Рішення

від 16.04.2024 по справі 420/2654/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2654/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації (перебування): АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позов поданий через систему «Електронний суд» представником позивача ОСОБА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_1 ), в якому позивач просить суд: - визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо невиплати їй ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 26.12.2023 року на виконання Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 року у справі №420/19151/22 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2023 року у справі №420/19151/22; - зобов`язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 26.12.2023 року на виконання Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 року у справі №420/19151/22 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2023 року у справі №420/19151/22.

Позивачка зазначила, що з 30.11.2015 року по 18.01.2022 року проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка з 01.01.2020 року зарахована на грошове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу від 07.11.2019 року №270 вона з 07.11.2019 року вибула у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Наказом від 18.01.2022 року №10 її з 18.01.2022 року виключено зі списків особового складу, справи та посаду здала, знято із усіх видів забезпечення. При звільненні їй не була виплачена індексація грошового забезпечення.

Вона звернувся до суду у зв`язку з відмовою відповідача виплати їй індексацію за її заявою. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 року у справі №420/19151/22 зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити їй індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення («базового» місяців). Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2023 року у справі №420/19151/22 зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити на її користь індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 07.11.2019 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078.

26.12.2023 року на виконання судових рішень відповідачем виплачено на її користь індексацію грошового забезпечення у сумі 125847,52 грн.

Позивачка вказує, що відповідачем в порушення статті 4 Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) не виплачено на її користь компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Таку бездіяльність позивачка вважає протиправною та посилаючись на положення Закону №2050-ІІІ, Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 (далі - Порядок №159), судову практику просила задовольнити позовні вимоги. При цьому на думку позивача відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону України № 2050- ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Не виплата компенсації разом із заборгованістю свідчить про відмову виплатити таку відповідно до Закону України №2050-ІІІ.

Ухвалою суду від 29.01.2024 позов залишений без руху та позивачу наданий строк на усунення недоліків позову для визначення підстав для судового захисту права позивача з огляду на правові висновки Верховного Суду у постанові від 18.08.2023 року по справі № 460/4166/20, згідно з якими відповідно до положень Закону №2050-ІІІ порушеним є право особи при відмові в нарахуванні та виплаті компенсації втрати доходів за заявою такої особи.

Представник позивача подав до суду заяву, в якій зазначив, що має право на судовий захист при обставинах викладеним ним, посилався на необов`язковість звернення до відповідача із відповідною заявою та на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду, просив відкрити провадження у справі.

Ухвалою суду від 16.02.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи в електронній формі.

Відповідачем до суду поданий відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, навів положення Закону України №2050-ІІІ та зазначив, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. З наведеного слідує, що, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з виконанням рішення суду. Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. Враховуючи викладене представник відповідача вважає, що позовна вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а саме порушення строків виплати індексації грошового забезпечення не підлягає задоволенню.

Представником відповідача також наведені положення ст.ст.116,117 КЗпПУ, вважаючи наявність аналогії у застосуванні вказаних норм, посилається на п.57 рішення Європейського суду з прав людини від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України».

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, наказом військової частини НОМЕР_2 №200 від 30.11.2015 року таку як призначена наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 19.11.2015 року №72 на посаду офіцера групи оперативного обладнання території оперативного управління штабу, з 30.11.2015 року зараховано до списків особового складу.

Відповідно до наказу військової частини НОМЕР_2 від 07.11.2019 року №270 вибула у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно з наказом військової частини НОМЕР_2 від 18.01.2022 року №10 капітан ОСОБА_1 , призначена наказом Головнокомандувача ЗСУ від 05.01.2022 року №5 на посаду офіцера відділу планування управління планування територіальної оборони штабу командування Сил територіальної оборони ЗСУ вважається такою, що 18.01.2022 року вибула до нового місця служби у м. Київ.

Вважаючи, що їй невиплачена у повному обсязі індексація грошового забезпечення та відмовою відповідача задовольнити її заяву, ОСОБА_1 звернулась до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 року у справі №420/19151/22 частково задоволений позов ОСОБА_1 та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити їй індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення («базового» місяців). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2023 року у справі №420/19151/22 скасовано рішення суду в частині відмови у задоволенні позову та прийнята нова постанова, якою позов задоволений частково та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити на її користь індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 07.11.2019 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

26.12.2023 року на виконання судових рішень відповідачем виплачено на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у сумі 125847,52 грн

Оскільки відповідачем виплачена індексація грошового забезпечення на виконання рішення суду без нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації, позивачка вважаючи порушеними її права звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини регламентовані Законом №2050-III.

Статтею 1 Закону №2050-III встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст.2 Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Закону слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Щодо суми індексації грошових доходів громадян, то внесення вказаних сум в доходи, які підлягають компенсації були внесені Законом №1214 ІХ від 04.02.2021 року.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Пункти 1,2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-III, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Суд вважає, що право на отримання компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є соціальним правом громадянина, тобто правом, яке закріплено у в законодавстві і перебуває під захистом держави.

Проте до системи гарантій соціальних прав є, зокрема, визначення процедури їх реалізації.

Згідно зі ст.ст.3,4,5 Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.

Статтею 7 Закону №2050-III, п.8 Порядку №159 визначено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Аналізуючи положення вказаного Закону та порядку Верховний Суд в постанові від 11.12.2020 року у справі №200/10820/19-а дійшов правового висновку, що з огляду на те, що у цій справі ОСОБА_2 не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку №159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, то право ОСОБА_2 ще не було порушено суб`єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним.

У постанові від 17.11.2021 року у справі №460/4188/20 Верховний Суд зазначив (пункти 24,25) застосовуючи правовий висновок Верховного Суду по справі № 200/10820/19-а до обставин цієї справи, а також маючи на меті його уточнити, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.

Саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб`єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.

Вказаний правовий висновок підтриманий Верховним Судом у постанові від 18.08.2023 року у справі №460/4166/21.

Проте на час розгляду справи згідно з ДРСР Верховний Суд відступив від вказаного правового висновку.

02.04.2024 року Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду прийняв постанову по справі №560/8194/20.

В постанові від 02.04.2024 року (пункти 31-36) зазначено, що аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - органу Пенсійного фонду України) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.

Крім того, Судова палата вважала, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у цій справі органами Пенсійного фонду України, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Врахувавши зазначене, Судова палата вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021,17.11.2021, 27.07.2022, 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20, відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та сформулювати такі висновки:

а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов`язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;

в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду;

г) отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.

Саме такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах зазначеної категорії справ відповідатиме принципу верховенства права та його складовій - принципу правової визначеності, сприятиме стабільності правовідносин щодо виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Крім того, такий підхід відповідатиме і підходам Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо порядку обчислення строків звернення до суду в спорах про перерахунок пенсій, викладеним у постанові від 31.03.2023 у справі № 240/12017/19, яку взяв до уваги суд апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи.

Судом встановлено, що позивачка на виконання рішення суду отримала індексацію грошового забезпечення 26.12.2023 року, а 28.02.2023 року звернулась до суду з даним позовом. До відповідача із заявою про нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення не зверталась.

Таким чином, позивачкою дотриманий строк звернення до суду з даним позовом

Відповідач у відзиві на позов не спростовував факту не нарахування та не виплати позивачці компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення.

З урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.04.2024 року по справі №560/8194/20 позовні вимоги позивачці підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12,139,241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації (перебування): АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення - виплаченої 26.12.2023 року на виконання Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2023 року у справі №420/19151/22

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення - виплаченої 26.12.2023 року на виконання Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2023 року у справі №420/19151/22.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва