002 площею 0,288 га.

Клас наслідків СС3.

Тип об?єкта: Комплекс (будова), код ДКБС:1220.9 Будівлі для конторських та адміністративних цілей інші.

Отже, суд доходить висновку, що дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ013210903560 об?єкта будівництва Нове будівництво адміністративної будівлі з об?єктами рекреаційного призначення за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Кренкеля, 2-А, 2-Б видано з дотриманням вимог законодавства за відсутності підстав для відмови у його видачі, встановлені ч.4 ст.37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, п.30 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт.

Щодо тверджень позивача про порушення ст.60 Земельного кодексу України та ст.88 Водного кодексу України, суд зазначає таке.

Ст.60 Земельного кодексу України, ст.88 Водного кодексу України визначають, що межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

При цьому, у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності план зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації (4.2).

Зонування території здійснюється з дотриманням вимог, зокрема, установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об?єктів.

Планом зонування території м. Одеси (зонінг), затвердженим рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 №1316-VII визначена територія відноситься до земель рекреаційного призначення, щодо якої визначено режим використання, в тому числі розміщення адміністративних будівель, допоміжних споруд, інфраструктури відпочинку.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого та введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507 код 1220.9 включає будівлі для конторських та адміністративних цілей інші.

Як зазначалось вище, будівництво на підставі дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ013210903560 від 07.09.2021 об?єкта будівництва Нове будівництво адміністративної будівлі з об?єктами рекреаційного призначення за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Кренкеля, 2-А, 2-Б відповідає містобудівній документації, функціональному та цільовому призначенню земельних ділянок, їх виду використання.

За змістом додатку до експертного звіту №7-043-20-ЕП/О0 від 13 листопада 2020 року виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-ТЕХНІЧНА ЕКСПЕРТИЗА щодо розгляду проектної документації по Проекту Нове будівництво адміністративної будівлі з об?єктами рекреаційного призначення за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Кренкеля, 2-А, 2-Б земельні ділянки розташовані за межами прибережної захисної смуги Чорного моря. Адміністративна будівля з об?єктами рекреаційного призначення відповідно до проекту розташована на відстані більше 100 м від урізу води. Також ділянка розташована за межами Центрального історичного ареалу м.Одеса та історичного ареалу Французький бульвар.

Проектними рішеннями не передбачено будівництво в межах прибережної захисної смуги, що підтверджується, зокрема, Кресленнями Генерального плану об?єкту будівництва,

Планом зонування території м. Одеси (зонінг) Схема зонування території Приморського адміністративного району.

Отже, наведене свідчить про відсутність порушень проектними рішеннями об?єкта будівництва Нове будівництво адміністративної будівлі з об?єктами рекреаційного призначення за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Кренкеля, 2-А, 2-Б ст.60 Земельного кодексу України та ст.88 Водного кодексу України. впливу на довкілля.

Щодо тверджень позивача про порушення ст. 3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля, суд зазначає таке.

Ч. 1 ст.31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що до проектної документації на будівництво об?єктів, що підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України Про оцінку впливу на довкілля, додаються результати оцінки впливу на довкілля.

П.7 ч. 3 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що до заяви на отримання дозволу додається результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України Про оцінку впливу на довкілля.

4.1 ст.3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля встановлює, що здійснення оцінки впливу на довкілля є обов?язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Будівництво об?єкту Нове будівництво адміністративної будівлі з об?єктами рекреаційного призначення за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Кренкеля, 2-А, 2-Б не входить до переліку видів планової діяльності та об?єктів, які підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до ч.3 ст.3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля, здійснення оцінки впливу на довкілля не вимагається.

Також не знаходить свого підтвердження і твердження позивача щодо неврахування обмеження граничної висоти об?єкту будівництва та те, що об?єкт перекриває панорамний огляд на акваторію Чорного моря, з верхнього плато берегових схилів для мешканців та гостей міста, зважаючи на таке.

Містобудівними умовами та обмеженнями встановлено, що гранично допустима висота об?єкту становить не більше 26,5 м від рівня планувальної позначки землі до підлоги верхнього поверху.

При цьому, прийняті висотні відмітки запроектованого об?єкту не повинні перекривати панорамний огляд на акваторію Чорного моря з верхнього плато берегових схилів для мешканців та гостей міста.

Згідно проектної документації об?єкту будівництва та експертного звіту №7-043-20-ЕП/00 від 13.11.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-ТЕХНІЧНА ЕКСПЕРТИЗА щодо розгляду проєктної документації по проекту Нове будівництво адміністративної будівлі з об?єктами рекреаційного призначення за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Кренкеля, 2-А, 2-Б умовна висота запроектованої будівлі складає 26,4 м, висота будівлі не перекриває панорамний вид на море з верхнього схилу.

Отже, дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ013210903560 від 07 вересня 2021 об?єкта будівництва Нове будівництво адміністративної будівлі з об?єктами рекреаційного призначення за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Кренкеля, 2-А, 2-Б, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України Товариству з обмеженою відповідальністю ОДЕСАІНВЕСТБУД та Товариству з обмеженою відповідальністю КАРТІС БІЛДІНГ та Містобудівні умови та обмеження для проектування об?єкта будівництва Нове будівництво адміністративної будівлі з об?єктами рекреаційного призначення, видані Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради замовнику будівництва Товариству з обмеженою відповідальністю ОДЕСАІНВЕСТБУД, затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради №01-06/295 від 18.11.2019 є правомірними, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.

Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими.

Також, судом враховано позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Окремо щодо права позивача на звернення до суду, суд зазначає, що згідно з ч. 1, 3 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини визначено, що Європейська Конвенція та рішення Європейського суду є джерелом права в Україні, національні суди мають використовувати практику Європейського суду.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно зі статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Екологічні інтереси населення також можуть захищатися у судовому порядку на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Орхуська конвенція ратифікована Законом України № 832-ХІV від 06.07.1999, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

Водночас відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості у процесі ухвалення рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні [(згідно із Настановами щодо впровадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік)]. Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

Приписи нормативно-правових актів усіх рівнів щодо принципів, правил, вимог, обов`язків різноманітних суб`єктів, що стосуються утримання диких тварин, на усіх правових титулах (в усіх формах власності чи користування), в неволі чи в напіввільних умовах, є національним законодавством, що стосується навколишнього середовища у значенні пункту 3 статті 9 Орхуської конвенції. Порушення приписів цих нормативно-правових актів може бути предметом судового оскарження відповідно до статті 9 Орхуської конвенції.

З огляду на важливість реального захисту довкілля, неприпустимим є обмежене тлумачення чинного законодавства України, частиною якого є Орхуська конвенція, стосовно права на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу у сфері гарантування екологічної безпеки.

Відтак право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто або спільно - через об`єднання громадян (громадськість).

Статтею 36 Конституції визначено, що громадяни України мають право на свободу об`єднання у громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Відповідно до частин першої, третьої ст. 1 Закону України Про громадські об`єднання, громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Пункт 2.1. Статуту Громадської організація НОВЕ МАЙБУТНЄ (Організація) передбачає, що основною метою діяльності Організації є задоволення та захист законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших інтересів членів Організації та інтересів громадян, сприяння розвитку культури і громадянського суспільства, сприяння формуванню і вираженню волі членів організації, а також розвиток регіональних програм, у тому числі освітніх, що сприяють розвитку місцевого самоврядування та патріотичному вихованню молоді.

Пункт 2.2. Статуту до основних завдань Організації відносить, в тому числі, сприяння розвитку громадянського суспільства, засад регіональної демократії, сприяння розвитку громадянських прав та свобод, природно-заповідного фонду та природоохоронної справи, охорони здоров`я.

Пунктом 1.4. Статуту встановлено, що Організація може бути позивачем та відповідачем у судах.

З урахуванням викладеного позивач є належним суб`єктом звернення до суду в цьому випадку, і спір підлягає розгляду по суті.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У зв`язку з відмовою у позові судові витрати відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 16.04.2024


Суд	Київський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	16.04.2024
Оприлюднено	18.04.2024
Номер документу	118395380
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері містобудування; архітектурної діяльності