Ухвала

від 16.04.2024 по справі 320/16177/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

16 квітня 2024 року №320/16177/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» про забезпечення позову у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» до Державної митної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

12.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної митної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.03.2024 №387/306 АГ «Про скасування дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі».

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/16177/24 передана 15.04.2024 до розгляду судді Парненко В.С.

15.04.2024 позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» шляхом зупинення дії наказу Державної митної служби України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.03.2024 №387/306 АГ «Про скасування дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі».

В обґрунтування заяви зазначено, що наказ Державної митної служби України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.03.2024 №387/306 АГ «Про скасування дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі» є очевидно протиправним, порушує права та інтереси позивача. На момент набуття чинності оскаржуваним наказом в магазині безмитної торгівлі обліковується товар в режимі безмитної торгівлі (залишок товару). Позивач має помістити залишок товару в інший митний режим. У зв`язку з прийняттям наказу для позивача наступають наслідки у вигляді необхідності до 25.04.2024 помістити залишок товару в інший митний режим та сплатити митні платежі в розмірі щонайменше 558 000 грн. При цьому, у випадку скасування наказу сплачені митні платежі не підлягають поверненню позивачу, а єдиним можливим способом повернення є звернення до суду з позовом. Позивач з 24.02.2022 по цей час не здійснює господарську діяльність на території аеропорту «Бориспіль» через дію воєнного стану, закриття повітряного простору України та закриття пункту пропуску через державний кордон в аеропорту «Бориспіль». З огляду на ці обставини, наказом ТОВ «Аерохендлінг» від 31.03.2022 №29, відповідно Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-IX призупинено дію трудових договорів із працівниками з 01.04.2022 до дня припинення або скасування воєнного стану. Станом на листопад 2023, загальна чисельність працівників ТОВ «Аерохендлінг» становила 406 осіб, з них 397 осіб, з якими трудові договори зупинені відповідно до Наказу ТОВ «Аерохендлінг» від 31.03.2022 №29; 9 осіб, трудові договори з якими не призупинені, працюють дистанційно та на умовах неповного робочого дня/тижня. За даними фінансової звітності позивача, збитки в 2022 році становили 50 216 тис.грн., а в 2023 році 13 575 тис.грн. Наведене свідчить про незадовільний фінансовий стан позивача.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

ТОВ «Аерохендлінг» отримано дозвіл на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі №D/0081/02 .

Упродовж квітня-липня та жовтня 2022 року позивач за згодою Київської митниці безоплатно передав на користь Збройних Сил України товари, поміщені в режим безмитної торгівлі, перелік яких вказаний в актах про примусове відчуження або вилучення майна від 27.04.2022, від 24.05.2022, від 24.06.2022, від 26.07.2022 та від 27.10.2022, які складені між військовими частинами № A2215 та № 1492 та позивачем.

07.03.2023 на електронну адресу позивача надійшов лист ДМС України від 20.02.2023 №17-1/17-01-03/13/173 щодо повідомлення про намір прийняти несприятливе рішення з пропозицією надати пояснення/заперечення щодо можливого прийняття несприятливого рішення.

Підстава для прийняття несприятливого рішення - не завершення митного режиму безмитної торгівлі відносно товарів, переданих на потреби Збройних Сил України.

Листом від 05.04.2023 №01-12/68 позивач надав пояснення/заперечення, в яких, з-поміж іншого, повідомив ДМС України про відсутність підстав для прийняття несприятливого рішення у вигляді зупинення дії дозволу позивача на провадження діяльності МБТ.

06.09.2023 на адресу позивача надійшов лист ДМС України від 06.09.2023 №17-1/17-01-03/13/2420 щодо повідомлення про намір прийняти несприятливе рішення у вигляді зупинення дії дозволу позивача на провадження діяльності МБТ.

Листом від 29.09.2023 №01-12/160 позивач надав пояснення/заперечення, в яких, з-поміж цього, повідомив ДМС України про відсутність підстав для прийняття несприятливого рішення.

17.11.2023 Київською митницею проведено перевірку магазину безмитної торгівлі, за результатами якої складено акт № б/н.

15.12.2023 позивач отримав наказ ДМС України та ДПС України від 13.12.2023 №929/1057 АГ «Про зупинення дії дозволу на відкриття та експлуатації магазину безмитної торгівлі» з огляду на необхідність перевірки забезпечення позивачем дотримання умов надання рішення.

На виконання вимог ДМС України позивачем проведено інвентаризацію в магазині безмитної горгівлі, за результатами якої складено Інвентаризаційний опис запасів від 29.12.2023.

В подальшому Державною митною службою України та Адміністрацією Державної прикордонної служби України прийнято наказ від 25.03.2024 №387/306 АГ «Про скасування дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі».

Оскаржуваним наказом відповідачі скасували дозвіл, оскільки вважали, що позивач порушив приписи ч.1 ст.146 та ч.1 ст.422 Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки не завершив або не припинив митний режим безмитної торгівлі щодо товарів, поміщених в режим безмитної торгівлі та переданих на потреби Збройних Сил України, що на думку відповідачів є підставою для скасування дозволу згідно з п.4 ч.1 ст. 197 МК України.

Не погодившись з прийнятим наказом, позивач звернувся з позовом до Київського окружного адміністративного суду.

Питання зупинення дії наказу є предметом поданої заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд зазначає, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Також, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову.

У відповідності до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами. Суд також повинен ураховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №826/7496/18 та застосована Судом, зокрема у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 420/4037/20.

Таким чином, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Обґрунтовуючи у заяві про забезпечення позову можливість настання негативних наслідків для позивача у майбутньому позивач не посилається на конкретні обставини, що свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, до ухвалення рішення по адміністративній справі, або що захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суд звертає увагу на те, що обставини, на які посилається заявник у заяві про забезпечення позову, можуть бути встановлені судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.

Окрім того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У разі забезпечення позову, суд фактично надасть правову оцінку правомірності винесенню спільному наказу Державної митної служби України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.03.2024 №387/306 АГ «Про скасування дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі», до розгляду справи по суті, що у свою чергу, не відповідає завданням адміністративного судочинства та інституту забезпечення позову.

На переконання суду, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

До того ж, забезпечивши позов у зазначений заявником спосіб, судом фактично вирішується спір без проведення правового аналізу та розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Запропоновані позивачем заходи забезпечення позову за змістом по суті співпадають з предметом позову, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. За таких обставин вжиття заходів забезпечення позову у цій справі стане саме фактичним ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що є неприпустимим.

Крім того, суд зауважує, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, з яких позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні заяви заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» про забезпечення позову у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» до Державної митної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Парненко В.С.