Постанова

від 25.11.2024 по справі 420/27468/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/27468/23

Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.,

повний текст судового рішення

складено 15.04.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 , військової частини НОМЕР_4 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому (з урахуванням уточненої позовної заяви) просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) стосовно:

- встановлення капітану 1 рангу ОСОБА_1 за посадою «заступник командира загону з матеріально-технічного забезпечення - начальник відділу матеріально - технічного забезпечення НОМЕР_5 загону морської охорони» посадового окладу та окладу за військовим званням не шляхом застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, та як наслідок - нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за серпень 2023 року в розмірі меншому, ніж законодавчо визначений;

- нарахування та виплату індексації ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 2008 по 2023 років не на підставі визначення в якості базового місяця січень 2008 року;

- нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за усі невикористані протягом 2015 - 2023 років дні основної та додаткової відпусток в розмірі меншому, ніж визначений законодавством;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) ОСОБА_1 грошового забезпечення за серпень 2023 року, із застосуванням для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2023 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби в Державній прикордонній службі України з 2008 по 2023 років, з визначенням в якості «базового місяця» - січень 2008 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) ОСОБА_1 грошового забезпечення за серпень 2023 року, а також - компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки.

Ухвалою суду від 17.01.2024 року залучено до участі по справі другого відповідача військову частину НОМЕР_2 , військову частину НОМЕР_3 , військову частину НОМЕР_4 .

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивач проходив військову службу з серпня 1998 року по 29.08.2023 року. Зокрема з 21.06.2003 року по 29.08.2023 року ОСОБА_1 проходив службу в різних органах Державної прикордонної служби України. Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 21.07.2023 року №1052-ОС «Про особовий склад» позивача було звільнено з посади в Адміністрації Держприкордонслужби (м.Київ) та призначено на посаду заступника командира загону з матеріально-технічного забезпечення - начальником відділу матеріально - технічного забезпечення НОМЕР_5 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ). Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 17.08.2023 року №1191-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_1 було звільнено з військової служби. 29.08.2023 року наказом командира №276-ОС позивач був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. 21.08.2023 року Позивач подав на ім`я відповідача рапорт за №70/3497/23-Вн, в якому, просив зарахувати та виплатити йому передбачену законодавством індексацію грошового забезпечення у встановленому законодавством розмірі за період 2008 - 2023 років, та надати копії карток грошового забезпечення. Листом від 12.09.2023 року за №11/1958-23-Вих відповідач надав запитувані документи та повідомив, що нарахування та виплата індексації позивачеві здійснена у відповідності до законодавства. На момент виключення позивача зі списків особового складу позивачу встановлено посадовий оклад в розмірі 6910,00 грн. та оклад за військовим званням «капітан 1 рангу» у розмірі 1480,00 грн.. Водночас прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2684,00 грн.. Здійснюючи розрахунок за правилами, визначеними п.4 ПКМУ №704 станом на 1 січня 2023 року, оклад за посадою в липні 2023 року повинен становити 10520,00 грн.; оклад за військовим званням мав бути 2250,00 грн.. Відповідачем для нарахування грошового забезпечення позивача за липень 2023 року протиправно застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року. Крім того, не виплата ОСОБА_1 нарахованої протягом 2008-2023 років індексації фактично є протиправним зменшенням розміру його місячного грошового забезпечення. Зазначене порушення призвело й до неправильного нарахування та виплати інших виплат, що розраховуються на підставі нарахованого місячного грошового забезпечення. При звільненні ОСОБА_1 неправильно розраховано та виплачена компенсація за невикористані дні основної та додаткової відпустки.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 року позов задоволено частково наступним чином:

- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за серпень 2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2023 року;

- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за серпень 2023 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, із застосуванням розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року (2684,00 грн.) та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум;

- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 71 календарний день невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 - 2023 роки та за 126 невикористаних календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2023 рік з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2023 року;

- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 71 календарний день невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 - 2023 роки та за 126 невикористаних календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2023 рік з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2023 року, з урахуванням виплачених сум;

- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року;

- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року з урахуванням виплачених сум;

- стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) в розмірі 4000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 ;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині задоволених позовних вимог, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_1 також подав апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції змінити в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому «індексацію-різницю» грошового забезпечення за правилами, передбаченими абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078 за період з 01.03.2018 року по 29.08.2023 року, з урахуванням виплачених сум.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу:

- з липня 1998 року по червень 2003 року курсант Одеського інституту Сухопутних військ;

- з червня 2003 року по липень 2003 року у розпорядженні Голови держкомітету у справах охорони державного кордону України Командувача Прикордонних військ України;

- з липня 2003 року по серпень 2003 року - у НОМЕР_6 прикордонному загоні Північного напрямку Прикордонних військ України;

- з серпня 2003 року по червень 2010 року - у НОМЕР_6 прикордонному загоні ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- з червня 2010 року по липень 2016 року у ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- з липня 2016 року по вересень 2018 року у НОМЕР_7 прикордонному загоні ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- з серпня 2018 року по липень 2023 року в Адміністрації Державної прикордонної служби України;

- з 01.08.2023 року по 29.08.2023 року - у військовій частині НОМЕР_1 (т.1 а.с.109-110).

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 17.08.2023 року №1191-ОС «Про особовий склад», капітана 1 рангу ОСОБА_1 було звільнено з військової служби в запас за сімейними обставинами.

Згідно наказу командира НОМЕР_5 загону морської охорони №276-ОС «Про особовий склад» від 29.08.2023 року, ОСОБА_2 було виключено зі списків особового складу згону та всіх списків забезпечення.

21.08.2023 року позивач подав на ім`я т.в.о. командира НОМЕР_5 загону морської охорони рапорт за №70/3497/23-Вн в якому, просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період 2008 - 2023 років, та надати копії карток грошового забезпечення (т.1 а.с.27 зворот).

Листом від 12.09.2023 року за №11/1958-23-Вих відповідач надав запитувані документи та повідомив, що нарахування та виплата індексації позивачеві здійснена у відповідності до законодавства.

Вважаючи протиправною відмову в перерахунку грошового забезпечення за серпень 2023 року, індексації грошового забезпечення за період з 2008 року по 2023 рік, компенсації за невикористані протягом 2015 - 2023 років дні основної та додаткової відпусток позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що з 01.01.2020 року положення п.4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону №1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Крім того, судом зазначено, що відповідачем безпідставно не враховано при обчисленні грошового забезпечення позивача в серпні 2023 року розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2023 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року мала здійснюватися відповідачем із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено правових підстав здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби в Державній прикордонній службі України з 01.03.2018 року по 31.12.2023 року, з визначенням в якості «базового місяця» - січень 2008 року, оскільки в зазначений період проходження служби позивачем застосовувався місяць для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року, а не січень 2008 року.

Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч.2, ч.3 ст.9 Закону 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Тобто грошове забезпечення включає в себе усі, встановлені законом, надбавки, доплати та винагороди, передбачені під час проходження служби.

Відповідно до абз.1 ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Пункт 4 Постанови КМ України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) в редакції чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Згідно з приміткою 1 додатку 1 Постанови №704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постанова №704 набрала чинності з 01.03.2018 року.

Разом з тим, 24.02.2018 року набрала чинності Постанова №103, п.6 якої у первинній редакції внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, п.4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 24.02.2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103 і з цієї дати фактично відновлено дію п.4 Постанови №740 у первісній редакції, тобто розрахунковою величиною є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

З огляду на вказане, підлягає застосуванню до спірних правовідносин з 29.01.2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18) положення п.4 Постанови №704 в редакції до 24.02.2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою №103.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на момент набрання чинності Постановою №704 (01.03.2018 року) п.4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно указаного вище п.6 Постанови №103.

Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови №704, у зв`язку з прийняттям Постанови №103 не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями п.4 Постанови №704 в редакції, викладеній згідно п.6 Постанови №103.

Таким чином, з дня набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 діє редакція п.4 постанови №704, яка була чинною до внесення вказаних змін, тобто з 29.01.2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що станом на 01.03.2018 року пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що з 29.01.2020 року положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону №1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування грошового забезпечення позивачу за серпень 2023 року, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за серпень 2023 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, із застосуванням розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684,00 грн.) та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум.

Щодо позовних вимог в частині компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки.

Відповідно до ч.1 ст.10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Приписами ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено надання учасникам бойових дій додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 (далі - Порядок №260).

