Рішення

від 22.10.2024 по справі 320/16177/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2024 року № 320/16177/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» до Державної митної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

12.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної митної служби України (далі відповідач 1), Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.03.2024 №387/306 АГ «Про скасування дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з наказом Державної митної служби України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.03.2024 №387/306 АГ «Про скасування дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі», оскільки, на його думку, порушення ч. 1 ст. 146 та ч. 1 ст. 422 Митного кодексу України не є підставою для скасування дозволу відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 191 МК України. Позивач наголошує, що передача товарів для потреб Збройних Сил України здійснювалась на підставі погодження Київської митниці, і припинення режиму безмитної торгівлі має бути виконане після завершення воєнного стану.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/16177/24 передано 15.04.2024 на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №320/16177/24 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 в задоволенні заяви заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» про забезпечення позову у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» до Державної митної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення було відмовлено.

Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

29.04.2024 до суду надійшов відзив від відповідача 2, відповідно до якого останній просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки рішення про скасування дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі було прийнято законно у відповідності до п. п. 12-15 Порядку № 692.

09.05.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача 1, згідно якого останній не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки позивачем порушено вимоги положень п. 22 Правил № 1089, а також вимоги положень ч. 1 ст. 146 Митного Кодексу України.

В матеріалах справи наявні відповіді на відзиви позивача, згідно якими позивач не погоджується з доводами відповідачів та підтримує свої позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач є суб`єктом господарювання, який до 24 лютого 2022 року здійснював діяльність у сфері роздрібної торгівлі товарами в режимі безмитної торгівлі, зокрема в магазині Duty Free, а також постачав товари на повітряні судна, що виконували міжнародні рейси з аеропорту «Бориспіль». Ця діяльність здійснювалася на підставі дозволу № D/0081/02 на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, було введено воєнний стан і закрито повітряний простір для цивільних повітряних суден. У зв`язку з цим господарська діяльність позивача на території аеропорту «Бориспіль» з 24 лютого 2022 року була повністю зупинена, що підтверджується наказом № 01-07-8 від 24 лютого 2022 року.

Позивач звернувся до Київської митниці з листами № 01-12/77 від 25 березня 2022 року та № 01-12/79 від 4 квітня 2022 року, у яких повідомив про неможливість здійснювати діяльність і запропонував припинити режим безмитної торгівлі для певної кількості товарів з метою їх передачі для потреб Збройних Сил України.

6 вересня 2023 року позивач отримав лист Державної митної служби України про намір зупинити дію дозволу на провадження діяльності магазину безмитної торгівлі. Позивач у відповідь надав пояснення та заперечення, зокрема листом № 01-12/160 від 29 вересня 2023 року, в якому зазначив відсутність підстав для прийняття несприятливого рішення.

17 листопада 2023 року Київська митниця провела перевірку магазину безмитної торгівлі, за результатами якої складено відповідний акт.

На підставі наказу від 13 грудня 2023 року дію дозволу на відкриття та експлуатацію магазину було зупинено для перевірки дотримання умов, передбачених дозволом. Позивач провів інвентаризацію товарів і надав інвентаризаційний опис запасів митному органу.

Державна митна служба у своєму роз`ясненні від 15 квітня 2022 року вказала, що у зв`язку з воєнним станом подання звітності про рух товарів та декларування не може бути здійснене через відсутність доступу до товарів.

Позивач також передав частину товарів для потреб ЗСУ, що підтверджується актами від 27 квітня, 24 травня, 24 червня, 26 липня та 27 жовтня 2022 року.

Позивач вважає наказ ДМСУ про зупинення дії дозволу протиправним, оскільки його діяльність була зупинена через форс-мажорні обставини, а товари передані для потреб армії, відповідно до чинного законодавства, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 140 Митного кодексу України безмитна торгівля - це митний режим, відповідно до якого товари, не призначені для вільного обігу на митній території України, знаходяться та реалізуються для вивезення за межі митної території України під митним контролем у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України, відкритих для міжнародного сполучення, та на повітряних, водних або залізничних транспортних засобах комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси, з умовним звільненням від оподаткування митними платежами, установленими на імпорт та експорт таких товарів, та без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а також без проведення заходів офіційного контролю.

Згідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 Митного кодексу України у митний режим безмитної торгівлі поміщуються іноземні та українські товари, які ввозяться з-за меж митної території України або вивозяться з митної території України.

Поміщення товарів у митний режим безмитної торгівлі, а також зміна цього митного режиму здійснюється митним органом, у зоні діяльності якого розташований відповідний магазин безмитної торгівлі.

Відповідно до ч. 4 ст. 146 Митного кодексу України Митний режим безмитної торгівлі припиняється митним органом у разі:

1) конфіскації товарів;

2) повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

3) списання товарів (крім підакцизних), що використовуються магазином безмитної торгівлі виключно в рекламних та/або презентаційних цілях і не призначені для реалізації, на підставі документів бухгалтерського обліку. Граничні обсяги товарів, щодо яких митний режим безмитної торгівлі може бути припинений митним органом, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

4) примусового відчуження або вилучення товарів відповідно до законів України "Про правовий режим воєнного стану" та «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»;

5) реалізації товарів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі тих, які відповідно до кримінального процесуального законодавства України передані Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для реалізації у порядку та на умовах, визначених Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", та після надходження на рахунки, відкриті для зарахування надходжень державного бюджету, контроль за справлянням яких покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, коштів у сумі митних платежів, що підлягали б сплаті при випуску таких товарів у вільний обіг на митній території України.

Згідно з пунктом 5 статті 336 Митного кодексу України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на митні органи

На підставі частини першої статті 420 Митного кодексу України магазин безмитної торгівлі - це спеціалізований торговельний заклад, розташований у пункті пропуску через державний кордон України, відкритому для міжнародного сполучення, а також на повітряному або водному транспортному засобі комерційного призначення, що виконує міжнародні рейси, та призначений для реалізації товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі.

Відповідно до частини другої статті 420 Митного кодексу України магазини безмитної торгівлі здійснюють продаж товарів громадянам, які виїжджають за межі митної території України, а також пасажирам міжнародних рейсів, які виконуються повітряними та водними транспортними засобами комерційного призначення, що експлуатуються резидентами. Реалізація магазинами безмитної торгівлі товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі, підприємствам забороняється.

Частиною четвертою статті 420 Митного кодексу України передбачено, що магазини безмитної торгівлі в установленому порядку здійснюють торгівлю всіма видами продовольчих і непродовольчих товарів, крім товарів, які відповідно до закону заборонені до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України, та товарів за товарними позиціями 2701-2716 згідно з УКТ ЗЕД. Правила продажу товарів магазинами безмитної торгівлі громадянам затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною другою статті 422 Митного кодексу України утримувачі магазинів безмитної торгівлі можуть у порядку, передбаченому цим Кодексом, отримати дозвіл на відкриття та експлуатацію митного складу або складу тимчасового зберігання закритого типу для зберігання та наступного постачання в ці магазини всіх видів товарів, у тому числі підакцизних, крім товарів, ввезення яких на митну територію України, вивезення за межі митної території України та/або переміщення митною територією України транзитом заборонено законом.

На підставі частини першої статті 423 Митного кодексу України у разі зупинення, скасування або анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі продаж (постачання) товарів цим магазином та розміщення у ньому нових партій товарів забороняються.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року № 227 (далі - Положення) Держмитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів.

Відповідно до повноважень, визначених пунктом 4 Положення Держмитслужба, зокрема надає дозволи на провадження митної брокерської діяльності, відкриття та експлуатацію митних складів, складів тимчасового зберігання, магазинів безмитної торгівлі, вантажних митних комплексів, вільних митних зон комерційного або сервісного типу (підпункт 14).

Порядок подання та розгляд Заяви на відкриття та експлуатацію МБТ, а також надання, зупинення дії й анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію МБТ затверджений наказом Міністерства фінансів України від 08.06.2012 № 692 «Про затвердження Порядку подання та розгляду заяв, надання, зупинення дії, анулювання дозволів на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі та форми Заяви на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.06.2012 за №1080/21392 (далі - Порядок № 692).

Згідно з вимогами пунктів 7 та 14 Порядку № 692 рішення про надання, переоформлення, зупинення або анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію МБТ приймається спільною робочою групою Держмитслужби та Адміністрації Держприкордонслужби, за наслідками якого видається спільний наказ.

Правила продажу товарів МБТ затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1089 «Про затвердження Правил продажу товарів магазинами безмитної торгівлі» (далі - Правила № 1089).

Згідно з пунктами 2 та 6 Правил № 1089, робота МБТ організовується таким чином щоб забезпечити надходження, зберігання та продаж товарів відповідно до вимог МК України, Податкового Кодексу України, інших нормативно-правових актів та Правил № 1089.

Факт продажу товарів підтверджується касовим або товарним чеком з послідовною нумерацією (у двох примірниках), у якому повинні зазначатися, зокрема номер рейсу або реквізити документа, який посвідчує особу.

Серед обов`язків утримувача МБТ, визначених Правилами № 1089 є: забезпечення належних умов для роботи посадової особи митного органу, персоналу магазину, а також вжиття заходів для дотримання вимог, установлених законодавством про безпеку праці (пункт 19); один раз на квартал проведення інвентаризації.

Митний орган у разі потреби має право проводити інвентаризацію товарів у приміщенні магазину в будь-який час його роботи (пункт 22); забезпечувати ведення бухгалтерського обліку і звітності відповідно до законодавства (пункт 24).

Порядок проведення інвентаризації активів і зобов?язань та оформлення її результатів визначений Положенням про інвентаризацію активів та зобов?язань, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 р. за № 1365/26142.

Відповідно до п.5 Наказу №879, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються:

виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів;

установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку;

виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення;

виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

Згідно п.7 Наказу № 879, проведення інвентаризації є обов`язковим:

перед складанням річної фінансової звітності в обсязі, визначеному пунктом 6 цього розділу, з урахуванням особливостей проведення інвентаризації і в строки, визначені пунктом 10 цього розділу;

у разі передачі майна державного підприємства або бюджетної установи в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворення державного підприємства, передачі державного підприємства (його структурних підрозділів) або бюджетної установи до сфери управління іншого органу управління (на дату передачі), крім передачі в межах одного органу управління, в інших випадках, визначених законодавством;

у разі зміни матеріально відповідальних осіб, а також у разі зміни керівника колективу (бригадира), вибуття з колективу (бригади) більше половини його членів або на вимогу хоча б одного члена колективу (бригади) при колективній (бригадній) матеріальній відповідальності (на день приймання-передачі справ) в обсязі активів, які знаходяться на відповідальному зберіганні;

у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів) в обсязі, визначеному керівником підприємства;

за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа;

у разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ) в обсязі, визначеному керівником підприємства;

у разі припинення підприємства в обсязі, визначеному пунктом 6 цього розділу;

у разі переходу на складання фінансової звітності за міжнародними стандартами (на дату такого переходу);

в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Митного кодексу, декларування здійснюється шляхом заявлення точних відомостей про товари та їх мету переміщення через митний кордон України, необхідних для митного контролю та оформлення. Згідно з пп. 1 та 3 ч. 1 ст. 266 Кодексу, декларант зобов`язаний декларувати товари та надавати митному органу документи для виконання митних формальностей.

Ст. 140 Кодексу визначає митний режим безмитної торгівлі, який застосовується до товарів, що не призначені для вільного обігу в Україні та знаходяться під митним контролем у пунктах пропуску через кордон. За ч. 2 ст. 142 Кодексу, такі товари перебувають під митним контролем увесь час свого перебування в режимі. Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 146 Кодексу, митний режим припиняється в разі повної втрати товарів через форс-мажорні обставини, що має бути підтверджено відповідно до порядку, встановленого Мінфіном.

Наказом Міністерства фінансів України № 657 від 31.05.2012, зареєстрованим у Мін`юсті 02.10.2012 № 1669/21981, затверджено Порядок виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму.

Розділ VIII цього Порядку визначає процедуру підтвердження втрати товарів через аварію або форс-мажор, а також надає визначення відповідних термінів. Торгово-промислова палата засвідчує такі обставини та видає сертифікат. Рішення про припинення митного режиму приймається щодо товарів, що були знищені або втрачені.

