Рішення

від 15.04.2024 по справі 420/27468/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/27468/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засіданняІщенко С.О.,

за участю:

представника позивачаШовкун С.І. (згідно ордеру)

представника відповідача (в/ч 2451)Філіпової Г.М. (згідно виписки),

представника відповідача (в/ч 1495)Шабельнікової Н.В. (згідно довіреності),

розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_4 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) стосовно встановлення капітану 1 рангу ОСОБА_1 за посадою «заступник командира загону з матеріально-технічного забезпечення - начальник відділу матеріально - технічного забезпечення НОМЕР_5 загону морської охорони» посадового окладу та окладу за військовим званням не шляхом застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, та як наслідок - нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за серпень 2023 в розмірі меншому, ніж законодавчо визначений, нарахування та виплату індексації ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 2008 по 2023 рр. не на підставі визначення в якості базового місяця січень 2008 року, нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за усі невикористані протягом 2015 - 2023 рр. дні основної та додаткової відпусток в розмірі меншому, ніж визначений законодавством;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) ОСОБА_1 грошового забезпечення за серпень 2023 року, із застосуванням для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2023 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби в Державній прикордонній службі України з 2008 по 2023 рр., з визначенням в якості «базового місяця» - січень 2008 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) ОСОБА_1 грошового забезпечення за серпень 2023 року, а також - компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки.

Ухвалою суду від 16.10.2023 року позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 загону морської охорони Державної прикордонної служби України) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії залишено без руху, встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

До суду від позивача за вх. № ЕС/12629/23 надійшла уточнена позовна заява, в якій позовні вимоги викладені в такій редакції:

1. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) стосовно:

- встановлення капітану 1 рангу ОСОБА_1 за посадою «заступник командира загону з матеріально-технічного забезпечення - начальник відділу матеріально - технічного забезпечення НОМЕР_5 загону морської охорони» посадового окладу та окладу за військовим званням не шляхом застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, та як наслідок - нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за серпень 2023 в розмірі меншому, ніж законодавчо визначений;

- нарахування та виплату індексації ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 2008 по 2023 рр. не на підставі визначення в якості базового місяця січень 2008 року;

- нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за усі невикористані протягом 2015 - 2023 рр. дні основної та додаткової відпусток в розмірі меншому, ніж визначений законодавством;

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) ОСОБА_1 грошового забезпечення за серпень 2023 року, із застосуванням для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2023 року;

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби в Державній прикордонній службі України з 2008 по 2023 рр., з визначенням в якості «базового місяця» - січень 2008 року;

4. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) ОСОБА_1 грошового забезпечення за серпень 2023 року, а також - компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки.

Ухвалою суду від 21.11.2023 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 07.12.2023 року розгляд справи № 420/27468/23 ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 02.01.2024 року задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 17.01.2024 року клопотання представника ВЧ НОМЕР_1 про залучення до участі у справі співвідповідача задоволено, залучено до участі по справі другого відповідача Військову частину НОМЕР_2 , Військову частину НОМЕР_3 , Військову частину НОМЕР_4 , встановлено їм строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали та роз`яснено, що у відповідності до ч.6 ст.48 КАС України після залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Ухвалою суду від 15.02.2024 року задоволена заява представника Військової частини НОМЕР_3 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Визначено судові засідання по справі № 420/27468/23 для представника Військової частини НОМЕР_3 , здійснювати в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням ним власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Судом проведено підготовче засідання. В підготовчому судовому засіданні вирішені питання та клопотання у відповідності до ч.2 ст.180 КАС України.

Ухвалою суду від 04.03.2024 року закрито підготовче провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_4 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, та призначено справу № 420/27468/23 до судового розгляду по суті на 18 березня 2024 року на 10:00 год.

Ухвалою суду від 06.03.2024 року задоволено клопотання представника Військової частини НОМЕР_4 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В обґрунтування позовних вимог в адміністративному позові зазначено, що позивач проходив військову службу з серпня 1998 року по 29.08.2023 року. Зокрема з 21 червня 2003 року по 29 серпня 2023 року ОСОБА_1 проходив службу в різних органах Державної прикордонної служби України. Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 21 липня 2023 року №1052-ОС «Про особовий склад» позивача було звільнено з посади в Адміністрації Держприкордонслужби (м. Київ) та призначено на посаду заступника командира загону з матеріально-технічного забезпечення - начальником відділу матеріально - технічного забезпечення НОМЕР_5 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ). Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 17 серпня 12023 року №1191-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_1 було звільнено з військової служби. 29 серпня 2023 року наказом командира №276-ОС позивач був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. 21 серпня 2023 року Позивач подав на ім`я відповідача рапорт за №70/3497/23-Вн, в якому, просив зарахувати та виплатити йому передбачену законодавством індексацію грошового забезпечення у встановленому законодавством розмірі за період 2008 - 2023 рр., та надати копії карток грошового забезпечення. Листом від 12.09.2023 за №11/1958-23-Вих відповідач надав запитувані документи та повідомив, що нарахування та виплата індексації позивачеві здійснена у відповідності до законодавства. На момент виключення позивача зі списків особового складу позивачу встановлено посадовий оклад в розмірі 6910 грн. та оклад за військовим званням «капітан 1 рангу» у розмірі 1480 грн. Водночас прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2684 грн. Здійснюючи розрахунок за правилами, визначеними п.4 ПКМУ № 704 станом на 1 січня 2023 року, оклад за посадою в липні 2023 року повинен становити 10520 грн.; оклад за військовим званням мав бути 2250 грн. Відповідачем для нарахування грошового забезпечення позивача за липень 2023 року протиправно застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року. Індексація грошового забезпечення є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, а також компенсації за невикористанні відпустки тощо. Не виплата ОСОБА_1 нарахованої протягом 2008-2022 р.р. індексації фактично є протиправним зменшенням розміру його місячного грошового забезпечення. Зазначене порушення призвело й до неправильного нарахування та виплати інших виплат, що розраховуються на підставі нарахованого місячного грошового забезпечення. При звільненні ОСОБА_1 неправильно зозраховано та виплачена компенсація за невикористані дні основної відпустки за 2022 та 2023 роки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015-2023 роки.

05 грудня 2023 року до суду від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що сторона відповідача не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 , так як вони безпідставні та необґрунтовані. ОСОБА_1 з липня 1998 року по червень 2003 року курсант Одеського інституту Сухопутних військ; з червня 2003 року по липень 2003 року у розпорядженні Голови держкомітету у справах охорони державного кордону України Командувача Прикордонних військ України; з липня 2003 року по серпень 2003 року - у НОМЕР_6 прикордонному загоні Північного напрямку Прикордонних військ України; з серпня 2003 року по червень 2010 року - у НОМЕР_6 прикордонному загоні ІНФОРМАЦІЯ_2 ; з червня 2010 року по липень 2016 року у ІНФОРМАЦІЯ_2 ; з липня 2016 року по вересень 2018 року у НОМЕР_7 прикордонному загоні ІНФОРМАЦІЯ_3 ; з серпня 2018 року по липень 2023 року в Адміністрації Державної прикордонної служби України; з 01 серпня 2023 року по 29 серпня 2023 року - у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 17 серпня 2023 року №1191-ОС «Про особовий склад», капітана 1 рангу ОСОБА_1 було звільнено з військової служби. Згідно наказу командира НОМЕР_5 загону морської охорони №276-ОС «Про особовий склад» від 29.08.2023, ОСОБА_2 було виключено зі списків особового складу згону та всіх списків забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби в запас за сімейними обставинами. Протягом спірного періоду проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 - у серпні 2023 року, обчислювали розміри посадового окладу позивача та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти. Таке нарахування здійснювалося у відповідності до вимог діючого законодавства. При нарахуванні грошового забезпечення та інших платежів позивачу за спірний період, були враховані вимоги діючого законодавства, жодними діями (бездіяльністю) військової частини НОМЕР_1 за вказаний у позовній заяві період, не були порушені законні права та інтереси позивача щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення у серпні 2023 року. Позивач жодним доказом та аргументом не обґрунтовує свої позовні вимоги, не зазначає, яким чином військова частина НОМЕР_1 здійснювала протиправні дії з січня 2008 року по серпень 2023 року не сплачуючи індексацію грошового забезпечення, у той час, коли він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 лише з 01.08.2023 по 29.08.2023. Враховуючи загальнодоступні данні щодо індексу споживчих цін та данні, що містяться в архівних відомостях щодо нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 , військові частини, де проходив військову службу позивач, та Військова частина НОМЕР_1 вірно застосували положення Порядку № 1078, не нараховуючи індексацію позивачу, оскільки в той час як індекс інфляції залишався майже незмінним протягом спірного періоду, його грошове забезпечення (дохід, а не тільки посадовий оклад) не зменшувалось, а тільки збільшувалось на його користь, що свідчить про те що грошові доходи позивача не знецінювались та підстави для нарахування та виплати позивачу підвищеної індексації грошового забезпечення за спірний період відсутні, що, в свою чергу, виключає протиправність дій Військової частини НОМЕР_1 у відносинах із позивачем. Нараховувати та виплачувати індексацію грошового забезпечення за спірний період з 2008 року по серпень 2023 року мали військові підрозділи Державної прикордонної служби України, в яких позивач проходив військову службу. Так як цього зроблено не було за певний період, військова частина НОМЕР_1 не мала зобов`язання нараховувати індексацію, а тому не було виплачено індексацію грошового забезпечення позивачу на підставі нарахування, зробленого зазначеними військовими підрозділами Державної прикордонної служби України. Позивачу під час проходження військової служби у НОМЕР_6 прикордонному загоні ІНФОРМАЦІЯ_2 , у ІНФОРМАЦІЯ_2 , у НОМЕР_7 прикордонному загоні ІНФОРМАЦІЯ_3 , в Адміністрації Державної прикордонної служби України було нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 2008 року по грудень 2022 року включно, а також військовою частиною НОМЕР_1 , після звернення позивача, було виплачено індексацію грошового забезпечення за періоди 2015-2016 роки та 2016-2018 роки - у відповідності до вимог Порядку №1078, а тому підстави для здійснення перерахунку індексації грошового забезпечення відсутні. У зв`язку з тим, що грошове забезпечення ОСОБА_1 , нараховувалося та виплачувалося у відповідності до вимог діючого законодавства, підстави для здійснення перерахунку грошового забезпечення за серпень 2023 року чи будь-який інший період, відсутні, а також відсутні підстави для компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки з 2008 по 2023 роки.

11.12.2023 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив де зазначено про заперечення, щодо залучення співвідповідачів. Згідно вимог розпорядження Державної прикордонної служби України: телеграми №Т/116-1743 від 03.03.2020; листа від 02.06.2020 №0.11-5760/0/6-20-Вих, нарахування та виплата індексації за весь період проходження військової служби здійснюється тією військовою частиною, з якої звільняється військовослужбовець. Встановлений законодавством строк звернення до суду у цій справі не пропущений. Стосовно вимог про нарахування та виплату індексації то відповідач свавільно тлумачить, та підміняє позовні вимоги ОСОБА_1 своїм трактуванням. За результатами встановлення в судовому порядку чисельних фактів порушень в питаннях нарахування та виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців протягом 2008-2023 рр., Голова Служби визначив, що остання військова частина (з якої звільняється військовослужбовець) є відповідальною за нарахування та виплату індексації за весь період служби. Саме порушення, допущені відповідачем в цьому питанні (не виконання розпорядження Голови Служби в частині повноти та правильності нарахування індексації за весь час проходження служби ОСОБА_1 ) і потягли за собою наслідки у вигляді звернення до суду з позовом про захист такого порушеного права.

05 лютого 2024 року від Адміністрації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), надійшов відзив де зазначено що викладені у позові доводи Адміністрація Державної прикордонної служби України не визнає і вважає, що вони не грунтуються на законі, є безпідставними. Позивач проходив військову службу на різних посадах в органах Державної прикордонної служби України, а останнім місцем проходження військової служби позивача була військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 загон морської охорони Державної прикордонної служби України), з якої позивач був звільнений та виключений зі списків особового складу згону та всіх списків забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби в запас за сімейними обставинам звільнений у серпні 2023 року. Відповідно до п. 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням. В Положенні прямо передбачено, що у разі звільнення військовослужбовця зі служби, з ним розраховується та військова частина, з якої його було звільнено. Останнім місцем проходження військової служби позивача була військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 загін морської охорони Державної прикордонної служби України), де й проведено розрахунок позивача за всіма видами належного йому на день звільнення матеріального та грошового забезпечення, в тому числі, індексації грошового забезпечення та компенсації за невикористані протягом 2015 -2023 років дні основної та додаткової відпустки. Щодо індексації за період проходження військової служби позивача в Адміністрації Держприкордонслужби з 2018 по 2023 рік не на підставі визначення в якості базового місяця січня 2008 року відповідач зазначив наступне. Позивач проходив військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України з серпня 2018 року по липень 2023 року. 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Дана постанова стала підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям з травня 2015 року на березень 2018 року. У зв`язку із тим, що індекс споживчих цін до листопада 2018 року не перевищував 103%, то до грудня 2018 року індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 складала 0 грн., а індексація проводилась з грудня 2018 року. Адміністрацією Державної прикордонної служби з грудня 2018 року по грудень 2022 року Позивачу нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, де базовим місяцем є березень 2018 року. Згідно з пунктом 3 прикінцевих положень Закону України № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дії Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". У 2023 році грошове забезпечення діючих військовослужбовців індексації не підлягало.

01 лютого 2024 року до суду від представника Військової частини НОМЕР_3 надійшов відзив на позовну заяву де зазначено, що Військова частина НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України позовні вимоги не визнає і вважає, що позов не ґрунтується на законі, є безпідставним. Останнє місце проходження військової служби у позивача Військова частина НОМЕР_1 . Відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України 0.11-5760/0/6-20-Вих від 02.06.2020 всі нарахування та виплати здійснюються військовослужбовцям, які звільнюються з військової служби за останнім місцем служби. Згідно витягу з наказу командира НОМЕР_5 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 29.08.2023 № 276-ОС, військова частина НОМЕР_3 не є останнім місцем служби позивача і не проводила остаточного розрахунку з позивачем при його звільненні з військової служби. ОСОБА_1 , в період з 07.2003 - 06.2010 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), нарахування індексації позивачу здійснювалась відповідно до чинного на той період законодавства. За період з 01.2008-06.2010, період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 з урахуванням січня 2008 року у якості базового місяця, зазначено що, до грудня 2015 року законодавцем передбачався інший механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, та який не передбачав визначення базового місяця для нарахування індексації місяцем останнього підвищення посадового окладу. Тому, обґрунтування позивача його позовних вимог за період за період з 01.2008 - 06.2010, період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 , базується на невірному застосуванні норм матеріального права, а як наслідок такі позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Адміністративний позов з додатками направлений відповідачу Військовій частині НОМЕР_4 , що підтверджено довідкою про доставку електронного листа: Документ в електронному вигляді «Адміністративний позов» від 09.10.23 по справі № 420/27468/23 (суддя ОСОБА_3 ) було надіслано одержувачу Військова частина НОМЕР_4 в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 18.01.24 22:38 (т.1 а.с.145 зворот).

Ухвала про залучення до участі у справі співвідповідача військову частину НОМЕР_4 направлено відповідачу, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа: Документ в електронному вигляді «Ухвала додаткові дії в підготовчому проваджені, що не оскаржується» від 17.01.24 по справі № 420/27468/23 (суддя Вовченко О.А.) було надіслано одержувачу Військова частина НОМЕР_4 в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 18.01.24 22:38 (т.1 а.с.147 зворот).

В установлений в ухвалі про залучення до участі у справі співвідповідача військову частину НОМЕР_4 строк для надання відзиву та на час розгляду справи від відповідача - Військової частини НОМЕР_4 відзив до суду не надходив.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом на позовну заяву, відповіддю на відзив, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, перевіривши їх наданими до справи доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу:

- з липня 1998 року по червень 2003 року курсант Одеського інституту Сухопутних військ;

-з червня 2003 року по липень 2003 року у розпорядженні Голови держкомітету у справах охорони державного кордону України Командувача Прикордонних військ України;

-з липня 2003 року по серпень 2003 року - у НОМЕР_6 прикордонному загоні Північного напрямку Прикордонних військ України;

-з серпня 2003 року по червень 2010 року - у НОМЕР_6 прикордонному загоні ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-з червня 2010 року по липень 2016 року у ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-з липня 2016 року по вересень 2018 року у НОМЕР_7 прикордонному загоні ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-з серпня 2018 року по липень 2023 року в Адміністрації Державної прикордонної служби України;

-з 01 серпня 2023 року по 29 серпня 2023 року - у військовій частині НОМЕР_1 (т.1 а.с. 109-110).

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 17 серпня 2023 року №1191-ОС «Про особовий склад», капітана 1 рангу ОСОБА_1 було звільнено з військової служби в запас за сімейними обставинами.

Згідно наказу командира НОМЕР_5 загону морської охорони №276-ОС «Про особовий склад» від 29.08.2023, ОСОБА_2 було виключено зі списків особового складу згону та всіх списків забезпечення.

З архівної відомості особової картки позивача за 2023 рік та довідки військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2023 року № 49 виданої ОСОБА_1 про розмір його грошового забезпечення на момент звільнення з військової служби вбачається, що нараховано: посадовий оклад 6464,19 грн., оклад за військовим званням 1384,52 грн., надбавка за вислугу років 3924,35 грн., надбавка за кваліфікацію 452,49 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень 234,05 грн., надбавка за особливості проходження служби 4709,23 грн., компенсація невикористаної щорічної відпустки 116434,55 грн., компенсація невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій 206630,34 грн., премія від окладу 28119,24 грн. індексація: за 2015-2016 роки 1802,53 грн.; за 2016-2018 роки 3046,54 грн. (т.1 а.с. 33, 38).

21 серпня 2023 року позивач подав на ім`я т.в.о. командира НОМЕР_5 загону морської охорони рапорт за №70/3497/23-Вн в якому, просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період 2008 - 2023 рр., та надати копії карток грошового забезпечення (т.1 а.с. 27 зворот).

Листом від 12.09.2023 за №11/1958-23-Вих відповідач надав запитувані документи та повідомив, що нарахування та виплата індексації позивачеві здійснена у відповідності до законодавства.

Вважаючи протиправною відмову в перерахунку грошового забезпечення за серпень 2023 року, індексації грошового забезпечення за період з 2008 року по 2023 рік, компенсації за невикористані протягом 2015 - 2023 рр. дні основної та додаткової відпусток позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за серпень 2023 року, суд встановив наступне.

Положеннями ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2).

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

В ст. 1 Закону №2011-ХІІ визначено, що соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч.1). До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч.2). Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (ч.3). Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч.4).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704) затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (додаток 1), схеми тарифних розрядів (додатки 2-12), схеми тарифних коефіцієнтів (додаток 13), додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу (додаток 14).

В п.2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Приписами п.3 Постанови № 704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

З 01.01.2020 положення п.4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Згідно пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2017, установлено, що після набрання чинності цим законом мінімальна заробітна плата не застосовуються як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.12.2019 р. по справі №240/4946/18, Верховного Суду, викладеним у постановах від 18.02.2021 р. у справі №200/3775/20-а, від 11.02.2021 р. у справі №200/3757/20-а.

При вирішенні колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 р. №1774-VІІІ та п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. №103 перевагу має положення закону як акту права вищої юридичної сили.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 за результатами апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови задоволено; визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб"; у іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 - залишено без змін.

Відтак, з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у первісній редакції.

