Рішення

від 16.04.2024 по справі 400/13300/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2024 р. № 400/13300/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,м. Миколаїв,54001,

до відповідачаОСОБА_1 , АДРЕСА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 115 193,72 грнта зустрічним позовом до відповідачаОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,м. Миколаїв,54001

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Миколаївській області (надалі - позивач, ГУ ДПС в Миколаївській області) до ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та земельного податку з фізичних осіб у розмірі 115 193,72 грн. на користь Державного бюджету.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до розрахунку податкового боргу, довідки про податкову заборгованість та інтегрованої картки платника, податкова заборгованість фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості перед бюджетом становить 115 193,72 грн. Заборгованість з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості виникла в результаті: нарахування згідно податкового повідомлення-рішення від 24.01.2023 року №0000003-2407-1404 на суму 23433, 00 грн, згідно податкового повідомлення-рішення від 24.01.2023 року №00000002-2407-1404 на суму 26265,69 грн, згідно податкового повідомлення-рішення від 24.01.2023 року №0000570-2407-1404 на суму 27250,00 грн, згідно податкового повідомлення-рішення від 24.01.2023 року №0002932-2407-1404 на суму 37765,20 грн. Вказана заборгованість відповідачем не погашена, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 01.11.2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

20.11.2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2023 року №0000003-2407-1404 на суму 23433, 00 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 24.01.2023 року № 00000002-2407-1404 на суму 26265,69 грн., згідно податкового повідомлення - рішення від 24.01.2023 року №0000570-2407-1404 на суму 27250,00 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 24.01.2023 року № 0002932-2407-1404 на суму 37765,20 грн.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм чинного законодавства. Позивачка посилається на те, що для цілей застосування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, звільняються від оподаткування цим податком споруди, які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа, тому податкові повідомлення - рішення винесені з порушенням норм чинного законодавства. Позивачка вважає, що відповідачем були грубо порушенні її права та інтереси, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою від 27.11.2023 року суд прийняв зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2023 року №0000003-2407-1404 на суму 23433,00 грн, згідно податкового повідомлення-рішення від 24.01.2023 року № 00000002-2407-1404 на суму 26265,69 грн, згідно податкового повідомлення-рішення від 24.01.2023 року №0000570-2407-1404 на суму 27250,00 грн, згідно податкового повідомлення-рішення від 24.01.2023 року № 0002932-2407-1404 на суму 37765, 20 грн. та об`єднав в одне провадження зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним податкового повідомленні- рішення від 24.01.2023 року №0000003-2407-1404, від 24.01.2023 року № 00000002-2407-1404, від 24.01.2023 року № 0000570-2407-1404 згідно податкового повідомлення-рішення від 24.01.2023 року № 0002932-2407 з первісним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 115 193, 72 грн., перейшов до розгляду справи № 400/13300/23 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення та податкова вимога прийняті контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, що у свою чергу призвело до порушення його прав, свобод та інтересів.

Відповідач надав відзив на зустрічний позов, відповідно до якого просив відмовити у задоволені позову та зазначив за інформацією баз даних, що знаходяться у користуванні Головного управління ДПС у Миколаївській області, ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку як фізична особа - підприємець. На поточну дату стан платника 0 ( платник за основним місцем обліку), КВЕД 69.09 - діяльність у сфері права, що свідчить, про те, що ОСОБА_1 не є виробником сільськогосподарської продукції. Податкові декларації про отримання доходів як сільськогосподарський товаровиробник не надавались. Позивач в адміністративному позові зазначає, що об`єкт нерухомості, а саме: нежитловий об`єкт площею 3037,5 кв.м., який належав їй на праві власності з 10.07.2017 по 17.07.2023 року,є будівлями сільськогосподарського призначення, а отже не є об`єктом оподаткування податком на нерухомість.

Ухвалою 15.01.24 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України суд, перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд з`ясував всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідив наявні у справі докази у їх сукупності, та встановив таке.

З 2017 року у користуванні ОСОБА_1 знаходиться земельна ділянка за кадастровим номером № 4823380700:04:000:0141, за адресою: АДРЕСА_2 (за межами населеного пункту ) Вітовського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна, який належав ОСОБА_1 на праві приватної власності з 10.07.2017 року по 17.07.2023 року, а саме: нежилий об`єкт ТІК (виробничий будинок) по переробці сільськогосподарської продукції загальною площею 3037.5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , який використовувався ОСОБА_1 у сільськогосподарській діяльності.

Оскільки об`єкт нерухомого майна використовувався ОСОБА_1 безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським виробником, та оскільки даний об`єкт згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 відноситься до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) (цей клас включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності. наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи. собачі розплідники птахофабрики. зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні (мпості, геплиці. сільськогосподарські силоси та т. ін.) - тому не є об`єктом оподаткування.

Відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.01.2023 №0000003-2407-1404, від 24.01.2023 №0000002-2407-1404, від 24.01.2023 №0000570-2407-1404, від 26.01.2023 № 0002932-2407-1400, яким нараховано суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником нежитлової нерухомості.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями за період з 2018 - 2021 роки, позивачка звернулася до суду з зустрічним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Предметом розгляду даної справи є встановлення правомірності винесених податковим органом податкових повідомлень-рішень відносно позивачки щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 -2021 роки.

Спеціальним кодифікованим нормативно-правовим актом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Це визначено підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України.

Об`єктом оподаткування податком є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункт 266.3 статті 266 ПК України).

За приписами пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.

Приписами підпункту 4.1.129. пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що будівлі, віднесені до житлового фонду, поділяються на такі типи:

а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;

б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;

в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Відповідно до вимог підпункту 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункт 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Таким чином, платником податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а обчислення бази оподаткування здійснюється на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт. Визначальними кваліфікуючими ознаками кожного окремого об`єкту нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, як об`єкту оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місце розташування об`єкта (тобто адреса будівлі) та тип об`єкта (тобто тип будівлі).

За правилами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, чинній у 2016 році) ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до пункту 58.1 ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає ) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та / або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій. Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1. ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової і а або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Так, підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 у редакції Закону України від 28.12.2014 №71- VIII. чинній станом на 2018 рік визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Підпункт 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, у редакції Закону України від 23.11.2018 №2628-VIH чинній з 01.01.2019. не є об`єктом оподаткування: ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних га фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення. лісівництва га рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Для цілей застосування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, звільняються від оподаткування цим податком споруди, які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.

ОСОБА_1 , з 2011 року є членом, а з 2013 року керівником ФГ "Кубань-К", видами діяльності якого є в тому числі: вирощування зернових культур ( крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, складське господарство, оптова торгівля щерном, вирощування ягід, горіхів і т.п., вирощування овочів і баштанних культур, корнеплодів, допоміжна діяльність у рослинництві.

З 2017 року у користуванні ОСОБА_1 , знаходиться земельна ділянка за кадастровим номером 4823380700:04:000:0141, з цільовим призначенням-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На даній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомості який належав на праві приватної власності ОСОБА_1 , а саме нежилий ою`єкт ТІК (виробничий будинок) по переробцісільгосппродукції загальною площею 33037,5 кв.м., який відповідно до писмьових доказів, що наявні в справі використовувався за своїм призначенням в сільськогосподарській діяльності ОСОБА_1 , таким чином дана нерухомість не є об`єктом оподаткування.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01.10.2019 року №0340/1905/18, від 24.04.2020 №540/2206/19.

Суд дійшов висновку, що Головне управління ДПС у Миколаївській області безпідставно нарахувало ОСОБА_1 податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки (Воскресенська ТГ) у розмірі 114 740,40 гри., а саме: нараховано згідно з податковим повідомленням-рішенням від 24.01.2023 року №0000003-2407-1404 у сумі 23 433.00 грн.. строк сплати - 30.04.2023, за період 2018 року; нараховано згідно з податковим повідомленням-рішенням від 24.01.2023 року №00000002-2407-1404 у сумі 26 265.69 грн.. строк сплати - 30.04.2023. за період 2019 року; нараховано згідно з податковим повідомленням-рішенням від 24.01.2023 року №0000570-2407-1404 у сумі 27 250.00 грн.. строк сплати - 30.04.2023. за період 2020 року; нараховано згідно з податковим повідомленням-рішенням від 24.01.2023 року №0002932-2407-1404 у сумі 37 765.20 грн.. строк сплати - 30.04.2023 року за період 2021 року.

Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків затверджено Наказом Міністерства Фінансів України від 28.12.2015 №1204 (далі по тексту - Порядок №1204) Відповідно до пункту 9 Порядку №1204 до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вони не містять жодних даних щодо адреси об`єкту нежитлової нерухомості позивача та їх типів, внаслідок чого неможливо встановити визначальні ознаки об`єкту нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, як об`єкту оподаткування, а відтак і встановити підстави для його нарахування без визначення самого об`єкту оподаткування.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Враховуючи, що податковим органом не дотримано вимоги статті 58 ПК України та беручи до уваги вказані правові норми, суд дійшов висновку про невідповідність спірних податкових повідомлень-рішень вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак вони підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його відзив, і не довів правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2023 року № 0000003-2407-1404; від 24.01.2023 року № 00000002-2407-1404; від 24.01.2023 року №0000570-2407-1404; від 24.01.2023 року № 0002932-2407-1404.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 20 000 грн.

Позивачка зазначає, що їй завдана моральна шкода, за первісним позовом у зв`язку з безпідставним нарахуванням/стягнення податкового зобов`язання та вимогою стягнути з позивачки податкову заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 26265,69 грн., за 2019 рік повторно.

Відповідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно ст.23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 даної статті визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.п. 5, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тобто, необхідними передумовами для відшкодування моральної шкоди є наявність сукупності обов`язкових елементів: протиправність діяння заподіювача шкоди; наявність моральної шкоди; причинний зв`язок між протиправними діями та самою шкодою; вина заподіювача шкоди. Відсутність хоча б одного обов`язкового елемента унеможливлює вирішення питання відшкодування моральної шкоди.

Проте, суд вважає, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявність моральної шкоди саме за подання позову про стягнення податкового боргу з позивачки та завданням їй моральної шкоди, тому вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачкою сплачено судовий збір за подачу зустрічного позову майнового характеру у розмірі 1347,41 грн. згідно квитанції від 20.11.2023 року.

Таким чином, оскільки вимоги позивача про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень судом задоволені, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України наявні підстави для стягнення з Головного управління ДПС в Миколаївській області на користь позивача судового збору у розмірі 1347,41 грн. Щодо позовних вимог Головного управління ДПС в Миколаївській області, викладених у первісному позові, суд зазначає наступне, позивачка є платником податків в якої наявна непогашена податкова заборгованість у сумі 115 193,72 грн з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно податкових повідомлень рішень від 24.01.2023 року.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку податкової заборгованості за ОСОБА_1 числиться податкова заборгованість за несплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості перед бюджетом в розмірі 115193, 72 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 шляхом визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 24.01.2023 року №0000003-2407-1404 на суму 23433, 00 грн, згідно податкового повідомлення-рішення від 24.01.2023 року №00000002-2407-1404 на суму 26265,69 грн, згідно податкового повідомлення-рішення від 24.01.2023 року №0000570-2407-1404 на суму 27250,00 грн, згідно податкового повідомлення-рішення від 24.01.2023 року №0002932-2407-1404 на суму 37765,20 грн тому відсутні підстави для задоволення позову ГУ ДПС в Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - відмовити.

2. Зустрічний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 44104027)задовольнити частково .

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 24.01.2023 року №0000003-2407-1404, від 24.01.2023 року №00000002-2407-1404, від 24.01.2023 року №0000570-2407-1404, від 24.01.2023 року № 0002932-2407-1404.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області ( вул. Лягіна, 6,м. Миколаїв,54001 ЄДРПОУ 44104027) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 і.п.н. НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1347, 41 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Мельник