Згідно п. 2 розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 р. №657 У цьому розділі терміни вживаються в такому значенні:

аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв`язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи;

документальне підтвердження - надання митному органу відповідних документів, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили;

обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов`язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події;

факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.

Згідно п. 3 розділу VІІІ Порядку №657 залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.

Відповідно до п. 5 розділу VІІІ Порядку №657 якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

Керівник митного органу, в зоні діяльності якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов`язки, після отримання заяви невідкладно організовує проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, за винятком випадків, коли такий огляд проводити недоцільно з урахуванням характеру аварії чи обставин непереборної сили та їх наслідків. Огляд території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, також не проводиться у разі відсутності протягом тривалого часу внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили можливості дістатися до місця пригоди.

За результатами огляду складається акт встановленої форми у трьох примірниках. Один примірник акта вручається особі, відповідальній за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, другий - невідкладно надсилається митному органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, а третій - залишається у справах митного органу, посадовими особами якого він був складений.

Згідно до п. 6 розділу VІІІ Порядку №657 у випадку, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, яким здійснюється контроль за цими товарами, транспортними засобами, з письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

Судом встановлено, що листами Київської митниці від 16.06.2023 № 7.8-5/7.8-17-02/17/4/11496 та від 10.07.2023 № 7.8-6/7.8-17-02/17/4/12832 Держмитслужбу було поінформовано, що митниця вживає заходів щодо організації інвентаризації товарів ТОВ «АЕРОХЕНДЛІНГ». З утримувачами магазинів безмитної торгівлі (МБТ) ведеться листування з приводу обґрунтування заходів інвентаризації та необхідності подачі митних декларацій на реалізовані товари.

Київська митниця також повідомила про направлення листів «Щодо проведення інвентаризації» від 17.05.2023 № 7.8-3/28.2/13/9389, 16.06.2023 № 7.8-3/28.2/13/11514 та інших з метою забезпечення контролю за товарами, які знаходяться під митним контролем у магазині безмитної торгівлі. Однак, у зазначені в листах дати представники ТОВ «АЕРОХЕНДЛІНГ» не з`явилися на інвентаризацію, що було зафіксовано відповідним актом.

ТОВ «АЕРОХЕНДЛІНГ» пояснило свою відсутність неможливістю проведення інвентаризації через зупинення діяльності та призупинення трудових договорів з працівниками. Разом з тим, підприємство надало інформацію про різницю в 7064 одиниці товарів, які були поставлені на міжнародні рейси, що вилетіли з аеропорту «Бориспіль», і станом на сьогодні не повернулися на територію України. Підприємство зобов`язалось надати додаткові документи після відновлення діяльності.

У зв`язку з цим, Київська митниця склала протокол про порушення митних правил № 1001/10000/23 за статтею 474 Митного кодексу України, оскільки мало місце перешкоджання посадовим особам митниці у доступі до товарів і документів. Крім того, було направлено лист з вимогою надати пояснення щодо ситуації.

Таким чином, враховуючи наведені факти, судом встановлено, що ТОВ «АЕРОХЕНДЛІНГ» порушило вимоги пункту 22 Правил № 1089 щодо проведення обов`язкової інвентаризації товарів, оформлених у митному режимі безмитної торгівлі.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Київська митниця листами від 06.01.2023 № 7.8-4/17/4/331, 17.01.2023 № 7.8-6/17/4/794 та 23.02.2023 № 7.8-4/17/4/3058 повідомила про результати огляду складів МБТ ТОВ «АЕРОХЕНДЛІНГ» (акт № 06/10/22 від 06.10.2022), в ході якого виявлено, що фактична кількість товарів не відповідає даним документів. Відсутні товари на суму 749 800 грн. були завантажені на борти повітряних суден з 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією РФ, що призвело до закриття повітряного простору.

Інша частина товарів була передана безкоштовно до військових частин на загальну суму 2,6 млн. грн за актами про примусове відчуження.

Київська митниця повідомила ТОВ «АЕРОХЕНДЛІНГ» про необхідність виконання вимог Митного кодексу України щодо товарів, що були знищені чи втрачені через непереборні обставини або дії третіх осіб. У відповідь на лист Держмитслужби, ТОВ «АЕРОХЕНДЛІНГ» 05.04.2023 повідомило про вжиття заходів для з`ясування інформації щодо товарів, які були завантажені на повітряні судна та не повернулися після 24.02.2022. Підприємство також зазначило, що передача товарів на безкоштовній основі не є примусовим відчуженням і тому не підпадає під дію Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Київська митниця повідомила, що при перевірці було виявлено нестачу товарів у митному режимі безмитної торгівлі станом на 24.02.2022 в кількості 7064 шт. на суму 944 218,78 грн, а також товарів, переданих до військових частин, загальною кількістю 69 487 шт. на суму 3 268 200,09 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ТОВ «АЕРОХЕНДЛІНГ» порушило вимоги частини першої статті 146 Митного кодексу України щодо декларування товарів.

Враховуючи факти недотримання ТОВ «АЕРОХЕНДЛІНГ» вимог та положень законодавства України з питань митної справи, Держмитслужбою на підставі статті 199 Кодексу листом від 06.09.2023 № 17-1/17-01-03/13/2420 направлено повідомлення про намір прийняття несприятливого рішення у вигляді зупинення дії дозволу на відкриття магазину безмитної торгівлі. Окрім того, Держмитслужбою протягом строку, передбаченого частиною шостою статті 199 Кодексу, не отримано письмових заперечень на зазначене повідомлення.

Так, наказом Держмитслужби, Адміністрації Держприкордонслужби від 13.12.2023 № 929/1057 АГ зупинено дію дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі у зв?язку з недотриманням вимог пункту 22 Правил № 1089 та частини першої статті 146 Кодексу.

Згідно з листом Держмитслужби від 18.01.2024 № 18/18-05/13/93, ТОВ «АЕРОХЕНДЛІНГ» було направлено копію наказу Держмитслужби від 17.01.2024 № 69 щодо оцінки вжитих заходів підприємства для забезпечення дотримання умов надання дозволу на відкриття магазину безмитної торгівлі.

Київською митницею 12.02.2024 № 7.8-6/7.8-17-02/18/2673 повідомлено про подання ТОВ «АЕРОХЕНДЛІНГ» заяви від 12.01.2024 б/н щодо надання дозволу на припинення митного режиму товарів на користь військових частин, згідно з Актами про примусове відчуження.

Київська митниця листами від 19.03.2024 № 7.8-4/17-02/4/4876 повідомила Держмитслужбу про результати опрацювання заяви ТОВ «АЕРОХЕНДЛІНГ» від 04.03.2024№ б/н на надання дозволу на припинення митного режиму безмитної торгівлі щодо товарів, переданих військовим частинам № A2215 та №1492. Так, було встановлено, що документи не містять відомостей про погодження органом місцевого самоврядування відповідно до частини першої статті 4 Закону України № 4765-VI, внаслідок чого прийнято рішення про відмову у наданні дозволу.

Крім того, листами від 23.04.2024 № 7.8-4/17-02/4/7232 та від 24.04.2024 № 7.8-4/17-02/4/7404 Київська митниця повідомила, що згідно з заявою ТОВ «АЕРОХЕНДЛІНГ» від 15.04.2024 №01-12/33, митницею прийнято рішення про продовження строків на 30 днів для завершення митного режиму безмитної торгівлі.

Отже, суд встановив, що оскаржуваний наказ був виданий на законних підставах, у межах наданих повноважень та відповідно до процедури, встановленої митним законодавством України.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Також суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010).

З огляду на те, що позивачем не забезпечено виконання вимог частини першої статті 146 Митного кодексу України в частині незавершення або неприпинення митного режиму безмитної торгівлі, щодо втрачених товарів, які поміщені у митний режим безмитної торгівлі та беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачі діяли правомірно та відповідно до норм чинного законодавства, а тому вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених обставин у сукупності, враховуючи, що позивачем не наведені обґрунтовані доводи на підтвердження своєї правової позиції, а відповідачами правомірність оскаржуваного наказу доведена, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи відмову в задоволенні позову розподіл судових витрат у відповідності до положень ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» до Державної митної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.