При цьому, суд зазначає, що Законом України від 05.10.2000 № 2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії (далі - Закон № 2017-III) визначено правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

В той же час, згідно приписів стаття 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Враховуючи вищевикладене, а також, з огляду на обставини проведення відповідачем перерахунку розміру грошового забезпечення позивача, грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2023 року із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 р. за Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» становить 2684 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування грошового забезпечення позивачу за серпень 2023, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року тазобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за серпень 2023 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, із застосуванням розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн.) та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум.

Порядок надання військовослужбовцям відпусток врегульовано в статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч.1 ст. 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Приписами ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено надання учасникам бойових дій додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок №260).

Відповідно до пп. 3, 6 розділу ХХХІ Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

З дослідженого судом витягу з наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_1 № 276-ос від 29.08.2023 року (т.1 а.с. 24) вбачається, що відповідно до абзацу 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено виплатити грошову компенсацію за 71календарний день невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 та 2023 роки. Виплатити грошову компенсацію за 126 невикористаних календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2023 рік.

З довідки Військової частини НОМЕР_1 № 49 від 19.09.2023 року вбачається, що згідно наказу № 276-ос позивачу нараховано: компенсація невикористаної щорічної відпустки 116434,55 грн., компенсація невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій 206630,34 грн., (т.1а.с. 38).

Спірним у цій справі є правомірність обчислення в указаному періоді посадового окладу позивача та окладу за військове звання, і як наслідок нарахування та виплата грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання, обчисленого відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Матеріали справи свідчать, що відповідач при розрахунку та виплаті розміру грошового забезпечення позивача в серпні 2023 року керувався постановою № 704, у редакції постанови № 103, відповідно до якої розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням позивача визначав шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками.

Проте відповідачем безпідставно не враховано при обчисленні грошового забезпечення позивача в серпні 2023 року розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня 2023 року.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 71 календарний день невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 - 2023 роки та за 126 невикористаних календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2023 рік з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2023 року та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за 71 календарний день невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 - 2023 роки та за 126 невикористаних календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2023 рік з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2023 року, з урахуванням виплачених сум.

Щодо нарахування та виплати індексації за спірні періоди із застосуванням базового місяця - січень 2008, суд зазначає наступне.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Згідно з ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з ст.3 Закону № 1282-ХІІ індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до абз. 3 ст.1 Закону № 1282-ХІІ індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Згідно з ст.4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно із ст.6 Закону № 1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

З метою реалізації Закону №1282-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), який, відповідно до п.1, визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з п. 5 Порядку (у первинній редакції), у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної допомоги сім`ям з дітьми, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться.

В п. 5 Порядку у редакції постанови КМУ № 690 від 17 травня 2006 року було визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної допомоги сім`ям з дітьми, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

В подальшому, згідно з п. 5 Порядку у редакції постанови КМУ № 170 від 12 березня 2008 року, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Згідно з п. 5 Порядку у редакції постанови КМУ № 36 від 29 січня 2014 року у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Відповідно до абз. 1 п. 5 Порядку № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 1 грудня 2015 року, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Абзац 3 п. 10-1 Порядку № 1078 у тій же редакції передбачав, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Положеннями п. 10-2 Порядку № 1078 у зазначеній редакції передбачалося, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Відтак, до 01.12.2015 року новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.

В межах даної справи позивач визначив предметом позову дії відповідача щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 року по 2023 рік не на підставі визначення в якості базового місяця січень 2008 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам за період з 01.01.2008 року до 01.12.2015 року суд зазначає таке.

З досліджених особових карток позивача за період з січня 2008 року (т.1 а.с. 25-36), а також з довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 № 31 від 01.02.2024 року про суми виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 29.07.2010 ОСОБА_1 , встановлено, що позивачу з січня 2008 року по червень 2010 року нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення (т.1 а.с. 222).

Порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення:

- до 01.12.2015 року був місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати;

- після 01.12.2015 року є місяць збільшення тарифної ставки (окладу).

Зазначене відповідає й правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.05.2022 року у справі № 200/3859/21.

Отже з приписів п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення вбачається чіткий механізм визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення.

Між тим, механізм обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення наростаючим підсумком з останнього підвищення посадового окладу позивача за посадою, затверджено в грудні 2015 року.

Тобто, до грудня 2015 року законодавцем встановлено механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, який не передбачав визначення базового місяця для нарахування індексації місяцем останнього підвищення посадового окладу.

За вказаних обставин, суд зазначає про помилковість доводів позовної заяви щодо наявності підстав для застосування у період з 01.01.2008 року по грудень 2015 року при нарахуванні індексації грошового забезпечення в якості базового місяця січня 2008 року.

Таким чином, відсутні підстав для задоволення позову в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 року до 01 грудня 2015 року, із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 в редакції, що вступила в силу з 01.12.2015, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

На момент виникнення спірних правовідносин, визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 07.11.2007 № 1294 (далі - Постанова № 1294), якою було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до пункту 13 Постанови № 1294 вона набрала чинності з 01.01.2008.

Вказана вище постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01.03.2018.

Отже, з 01.12.2015 базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення є січень 2008 року.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач, здійснюючи нарахування індексації не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону.

Наявність саме у роботодавця, яким у даному випадку є відповідач, повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов`язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами.

Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.

Таким чином, починаючи з грудня 2015 повинен був застосовувати січень 2008 року як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення, оскільки саме з грудня 2015 застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати) затверджені Порядком № 1078.

Суд також звертає увагу, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а зауважив, що «базовий» місяць для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).

Тому, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений «базовий» місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов`язати до її вчинення у судовому порядку.

Аналогічного висновку дійшов також Верховний Суд в постанові від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, в постанові від 10.05.2023 року по справі №260/5461/21.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року мала здійснюватись відповідачем із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення -січень 2008 року.

Як вбачається з особових карток позивача (т.1 а.с. 28 зворот, 29 зворот, 30) за грудень 2015 року позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення в розмірі 370,29 грн.; за період січень 2016 березень 2018 індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 , не нараховувалася та не виплачувалася.

Приписами п. 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009, Особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

Враховуючи, що ОСОБА_1 на день звільнення проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 , а тому розрахувати за всіма видами належного йому на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням повинна Військова частина НОМЕР_1 .

Відтак, порушені права позивача в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з урахуванням виплачених сум.

Щодо заявлених позовних вимог про нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 2023 р. на підставі визначення базового місяця січень 2008 року, суд зазначає наступне.

У зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, з 01.03.2018 відбулась зміна грошового забезпечення військовослужбовців.

Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.

З урахуванням зазначеного судом не встановлено правових підстав для задоволення вимоги позивача про визнання протиправними дії відповідача та зобов`язання військової частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби в Державній прикордонній службі України з 01.03.2018 по 31.12.2023 рр., з визначенням в якості «базового місяця» - січень 2008 року оскільки в зазначений період проходження служби позивачем, застосовувався місяць для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року, а не січень 2008 року.

Згідно з абз. 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Вказана норма Закону є чинною та неконституційною не визнавалася, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Зважаючи на викладене вище, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у не проведенні нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2023 по 29.08.2023 та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 29.08.2023 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Позивач посилаючись на приписи ст. 134 та 139 КАС України просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 35000,00 грн. та зазначено, що зазначена сума підлягає оплаті адвокату відповідно до Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 31.07.2023 року №17/23.

Положеннями ст.132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3).

Згідно ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 1 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Зазначене відповідає алгоритму дій викладеному в постанові Великої Палати Верховного Судувід 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18.

Представником позивача на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу разом з заявою від 25.03.2024 року (Вхід. № ЕС 12226/24) надано наступні документи: копія договору про надання правничої (правової) допомоги №17/23 від 31.07.2023 року, копія додаткової угоди №1 від 31.07.2023 року, копія акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 24.03.2024 року, копія квитанції №3 від 24.03.2024 року.

27.03.2024 року від представника відповідача Військової частини НОМЕР_1 надійшли заперечення проти задоволення заяви позивача щодо компенсації судових витрат, де зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу повинні бути обґрунтованими. Надані документи підтверджують те, що ОСОБА_1 сплатив адвокату Шовкуну С.І. 35000 грн за правову допомогу у справі № 420/27468/23 та разом з тим, документи не підтверджують наявності підстав для здійснення такої оплати. Позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували у встановленому законом порядку витрати на правничу допомогу в розмірі 35000 грн., такі витрати не підлягають на користь позивача.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_1 у цій справі представляв адвокат Шовкун Сергій Іванович що діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1162511, виданого 31.07.2023 року.

Між ОСОБА_1 (Клієнт) та ОСОБА_4 (Адвокат) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №17/23 від 31.07.2023 (далі Договір).

В Договорі 17/23 від 31.07.2023 року зазначено:

- 1.1 Адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених цим Договором та Додатковими угодами до нього, а Клієнт бере на себе зобов`язання прийняти та оплатити надану йому Адвокатом правову допомогу, а також - сплатити всі обумовлені сторонами витрати.

- 2.1. Договору, клієнт надає адвокату повноваження без жодних обмежень здійснювати представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення.

- 3.1 Витрати за надання правової допомоги, їх розмір, у тому числі гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату за надану правову допомогу, визначається сторонами відповідною додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

В п.2 Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №17/23 зазначено перелік послуг та їх вартість.

Також, до матеріалів справи долучено акт акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 24.03.2024 року, на підставі якого адвокат надав клієнту послуги в повному обсязі:

- Перша усна консультація 31 липня 2023 р. щодо можливості судового, або позасудового врегулювання спору 1 година 1000 грн.;

- Звернення до суду з позовною заявою, що включає в себе витрати часу на вивчення наданих Клієнтом матеріалів, безпосередня підготовка та подання позовної заяви (11 арк.), подання уточненої позовної заяви (12 арк.) 6 годин 10000 грн;

- Вивчення відзиву (текст (19арк.) та підготовка відповіді на відзив (4 арк) та заперечень проти заявлених клопотань, вивчення додаткових пояснень Відповідача (3 арк) 6 годин 8000 грн.;

- Підготовку нової редакції на відзив після початку розгляду справи заново (14 арк.) Вивчення позицій викладених у заявах залучених судом співвідповідачів (7 арк. + 8 арк.) 6 годин 1000 грн.;

- Участь в судових засіданнях 6 годин, - 10000 грн.

Всього по даному акту загальна кількість та вартість правничої допомоги 25 годин 35000 грн.

Також, до матеріалів справи долучено квитанцію №3 від 24.03.2023 про прийняття адвокатом Шовкун Сергієм Івановичем від ОСОБА_1 за правову допомогу у справі 420/27468/23, гонорар- 35000,00 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На переконання суду, розмір вказаних послуг з огляду на незначну складність даної справи та наявність судової практики в аналогічних справах, а також обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, є явно завищеним.

Розглядаючи обсяг наданої правничої допомоги та її вартість, суд зазначає, що вартість наданої допомоги є надто завищеною, оскільки спірні правовідносини вже врегульовані у рішеннях за наслідком розгляду аналогічних справ, отже вчинення адвокатом дій в межах цієї справи не зайняло великої кількості часу.

З огляду на зазначене, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

В той же час, оскільки позивач, у зв`язку із неправомірними діями відповідача, був змушений звернутися до суду за захистом порушеного права, у зв`язку з чим ним було понесено витрати на професійну правничу допомогу, враховуючи принцип співмірності, суд приходить до висновку про необхідність присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Військової частини НОМЕР_1 понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

При цьому слід зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених в постановах у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_4 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за серпень 2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2023 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за серпень 2023 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, із застосуванням розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн.) та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 71 календарний день невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 - 2023 роки та за 126 невикористаних календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2023 рік з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2023 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за 71 календарний день невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 - 2023 роки та за 126 невикористаних календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2023 рік з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2023 року, з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 );

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 );

Відповідач: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_3 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_4 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_12 ).

Повний текст рішення виготовлений 15.04.2024 року.

Суддя О.А. Вовченко