Відповідно до п.п.3, 6 розділу ХХХІ Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до витягу з наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_3 №276-ос від 29.08.2023 року (т.1 а.с.24) вбачається, що відповідно до абзацу 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено виплатити грошову компенсацію за 71 календарний день невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 та 2023 роки. Виплатити грошову компенсацію за 126 невикористаних календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2023 рік.

З довідки військової частини НОМЕР_1 №49 від 19.09.2023 року вбачається, що згідно наказу №276-ос позивачу нараховано: компенсація невикористаної щорічної відпустки 116434,55 грн., компенсація невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій 206630,34 грн., (т.1 а.с.38).

Матеріали справи свідчать, що відповідач при розрахунку та виплаті розміру грошового забезпечення позивача в серпні 2023 року керувався постановою №704, у редакції постанови №103, відповідно до якої розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням позивача визначав шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками.

Проте відповідачем безпідставно не враховано при обчисленні грошового забезпечення позивача в серпні 2023 року розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2023 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 71 календарний день невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 - 2023 роки та за 126 невикористаних календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2023 рік з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2023 року.

Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року з урахуванням виплачених сум.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.2001 року №1282-ХІІ (далі Закон №1282-ХІІ).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).

Пунктом 2 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (в межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов`язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

Положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Заробітна плата підлягає обов`язковій індексації як державна соціальна гарантія, яка надається для підтримки населення в умовах зростання цін.

Право на індексацію виникає тоді, коли індекс споживчих цін, розрахований наростаючим підсумком перевищить поріг індексації в 103%.

У свою чергу, обов`язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації покладається на всі державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності.

Аналогічно у ст.4 Закону №1282 визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01.01.2016 року 101%).

Згідно офіційного сайту Міністерства фінансів України, у спірний період величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у листопаді 2015 та у квітні 2016.

З 01.12.2015 року положення Порядку №1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

За змістом пояснюючої записки до проекту постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

У зв`язку з цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції).

Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини 3 і 4 статті 4 Закону №1282-ХІІ), то зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Отже, з 01.12.2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Задля досягнення поставленої мети (зміна механізму проведення індексації, який передбачав індивідуальний підхід для кожного окремого працівника, та перехід до механізму, який би забезпечував єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників) пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 постановлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01.12.2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників, а тому абзацом 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку №1078, який уже діяв із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013, та передбачав єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників (з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник).

Так, якщо на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не став для останніх «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013).

Із обсягу встановлених у цій справі обставин слідує, що станом на січень 2016 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався постановою №1294, яка була чинною з 01.01.2008 року та діяла до 01.03.2018 року, тобто до набрання чинності постановою №704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013) є січень 2008 року.

А тому, не нарахування та не виплата позивачу індексації грошового забезпечення за періоди з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року є протиправною, та судом першої інстанції вірно зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року з урахуванням базового місяця для нарахування індексації січень 2008 року.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати індексації за період з 01.03.2018 року по 29.08.2023 року, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та уточненої позовної заяви, позивачем були заявлені позовні вимоги щодо зобов`язання військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби в Державній прикордонній службі України з 2008 по 2023 роки, з визначенням в якості «базового місяця» - січень 2008 року.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було розглянуто позовну вимогу в частині нарахування та виплати іншого різновиду індексації грошового забезпечення, так званої індексації-різниці.

Відповідно до ст.47 КАС України, зокрема, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Таким чином зазначення апелянтом у своїй апеляційній скарзі про те, що обґрунтування вказаної вимоги було викладено у відповіді на відзив є таким, що суперечить положенням процесуального законодавства.

У зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, з 01.03.2018 року відбулась зміна грошового забезпечення військовослужбовців.

Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.

За таких обставин, судом першої інстанції вірно зазначено, що правові підстави для задоволення вимоги позивача про визнання протиправними дії відповідача та зобов`язання військової частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби в Державній прикордонній службі України з 01.03.2018 року по 29.08.2023 року, з визначенням в якості «базового місяця» - січень 2008 року відсутні, оскільки в зазначений період проходження служби позивачем, застосовувався місяць для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року, а не січень 2008 року.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька