Постанова

від 22.01.2025 по справі 400/13300/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/13300/23

Перша інстанція: суддя Мельник О.М.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Турецької І. О.,

суддів Градовського Ю.М., Шеметенко Л. П.

розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, залишення частини поданого позову без розгляду та відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У жовтні 2023 року Головне управління ДПС у Миколаївській області (далі ГУ ДПС у Миколаївській області) звернулося до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість в сумі 115 193,72 грн в рахунок погашення податкового боргу в дохід відповідних місцевих бюджетів, а саме:

-з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 114 714,40 грн в дохід місцевого бюджету Воскресенської територіальної громади за період 2018, 2019, 2020, 2021 роки;

-з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 139,20 грн в дохід місцевого бюджету Миколаївської територіальної громади за період 2021 року;

-пені за несплачену орендну плату в дохід місцевого бюджету Воскресенської територіальної громади в сумі 340,12 грн

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідачки податкового боргу, який виник у зв`язку з несплатою нарахованих податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за наступними податковими повідомленнями рішеннями від 24.01.2023: №0000003-2407-1404 на суму 23 433, 00 грн, №00000002-2407-1404 на суму 26 265,69 грн, №0000570-2407-1404 на суму 27 250,00 грн та від 26.01.2023 №0002932-2407-1404 на суму 37 765,20 грн.

Також, як заявив контролюючий орган, існує непогашена податкова заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 139,20 грн в дохід місцевого бюджету Миколаївської територіальної громади за 2021 рік.

Даний податок нарахований згідно з податковим повідомленням рішенням від 26.01.2023 за №0002931-2407- 1404, строк сплати до 30.04.2023 за період 2021 року.

Заборгованість за орендною платою з фізичних осіб на користь місцевого бюджету Воскресенської територіальної громади в сумі 340,12 грн за період з 11.12.2020 до 26.09.2023 та з 23.11.2021по 26.09.2023 виникла, за твердженням контролюючого органу, за податковим повідомленням рішенням від 28.04.2021 №316396-2406-1423, за яким нарахована пеня в сумі 170,06 грн, строк сплати до 26.09.2023 за період з 23.11.2021 до 26.09.2023 та за податковим повідомленням рішенням від 08.05.2023 №21919-5306-1411 про нарахування пені в сумі 170,06 грн, строк сплати 26.09.2023 за період 11.12.2020 26.09.2023.

Також у позові ГУ ДПС у Миколаївській області зазначає про направлення на адресу ОСОБА_1 податкової вимоги від 23.07.2021 №0033373-1306-1420, яка була вручена їй особисто. Покликаючись на статтю 59 Податкового кодексу України, контролюючий орган наголошує, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з зустрічним позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 24.01.2023 про нарахування податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки: №0000003-2407-1404, №00000002-2407-1404, №0000570-2407-1404 та від 26.01.2023 №0002932-2407-1404.

Також позивачка за зустрічним позовом просила стягнути на її користь моральну шкоду в сумі 20 000 грн, а позовні вимоги первісного позову про стягнення з неї податкового боргу з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 139, 20 грн в дохід місцевого бюджету Миколаївської територіальної громади за період 2021 року та орендної плати з фізичних осіб в дохід місцевого бюджету Воскресенської територіальної громади в сумі 340,12 грн (пеня) залишити без розгляду.

Підставами для задоволення позову, ОСОБА_1 зазначила, що стаття 266 Податкового кодексу України встановлює перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Так, за її твердженням, підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266, в редакції Податкового кодексу України, станом на 2018 рік, визначав, шо не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

За таких обставин, на переконання ОСОБА_1 , об`єкт нерухомого майна, який нею використовувався безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським виробником, та який відноситься згідно Державного класифікатора будівель га споруд ДК 018-2000 до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва га рибного господарства» (код 1271) звільняється від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки.

Мотивуючи вимоги про залишення позову ГУ ДПС у Миколаївській області, в частині стягнення з неї податкового боргу з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 139, 20 грн в дохід місцевого бюджету Миколаївської територіальної громади за період 2021 року та орендної плати з фізичних осіб в дохід місцевого бюджету Воскресенської територіальної громади а сумі 340,12 грн (пеня), ОСОБА_1 зазначила про наявність ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.04.2023 про відкриття провадження у справі №400/2722/23.

Як заявляє ОСОБА_1 , в цій справі за позовом ГУ ДПС у Миколаївській області про стягнення податкового боргу в сумі 6 351,52 грн, вирішується питання про обґрунтованість нарахування контролюючим органом податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 139, 20 грн в дохід місцевого бюджету Миколаївської територіальної громади за період 2021 року та орендної плати з фізичних осіб в дохід місцевого бюджету Воскресенської територіальної громади а сумі 340,12 грн (пеня).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 вказує, що податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2019 рік за податковим повідомленням рішенням №0113976-5005-1403 в сумі 26 265,69 грн, нею був сплачений в повному обсязі 30.07.2020.

Попри це, як указує позивачка, 24.01.2023, ГУ ДПС у Миколаївській області повторно приймає податкове повідомлення - рішення №00000002-2407-1404 про нарахування на податку нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 26 265,69 грн.

На переконання ОСОБА_1 такі дії контролюючого органу є відкритим знущанням, які спричинені відчуттям безкарності, адже вона повинна витрачати весь свій вільний від роботи час на відшукування відповідних документів для підтвердження належного виконання свого податкового обов`язку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року, яке було ухвалене за правилами загального позовного провадження, у задоволенні позову ГУ ДПС у Миколаївській області було відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.

Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення - рішення від 24.01.2023: №0000003-2407-1404, №00000002-2407-1404, №0000570-2407-1404, №0002932-2407-1404.

В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ГУ ДПС у Миколаївській області моральної шкоди, суд першої інстанції відмовив.

Ухвалюючи рішення про задоволення вимог ОСОБА_1 про скасування перелічених вище податкових повідомлень - рішень, суд першої інстанції, керувався тим, що за приписами статті 266 Податкового кодексу України, визначальними кваліфікуючими ознаками кожного окремого об`єкту нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, як об`єкту оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місце розташування об`єкта (тобто адреса будівлі) та тип об`єкта (тобто тип будівлі).

Зокрема, суд відзначив, що підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2. статті 266 Податкового кодексу України, в редакції Закону України від 28.12.2014 №71-VIII, чинній станом на 2018 рік, визначав, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Аналогічні приписи, як установив суд, містилися у вказаній нормі Податкового кодексу України, в редакції Закону України від 23.11.2018 №2628-VIІІ чинній з 01.01.2019, а саме не є об`єктом оподаткування:

ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних га фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналізуючи викладене, суд першої інстанції виснував, що для цілей застосування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, звільняються від оподаткування цим податком споруди, які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.

Ураховуючи, що в користуванні ОСОБА_1 , знаходилася земельна для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також те, що на даній земельній ділянці знаходився, належній їй, на праві власності, нежитловий об`єкт ТІК (виробничий будинок), загальною площею 33 037,5 кв.м., який використовувався за своїм призначенням в сільськогосподарській діяльності, суд першої інстанції вважав, що спірна нерухомість не може бути об`єктом оподаткування.

Вважаючи, що ГУ ДПС у Миколаївській області не дотрималося вимог статті 58 Податкового кодексу України, суд відзначив, що зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень випливає, що вони не містять жодних даних щодо адреси об`єкту нежитлової нерухомості позивача та їх типів, внаслідок чого неможливо встановити визначальні ознаки об`єкту нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, як об`єкту оподаткування, а відтак і встановити підстави для його нарахування без визначення самого об`єкту оподаткування.

За таких умов, суд дійшов висновку про невідповідність спірних податкових повідомлень-рішень, вимогам частини другої статті 2 КАС України, та про те, що вони підлягають скасуванню.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції встановив, шо необхідними передумовами для її відшкодування є наявність сукупності обов`язкових елементів: протиправність діяння заподіювача шкоди; наявність моральної шкоди; причинний зв`язок між протиправними діями та самою шкодою; вина заподіювача шкоди. Відсутність хоча б одного обов`язкового елемента унеможливлює вирішення питання відшкодування моральної шкоди.

Проте, як зазначив суд, ОСОБА_1 не довела належними, допустимими та достатніми доказами наявність спричиненої їй моральної шкоди, яка пов`язана з поданням контролюючим органом позову про стягнення з неї податкового боргу, а відтак, на думку суду, підстави для задоволення згаданої частини позові відсутні.

Дійшовши висновку, що зустрічний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, суд заявив про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову, що був поданий ГУ ДПС у Миколаївській області про стягнення податкового боргу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, ГУ ДПС у Миколаївській області, в апеляційній скарзі, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та про задоволення первісного позову про стягнення, з останньої, податкового боргу.

Обґрунтовуючи доводи, скаржник наполягає на такому.

По перше, скаржник указує, що до сільськогосподарських товаровиробників, з метою визначення об`єкта оподаткування, згідно підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України відносяться фізичні особи, які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД з урахуванням Державного класифікатора продукції та послуг, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, володіють та використовують будівлі, та споруди, що призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарської діяльності.

Водночас, як стверджує скаржник, за інформацією баз даних, що знаходяться у користуванні ГУ ДПС у Миколаївській області, ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку як фізична особа підприємець, КВЕД_69.09 - діяльність у сфері права, податкові декларації про отримання доходів як сільськогосподарський товаровиробник не подавала.

Наведені обставини, на його думку, спростовують висновки суду першої інстанції, що ОСОБА_1 є виробником сільськогосподарської продукції.

Покликаючись на практику Верховного Суду, що викладена в постановах від 22.04.2020 у справі №540/2206/19, від 21.10.2020 у справі № 806/2686/18, від 17.02.2021 справі № 820/3707/17, ГУ ДПС у Миколаївській області стверджує, що правовий аналіз підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України зумовлює висновок, що його застосування передбачає наявність двох умов - перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

По друге, скаржник звертає увагу, що земельна ділянка на якій знаходиться об`єкт нерухомості, призначений для використання у сільськогосподарській діяльності була надана в оренду ОСОБА_1 як фізичній особі, а не Фермерському господарству «Кубань-К» (далі - ФГ «Кубань-К»).

Також, останнім, звертається увага на те, що об`єкт нерухомості, призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відсутній у переліку основних фондів ФГ «Кубань-К»

По третє, ГУ ДПС у Миколаївській області, вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 11.04.2023 у справі №380/18104/2, зокрема про те, якщо фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, то вона не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Як указує контролюючий орган, в цій справі суд касаційної інстанції наголосив, що значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме - чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).

Ураховуючи наведені висновки, скаржник наголошує, що ОСОБА_1 належним чином не довела використання зазначеного нерухомого майна у власній сільськогосподарській діяльності, як об`єкта сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.

ОСОБА_1 не скористалася правом подання відзиву на апеляцію.

За пунктом 1 частини1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 , починаючи з 2011 року була членом, а з 2013 року стала керівником ФГ «Кубань-К».

Видами діяльності вказаного фермерського господарства є в тому числі: вирощування зернових культур ( крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, складське господарство, оптова торгівля зерном, вирощування ягід, горіхів і т.п., вирощування овочів і баштанних культур, корнеплодів, допоміжна діяльність у рослинництві.

З 2017 року у користуванні ОСОБА_1 , знаходилася земельна ділянка за кадастровим номером 4823380700:04:000:0141, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Дані обставини підтверджуються актом прийомки передачі актів межових знаків на зберігання, де вказано, що земельна ділянка за кадастровим №4823380700:04:000:0141, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 площею 2300 га надається в оренду ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На даній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомості, який належав ОСОБА_1 на праві приватної власності з 10.07.2017 по 17.07.2023, а саме нежитловий об`єкт ТІК, загальною площею 33 037,5 кв.м., що складався зі сторожки літ А, загальною площею 52,8 кв.м., вагової літ Б, загальною площею 17,5 кв.м., майстерні літ. В, загальною площею 39,3 кв.м., складу літ. Г, загальною площею 3037,5 кв.м., навісу літ. Д, навісу літ.Е, вбиральні літ. Ж, зерноочищувальної установки літ. З, зерноочищувальної установки літ. И, зерноочищувальної установки літ. К, навісу літ Л, огорожи №1,2,3,4, споруди №5,6,7,8,1 (адреса: АДРЕСА_1 ).

24.01.2023 ГУ ДПС у Миколаївській області стосовно ОСОБА_1 сформовані податкові повідомлення-рішення форми «Ф»:

-№0000003-2407-1404 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в сумі 23 433,30 грн;

-№0000002-2407-1404 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік в сумі 26 265,69 грн;

-№0000570-2407-1404 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік в сумі 27 250,21грн.

26.01.2023 ГУ ДПС у Миколаївській області склало податкове повідомлення рішення №0002932-2407-1404, про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік в сумі 37 765,20 грн.

Також, як заявив контролюючий орган, існує, з боку ОСОБА_1 , непогашена податкова заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 139,20 грн, яка повинні бути перерахована в дохід місцевого бюджету Миколаївської територіальної громади за період 2021 року. Даний податок нарахований згідно з податковим повідомленням рішенням від 26.01.2023 №0002931-2407- 1404, строк сплати до 30.04.2023 за період 2021 року.

Окрім того, з матеріалів справи випливає наявність у ОСОБА_1 заборгованості за орендною платою (обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою) на користь місцевого бюджету Воскресенської територіальної громади в сумі 340,12 грн за період з 11.12.2020 до 26.09.2023 та з 23.11.2021по 26.09.2023.

Указана заборгованість виникла за податковим повідомленням рішенням від 28.04.2021 №316396-2406-1423, за яким нарахована пеня в сумі 170,06 грн, строк сплати до 26.09.2023 за період з 23.11.2021 до 26.09.2023 та за податковим повідомленням рішенням від 08.05.2023 №21919-5306-1411 про нарахування пені в сумі 170,06 грн, строк сплати 26.09.2023 за період 11.12.2020 26.09.2023.

За інформацією баз даних, що знаходяться в користуванні ГУ ДПС у Миколаївській області, ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку як фізична особа - підприємець. На поточну дату стан платника 0 (платник за основним місцем обліку), КВЕД_69.09 - Діяльність у сфері права, 11.01.2019 отримала свідоцтво на зайняття адвокатської діяльності.

23.07.2021 на адресу ОСОБА_1 була направлена податкова вимога, що була їй вручена особисто.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником ТІК (виробничого будинку), загальною площею 33 037,5 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 20.07.2023 являється ТОВ «ТАВРІЙСЬКИЙ СОНЯШНИК».

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляції, з огляду на таке.

На думку колегії суддів, відправною точкою для правильного вирішення цього спору є розв`язання питання чи є правомірним нарахування контролюючим органом податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, власнику нежитлового приміщення, що віднесене до будівель сільськогосподарського призначення та можливість застосування положень підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України до будівлі, яка хоч і віднесена до будівель сільськогосподарського призначення, однак не перебуває у власності ФГ «Кубань-К» та не використовується у виробничому процесі безпосередньо власницею ОСОБА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові-повідомлення-рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до приписів підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України належний ОСОБА_1 на праві власності нежилий об`єкт ТІК (виробничий будинок) не є об`єктом оподаткування.

Роблячи такий висновок, суд врахував належність даного об`єкта нерухомості до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», а також те, що позивачка, за зустрічним позовом, є керівником ФГ «Кубань-К».

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постановах Верховного Суду від 22.04.2020 у справі №540/2206/19, від 21.10.2020 у справі № 806/2686/18, від 17.02. 2021 у справі № 820/3707/17) наведено сталу судову практику про те, що правовий аналіз підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України зумовив висновок, що застосування вказаної норми передбачає наявність двох умов - перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Розкриваючи цю правову позицію, колегія суддів звертає увагу на таке.

Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Статтею 266 Податкового кодексу України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктами 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 01.01.2019) не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, який набрав чинності 01.01.2019, внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме підпункт «ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 викладено в такій редакції: не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, умовою звільнення подібних об`єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Встановлена підпунктом «ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Колегія суддів, здійснивши аналіз приписів підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України висновує, що їх застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (що, власне, випливає із обраного законодавцем класу будівель). Залежно від періоду (до і після 01 січня 2019 року) застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України №507 від 17.08.2000, клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що належний ОСОБА_1 об`єкт нерухомості ТІК (виробнича будівля), є будівлею, що може використовуватися у сільськогосподарській діяльності.

Поряд із тим, є підстави погодитися також із доводами скаржника, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду із зустрічним позовом, а також в ході розгляду справи не довела належними та допустимими доказами, що вона, будучи орендарем земельної ділянки для введення товарного сільськогосподарського виробництва та власницею будівлі сільськогосподарського призначення, використовувала їх особисто для здійснення сільськогосподарської діяльності.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 , зазначала про те, що вона є керівником ФГ «Кубань-К», яке являється виробником сільськогосподарської продукції.

Тобто, на думку колегії суддів, позивачка фактично заявляла про те, що здійснює сільськогосподарську діяльність через юридичну особу, яка, своєю чергою, використовує для провадження сільськогосподарської діяльності земельну ділянку, що знаходиться у неї в оренді, а також використовує належний їй спірний об`єкт нерухомості.

Оцінюючи даний довід, колегія суддів встановила, що поняття «сільськогосподарський товаровиробник» міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» №2238-III від 18.01.2001, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Так, відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Отже, сам факт керування позивачкою за зустрічним позовом, юридичною особою, яка використовує спірні об`єкти нерухомості у межах провадження сільськогосподарської діяльності, за діючого правового регулювання, не впливає на можливість застосування пільги, визначеної підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Верховний Суд, розглядаючи подібні правовідносини у справі №380/18104/21, виклав у постанові від 11.04.2023 такий правовий висновок, що фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, позаяк значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме - чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку як фізична особа підприємець, КВЕД 69.09 - Діяльність у сфері права, 11.01.2019 отримала свідоцтво на зайняття адвокатської діяльності.

Однієї із підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив некоректне складання контролюючим органом податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів дослідивши спірні податкові повідомлення- рішення встановила, що в них наявні всі необхідні реквізити, зокрема, податковий період, адреса об`єкта нежитлової нерухомості та сума податкового зобовязання, яка підлягає сплаті.

Варто відзначити, що ОСОБА_1 не заявляла в зустрічному позові будь яких претензій щодо неналежного оформлення контролюючим органом спірних податкових повідомлень рішень.

За таких фактичних обставин справи та правового регулювання слід відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень форми «Ф» від 24.01.2023:

№0000003-2407-1404 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в сумі 23 433,30 грн;

№0000570-2407-1404 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік в сумі 27 250,21грн.

Також слід відмовити у визнанні протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 26.01.2023 №0002932-2407-1404 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік в сумі 37 765,20 грн.

Обговорюючи питання законності податкового повідомлення рішення від 24.01.2023 №0000002-2407-1404 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік в сумі 26 265,69 грн, колегія суддів вважає обґрунтованими зауваження позивачки, за зустрічним позовом, про те, що нею вже був сплачений вказаний податок за податковим повідомленням рішенням від 30.12.2021№0579549-2403-1404.

Про дані обставини свідчать представлені позивачкою, за зустрічним позовом, податкового повідомлення рішення від 30.12.2021 №0579549-2403-1404, в якому зазначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік в сумі 26 265,69 грн та фіскальний чек про сплату. Дані обставини ГУ ДПС у Миколаївській області не заперечує.

Отож, є підстави задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 24.01.2023 №0000002-2407-1404 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік в сумі 26 265,69 грн.

Переходячи до дослідження вимог ОСОБА_1 про залишення без розгляду позову ГУ ДПС у Миколаївській області, в частині стягнення з неї податкового боргу з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 139, 20 грн в дохід місцевого бюджету Миколаївської територіальної громади за період 2021 року та пені за несплачену орендну плату до місцевого бюджету Воскресенської територіальної громади в сумі 340,12 грн (пеня), оскільки у провадженні цього суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, колегія суддів установила таке.

Передусім, колегія суддів зауважує про те, що заявлені вище вимоги ОСОБА_1 про залишення без розгляду частини позову ГУ ДПС у Миколаївській області були залишені судом першої інстанції поза увагою і рішення за ними не приймалося.

Суд апеляційної інстанції, досліджуючи наявність підстав для задоволення вказаної заяви позивачки, за зустрічним позовом, установив наявність ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.04.2023 про відкриття провадження у справі №400/2722/23.

Як випливає зі змісту вказаної ухвали, в цій справі розглядається позов ГУ ДПС у Миколаївській області про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 6 351,52 грн, який складається, в тому числі, з неоплаченого, на користь місцевого бюджету Миколаївської територіальної громади, податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 139,20 грн за період 2021 року та несплаченої орендної плати з фізичних осіб на користь місцевого бюджету Воскресенської територіальної громади а сумі 340,12 грн (пеня).

За приписами пункту 3 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

На думку колегії суддів, встановлені фактичні обставини справи, надають підстави вважати, що наявні усі, передбачені пунктом 3 частини 1 статті 240 КАС України, підстави для залишення без розгляду позову ГУ ДПС у Миколаївській області, в частині стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 139,20 грн за період 2021 року та нарахованої пені за несплачену орендну плату з фізичних осіб в сумі 340,12 грн.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову ГУ ДПС у Миколаївській області про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу, суд першої інстанції керувався тим, що задовольнив частково зустрічний позов ОСОБА_1 , скасувавши спірні податкові повідомлення рішення, а відтак відсутня податкова заборгованість, яка підлягає стягненню.

Разом із тим, як було встановлено вище, апеляційний суд визнав правомірним нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в сумі 23 433,30 грн, за 2020 рік в сумі 27 250,21 грн та за 2021 рік 37 765,20 грн, що свідчить про те, що у останньої наявна непогашена податкова заборгованість/недоїмка в сумі 88 448,71 грн.

Спірні правовідносини щодо стягнення податкового боргу регулюються наступними нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пунктів 36.1, 36.2, 36.3 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України визначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з підпунктом 19-1.1.22 пункту 19.1 статті 19 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (абзац перший пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України унормовано, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За положеннями пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів наголошує, що первісний позов ГУ ДПС у Миколаївській області про стягнення податкового боргу та зустрічний позов ОСОБА_1 про скасування податкових повідомлень рішень та її заява про залишення частини позовних вимог ГУ ДПС у Миколаївській області без розгляду належить задовольнити частково.

Колегія суддів не досліджує вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ГУ ДПС у Миколаївській області моральної шкоди, оскільки суд першої інстанції відмовив в їх задоволенні, а позивачка, за зустрічним позовом, не оскаржила рішення суду в цій частині.

Підставами для часткового задоволення апеляції та скасування рішення суду першої інстанції в частині, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України, колегія суддів вважає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Неправильне застосування норм матеріального права, як вважає суд апеляційної інстанції, виразилося в неправильному тлумаченні судом першої інстанції статті 266 Податкового кодексу України, а порушення норм процесуального права виразилося у нерозгляді заявленої вимоги ОСОБА_1 про залишення частини позову ГУ ДПС у Миколаївській області без розгляду.

З огляду на результат апеляційного розгляду, колегія суддів не змінює розподіл судових витрат, здійснених судом першої інстанції.

Керуючись статтями: 240, 308, 311, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року скасувати в частині відмови у стягненні податкового боргу в сумі 88 448,71 грн.

Ухвалити у справі за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) податковий борг з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 88 448 (вісімдесят вісім тисяч чотириста сорок вісім) грн. 71 коп. в дохід місцевого бюджету Вознесенської територіальної громади.

Позовні вимоги, в частині стягнення з ОСОБА_1 , податкового боргу з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 139, 20 грн в дохід місцевого бюджету Миколаївської територіальної громади за період 2021 року та пені за несплачену орендну плату в дохід місцевого бюджету Воскресенської територіальної громади в сумі 340,12 грн залишити без розгляду.

У задоволенні вимог Головного управління ДПС у Миколаївській про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 26 265,69 грн відмовити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалити у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та залишення частини позовних вимог без розгляду нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Миколаївській від 24.01.2023 форми «Ф» №0000002-2407-1404 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік в сумі 26 265,69 грн.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Ф» Головного управління ДПС у Миколаївській від 24.01.2023:

№0000003-2407-1404 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в сумі 23 433,30 грн;

№0000570-2407-1404 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік в сумі 27 250,21 грн.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2023 №0002932-2407-1404 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік в сумі 37 765,20 грн.

Задовольнити заяву ОСОБА_1 про залишення без розгляду позову Головного управління ДПС у Миколаївській області, в частині стягнення податкового боргу з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 139,20 грн в дохід місцевого бюджету Миколаївської територіальної громади за період 2021 року та пені за несплачену орендну плату в дохід місцевого бюджету Воскресенської територіальної громади в сумі 340,12 грн.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про стягнення моральної шкоди та розподілу судових витрат залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Ю. М. Градовський

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 22.01.2025.